Ще з часів запуску телеканалу під назвою Перший незалежний стало зрозуміло, що під словом «незалежність» у проросійському таборі розуміють залежність від кремлівського порядку денного. Чергове підтвердження — ресурс «Независимые», створений ведучими каналу Медведчука та дочкою Андрія Деркача. Це нещодавно створене медіа називає себе «першим інтернет-каналом інтелектуалів» та обіцяє почати війну з «у*бищным миром». Якщо ж придивитись уважніше, то побачимо, що воно просто просуває «русский мір».

Поверхова відповідь на запитання «хто це?» — перелік людей, імена частини яких нічого не скажуть українському читачу, частини — спантеличують (російський шоумен і ведучий Отар Кушанашвілі — на інтелектуальному каналі?), частини — принаймні, не викликають стійких асоціацій із російською пропагандою (Юлія Литвиненко, яка примудряється працювати то на каналах Медведчука, то на Прямому Петра Порошенка). Втім за лаштунками бачимо інші прізвища. Потенційним жертводавцям пропонують переводити гроші громадській організації «Слово!», заснованій за кілька тижнів до запуску каналу. Співзасновники організації — троє телеведучих: Віталій Дикий та Олена Кирик, які працюють на ютуб-каналі Медведчука, і Тетяна Терехова, яка в минулому працювала на його ж каналі NewsOne. Тетяна Терехова — дочка народного депутата Андрія Деркача та невістка колишнього спікера Верховної Ради Володимира Литвина. На сайті підсанкційного нардепа Деркача — винуватця міжнародного скандалу, що вплинув на політичну ситуацію у США, — колись був розділ «До Європи — разом із Росією». Своїх проросійських поглядів не приховує й сама Терехова.

Отже, троє проросійських українців створили «єдину інтернет-платформу для російськомовних», яка користується «мовним, а не територіальним принципом форми та змісту телеканалу». Ведучі медіа живуть у Сполучених Штатах Америки, Чилі та Ізраїлі, а в ефір включають російськомовних спікерів із різних країн. Утім тематика більшості ефірів пов’язана з Україною, Білоруссю та Грузією — країнами — жертвами російської політичної та військової експансії — а також із самою Росією. Понад дві третини з 225 відео, викладених на ютуб-каналі «Независимых» у категорії «Світова політика», стосуються саме цих чотирьох країн.

У пафосному проморолику каналу обіцяють обійти всі обмеження, пов’язані з цензурами різних держав, і розпочати «войну з у*бищным миром».

Цей ролик дивним чином набрав понад мільйон переглядів на місяць, водночас увесь цей натовп «глядачів» залишив під ним лише 11 коментарів та 43 реакції — ситуація нереальна для відео, що набуло популярності у природний спосіб. Це кумедно, адже в самому ролику обіцяли, що канал продукуватиме «реальне, а не сформоване на фермах віртуальної милостині».

Основний формат каналу — розмова модератора з одним або кількома коментаторами, які обговорюють актуальну тему чи подію. З дискусій такого формату з перервами на блоки новин складається щоденний дванадцятигодинний онлайн-ефір проєкту. Серед тем для обговорення — не лише політика, а й економіка, сім’я, медицина, шоубізнес, технології. А що каналів із розмовами у студії в інтернеті не бракує, «Независимые» вирішили вирізнитись унікальною фішкою: чорно-білою картинкою. Весь контент на каналі чорно-білий; і якщо дизайн сайта в чорно-білих тонах можна назвати стильним, то відео спантеличує — наче дивишся ефір на старому чи несправному моніторі.

Придивімось уважніше до людей, які модерують цю чорно-білу картинку. Серед них:

• ізраїльський російськомовний радіоведучий Цві Зільбер;
• лівий журналіст і перекладач із Києва Олег Ясинський, який останні тридцять років живе в Чилі. Ясинський співпрацював із російськими пропагандистськими виданнями Ukraina.ru і Newsfront, критикував декомунізацію в Україні, був учасником форуму православної церкви Московського патріархату «Люди миру», який «Радіо Свобода» характеризувало як проросійський;
• колишній шефредактор російського телеканалу RTVi, радіоведучий і кореспондент Георгій Цихіселі, який зараз живе у США;
• азербайджанський журналіст і відеоблогер Ісмаїл Джалілов, який понад двадцять років мешкає у США.

Втім більшість модераторів — із Росії та України. Це:

• колишній телеведучий Ілля Ластов, який, як написано на сайті, «працює керівником передвиборчих програм» у Росії та Україні. Це дипломатичне формулювання означає, що Ластов — один із численних російських політтехнологів, які працюють на українських виборах;
• Отар Кушанашвілі — зірка розважального російського телебачення позаминулого десятиліття, який кілька років тому з’являвся в українському медіапросторі як ведучий «Радио Вести». Кушанашвілі в ефірі «Независимых» модерує розмови переважно про таке:

Програму про секс на каналі ТОНІС свого часу вела інша модераторка каналу — Сніжана Скляревська. Вона також працювала редакторкою реаліті-шоу на Новому каналі, сама ставала героїнею програми «Панянки-селянки» на СТБ та була «інструкторкою» неіснуючих курсів кунілінгусу, зімітованих для розваги піарником і політтехнологом Дмитром Раїмовим. У 2017 році Скляревська назвала українську мову «мовою нарцисів і маркетингу» та зізналась, що її «нудить від жовто-блакитної символіки». На «каналі інтелектуалів» журналістка модерує дискусії про здоров’я, екологію, сім’ю та права жінок.

І нарешті, Юлія Литвиненко — телеведуча та журналістка, яка 2019 року балотувалася на пост президента України, працювала на багатьох українських каналах, а останнім часом курсує між каналами Медведчука та Порошенка.

Декілька дискусій на каналі модерував Максим Равреба. Ведучий «Інтера» старого зразка, звільнений у 2007 році, після Революції гідності переїхав до Росії та почав працювати на кремлівські пропагандистські ресурси. Торік його зауважили серед російських пропагандистів, які скеровували в потрібне Москві русло інформаційні потоки в охопленій протестами Білорусі. Втім Равреба серед офіційних облич каналу не вказаний. Тож загалом «фасад» каналу не викликає миттєвих і однозначних асоціацій із російською пропагандою.

Натомість серед коментаторів, яких запрошують в ефір, «маркерів» проросійської пропаганди набагато більше. Обвинувачений у державній зраді Юрій Дудкін, головний крикун дискусій про економіку Олександр Охріменко, колишній дипломат під санкціями США Андрій Теліженко, часті гості каналів Медведчука Дмитро Марунич та Андрій Гнатуш. Колишні регіонали Костянтин Грищенко, Олексій Плотников та Олена Бондаренко. Гостем-коментатором каналу був і Віталій Дикий — ведучий Першого незалежного (а в минулому — «Радіо Ера» Андрія Деркача), який, як ми знаємо, є співзасновником ГО, що адмініструє канал. Запрошували й Діану Панченко, співвласницю й ведучу Першого незалежного. Ведучий Георгій Цихісели назвав Панченко правозахисницею; ведуча цьогорічного «Слов’янського базару» хвалила Лукашенка та казала, що в Україні ситуація зі свободою слова гірша, ніж у Білорусі.

Запрошують до розмови й людей, які не приховують своєї прихильності до сепаратистів Донеччини та Луганщини. Наприклад, фламандський націоналіст Кріс Роман і російська журналістка Христина Мельникова, які бували на окупованих територіях, співпрацювали з тамтешньої окупаційною адміністрацією та занесені до бази «Миротворця».

Втім було би перебільшенням сказати, що в ефірі «Независимых» виступають лише пропагандисти Кремля. Часто гості ефірів — просто довільні люди, які коментують теми, до яких не обов’язково мають якийсь стосунок. Наприклад, новину про виділення великих грошей на формування духовних цінностей у Росії коментував спікер, якого ведучий представив як «молодий тато» і який міг давати лише найзагальніші відповіді на запитання. Так зване засилля неонацизму в Україні коментував театральний режисер Ігор Талаєвський. Спікер орієнтувався в темі настільки «добре», що плутав Романа Шухевича із його сином Юрієм і міксував їхні біографії у своєму коментарі. Енергетичні проблеми України коментував спікер, якого представили як «автоексперта», а проблеми ЛГБТ-спільноти — скульптор Олег Пінчук. Зовсім еклектично виглядав ефір, у якому шоумен Отар Кушанашвілі обговорював зі співаком та одним із неофіційних речників церкви Московського патріархату Олександром Клименком тему ставлення людей до нещасть артистів.

Священник та шоумен обговорюють шоубіз

Глобальні або неполітичні теми в ефірі каналу обговорюють зазвичай росіяни — журналісти, експерти й дослідники різного рівня. Спікери з-поза пострадянського простору, які з’являються в ефірі, — це переважно журналісти російськомовних місцевих медіа або ж представники діаспори, а не дипломати чи закордонні експерти, які спеціалізуються на регіоні. Один із небагатьох винятків — ефір із Джоном Гербстом, колишнім послом США в Україні.

В ефірі «Независимых» є місце для вільнодумства — тут згадують про фальсифікацію виборів у Росії, утиски гомосексуалів у Чечні, політичну цензуру в Білорусі; іноді запрошують в ефір російських та білоруських опозиціонерів. Утім цей позірний плюралізм не поширюється на Україну. Обговорення будь-якої української теми тут мало чим, окрім кольорової гами, відрізняється від «хору Медведчука» на Першому незалежному. Гості сміються з антиросійських настроїв в Україні, висловлюють скепсис щодо перспектив євроінтеграції, закликають підписувати прямі контракти з «Газпромом», засуджують заборону в’їзду російських артистів в Україну.

Тож глядачі, які шукали «розумного» онлайн-телебачення та зацікавилися порівняно більш експертними, глибокими та аналітичними розмовами на інші теми, отримують порцію тієї самої антиукраїнської пропаганди. Втім, скоріш за все, це пов’язано з особливими інтересами та «больовими точками» засновників каналу — журналістів, близьких до Медведчука й Деркача. В цілому головною функцією ресурсу є радше конструювання пострадянської російськомовної ідентичності, помірно лояльної до Кремля. Проєкт просуває думку, що російська мова в сучасному світі є мовою доступу до глобальних інтелектуальних дискусій на будь-які теми, а російські журналісти й експерти — достатньо компетентні, щоби підтримувати їх. Створює ілюзію єдності та спорідненості людей, які живуть у різних куточках світу, але спілкуються російською мовою. Ця концепція відома в народі як російський світ («русский мір»).

Втім сумнівний професійний рівень дискусій на каналі та його вкрай скромні (5 тисяч підписників, десятки чи сотні переглядів окремих роликів) показники популярності натякають, що попиту на «русский мір» у глобальному світі нема.

Фото: скриншоти