Існує багато телепрограм, учасниці яких одержимі тим, щоби сподобатися чоловікам. І навіть не конкретним, а якимось абстрактним. Часто це шоу з переодяганнями та перевтіленнями. Яскравий приклад — «Богиня шопінгу». Там героїні бігають магазинами та виконують завдання — підібрати собі образ під певну подію. Часто вони геть забувають про це і одягаються так, як (у їхньому розумінні) подобається представникам протилежної статі. Хоча задачі можуть зовсім цього не передбачати, бо лук мають підібрати на співбесіду чи весілля подруги. Але порпаються у вішаках, постійно промовляючи як мантру: «чоловікам подобається ось таке чи таке». Усе це зазвичай набуває комічного вигляду.

Мужчини у схожому становищі — видовище таке ж жалюгідне. І його апогеєм можна насолодитися, увімкнувши шоу «Холостячка» — що перший сезон, що другий. Але другий — особливо. Я, зізнаюся, давно так не страждала, готуючи матеріал. Перш за все тому, що до цього бачила лиш уривки першого «Холостяка» і вирішила, що з мене досить. Тому нині довелося не лише спостерігати за «Златою Огнєвіч і мужичками», а і порівняти це все із «Ксенією Мішиною і мужичками». А потім без жалю до себе добитися ще і частиною попередніх сезонів, в яких королями балу були вже самі мужички.

Ну, і щоб уже зовсім збожеволіти, пройшлася по блогерах, які активно коментують кожен крок учасників, діляться різноманітними «зливами», інтригами й роблять глибоку аналітику та прогнози — хто ж виявиться переможцем. Нині в них топова тема: «Злата і її безсоромні поцілунки з тим, тим і тим». Мені ж ідеться більше про загальну кумедність поведінки учасників і про їхні ще кумедніші піар-стратегії.

«Холостячка-2» виходить на каналі СТБ, який робить свій продукт перш за все для жінок. Тому чоловіки в шоу поводяться так, як це хочуть бачити саме жінки. Або як сценаристи бачать те, як жінки хочуть бачити те, як мають поводитися чоловіки. В результаті у нас з’являється ефект задзеркалля. А саме чергова варіація на умовну тему «50 відтінків сірого», в якій домінантний чоловік після сексу зненацька йде сумно грати на роялі та розмовляє фразами: «Бо я такий! Це мої 50 відтінків…». Адже дівчатка таке люблять.

Що там казати: в першому випуску один з учасників приперся знайомитися зі Златою Огнєвіч на вертольоті, як справжній містер Грей. Про всяк випадок, якщо хтось із наших читачів не в курсі. «Холостячка» — це реаліті-шоу, в якому героїня обирає собі пару з-поміж безлічі учасників. Їхня кількість поступово зменшується, бо дівчина ходить із ними на побачення, спостерігає й роздає їм троянди. Хто квітку не отримає, той пакує валізу і їде додому. Живуть усі хлопчики у спеціальному будинку.

Багато хлопчиків мають по 30+ років та серйозну роботу. Бізнесом якимось займаються, навіть на міжнародному рівні. Є полісмен — сміливий та сильний альфач. Стоматолог, власник клінінгової компанії, спеціаліст з IT. Навіть жіночий психолог є, хоч би що це значило. Злі язики плескають, що вони прийшли у програму рекламувати свою справу. Як і сама Злата Огнєвіч. Але ми їх не будемо слухати, бо «Детектор медіа» вірить у любов та в те, що телевізійний проєкт — саме те місце, куди варто прийти в її пошуках. Краще — лише тіндер.

Загалом, складається враження, що учасники перед змаганням за серце Злати перечитали купу дешевих бульварних романів. Тих, на які є безліч пародій. І це чтиво навіть не для жінок, а для дівчаток-підлітків. Власне, сама Злата Огнєвіч так і поводиться. Капризує, висловлює надумані претензії до чоловіків, на щось ображається. Приміром, на одному з побачень вона їздила з кавалером на мотоциклах. І раптом вирішила це припинити й почала йти геть, награно кинувши фразу: «Все, пока». Кавалер усміхнувся й пожартував: «Вихід з іншого боку». Злату неймовірно обурила ця поведінка, адже вона думала, що він «побіжить за нею, підійме на руки». Але якщо ти такий самовпевнений, не бачити тобі троянди!

Власне, ці троянди. Купа дорослих мужиків сидять на дивані та всерйоз обговорюють «трояндову церемонію». Хто отримає квітку, хто не отримає. Коли хтось повертається з побачення, то починається ціла вистава:

• Дима, где роза?
• Почему ты ничего не рассказываешь?
• Он явно что-то скрывает!
• Если было что рассказать, рассказал бы.

Один із чоловіків згадує, як до знайомства спілкувався зі Златою в інстаграмі. Ставив їй сердечки у коментах, а вона ставила сердечки на його сердечки. Ну хіба ж не миленько?

Полісмен показує Златі альтернативу кайданкам — менш травматичну шнурівку. І каже, що він, звісно, великий і сильний, але й ніжний водночас. Навіть зі злочинцями, бо й вони не заслуговують на грубе ставлення поліції. Ну а далі нам показують постановку: спецоперацію в ресторані із затримання підозрюваних. Наш герой із колегами забігають до зали, кричать дурними голосами, валять «злочинців» на підлогу, заламують руки, стають коліном на спину і дбайливо одягають цю шнурівочку.

Чоловікам на «Холостячці-2» доводиться виробляти казна-що: плакати, писати романтичні вірші, бути мімішними, фоткати героїню, захоплюватися її піснями, насипати пелюстки троянд у басейн, перепрошувати, знову плакати й записувати жалісливі відео. Вони навіть готові говорити про весілля та дітей на першому побаченні. Власне, майже все це робили й учасники шоу «Холостяк». Михайло Заливако, холостяк в 11-му сезоні, ходив на шопінг, постійно вислуховував примхи, грів дівчатам руки та вкривав ковдрами, бо їм постійно ставало холодно. Щоправда, обирав таки він, тому всі ці дії робив хоч із якоюсь гідністю. Та й учасники першої «Холостячки» принижувалися дещо менше. Можливо, тому, що Ксенія Мішина мала образ дорослої, розумної жінки, а не героїні роману «Зов мечты». Відповідно, учасникам не доводилося аж так вивертатися назовні, вдовольняючи рожеві фантазії героїні.

Якщо подивитися огляди шоу й коментарі під випусками, то величезна кількість глядачок і блогерів солідарні у двох оцінках Злати Огнєвіч: вона поводиться як тинейджерка й у неї немає харизми. Поміркувавши, я зробила висновок, що в цій програмі, в принципі, цікавою людиною бути зовсім не обов’язково. Бажано, звісно, але можна й обійтися кимось пересічним. Чоловіки в «Холостячці» теж доволі прісні. До речі, для «Холостяка» учасниць підбирали значно яскравіших. Та загалом більше значення тут має сценарій, сам принцип шоу, інтрига і красива картинка. Рівно як у трилогії про Грея та Ану: фільми успішні, пропри те, що актори абсолютно посередні й навіть самі зізнаються, що хімії між ними нуль. Зате добре розказана історія, красиві сукні та інтер’єри.

А що вже точно не зрозуміло, так це стратегія розкрутки Огнєвіч. Її стало відчутно багато в різних шоу, на ефірах. А ось хітів як не було, так і немає. Найвідоміша пісня — «Солодка кара». Ну, і гімн України, який ставлять на радіостанціях. І це з такими чудовими вокальними даними та зовнішністю. Співачка не просто стандартна красуня — її досить легко запам’ятати й виділити з-поміж інших. А відсутність харизми — зовсім не біда. Здавалося б, для артистів вона має вирішальне значення, але можна довго називати імена співаків та співачок, від інтерв’ю яких молоко кисне. А хоч би й Ані Лорак — суцільний «мир у всьому світі». Але в неї завжди був хороший репертуар, витриманий в одному стилі, яскравий і такий, що резонує з почуттями мільйонів жінок. Її пісні знають, її голос упізнають навіть абсолютно байдужі люди.

А ось кар’єра Огнєвіч якось так складається, що її наче і знають, але не за піснями. Ще більш дивно. Виходить, що її промостратегією завжди була така перевернута догори дриґом схема. І нині замість того, щоб побачити, шо так не робе, співачка вирішила просто вкластися в цей глухий кут зі скаженою силою. Звісно, участь у таких «статусних» проєктах надзвичайно важлива для публічної людини у шоубізнесі. А зараз — і у просто бізнесі. Але ж це не мета, а засіб, його потрібно правильно використовувати. Як це і зробила Ксенія Мішина: вона акторка, ось і скеровує резонанс навколо себе в кіно, стає зіркою в ньому.

Щодо решти учасників «Холостяка» та «Холостячки», то з тієї ж причини монетизувати свою участь вдалося далеко не кожному й не кожній. А саме для цього туди і йдуть. Усе тому, що піар — це дуже серйозна штука, як виявляється. Ось вам і приклад. У редакцію «Детектора медіа» прийшов лист від менеджерки одного з фаворитів «Холостячки-2» Максима Тарапати. Вона запропонувала опублікувати статтю про свого підопічного на тему «Один з учасників проєкту Холостячка Максим Тарапата розповів, як будувати стосунки під прицілами камер». Зайве вказувати, що наше видання не спеціалізується на таких матеріалах — для розуміння цього можна навіть поверхово познайомитися з наповненням. Не здивуюся, якщо вони і «Дзеркалу тижня» пропонували написати про «пристрасть під камерами». Чи «Урядовому кур’єру».

Головний висновок, який я зробила після перегляду всіх цих «Холостяків» та «Холостячок», невтішний. Поведінка чоловіків на цих шоу є чітким відображенням бажань глядачок. І бажання ці зазвичай чоловіки в реальному житті терпіти не можуть. Та й не тільки чоловіки. Від кількагодинного шопінгу до таких самих фотосесій. Тому автори шоу, з одного боку, занурюють свою аудиторію в теплу ванну з пінкою, даючи їй насолодитися втіленням усіх можливих зефірних солодких мрій. Але коли ця ж сама аудиторія повертається у справжнє життя, то стикається зі споконвічним питанням: «Чому він не дзвонить?». Це все чимось нагадує тренінги для хлопчиків із пікапу, на яких їм втирають, що дівчатам страх як подобається готувати і прибирати. А ще вони люблять, коли з ними нахабно знайомляться на Хрещатику фразою «вашій мамі зять не потрібен?». На щастя, таких тренінгів наче поменшало. Не робе — що ж тут скажеш.

Фото: СТБ