В Україні дедалі більшає телевізійних програм та онлайн-відеопроектів, що пародіюють російську пропаганду. Про один із них, «Вата-шоу» на Прямому каналі, «Детектор медіа» нещодавно писав. Є й інші приклади, зокрема «Вєсті Крємля», які вже не перший рік виходять на 24-му каналі. На думку автора «Детектора медіа» Олександра Круміна, у проекту «Вечер с Яниной Соколовой», який менш ніж за два місяці назбирав понад сто тисяч підписників та майже три мільйони переглядів, краще виходить тролити кремлівських пропагандистів. Не в останню чергу завдяки тому, як разюче зміст програми суперечить звичному іміджу ведучої.

Діловий костюм, стримана зачіска, спокійний м’який голос… Чимало глядачів звикли асоціювати ведучу 5-го каналу Яніну Соколову із програмою «Рандеву», в якій вона бере інтерв’ю у знаменитостей та ньюзмейкерів. Натомість у ютуб-шоу «Вечер с Яниной Соколовой» ведуча постає в образі безкомпромісної й нещадної руйнівниці міфів «русского міра».

Готуючись до випуску, творча група «Вечера» ретельно перелопачує російський інформаційний простір, збираючи найрезонансніші й найсуперечливіші заяви тамтешніх політиків, силовиків або медійників. Проте Яніна Соколова не обмежується перевіркою фактів, спростуванням фейків, констатацією непослідовності чи нелогічності заяв росіян і викриттям маніпуляцій. У порівнянні з «Вєстями Крємля», StopFake та іншими переважно фактчекінговими проектами Яніна Соколова робить крок у бік нещадної сатири. Беручи на озброєння стилістику й естетику російського пропагандистського телебачення, ведуча намагається показати зворотний бік пропагандистського гламуру та підкреслити місця, де тканина пропагандистської картини світу шита білими нитками.

Є тут і нецензурна лексика. Проте, на відміну від «Вата-шоу», дуже дозовано й доречно.

— П**дишь, ну п**дишь! Прапрадед про войну и мир писал, а ты — п**дун, — коментує Соколова черговий фейковий меседж, озвучений на російському «Первом канале» нащадком Льва Толстого — Петром Толстим.

Подекуди гумор у випусках аж надто різкий. Наприклад: «Жена Захарченко говорит своим детям, что их папа улетел на Луну» або «Никто точно не знает, доказательств нет, но Владимир Путин — гей, а у Кабаевой — писюн».

Іноді ведуча додає в підводки й відвертого еротизму.

— В Украине ввели военное положение, поэтому я сижу не только без трусиков, но и без лифчика. Ведь это все я отдала на нужды армии, — іронізує Соколова з того, як у Росії уявляють український воєнний стан. Це вже приманка для аудиторії «п’ятнадцять мінус»: підліткам, і не лише російським, цікаво буде поглянути, як пристойно вбрана жінка сипле сороміцькими жартами.

Та й загалом, команда «Вечера» робить достатньо для того, щоби привернути увагу глядачів. А ось для чого — інше питання. В цьому програма Яніни Соколової відрізняється від «Вата-шоу». Адже, попри жорстку сатиру й нецензурщину, все ж намагається змусити споживачів російського телепродукту хоча би трохи задуматися над тим, що їм у вуха ллють відверту брехню та пропаганду ворожнечі. Тоді як «Вата-шоу» — це стандартна нарізка з образ Карпова на адресу росіян або мешканців ОРДЛО, які виходять із ним на зв'язок у чат-рулетці. Під час цих діалогів Андрій Полтава найчастіше не намагається вислухати співрозмовника, з перших секунд вкриваючи того лайкою або вимикаючи тому звук та даючи власні оцінки почутому в перші кілька хвилин.

Трапляються у «Вечере…» й жорсткі моменти. «В 45-миллионной стране действительно есть люди с психическими расстройствами. Но давайте уже договоримся: вы не показываете наших дол***ов, а мы не показываем вас, уважаемые российские журналисты», — коментує ведуча сюжет на каналі «Россия-1», присвячений висловлюванням письменниці та борчині за українську мову Лариси Ніцой.

Хоча сама вона не втрачає нагоди показати російських неадекватів в усій їхній красі. Так, в іншому випуску Соколова цитує Володимира Жириновського, який каже в ефірі російського ток-шоу «Вечер с Владимиром Соловьевым»: «Надо покончить с мыслью Запада, что он сможет на нас нападать. Надо такой сокрушительный удар нанести в разные точки, с использованием ядерного оружия. Чтобы навсегда отбить охоту у всех воевать с Россией!».

«Ну, я понимаю: дедуле надоело ходить на флюорографию и он напоследок решил просветить себя полностью. Но вам, дорогие россияне, оно надо? Вы можете сказать, что Жириновский — клоун и популист? Но этот клоун — депутат Госдумы и лидер фракции», — коментує ведуча.

Позитивна риси програми Яніни Соколовї — самоіронія. Сама ж Соколова в підводках називає себе «нацистской сволочью» і людиною, яка «распяла мальчика в Славянске и из его трусиков сварила борщ». Цієї якості — вміння й бажання посміятися із себе — вкрай бракує популярному нині блогеру Андрію Полтаві, який, до речі, нещодавно був гостем Яніни в «Рандеву» (ведуча в розмові визначила «Вата-шоу» як «антипропаганду»). Рідко вдаються до самоіронії й ведучі інших подібних проектів.

Хоча й очевидно, що цільова аудиторія «Вечера…» — це здебільшого українці, які звикли до тролінгу від Андрія Полтави чи Євгена Вольнова. Росіяни, в яких передусім мала би влучати контрпропаганда, скоріш за все, сприймуть це відео як відверте кепкування, не шукаючи підтексту. Але й ті, й інші дають чимало переглядів: кожен випуск набирає понад півмільйона. Проект на старті заробив блокування в YouTube — обурених глядачів, які скаржаться на зміст програми, не бракує.

Навіщо це все? Можна спрогнозувати відповідь творців шоу: контрпропаганда, себто протистояння Росії в інформаційній війні, яку вона веде проти України. Багато хто сподівався професійної контрпропаганди, спрямованої на зовнішню (або внутрішню, хоча це питання дискусійне) аудиторію, від влади. Натомість квітнуть і розвиваються осередки самодіяльної і, будьмо щирі, хаотичної контрпропаганди, яка в деяких випадках («Вата-шоу») виглядає радше як спосіб емоційної розрядки та грубого відокремлення «своїх» від «чужих». А в інших, і «Вечер с Яниной Соколовой» належить якраз до них, — як розвага для «своїх», яка піднімає бойовий дух по цей бік кордону та лінії розмежування, але навряд чи справить значний просвітницький вплив на справжніх адептів ідеології Кремля.

Та все ж, поглянувши на популярні гумористичні шоу на зразок «Вечірнього кварталу», які роками шаблонно висміюють одних і тих самих політичних персонажів, мусимо визнати за «Вечером» та іншими подібними проектами право на життя. Навіть якщо це радше розвага, ніж просвітництво й розвінчування ворожої пропаганди. Українцям, які схильні не завжди критично ставитися до сказаного з телеекранів та не до кінця ще відкинули віру у «дружбу народів», така розвага не завадить.

Фото: скріншот