На каналі «Дім» стартував проєкт «Хартійна кухня», що створений у співпраці з бійцями 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» Національної гвардії України. Пресслужба каналу описала його як «військово-кулінарний», що, без сумніву, розширює телевізійні горизонти. До цього у нас тільки військове телебачення було.

«Хартійна кухня» виходить зранку щосуботи. В кожній серії тривалістю близько 20 хвилин ведучі проєкту — кулінар Чаба Бакош і телеведуча Ірина Хоменко — запрошують військовослужбовця та разом із ним готують якусь страву на всю бригаду. В першому випуску була локшина з сиром і шкварками, в другому — козацький куліш.

  Ірина Хоменко

Ведучі та її гість готують на польовій кухні, що встановлена посеред лісу десь на сході країни. За словами режисера програми Кирила Біна, місце зйомок розголошувати не можна, адже воно розташоване неподалік від зони бойових дій. «Знімальна група неодноразово ставала свідком обстрілів, однак це не завадило вчасно закінчити зйомки сезону», — розповів режисер.

Попри заявлений жанр, кулінарна складова проєкту здається формальністю. Чаба Бакош професійно робить свою справу і доступно пояснює, що за чим треба кидати в казан. Але навряд чи військові зможуть це повторити, бо кулінар використовує продукти, які на передовій не знайдеш. Гість першого випуску Михайло з позивним «Озеро» навіть пожартував з цього приводу. «Смачно. Але я не впевнений, що у нас завжди буде такий сир», — сказав він про домашній сир, який Чаба привіз із Закарпаття. Можна подумати, паста тальятеле та копчена підчеревина, що входили до складу локшини зі шкварками, будуть. Або два різновиди м’яса свині для кулішу. Варіантів заміни продуктів автори шоу не пропонували. В коментарях в ютубі хтось не витримав і порадив перейменувати козацький куліш на панський.

Були й інші ознаки того, що кулінарія у «військово-кулінарному» проєкті вторинна. Послідовність дій у рецептах, що виводили на екран, не збігалася з тим, що робив Чаба Бакош, а в переліку інгредієнтів не вказали розрахункову кількість порцій. Хоча для військової кухні, погодьтеся, це важливо. Раптом на бригаду не вистачить?

Насправді щоб така кулінарія не виглядала глузуванням, треба було чесно сказати, що вона — лише привід для спілкування з військовими. І, звісно, спосіб подякувати хлопцям. В цьому випадку жодних питань не виникло б.

Ще одна специфічна риса проєкту — його «фірмовість». Стіл польової кухні прикрашений прапорами з емблемою «Хартії», футболки ведучих мають шеврони «Хартії», в гості запрошуються лише бійці «Хартії», які переважно розмовляють про бригаду та свій особистий шлях до її лав.

 Роман із позивним «Коуч» з ведучими

Зрозуміло, що проєкт, який має іменну назву, буде розповідати про підшефну бригаду. Але непогано б було пояснити глядачам таку вибірковість. Чому канал «Дім» вирішив співпрацювати саме з «Хартією»? Чи буде інший сезон з іншою бригадою? Навіть якщо з продовженням ще не визначилися, а засади домовленостей із військовими треба тримати в таємниці, — варто було б на початку сказати щось загальне про всіх військових. Без цього формат виглядає вкрай дивним для загальнонаціонального каналу. При всій моїй особистій повазі до «Хартії», яка була сформована у моєму рідному Харкові.

Як розповів Михайло «Озеро», назва бригади — це гра слів. З одного боку вона означає «депеша, грамота», а з іншого — поєднує слова «Харків» та «арт». Назву вигадав поет Сергій Жадан на початку повномасштабного вторгнення. Спершу це було добровольче об’єднання містян у складі ТрО, яке після участі у звільненні Харківщини 2022 року та битви за Бахмут стало бригадою Нацгвардії. Щоб розуміти, до чого тут «арт»: добровольче об’єднання починалося з працівників Харківського театру ляльок. Зараз у складі «Хартії» воюють 12 акторів театру, серед яких і Михайло. В березні цього року до лав бригади долучився Сергій Жадан.

— Отак актори, люди мистецтва стали військовими, — зітхнула Ірина.

— А що, був вибір? — розсміявся гість.

— Ні, вибору не було, — погодилася ведуча.

Бесіда з «Озером» вийшла цікавою і невимушеною. Він жартував, згадував історії з дитинства та ділився спогадами про перші дні повномасштабного вторгнення. До того ж Чаба Бакош на початку привітав героя як старого знайомого і весь час називав його «дядя Міша». «Я Якова пам’ятаю, він ще маленький був, коли ми познайомилися. А де він зараз?» — звернувся до гостя кулінар. З’ясувалося, що Яків — це син Михайла, йому вже 24 і він разом із татом воює в «Хартії».

 Михайло з позивним «Озеро» з Чабою Бакошем

Герой другого випуску, Роман із позивним «Коуч», до війни працював фітнес-тренером, а в «Хартії» став начальником розвідки батальйону.

— О, так ти все знаєш, — вигукнув Бакош.

— Я мушу все знати, але нічого не розповім, — пожартував герой.

Насправді ведучі, здається, і не збиралися дізнаватися жодних таємниць. Бо мета проєкту вочевидь полягає в іншому: розвіяти міфи про армію та заохотити новобранців долучатися до бригади. Тому Ірина Хоменко на різні лади питала Михайла й Романа про те, як відбувається підготовка бійців «Хартії».

— Є такий міф, що людей в армії не готують. Усі бояться, що їх відправлять в бій непідготовленими. В «Хартії» бійці навпаки жаліються, що їх занадто багато готують. У нас обов’язкове навчання за кордоном — командири всіх ланок там навчалися, спецкурси, які проходять в Україні, як, наприклад, моя розвідка проходила, іноземні інструктори приїжджають, тренують нас. Дуже багато уваги приділяється тактиці, медицині, фізичному навантаженню, — перелічив Роман.

Михайло заспокоював тим, що в бригаді працює фаховий відбір.

— У «Хартії» повністю натівська система підготовки. І, головне, тут є розподіл за талантом. Якщо ти прекрасний кухар, тебе не відправлять в окопи, в арту або за кермо екскаватора. Взагалі коли приходить боєць, то мінімум 60 днів проходить навчання. А потім — якщо є фах — або в Британію, або в Німеччину на допідготовку, — розповів він.

Після цього Ірина Хоменко вирішила підбити підсумки.

— Я правильно зрозуміла, «Хартія» — це про людей і за людей, за збереження людей? — спитала вона і сама відповіла на питання. — Найцінніше, що там є – це, звісно, люди.

  Михайло з позивним «Озеро» з Іриною Хоменко

Чи треба розвіювати міфи про армію та заохочувати людей вступати до її лав? Безперечно. Чи допоможуть у цьому питанні гучні оберти на кшталт «за людей та про людей» і загалом проєкти, на яких при інших обставинах обов’язково б стояла плашка «партнерський матеріал»? Я маю сумніви.

Про зацікавленість глядачів у такому матеріалі говорять і показники. Якщо перший випуск «Хартійної кухні» отримав в ютубі 2,2 тисячі переглядів за 12 днів, то другий — 690 за 5 днів. І це не проблема «Хартії», у якої лише в телеграмі понад 5,5 тисячі підписників і ще 23 тисячі читачів у фейсбуці. Це проблема телеканалу, який, здається, не дуже добре знає свою авдиторію та генерує нецікавий їй контент.

При тій напрузі, що зараз відчувається у суспільстві через новий закон про мобілізацію, звичайне інтерв’ю з бійцями «Хартії» з простими та чесними питаннями та відповідями розлетілося би в мережі за секунду. А так — їсти наче й можна, але навіщо?