Що було раніше?

Телеканал «UA: Перший» (у минулому — УТ-1, Перший національний) втринадцяте з часу здобуття Незалежності транслює Олімпійські ігри. І, здається, ще не було жодного разу, щоб він за це не отримав шквалу критики — особливо коли у всіх з'явився інтернет і критику донести до адресата стало дуже легко.

У минулому канал і справді провалювався за всіма показниками: й у виборі трансляцій, і в якості коментування, і в репортажах із місця подій. Хоча до 2012 року включно туди відряджали відносно немало журналістів, а на більшості Олімпійських ігор першої декади тисячоліття канал навіть мав власні студії. Але майже повна відсутність прямих включень після успіхів чи поразок українських спортсменів нівелювала те, задля чого телебачення й має витрачати кошти на відрядження, — щоби передати глядачу так званий ефект присутності.

Але яким би поганим не був показ попередніх Олімпіад, трансляції у 2016 році з Ріо-де-Жанейро за ганебністю перевершили всі разом узяті попередні: канал не мав належного вибору трансляцій, через що глядачі не бачили багатьох медальних змагань за участі українських спортсменів, і не відправив жодного журналіста до Бразилії, залишивши українців на відкуп російським кореспондентам, а сам компенсував хіба що включеннями по Skype чи принизливими проханнями до спортсменів попрацювати журналістами-аматорами.

Тимчасом як телекомпанії в різних країнах, щоби компенсувати обмежену кількість годин трансляцій на телебаченні, зробили чималу ставку на інтернет і змогли забезпечити для своїх глядачів повний чи майже повний вибір змагань для перегляду, єдиний стрим, який надавав «UA: Перший» — це був стрим ефіру телеканалу на сайті. Українцям довелось обирати між крихтами масштабної події, які показував національний канал, та нелегальним переглядом на супутнику чи в інтернеті, й люди з другої категорії з сумом і злістю бачили ту неймовірну прірву між Україною та світом.

Керівник каналу Зураб Аласанія пояснювати причини провалу почав не одразу й дуже нервово, навіть звинувативши один зі спортивних сайтів у роботі на Росію лише за критику роботи «UA: Першого».

Що маємо тепер?

«Добре» та «погано» — це відносні поняття, які можна зрозуміти лише в порівнянні. Якщо порівнювати з NBC чи навіть сусідньою Польщею, то показ Олімпіади з Пхьончхана «UA: Першому» все ще відстає на кілька десятків років. Але за це навіть не варто виправдовуватися, бо розмір телевізійного ринку та спортивна культура в нас відстали приблизно на стільки ж.

Головне інше: канал перестав ганьбитися. Адекватний вибір трансляцій, відносно непоганий, на мою нефахову думку, рівень коментаторів і прямі включення кореспондентів із місця подій, які дарують емоції спортсменів після невдач чи успіху, зробили рівень показу досить пристойним. Навіть коли українські біатлоністи в розпачі проігнорували кореспондентку Дарію Кузнєцову, то цим спричинили чимало обговорень — як щодо їхнього фізичного й морального стану, так і щодо етичності поведінки з офіційним мовником і вболівальниками, за чий рахунок цей мовник і витрачає чималі кошти.

Якщо комусь трансляцій каналу замало, то «UA: Перший» надає можливість дивитися декілька стримів одночасно на спеціальному сайті, причому в HD-якості, хоч і без коментаторів, якщо стрим не збігається з показом в ефірі телеканалу. Кому й цього недостатньо — ну, тоді можна звернутися до цілком легальних трансляцій (хоч і платних) на EurosportPlayer, де просто повний вибір змагань та декількох мов коментування (щоправда, без української, але це не дивно, розуміючи обмеженість аудиторії Eurosport в Україні).

Звісно, можна й краще. Чомусь українське телебачення взагалі в останні роки мало практикує коментування з місця подій, чим обмежує можливість професійного зростання своїх співробітників. Що й казати, якщо комерційна «Медіа Група Україна» на чемпіонат Європи-2016 у Францію відправила лише кореспондентів, незважаючи на те, що там грала збірна України, й ігнорує можливість коментувати зі стадіону фінали єврокубків.

Немає українських коментаторів і в Південній Кореї, хоча значення голосу з епіцентру подій саме із зимової Олімпіади, як на мене, дуже високе, бо спортсмени виступають інколи за важких погодних умов, і хотілося про це чути не в переказі, а з перших вуст. Якщо не по кишені, то можна було б робити хоча би прямі включення кореспондентів не тільки після змагань і не тільки заради коментарів українських спортсменів, а й до змагань, щоби краще передати ефект присутності — дуже важлива річ для телебачення.

Але, знову ж таки, у порівнянні з Ріо «UA: Перший» здійснив стрибок угору за всіма показниками, що дає надію на прогрес на наступних Іграх.

Що далі?

Сподіваюся, керівництво НСТУ розуміє: того, що здається більш-менш достатнім для трансляцій зимової Олімпіади, буде замало для показу за два з половиною роки в Токіо на літніх Іграх.

Там буде значно більше змагань, значно більше українських спортсменів, значно більше українських медалей.

Це означає, що показу на одному-єдиному телевізійному каналі не вистачить, навіть якщо з розумом підходити до вибору трансляцій. Ще є плани на створення суспільного спортивного каналу? То треба до 2020 року встигнути. Якщо він не на часі, тоді «UA: Перший» має зробити величезну ставку на інтернет і дуже багато таку опцію серед глядачів рекламувати.

При цьому навіть п'яти стримів для літніх Ігор буде вкрай замало — мінімум десять і обов'язково в HD (на це потрібна недешева інфраструктура), й тоді критики, може, вдасться уникнути.

Двох знімальних груп на місці подій замало — треба буде мінімум чотири-п'ять, щоби встигнути за українськими спортсменами і ще щось цікаве зачепити. І дуже бажано все-таки відправити до Японії коментаторів.

Права на показ Олімпіади-2018 були викуплені менш ніж за два місяці до відкриття. Але разом із ними НСТУ одразу придбала й ліцензію на трансляцію ОІ-2020. Тож підготуватися до Токіо в суспільного мовника буде на два з половиною роки більше, і це вселяє надію.

Фото: facebook.com/uasportnews