Наприкінці листопада на телеканалі «1+1 Україна» стартував новий проєкт Дмитра Комарова «Світ навиворіт. Україна». На відміну від попереднього фільму автора — «Мандруй Україною з Дмитром Комаровим» — новий повністю знятий після повномасштабного вторгнення Росії. І хоча Комаров, як завжди, подорожує та розповідає цікаві факти про місцевість і її жителів, «Світ навиворіт. Україна» навряд чи можна вважати тревелом. Присмак війни, що відчувається в кожному кадрі, виводить проєкт за розважально-просвітницькі рамки жанру. Тому назвімо «Світ навиворіт. Україна» просто циклом документальних фільмів, присвячених життю України в тилу. Найрізноманітнішим його аспектам: від ліквідації наслідків катастроф, спричинених російською агресією, до спостережень за фламінго в національному природному парку «Тузлівські лимани», що тривають попри всі небезпеки.

З чотирьох серій, що вже вийшли, три зроблені за однією схемою: Комаров відвідує декілька місць, щоб із різних боків показати якусь одну велику тему. В першому епізоді йшлося про наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС на Херсонщині в червні 2023 року. Тоді Комаров відвідав затоплений Херсон і зневоднену Запорізьку область.

• Читайте також: «Ми не змогли перевірити інформації, наданої сторонами». Як світові медіа подають знищення росіянами Каховської ГЕС

Третя серія досліджувала справжню ціну хліба в Україні після 24 лютого. Автор познайомився з фермерами Миколаївської області, які щоденно ризикують життям на замінованих полях, а також жителями Славутича, які в окупації залишилися зовсім без хліба. У четвертому епізоді дослідив незвичайні природні явища, що сталися в Україні цього року: стрибок народжуваності у перелітних птахів, весняну повінь на Чернігівщині та Черкащині й перемогу природи над людьми в покинутому селі Випчина в Карпатах.  

Другий епізод циклу випадає з цього ряду. Він повністю присвячений встановленню українського герба на монумент «Батьківщина-Мати» в Києві та містить — от не побоюся цих слів — унікальні історичні кадри всього процесу. Тому про другу серію окремо і спочатку.

Улітку на щиті монумента заввишки понад сто метрів нарешті замінили радянський герб на український тризуб. Ще в середині 2021 року ця подія здавалася неможливою, адже вважалася «технологічно складною» та «фінансово затратною». Але війна, бачте, допомогла розв’язати всі питання. За два роки, в середині 2023-го, Батьківщина-Мати була декомунізована.

• Читайте також: На «Батьківщину-мати» встановили український тризуб

Дмитро Комаров долучився до висвітлення процесу ще на етапі виготовлення сталевого тризуба на заводі та навіть узяв участь у зварювальних роботах, створивши власноруч невеликий символічний шов. «Ой, слухайте, це я буду онукам розповідати», — зрадів він. Раджу не починати заздрити журналісту на цьому етапі, бо до кінця фільму нервів може не вистачити. Комаров і його оператор Олександр Дмитрієв зафільмували всі етапи монтування тризуба з різних ракурсів, зокрема  зсередини монумента. Врешті-решт вони опинилися в самісінькій голові Батьківщини-Матері та подивилися на Київ з її потилиці. До команди «Світ навиворіт» там бували лише технічні працівники та, можливо, якісь таємні обрані. Але точно ніхто свої пригоди не знімав, і, відповідно, мільйони глядачів не мали змоги побачити на власні очі епічний краєвид, що відкривається з найвищої монументальної споруди Європи.

Щоправда, під час історичних зйомок декомунізації монумента Комаров раптово зафіксував, що у владі та в суспільстві цей процес досі не завершений. «Складно повірити, але на проєктування герба команда мала всього декілька тижнів», — сказав автор. Можливо, журналіст хотів підкреслити, як швидко вміють працювати українські дизайнери. Але насправді показав, що ми досі не позбулися радянської звички підлаштовуватися під значні дати. Герб установлювали до річниці Незалежності, тому й так поспішали. За такими «календарними подвигами» зазвичай стоять ночі без сну, напружені нерви, невиправдані ризики та, що найгірше, помилки.  Добре було б залишити цю погану звичку в минулому.

Попри патріотичну тему й екстремальні зйомки, Комаров не зрадив своїй звичній манері розповіді у стилі «що бачу, те й співаю». Це убезпечило епізод від зайвого екшену та пафосу, за що Комарову окрема подяка. Наприклад, він знайшов час не лише на дослідження історії тризуба, а й на розповідь про родину голубів, що живуть у Батьківщині-Матері.

Усі інші епізоди «Світу навиворіт. Україна» також сповнені унікальних кадрів і невідомих фактів. Наприклад, цього року в Україні вперше за час спостережень дали потомство дикі рожеві фламінго. Це сталося в Одеській області на Тузлівських лиманах. 192 пташеняти з’явилися в розпал війни, коли Одеська область зазнавала шалених обстрілів портової інфраструктури. Науковці позначили кожне пташеня та випустили в природу. Комаров, звісно, особисто взяв участь у кільцюванні птахів. Безпосередня участь у подіях — це його авторська фішка, що з’явилася разом із програмою «Світ навиворіт» 13 років тому. Завдяки цьому в новому циклі ми можемо побачити, як Комаров власноруч рятує херсонців під час повені після підриву Каховської ГЕС, випікає хліб за рецептом блокадного Славутича (борошно для тварин, сіль для посипання доріг і пиво замість дріжджів), випробовує машину для розмінування полів чи розкопує частини старовинного козацького човна на березі Дніпра. Знахідка була зроблена в обмілілому після знищення Каховської ГЕС річищі. «З одного боку, трапилося велике лихо, а з іншого боку — для археологів відкрилося вікно можливостей, яке дозволяє знайти артефакти козацької епохи, що дуже-дуже довго були під водою», — сказав Комаров. Певною мірою цю фразу можна вважати слоганом усього циклу. Сталося велике лихо, але й вікно можливостей розкрилося навстіж.

Глядачі оптимістичний підхід автора оцінили: перша частина циклу набрала на двох ютуб-каналах проєкту («Світ навиворіт» і «Мир наизнанку») близько 3,5 мільйона переглядів за три тижні. Друга серія про Батьківщину-Матір перетнула позначку в мільйон переглядів, а останні на сьогодні два епізоди (про хліб і про природні явища) наближаються до мільйонної позначки. Цікаво, що на російськомовному каналі «Мир наизнанку», де серед підписників є багато іноземців із пострадянського простору, Комаров викладає нові відео винятково українською.

Коментарі під цими відео — окреме «задоволення». Більшість із них — це прохання, вимоги, дорікання й навіть погрози за українську мову. Іноземні глядачі щиро не розуміють, чому Комаров, який усе професійне життя писав і знімав російською, не може зробити переклад або ввімкнути російські субтитри. Дивляться на екрані на апокаліптичні наслідки російської агресії — і не розуміють.

Можу припустити, що автор, офіційно визнаний, до речі, «ворогом Росії», нічого російською перекладати не буде. На російську він перейшов лише одного разу в першій серії. «Каждому россиянину, который сейчас видит, во что превращен Херсон, должно быть очень стыдно. Картинки из фильма ужасов. Апокалипсис. Конец света», — звернувся він до глядачів.

• Читайте також: Документальний фільм «Рік. Херсон»: хто підставив Комарова? 

Але поза своєю волею Дмитро Комаров поставив велике питання комунікації з колишніми сусідами по СРСР. Зауважу, що йдеться не про жителів країни-агресорки, а про глядачів із Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Білорусі та деяких інших держав, що перебувають у колі інтересів Росії. Ми повністю зосередилися на завоюванні західноєвропейської публіки, адже від її симпатій залежить кількість військової допомоги та взагалі все наше європейське майбутнє. Втім, якщо зробити пас і в інший бік, результат теж може бути цікавим: від потужного тролінгу ворогів — до реального зсуву настроїв у бік України. Тим більше, що на відміну від Європи, на пострадянському просторі ми маємо готовий інструмент впливу: блогер-мільйонник, якого тут знають, пам’ятають і поважають. А що як перекласти новий цикл, скажімо, казахською? Носіїв цієї мови, до речі, в коментарях було найбільше. Здається мені, ефект буде помітний навіть із космосу.