Російськими експатами на українському телебаченні навряд чи когось можна здивувати. Варто лише згадати імена Євгенія Кисельова, Матвія Ганапольського чи покійного, на жаль, Павла Шеремета. Відтак поява Аркадія Бабченка у вечірньому праймі кримськотатарського каналу ATR, де, до речі, працює також Айдер Муждабаєв, іще один експат, якщо й стала сенсацією, то лише для людей по той бік «порєбріка».

Хоча після того як Аркадій Бабченко покинув Москву, коли погрози від місцевих патріотів почастішали й стали цілком реальними, логічніше було би припустити — непримиренний антипутінець Бабченко осяде в Празі. Де він і перебував якийсь час після вимушеного від'їзду з батьківщини. Який не хоче називати еміграцією.

Але Аркадій, принаймні поки що, знайшов роботу саме в Києві. Або ж це робота знайшла його, адже, здається, те, про що він говорить в ефірі своєї авторської програми «Что у них там за поребриком?» щоп'ятниці о 19.00, приносить авторові суцільне задоволення.

У студії ATR — той самий Бабченко, яким ми його пам'ятаємо й під час Майдану, й після початку російської агресії проти України. Він геть не змінився у своєму ставленні до батьківщини, яка відхрещується від своїх солдатів, де б вони не гинули за імперію Путіна — в Україні чи Сирії.

«Родина тебя бросит, сынок! Всегда!» — це, здається, найвідоміша цитата з Аркадія Бабченка. Ще одна, яку нещодавно залюбки використали редактори іронічної програми «Вєсті Кремля» на каналі «24», в контексті російського сексуально-політичного скандалу під умовною назвою «Рибкагейт» — «Но бл...ди. Но, господи, сэр, бл...ди, бл...ть!».

Це той самий Бабченко, який і досі вважає, що московська опозиція прос...ла свій шанс на революцію у травні 2012-го, бо тоді російська влада була слабка як ніколи.

Це той самий Бабченко, який малює апокаліптичну картину краху путінського режиму, в фіналі якої безмежно стомленого військового журналіста підбирає на броню екіпаж американського «Абрамса».

Якщо вдуматися, то фраза «російський військовий журналіст критикує путінський режим із київської студії кримськотатарського каналу, що мовить для мешканців Криму» — це квінтесенція того абсурду, до якого призвела абсолютно дика зовнішня політика Путіна. Не кажучи вже про його політику внутрішню. Через яку Аркадій Бабченко вимушений був виїхати з Москви, хоча й тримався до останнього.

За чотири роки від початку російської агресії українці бачили на своїх теренах багатьох росіян, які, приїжджаючи сюди, намагалися вчити нас, як розбудувати справжню демократію. Або, ще краще, зробити з України «лучшую Россию». І якщо під час візитів перших сусідів-демократизаторів із Росії на кшталт Ходорковського ми ще зазирали їм до рота, як маленькі дітки-першачки в початковій школі, то нині ставлення до росіян, хай вони хоч тричі опозиційні до Путіна та його режиму, скептичне. Принаймні, в тих українських громадян, хто таки позбувся комплексу меншовартості щодо «старшого брата», який насправді виявився не старшим братом, а молодшою сестрою. Точніше навіть — дочкою.

Відмінність Аркадія Бабченка від інших російських «старших братів» кардинальна. Цей російський журналіст ніколи й ніде не критикує ані українську владу, ані українців. Тільки тому, що вважає: людина з паспортом громадянина Російської Федерації не має права цього робити, доки війська цієї країни перебувають на території України. Отож, поки Росія не піде з окупованих Криму й частини Донбасу, Аркадій Бабченко не скаже жодного слова проти держави, яка його прихистила тяжкої хвилини. Така позиція не може не імпонувати.

Відтак, отримавши цілу годину праймового ефірного часу на каналі ATR, колишній московський журналіст присвятив свою програму аналізу новин російського життя, взятих із офіційних російських ЗМІ.

«Что у них там за поребриком?» у цьому плані може комусь нагадати українські контрпропагандистські «Гражданскую оборону» та «Антизомби» на каналі ICTV. Адже обидві спеціалізуються на спростуванні російських фейків про Україну та всіляко знущаються з «дирявих» пропагандистів (маються на увазі так звані молоді республіки в окупованих районах Донецької та Луганської областей. — Авт.).

Московські новини висміює також блогер Ярослав Матюшин у програмі «Ч/Б шоу» на каналі «Еспресо». На цьому ґрунтуються й уже згадані «Вєсті Кремля».

Богдан Буткевич у котрійсь зі своїх підводок до рубрики про новини «з-за порєбріка» в «Ч/Б шоу» зауважив, що їх неможливо коментувати, настільки ці новини самі по собі комічні й абсурдні.

Але між українськими сатириками, для яких російська дійсність — лише один зі способів зайвий раз підкреслити кричущу різницю між Україною та Росією на користь, звісно ж, першої, та російським громадянином, який їх коментує в прямому ефірі, повторюся, кримськотатарського телеканалу, та ще й із Києва, — прірва.

Вона полягає в діаметрально протилежних цілях, яких намагаються досягти питомо українські тележурналісти й журналісти-експати.

Першим важливо показати ворога смішним, щоб його ніхто з посполитих не боявся. Іншим, і до цього нечисленного в середовищі російських журналістів кола належить Аркадій Бабченко, йдеться передусім про те, щоби продемонструвати дикість і абсурдність життя в РФ самим росіянам. Тим самим хоч у когось із земляків пробудивши здатність до критичного сприйняття путінського режиму.

Можливо, саме тому в своїх коментарях у прямому ефірі Аркадій Бабченко вдається не до лобових наїздів на російську владу, як він робить це у своїх постах у соцмережах, а до м'якого тролінгу. Скажімо, коли він на початку випуску від 9 лютого розповідає про запуск ракети Ілона Маска, а опісля нагадує, як у вересні минулого року російські космонавти доставили на МКС освячену частинку мощів Серафима Саровського, то ставить логічне, але водночас риторичне запитання: навіщо це було зроблено? Щоби що — збудувати бази на Марсі чи міста на Місяці?

Аркадій Бабченко говорить про це без жодних сатиричних чи викривальних інтонацій, нібито просто констатуючи факт чергового вияву маразму на загальнодержавному рівні. Але саме це, як на мене, головна фішка авторської програми «Что у них там за поребриком?».

Далі, читаючи інформацію, знову ж таки, з офіційних ЗМІ про те, що в'язні омської колонії зліпили зі снігу копію ракети «Тополь М» у натуральну величину, він не регоче, як це робили в українських телепередачах, а дуже проникливо, дивлячись просто в душу глядача, цитує офіційне повідомлення Федеральної служби виконань покарань (російська абревіатура ФСИН), що це їхня відповідь Ілону Маску.

Аркадій Бабченко з цього повідомлення невимовно тішиться, підкреслюючи, що така відповідь Росії на запуск ракети Ілона Маска не лише адекватна, але й асиметрична. Тобто все, як любить найвище начальство в Росії в особі віце-прем'єра РФ Ігоря Шувалова, який заявив, що російський народ набагато талановитіший за американський. На чий виступ і посилається ведучий ATR.

Так само, без жодних негативних інтонацій, він читає повідомлення про те, що ведучий колись популярної на російському телебаченні програми «Момент истины» Андрій Караулов, яка востаннє виходила на 5-му каналі (при цьому Бабченко підкреслює, що це не український 5-й), просить своїх сусідів придивлятися до чоловіків із вусами та у вишиванках, тобто «бандерівців», яким, на його думку, замовила його вбивство колишня дружина українського походження.

Аркадій Бабченко, коментуючи цю ситуацію, каже, що авторську програму Караулова на російському 5-му каналі закрили після того, як цей вірний жрець культу Путіна в одній зі своїх програм заявив, що на його кумира здійснили не менше шести замахів на вбивство.

Іронія, з якою автор розповідає подібні новини з життя російської еліти, майже британська. Занадто вже вона тонка для російських споживачів.

У такому ж дусі ведучий коментує всі інші новини «з-за порєбріка» за тиждень, що минув. У тому числі — й так званий «Рибкагейт». Той самий міжнародний скандал, що його здійняв Олексій Навальний після того, як зрозумів, що кілька місяців тому до його офісу з метою дискредитації влада прислала не просто натовп повій у латексних трусах. Бо в їхньому числі була така собі Настя Рибка, яка встигла написати й видати книжку «Дневник по соблазнению миллиардера», де під ледь замаскованими псевдонімами викладено розмови між одним із найбагатших російських олігархів Олегом Дерипаскою та «сірим кардиналом» зовнішньої політики РФ, віце-прем'єром РФ Сергієм Приходьком.

Скандал, пов'язаний із цим розслідуванням Олексія Навального, здійнявся до небес, але — тільки в західних ЗМІ. В Росії про нього жоден із федеральних телеканалів на згадав узагалі. Там просто заблокували доступ до сайту ФБК.

Аркадій Бабченко ж, коментуючи цю пікантну ситуацію, обмежився коментарем на тему того, що російські олігархи, які зі своїми грошима можуть дозволити собі все — від вивчення іноземних мов до розробки унікальної космічної ракети, що могла би підняти на орбіту неймовірної ваги вантаж, чомусь із усіх доступних багатим людям благ обирають виключно дешевих повій.

Але, як на мене, далеко більшої уваги заслуговує коментар Аркадія Бабченка сюжету з російського Youtube, коли власник авто миє свою машину котом, якого він застукав «на місці злочину», тобто побачивши тварину на капоті. Не знаю, ким треба бути, щоб використати кота як губку для миття машини, про що й говорить Аркадій Бабченко в своєму коментарі до цього сюжету з російського інтернету.

Головна причина подібного явища, коментує знущання з нещасної тварини ведучий прямого ефіру на каналі ATR, — суцільний інфантилізм російських громадян. Адже це буквальна ілюстрація того, що вони просто не можуть подорослішати.

Аркадій Бабченко у своєму інтерактивному ефірі на кримськотатарському каналі ATR намагається зробити все, щоб усі його глядачі, й переважно росіяни, таки подорослішали.

Просто тому, що він веде свою священну війну з Путіним. І в цьому сенсі українцям із ним по дорозі.