Як висвітлювали Саміт миру, який проходив 15-16 червня 2024 року в Бюргенштоці,  Укрінформ, УНІАН, «Європейська правда», 24 канал, «Бабель», «Главком», «Еспресо», Прямий канал, «Фрідом», «Цензор.нет», Hromadske та «Дзеркало тижня». 

Матеріали в цих медіа, які стосувалися Саміту за два тижні до події, можна умовно поділити на:

1) інформаційні повідомлення (слова українських і закордонних офіційних осіб щодо саміту; інформування щодо підтвердження присутності або відмова від участі тими чи тими країнами); 

2) редакційні матеріали, в яких зібрана основна інформація про подію, пояснюються значення, масштаб та очікування від зустрічі або ж висвітлюється перебіг переговорів (зокрема й ексклюзивні ввімкнення з місця подій); 

3) експертні коментарі, авторські колонки дипломатів, політиків, політичних експертів напередодні та під час події.

Більшість медіа подавали матеріали у нейтральному тоні, інформуючи про перебіг переговорів, підготовку до події, склад учасників тощо. Траплялися матеріали у позитивно-обнадійливому тоні з тезами про те, що вже сам факт Саміту — велика дипломатична перемога України та що це перший реальний крок до завершення війни.

Втім, траплялися блоги й авторські колонки з критичною оцінкою української Формули миру, серед іншого, ішлося про нереалістичність її виконання. У деяких виданнях регулярно транслювали знижені або від’ємні очікування незадовго до Саміту — мовляв, подія є «показушною», підсумкове комюніке нічого не варте, «урізання» Формули миру до трьох пунктів — це щось на межі капітуляції, президент США Байден не бере участі в переговорах, адже вони завідомо провальні, запропонована до розгляду адженда вороже налаштовує країни, а не солідаризує їх.

Простежувалася негативізація учасників української делегації — ставили під сумнів дипломатичні здібності президента Зеленського, доцільність присутності Андрія Єрмака на спільному фото учасників Саміту тощо. Деякі медіа підсвічували відмови країн від участі у зустрічі, не надаючи ширшого контексту ситуації (приміром, що інші 100 учасників погодилися долучитися), від чого в аудиторії могло скластися враження про Саміт як про щось провальне та проігнороване більшістю.

Деякі медіа висвітлювали подію, відмовившись від редакційних статей, а лише у форматі новин; утім, вони виходили так регулярно, що в читача могло скластися доволі цілісне враження про подію. Деякі редакції, що не публікували лонгрідів із поясненням значення та перебігу зустрічі, а обмежилися лише публікаціями окремих заяв незадовго та під час Саміту, запропонували своїй аудиторії доволі мозаїчне та фрагментарне бачення ситуації.

УНІАН

Інформування напередодні події було недостатньо забезпечене та не надавало аудиторії загального уявлення про Саміт миру, проте видання опублікувало більше матеріалів на цю тему під час самого заходу. Також через відсутність унікального тегу для публікацій на тему Глобального саміту миру отримання інформації про захід є ускладненим.

Також УНІАН оприлюднював перекази західних публікацій, зокрема Financial Times і Bloomberg, які компенсували дефіцит власних аналітичних матеріалів і достатньо детально контекстуалізували Саміт. Пояснення геополітичної обстановки напередодні переговорів були представлені у форматі експертних коментарів, наприклад, у колонці «"Мирні" плани Китаю на кремлівський лад».

«Еспресо»

Перед самітом редакція сайту «Еспресо» сповіщала про подію в основному в новинах: подавала коментарі українських та іноземних посадовців щодо Саміту, а також регулярно інформувала про список тих країн, які відмовилися від участі.

Серед коментаторів, чиї оцінки були опубліковані виданням, — українські дипломати, колишні міністри, політичні аналітики й експерти. У деяких авторських колонках та ексклюзивних коментарях переважала атмосфера «всепропальщини», підсвічувалися переважно негативні очікування від Саміту, тож висловлені оцінки через брак належного контексту набували ознак спекулятивності:

• Опублікований коментар політолога Олексія Кошеля про відсутність президента США Джо Байдена на Саміті акцентував на наперед визначеній «безрезультатності» саміту: «Байдену невигідно брати участь у Саміті миру, який не дасть позитивних результатів». У матеріалі оцінка експертом присутності віцепрезидентки Камали Гарріс подавалася без пояснення контексту, зокрема, без висвітлення позиції самих же Штатів, хоча кількома днями раніше редакція публікувала новину з офіційним коментарем американської сторони щодо складу делегації на Саміті.
• У коментарі політичного експерта Максима Розумного йшлося про те, що «Саміт миру набуває ознак далекої підготовки до заморозки війни. Називаймо речі своїми іменами». За даними дослідження групи «Рейтинг», 65% українців не підтримали закінчення війни шляхом припинення вогню з замороженням лінії фронту, тому версія про саміт як ознаки заморожування може викликати у читача відчуття негативних очікувань від події.

Редакційна колонка, яка вийшла за день до події, у доволі нейтральній манері розкривала деталі Саміту. Водночас була озвучена критика висунутої на обговорення адженди (трьох пунктів замість десяти з української Формули миру), втім, без відповідного пояснення контексту: що на обговорення було винесено саме ті три пункти української Формули миру, які підтримують фактично всі країни, а включення інших (менш компромісних позицій) могло би відштовхнути деяких учасників. Без указування цього контексту від прочитаного могло скластися враження, що Україна просто безпідставно та нерозсудливо відмовилася від раніше поставлених цілей. До того ж, як згодом скаже кореспондентка Тетяна Висоцька у ввімкненні з місця подій (ефір від 15 червня), у робочих групах «паралельно держави будуть обговорювати інші сім пунктів». Окрім цього, редакційна колонка подає цитати певних європейських політиків щодо незапрошення Росії на цю зустріч та загальні очікування від війни, але не дає відповіді на ключове питання щодо значення та можливих наслідків Саміту для України.

Перший день саміту у форматі дайджесту, який постійно оновлювався, було подано нейтрально та збалансовано: оперативна подача оновлень і коментарів, а також ексклюзивні ввімкнення кореспондентки Тетяни Висоцької з місця подій.

Другий день саміту так само був поданий у форматі дайджесту з ключовими підсумками події, деталізацією позицій окремих країн і коментарями кореспондентки Тетяни Висоцької.

Прямий канал

Напередодні Саміту матеріали про майбутню подію з’являлися на сайті доволі регулярно. Це були здебільшого новини, які стосувалися участі або неучасті країн у переговорах, позиції США щодо складу учасників, позиції Китаю тощо. Паралельно з цим у матеріалах-коментарях була присутня негативна оцінка української Формули миру як безуспішної та як такої, яка зазнає провалу на Саміті, а також припущення, що частина країн відмовилася від участі з вини «головного розпорядника» — Зеленського і Банкової. Зокрема, аудиторії «Прямого» повідомляли таке:

• Україна відступає від попередніх вимог, тому це «саміт миру без реального обговорення» (стаття на сайті «Саміт миру без реального обговорення — Чекалкін про три пункти “формули Зеленського”»)
• «комюніке забудеться вже на наступний день після проведення саміту» (у матеріалі «Це не шоу і не стендап: Єлісєєв пояснив, чому “формула Зеленського” не матиме успіху на саміті у Швейцарії»).
• «З погляду організації процесу те, що Джозефа Байдена не буде в Швейцарії, робить Зеленського вагомішою фігурою. Тобто він має вигляд головного розпорядника і формувальника порядку денного. Але ж порядок денний з боку Банкової та Зеленського формується так неоковирно, що по суті, частина країн просто підвисла» (матеріал «Банкова схибила у трьох пунктах: Цибулько пояснив, чому деякі країни не будуть присутні на “мирному саміті”»).
• Втім, була представлена думка, що відмова деяких країн — не результат провальної політики Офісу Президента, а свідчення складної геополітичної обстановки та фактору Китаю: «За останні тижні, місяці все-таки саміт готується не так добре, як би нам хотілося. Зокрема, справді багато країн відмовилися від участі… Багато країн, зокрема Китай і країни, які орієнтуються на Китай, дивляться на цей саміт як на ініціативу саме Заходу. І Україна тут виступає лише приводом» (матеріал «Чому зменшується кількість учасників “мирного саміту” і якими будуть результати»).
• Саміт як пастка — «ми вже дійшли до того, щоб не допустити, щоб цей саміт став пасткою. Бо тепер кращим випадком буде, якщо просто зберуться, поговорять, як президент каже, просто саміт заради саміту» (матеріал «Саміт задля саміту: зустріч у Швейцарії може стати пасткою для України – Павленко»)

Наведені приклади думок політиків і політичних коментаторів на сайті Прямого були представлені у рубриці «Політика». У рубриці «Думки» представлені автори концентрувалися радше не на перебігу Саміту, результатах чи значенні для України, а на, за їхньою версією, «недоречній» присутності керівника офісу Президента України Андрія Єрмака (зокрема, матеріал «Справжній тріумф “зеленізму”»). А якщо й підбивали підсумки, то зосередилися на тому, що підписантами комюніке Саміту стало менше країн, аніж резолюції Генасамблеї ООН щодо засудження російської агресії (зокрема, колонка «Саміт миру у Швейцарії: неадекватна оцінка створює химерне уявлення, яке шкодить справі»). Але при цьому інформували: «ну, і Єрмаку слави перепало». 

На ютуб-каналі Прямого тему Саміту безпосередньо в день події коментували колишні дипломати, українські й іноземні політики, українські та російські блогери, а також був репортаж з-за лаштунків від оглядача Пітера Залмаєва. 

«Цензор.нет»

Саміт у дні його проведення був головною темою новинної стрічки видання — оперативно транслювали слова світових лідерів, перебіг і результати переговорів. Напередодні саміту видання інформувало про склад учасників, коментарі української сторони щодо очікувань від події, а також переповідало матеріали іноземних медіа, в яких розкривали деталі майбутньої зустрічі. Також у новинах досить детально йшлося про динаміку погодження комюніке заходу — які пункти української Формули миру були погоджені одразу, від яких підсумкових пунктів відмовилися, а також пояснено, чому так сталося — «не буде заклику до негайного виведення російських військ… варіант заяви пов'язаний з позицією деяких країн Азії та Близького Сходу». Загалом, інформування про захід напередодні та під час події в новинах було інтенсивним, із наданням контексту, тобто важливих цитат, коментарів і фактів.

Редакційних матеріалів-експлейнерів щодо очікувань чи попередніх підсумків Саміту не було. У розділі «Блоги» про саміт були  і позитивні, і негативні оцінки:

• колонка Мирослава Гая про те, що Україна цілком виправдано не хотіла підписувати запропонований Кремлем капітуляційний документ навесні 2022 року і про те, що «нормально, що Зеленський створює майданчик, куди запрошує світ, щодо обговорень Миру, а Путін як противник кричить: "Ми будемо воювати до останнього юаня"»;
• блог Тараса Загороднього, в якому підкреслювали дипломатичну поразку Росії: «Виступ Путіна напередодні "Саміту миру" повинен був остаточно розмазати цю подію… [але] за останні два тижні Росію просто загнали у пастку, з якої немає виходу»;
• блог Олександра Чебаненка, в якому йшлося про Саміт як малорезультативний і декларативний, адже з боку учасників не було заклику до виведення ворожих військ із України: «Як інформаційний привід, за відсутності реального наповнення, цілком зійде».
• матеріал, в якому політолог Андрій Миселюк доводив, що відмова Китаю від участі у Саміті миру «перевела кількість (країн, які будуть представлені на Саміті) у якість (ухвалених на Саміті рішень). Тобто від того, що КНР вирішила проігнорувати Саміт і разом із Росією доклала зусиль до зменшення числа його учасників, Україна та її союзники лише виграли».

«Європейська правда»

З початку червня «Європейська правда» активно писала про Саміт миру. Починаючи з червня видання майже кожного дня оновлювало стрічку новин на цю тему. Публікації подавали стримано та незаангажовано, переважно у вигляді цитувань українських і закордонних політиків і дипломатів. 

Упродовж двох останніх тижнів видання опублікувало три великі статті про саміт у Швейцарії. Перший лонгрід Сергія Сидоренка, який вийшов 5 червня під назвою «Без миру та з компромісами. Які загрози несе Україні саміт у Швейцарії та чи можна їх уникнути», критикував позицію України за поступки країнам Глобального Півдня в тому, які пункти з формули миру Зеленського взагалі обговорюватимуться на саміті та будуть винесені в проєкт комюніке. Наприкінці публікації наведено висновок, що «сама ідея будь-що провести саміт у 2024 році була помилковою», а Зеленський через цю ідею «подорожує світом і вмовляє проблемні країни».

Друга стаття Сидоренка, яка вийшла за два дні до початку саміту, вичерпно та повною мірою описувала нову редакцію спільного комюніке. Попри те, що в тексті йдеться про скорочення кількості делегацій і зменшення рівня представництва внаслідок зміни проєкту спільної декларації, матеріал вийшов оптимістичним. Водночас зі збалансованим оцінками на кшталт «на саміті буде менше держав, ніж мріяли на Банковій».

«Бабель»

Саміт у Швейцарії не став провідною темою у виданні і не отримував широкого висвітлення, а радше губився в потоці інших новин. Загалом «Бабель» порівняно з іншими виданнями менш інтенсивно писав про Саміт у новинах. Остання публікація перед самою подією акцентує увагу читача на скороченній кількості учасників конференції. Враховуючи відсутність подальшого розвитку теми, така форма подачі матеріалу може викликати розчарування й заниження очікувань від саміту у читачів.

Новинний матеріал подавався у вигляді цитат офіційних осіб і без контекстуальних пояснень. «Бабель» вибірково підсвічував пов’язані з Самітом інформприводи, через що в читачів могло скластись обмежене і фрагментарне уявлення про подію. Ґрунтовного аналітичного тексту, присвяченого загальній картині Саміту миру, видання на момент публікації цієї статті не наводило.

«Главком»

Видання майже щоденно з початку червня висвітлювало тему Саміту миру. Подія повністю покривалася публікаціями й у читачів могло скластися вичерпне уявлення про неї. Відмови деяких країн і осіб від участі у Саміті фіксувалися в публікаціях. З огляду на малу кількість контрастних повідомлень про погодження участі новинна стрічка насичувалася негативними повідомленнями й аудиторія могла розцінити Саміт миру як провальну ініціативу. Проте Главком із часом переглянув свій підхід щодо концентрації на окремих державах і персонах і об’єднав всі наступні відмови від участі в одну публікацію, зменшивши таким чином концентрацію на негативі.

Видання також опублікувало в рубриці «Думки вголос» емоційний матеріал Віктора Андрусіва «Саміт миру: чи варто вірити у ці переговори», в якій критикуються Захід через «брак волі і чіткості у нашій підтримці» та нібито через «падіння у тему “все не так одназначно"». Тези щодо Саміту миру можуть наштовхнути аудиторію на думку про провал Формули миру, бо «історія з самітом пішла не в такому ключі, як очікували його ідеологи», і Саміт лише доводить, що «переговори для України не на часі».

Аналітичний матеріал Маріанни Присяжнюк, що складається з двох частин, був написаний із місця подій і збалансовано висвітлював Саміт і надавав повне розуміння контексту для читачів.

Hromadske

У новинній стрічці увага читача не акцентувалася на відмовах політиків брати участь у Саміті миру (як це було  у деяких інших виданнях), а повідомлення про зростання кількості учасників конференції та участь конкретних осіб створювали збалансовану картинку.

Натомість видання не надало жодного аналітичного матеріалу щодо саміту, через що такі питання як причини відмови Китаю і Саудівської Аравії, залишилися без належної експертної оцінки та повного розкриття теми. 

«Дзеркало тижня»

Починаючи з лютого 2024 року видання активно висвітлювало проведення Саміту миру в Швейцарії. Лише за травень було опубліковано 38 матеріалів, присвячених цій темі. У частині інформаційних публікацій видання забезпечило всебічне висвітлення теми для аудиторії шляхом цитувань політиків і наведення заяв державних структур. Загалом видання забезпечило майданчик для висловлення позицій як отпимістичних (зокрема, у новинному форматі переказу західних публікацій та іноземних дипломатів), так і для більш критичних позицій, тим самим відображаючи різноманіття думок та оцінок події.

Тема Саміту значиться як одна з чільних у рубриці «Важливі теми». Редактори видання широко висвітлювали офіційні заяви світових лідерів щодо Саміту з належною контекстуалізацією цих інформприводів, переповідали інсайти та реакції іноземних медіа на пов’язані з мирними перемовинами події (Spiegel, Reuters, Bloomberg, Financial Times тощо).

Мало представлені тексти в аналітично-критичному форматі, але інформаційних і новинних статей було достатньо, щоб сформувати загальну картину про Саміт. 

«24 канал»

У заголовках інформаційних повідомлень сайт не використовує категоричні тези на кшталт «Китай відмовився від участі», а їх подають як питання. Прикладом таких назв може слугувати публікація під назвою «Китай загнав себе у глухий кут: чи може Пекін взяти участь у Саміті миру», або ж повідомлення про відмову Генсека ООН взяти участь із заголовком «Чи буде Антоніу Гутерреш на Саміті миру: в ООН зробили заяву».

Відсутність Байдена на Саміті миру 24 канал висвітлював в оптимістичному тоні й подавав представництво США у вигляді віцепрезидентки як рівнозначну альтернативу. В статті з експертними коментарями політолога Олега Лісного подано думку, що відсутність Байдена на саміті «можливо, на краще» для України, бо таким чином увага країн Глобального Півдня буде сконцентрована на Саміті, а не на розв’язанні двосторонніх питань з США.

У наступній статті з експертними коментарями Ольги Курносової видання пише, що «Саміт миру є поразкою Росії». В тексті наводяться думки політологині, що «за підсумками Саміту Росія має усвідомити, що більша частина держав сприймає сьогодні її як країну-агресорку, а особисто Путіна — воєнним злочинцем». Якщо частина про визнання Росії країною-агресоркою є цілком виправданою й підтверджуються і резолюціями ГА ООН, і коммюніке Саміту миру, то теза про воєнного злочинця вже є емоційним забарвленням тексту, бо не існує жодної документально затвердженої позиції держав, де Путіна так називали б. Ордер МКС, своєю чергою, не є підтвердженням спільної позиції держав світу, а підозрою Суду. В цій статті також представлена думка, що присутність США у вигляді віцепрезидентки є високим рівнем представленості країни. 

Під назвою «Глобальний саміт миру, а не поразки: чому Росію не запросили та за яких умов можливі переговори» на сайті видання вийшов експлейнер, у якому Костянтин Довгань доступно та збалансовано оцінив роль Саміту та питання російської присутності на ньому.

«FreeДом»

На інформаційному порталі державного каналу іномовлення для російськомовних людей у всьому світі «FreeДом» Саміт миру був і залишається однією із провідних тем, а матеріали зібрані у тематичний блок на головній сторінці сайту. За два тижні до події публікувалося від кількох до кільканадцяти тематичних матеріалів різних форматів (експертних коментарів, інтерв’ю, офіційних заяв), у яких розкривали різні аспекти Саміту. Зокрема, йшлося про те, чому азійські країни підтримують позицію Києва (фрагмент ефіру від 4 червня), що означає спроба Путіна зірвати мирні перемовини, на що Україна може розраховувати від зустрічі (фрагмент ефіру від 10 червня).

Саміт, його результати для України коментували українські політики й експерти, матеріали висвітлювали обстановку напередодні та під час саміту винятково в оптимістичному та позитивному ключі. Зокрема, ширилися повідомлення про те, що Саміт — це дипломатичний прорив України, це початок шляху до завершення війни (фрагмент ефіру від 15 червня), це «перша реальна можливість наблизити закінчення війни», представлені до обговорення три пункти з української Формули миру — «це вже значний успіх», порядок денний Саміту — «безпрограшна» (фрагмент ефіру від 10 червня), а за два дні до події висловлювали надії про те, що Байден може зробити сюрприз і все ж відвідати зустріч попри попередню відмову. 

Укрінформ

Загалом, інформування про Саміт напередодні та під час заходу в форматі інформаційних повідомлень було інтенсивним, із наданням контексту у вигляді наведених цитат, заяв і фактів.

У виданні була й аналітика, зокрема матеріал, присвячений спробам Путіна розколоти Захід напередодні Саміту та перебити українську мирну ініціативу.

Фото: Getty Images