Дзідзьо в костюмі огірка, топові співачки, які цілуються в губи, новий молоденький хлопчик поруч із Іриною Білик — на M1 Music Awards усе як завжди, тільки пожаліли грошей на конфеті. Це історія про те, як світ крутиться навколо десяти імен, що найактивніше світяться на екрані та конкурують між собою за право першості, або як згасло світло вкінці тунелю «надія».

10 грудня в Палаці спорту й у прямому ефірі телеканалу М1 відбувалася «найгучніша музична подія року» — друга церемонія нагородження M1 Music Awards, яку прирівнювали то до української «Греммі», то до MTV Video Music Awards. Гірка правда українського музичного ринку полягає в тому, що однакові зали в місті Вінниці, наприклад, збирають і «топові» Потап із Настею, й альтернативна Onuka, і близький народу «Лісапедний батальйон», який безперервно гастролює районними та обласними центрами. Однак «головна» подія пропонує нам лише одного виконавця з трьох і це сприймається як належне: глядачі погоджуються з переліком артистів і купують квитки, сама церемонія більше нагадує «капусник» або «свій до свого по своє», аніж авторитетну премію, а генеральні директори ключових радіостанцій хвалять наявних виконавців.

Чому, наприклад, М1 не враховує творчості «Океану Ельзи», гурту, який після прийняття квот має найбільші ротації на радіо, давно захопив рекламний простір і збирає гігантські концертні зали? Чому серед номінантів на премію відсутні нові імена, які виступають на фестивалях увесь літній сезон, зрозуміло — їхні кліпи не потрапляють у ефір. Але де всі розкручені Христини Соловій, O.Torvald, Pianoбой, Sunsay, Viviеnne Mort, «ДахиБрахи», Dakh Daughters та інші? Цією премією М1 намагається зупинити час і перекраяти українську культуру під себе, адже світ розвивається й навіть українська музика рухається вперед, а на сцені вкотре припудрені бабусі та зализані внучки: Могилевська, яка давно не творить нічого нового, чи вкотре «іронічна» Полякова. «Експерти» ж, які їх нагороджують, цинічно або просто наївно не помічають найнахабнішого плагіату та ущербності трешу на сцені.

Так, протягом кількох місяців у ефір каналу М1 виходили щотижневі випуски новин, які розповідали про те, як артисти, ведучі, продюсери та інші фахівці зі сфери, а точніше найяскравіші персоналії шоу-бізнесу готуються до церемонії нагородження, що вони думають про номінантів у тій чи іншій категорії, як оцінюють власні шанси, чим колеги потішили, а чим не виправдали очікувань — що ставало приводом і поперемивати кісточки, і вкотре ствердити власну першість.

А вже за дві години до початку власне церемонії глядачів розігрівали бліц-інтерв’ю з «обраними», які проходили червоною доріжкою, а згодом — динамічні включення з ґрінруму. Гарним було все — вбрання ведучих, прописані у сценарії формулювання про масштаби шоу, картинка в кадрі й навіть фея зі світлодіодним німбом, яка оберігала статуетки М1 та символізувала «статусність» події.

Те, що початок церемонії затримувався, свідчило тільки про хвилювання організаторів та учасників напередодні великого вибуху. І от воно — шоу «Інь-ян», що є не лише назвою, але й «філософією музичного свята»: на сцені балет Freedom — мужчини-танцюристи у грузинських костюмах зі скрипками й дівчатка-барабанщиці з паличками, які світяться, на фоні. У мелодії, що лунала, можна було розчути хіт «Имя любиме моё» (скільки можна? це ж минулорічний тренд! варто плекати нові!), й тут тишком-нишком виїжджає автомобіль і... (але в той момент ми ще не знали, що це не просто машина, а спонсор — Тойота) з авто, звісно, виходять ведучі телеканалу та свята — Ольга Цибульська і Нікіта Добринін. Зазвичай в ефірі вони жартують несмішно й примітивно, вдаючись до сміхопровокувальної поведінкової форми «підколоти одне одного» та активно застосовуючи суржик. І на церемонії діяла та сама схема: «M1 Music Awards — це як олімпійські ігри в музиці, бо у нас, в шоу-бізнесі, рік — за чотири», або постійні спроби наперчити Олегу Виннику й Павлу Зіброву, які сиділи в залі та... були просто віп-глядачами. До речі, Зіброва так і не показали на екрані, зате Винник заспівав приспів Монатікового «Кружит» і отримав схвальну хвилю оплесків.

Структура свята: офіційна складова та шоу-програма. До офіційної належало: оголошення ведучими номінації, вихід авторитетної людина на сцену, яка й відкривала конверт, слово подяки від переможця. Шоу-програма — це 13, як нам і обіцяли, «неочікуваних та неймовірних» дуетів, які готували ексклюзивні номери та мали вражати глядачів у саме серце й перевертати канони всіх можливих шоу-програм із ніг на голову. Щодо останнього, то нас, як завжди, обманули.

Спершу про хороше — про номінації та переможців. Окрему відзнаку, поза конкурсом, «За внесок у розвиток сучасного шоу-бізнесу» отримала Руслана, тоді як минулого року окремий кришталевий кубок віддали Андрію Кузьменку (точніше гурту «Скрябін»).

На вручення премії в номінації «Прорив» чомусь запросили великого кудлатого Єтті із забрендованою логотипом одного зі спонсорів хусточкою (кількісна та якісна присутність спонсорів на церемонії вражала, чому в нас не вміють відпрацьовувати гроші якось більш... акуратно?). Образ Єтті за всю подію виник ще раз — у ґрінрумі велетень підійшов до Вєри Брєжнєвої за автографом, однак зв'язок Єтті та «Інь-ян» розкритим так і не був. Перемогу в номінації здобули не авторки хіта про балувану Галю та вишиваночку-коханочку гурт Selfy та не знаний із «Фабрики зірок» виконавець OLEYNIK, а юний Alekseev, який а) уже встиг забрати нагороду «Відкритя року» премії YUNA-2016, б) переспівав один із найзнаніших та найбільших хітів Ірини Білик «А я пливу у човні», що варто автоматично записувати до досягнень на культурній ниві, в) на церемонії M1 Music Awards у блоці шоу-програм він заспівав у дуеті з самою Іриною Білик. Alekseev у білому костюмі, а Білик у чорному платті та халаті з рожевими бльостками за піаніно, вони співають пісні одне одного, вона — сильна женщіна, а він — як онук, що до бабусі все хилиться.

Нагорода «Золотой грамофон» (номінація з хітпараду, який можна подивитися на М1 та послухати на «Русском радио. Украина») могла би дістатися дуету Потапа й Насті з душевним хітом «У мамы» чи співачці LOBODA з танцювальним треком «К четру любовь». Однак переможницею стала Тіна Кароль та пісня «Сдаться ты всегда успеешь»  (знову? вона ж уже була на минулорічній церемонії).

Ні для кого не було інтригою, що в номінації Dance parade від Kiss FM перемогти має або всюдисущий MONATIK із композицією «Кружит», або професійні «виробники» хітів «Грибы» з піснею «Копы». Здавалося, що в лічені миті інтриги зала скандувала «Казантип», та насправді навіть після оголошення переможця продовжувала кричати «Мо-на-тік», адже нагороду забрала невідома виконавиця A.Shine з It's Not Over.

«Проектом року» стали Потап і його молода команда Mozgi, обігнавши епатажних «Агонь» та юних Open Kids.

Ведуча церемонії Оля Цибульська намагалася бути ближчою до людей і пояснила, що таке номінація «Альтернатива» — «це коли ми беремо великий музичний блендер, засипаємо попсу, електронну музику, трішки хіпхопу». Минулого року ця номінація була найадекватнішою: до неї потрапили ключові постаті українського музичного світу — Джамала, Onuka та переможець Дорн. Отримуючи свій приз, Дорн, тримаючи обох інших претенденток за руки, достатньо неоднозначно натякнув на те, як він ставиться до категорії «Альтернатива» щодо їхньої (всіх трьох) популярної музики. До слова: ані переможниця «Євробачення» Джамала, ані Onuka, чия діяльність у 2016-му справді привертала увагу — не потрапили в жодну з номінацій M1 Music Awards. Так, серед цьогорічних претендентів були драйові «Грибы», які підрівали мережу, давні знайомі «Бумбокс» та головні конкуренти Джамали під час перегонів на відбірковому етапі «Євробачення» — THE HARDKISS. Нагороду вручав Сергій Кузін, котрий зауважив, що премії явно не вистачає рок-номінації, бо весь шоу-бізнес уже давно на ничку його слухає.

Номінація «Хіт року» або на манєже всьо тє же: Потап і Настя «У мамы», LOBODA «К четру любовь», «Бумбокс» «Люди». Оскільки «хіт — це пісня, яка приживається у серці», то перемогу мав би здобути «Бумбокс», але змагатися з китами поп-музики претенденту з «альтернативи» складно. Звісно, як би Світлана Лобода не докладала зусиль, але десять років «золотих хітів» щось таки значать, тож Настя Камєнскіх у блакитній шубі та найактивніший глядач церемонії, який постійно аплодував, вставав, усім тиснув руки — Потап забрали статуетку в колекцію продюсерського центру MOZGI Entertainment. Вони ж мали шанс забрати нагороду «Гурт року», однак віддали її молодшим вихованцям продюсерського центру — дуету «Время и стекло», не залишивши жодного шансу західякам із DZIDZIO.

Номінантки премії «Співачка року» ті самі, які були й минулого року: Тіна Кароль, Оля Полякова та LOBODA. Варто пригадати, що минулого року в рамках шоу-програми Олі Полякової, член постановки — кінь у пальто — випереджаючи події церемонії, вручив Олі власну премію, оскільки співачка дуже боялася програти, наче відчувала, що в номінації переможе Тіна Кароль. Цього ж року Полякова була настільки впевнена у власній перемозі, що навіть не розробляла плану Б та не мала варіантів підстраховки, тож можна лише припустити, як вона засмутилася, коли перемогу забрала LOBODA. Вона ж забрала приз у номінації «Кліп року» на композицію «К четру любовь», залишивши позаду еротичну історію поневірянь на березі океану та заростях дрімучого лісу від Макса Барскіх «Последний летний день» та ліричну «жіночу» історію Тіни Кароль «Твої гріхи».

Нагороду «Співак року» забрав не минулорічний переможець у цій номінації Макс Барскіх, та не минулорічна «альтернатива» — Іван Дорн, а той, хто минулого року був відкриттям, а весь 2016-й «звучить» — MONATIK.

Отже, підіб’ємо підсумки. Під час усієї церемонії прозвучало аж дві раціональні думки, які варто підкреслити: Натела Крапівіна, продюсерка Світлани Лободи, кілька разів, виходячи на сцену за призом, хвалила той продукт, що роблять в Україні, та вітчизняних професіоналів, а вручаючи одну із премій, співак Олександр Пономарьов зауважив — він сподівається, що наступного року кількість україномовних пісень переважатиме кількість російськомовних.

Організатори вирішили вражати незвичними дуетами, однак чим ТІК та «найбільш гастролюючий співак України» Олег Винник мали нас захопити? Невже історією стосунків робота-штурмовика із «Зоряних воєн» та простої санітарки: навколо нього крутяться лікарі й летить конфеті, аж доки не з'являється малочисельна армія Дарта Вейдера, що нападає на лікарів? Чому Наталя Могилевська, яка звивається наче пестик у квітці й співає «я завєлась, астанаві міня» та її підопічні — гурт Real O — це неймовірне шоу? А може, навіть Дзідзьо і костюмі огірка — це зовсім нове та незвичне явище для тих, кому взагалі цікаво дивитись на Дзідзьо?

Були номери, які принаймні не дратували: як-от новоявлений продюсер Іван Дорн та його підопічний Constantine; як Тіна Кароль, котра пропливала наче діва (з пафосом мінімум на Тіну Тьорнер) у червоній сукні та з червоними губами між променями лазера, доки Влад Дарвін традиційно стояв за іонікою; чи як загін дівчаток у рожевих світшотах, який рухався разом із Quest Pistols Show та Open Kids. Зі свого боку не здивувала рокова версія попсового хіта «О Боже как больно» Олі Полякової та Green Grey. Так, Полякова за органом без звичного кокошніка (нарешті?), однак із короною та в латексному купальнику — повелителька темряви. Сюжет постановки: діалог мущини в халаті й трусах із ліричною виконавицею зі шлейфом та балетом (також у латексі). Світло блимало, безумовно, яскраво, але танцювальна композиція, якій було присвячено вдосталь часу у випусках новин про підготовку дійства, вийшла біднуватою.

Єдиною сенсацією ( і єдиним, до речі, скандалом) стало те, що Настя Каменскіх та Надія Дорофєєва (із «Время и стекло») під час виконання нової спільної композиції «Ничосе» — такого собі танцювального батлу між дівчатами — поцілувалися. Після Мадонни та Брітні Спірс цей kiss виглядає як Louis Vuitton із ринку «Даринок». Хоча фан-клуби співачок уже добу сперечаються, чи був цей поцілунок достатньо гарячим і пристрасним, або виконавицям варто потренуватися ще.

По-справжньому ж хорошими були тільки два номери: MONATIK та Вєра Брєжнєва, які на мелодію «Кружит» поклали «Я знаю пароль, я вижу ориентир, Я верю только в это, любовь спасет мир» та синхронно станцювали в однакових кросівках, і LOBODA в рожевому комбінезоні з балетом — сивими бородатими мужчинами у сріблі. У решті випадків навіть енергетика артистів не рятувала постановки.

Загалом, особлива риса цьогорічного шоу — як би не намагалися зробити «по-багатому», однак замилити очі не вдалося й вийшло гірше, ніж завжди: без золота, блискіток, спецефектів. Навіть конфеті в кінці летіло недовго й нерясно. Можливо, варто було би написати: великі перспективи чекають на цю премію, багато над чим ще варто було би попрацювати, але організатори на правильному шляху... Однак порівняно з минулим роком склалося враження, що перспективи закінчилися й ми спостерігали хіба що за декадансом трешу. У 2015-му церемонія M1 Music Awards принаймні вражала масштабом та кітчем, який можна було розкладати на складові та переглядати як зразок того, що «в нас на Україні люди всі співочі», а шоу-програми вражаючі: чого варте «Имя 505» із понад сотнею учасників хору та балету від звичних народників до африканських барабанів, або Макс Барскіх, який вилазить із блискучої кулі, чи Ірина Білик, яка летить на мужчині-пташці між єгипетських пірамід, а потім її везуть по сцені на колісниці, та зрештою Ольга Полякова, яка виїхала на сцену на квадроциклі.

Українська музика розвивається в різних жанрах та напрямках, з'являються нові гурти, пісні та кліпи, однак виробники масової культури продовжують тиражувати закостенілі цінності та несмак. Тут же відповідь на запитання — чому в радіоефірах не лунає сучасний власний контент. У контексті церемонії можна було би процитувати Лесю Українку «щоб не плакать, я сміялась», але індустрія розваг занижує планку ще нижче від того рівня, де ми уже позначили дно.

Фото: скріншот із кліпу Dzidzio «108»