Містична драма — так анонсувала пресслужба каналу «Україна» прем’єру восьмисерійного телевізійного фільму «Теорія зла». Перша асоціація — з недавнім, удвічі довшим серіалом «Ворожка» в ефірі СТБ. Уже з назви зрозуміла містична складова. Тут повторюся: саме містичні, точніше — готичні, або краще взагалі сказати неоготичні елементи в історіях є одними з найпопулярніших в української аудиторії. Тож позиціонувати чергову прем’єру як «містичну» — правильний, зрозумілий маркетинговий хід.

Проте, на відміну від згаданої «Ворожки», ані головна героїня Олена Скляренко (Вікторія Кобленко), ані жоден з інших персонажів надприродними, паранормальними здібностями не наділений. Ба більше: події, у вир яких втягнуто героїв волею авторів проєкту, стосуються містики хіба візуально. Її в «Теорії зла» навіть менше, ніж у класичному зразку містичного детективу — «Собаці Баскервілів». Хто не знає: знамениту повість Конан Дойла втілено на екрані шість разів. Два з них — у вигляді повнометражного фільму, чотири — як мінісеріал, причому два з цих чотирьох зроблені в СРСР.

Саме «Собака Баскервілів» дає код до подібного формату. Містикою в сюжетах прикривають цілком реальні кримінальні злочини. Мета злочинця — залякати жертву чи жертв, вибити з нормального життєвого ритму, деморалізувати й тим самим послабити, зробити безпорадною. Отже на повірку нічого надприродного, звичайні маніпуляції, послідовна спроба довести потенційній жертві, що вона не сповна розуму. Такі дії детально відтворені в оскароносній стрічці Джона К’юкора «Газове світло» (1944) та завдяки їй отримали медично-психологічний термін «газлайтинг».

Невеличкий екскурс у класику жанру дешифровує фразу «містична драма», вжиту стосовно згаданої вище прем’єри. А бажання авторів втиснути у вісім серій максимальну кількість актуальних жанрових форматів та охопити найширший спектр актуальних для сучасного глядача тем на виході заплутує навіть більше, ніж злочинці — потенційних жертв. У результаті «Теорію зла» несподівано рятує детектив. Саме той жанр, від якого автори старалися відійти максимально або принаймні зменшити його вплив на розвиток подій. Таким чином, детектив (можливо, всупереч волі творців серіалу) вчергове довів своє домінування навіть над мелодрамою. Без законів цього жанру, які раз по раз працювали, глядач напевне би заплутався в персонажах, сюжетних ходах і мотивах підступних злочинців.

Оскільки зло згадується в назві, варто почати з його носіїв. Уже дві перші серії дають зрозуміти: лиходіїв в історії не просто багато, а дуже багато. На чолі злочинної групи, до якої входять цинічні рецидивісти та безжальні вбивці, стоїть психолог-недоучка Смирнов-Морозов (Микита Тарасов), до речі, раніше судимий. Його мета — помститися не лише Олені Скляренко, але також її вчителеві Казновському (Сергій Фролов), своєму батькові, який про сина забув, щойно розлучився з його матір’ю.

У фіналі дуже докладно пояснюється, кого й за що банда психолога вбивала. Але за кадром лишилося, чому ж така крута компанія слухалася його. Так, кожен мав свій інтерес, але жодне зі скоєних за вісім серій убивств не було в прямих інтересах їхнього очільника. І навпаки: спільників мало обходило маніакальне бажання ватажка звести рахунки більше як п’ятнадцятирічної давнини. Вдалося детально показати маніпуляції самого Смирнова-Морозова над людьми, котрі піддаються впливу. Проте не зрозуміло, як він впливав на свою злочинну команду.

Тема вдалих, а частіше невдалих шлюбів і життя з аб’юзером (чоловік Олени і батько трьох її дітей здійснює на дружину психологічний тиск навіть на відстані, скайпом) у «Теорії зла» наскрізна. Нещасливий шлюб в Олениної матері. Погано живуть із чоловіками пацієнтки Олени та Казновського. Не витримує життя в золотій клітці дружина успішного бізнесмена-наркомана. Погані справи з нареченою в поліцейського Олега Колесника (Михайло Гаврилов), не складаються стосунки з хлопцем у Марії, старшої доньки Скляренко. Зрозуміло, мелодраматична лінія передбачає, що Олена зрештою піде від чоловіка до Олега. Але від самого початку історія головної героїні прописана дещо неправильно.

Уявіть собі лікаря-травматолога, який багато років живе під одним дахом із травмованим і вперто не помічає травми. Або нарколога, який не помічає у свого партнера ознак тривалої наркотичної залежності. Чи поліцейську слідчу, чоловік якої — вбивця або, на крайній випадок, кишеньковий злодій, приносить у дім крадене, й це лишається повз увагою. Йдеться про те, що Олена Скляренко — не просто психолог, а фахівець із високою кваліфікацією. Вона не може не помічати, що Борис, її чоловік і батько її дітей — домашній тиран, ще й високої проби. Тим не менше, це помітно і глядачам, і Олегові, й випадковим знайомим Олени — тільки не їй самій і не її дітям, особливо старшій доньці-підлітку.

До речі, професії або способи діяльності всіх персонажів «Теорії зла», головних та другорядних, відомі. Лиш про Бориса не ясно нічого. Працює за кордоном, біля нього ноутбук. Але чим займається, за що утримує дружину з трьома дітьми — Бог його знає.

Є ще одна територія, на яку заходять автори серіалу. Назвімо її умовно «територією підліткового серіалу», формату «Перших ластівок», «Сексу, інсти й ЗНО», «Школи». Сюди зводить глядачів лінія Маші Скляренко, і припускаю: вона введена так широко задля спроби розширити аудиторію. Глядачі детективу тут є, прихильники містичних історій теж, жінки, для яких тема непростих стосунків близька, — само собою. Але ж є неохоплена аудиторія, та, котру цікавлять тінейджерські музичні групи, нічні клуби, перше кохання й перше розставання, наркотики, втечі з дому від маминої опіки тощо. Ось для неї працює чи могла би працювати героїня Маші.

І останнє, вже традиційне. «Теорія зла» цілком відповідає актуальній позиції чинного міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка. Нещодавно він заявив: «Я є прихильником 100% української мови на телебаченні. Це дозволили б просувати українську ідентичність. Але економічна модель для каналів лишається важливою. Тому не просто виготовляти продукт без доступу до грошей, які канали отримують із Росії для фінансування власного виробництва серіалів».

Думаю, тим, хто не бачив згаданого серіалу, зрозуміло, чому «Теорія зла», цілком прийнятна для україномовного продукту, створена російською. Економічну модель можуть поламати Міністерство культури, Держкіно й УКФ — щойно державний бюджет збільшить частку фінансування виробництва телевізійного кіно. Без цього важливого чинника претензії до мови, якою наші канали знімають серіали, були, є і будуть ніким не почутими.

Фото: канал Україна