Українські медіа: головні нісенітниці травня

Українські медіа: головні нісенітниці травня

1 Червня 2016
3106
1 Червня 2016
12:00

Українські медіа: головні нісенітниці травня

3106
Про помилки та вміння їх виправляти
Українські медіа: головні нісенітниці травня
Українські медіа: головні нісенітниці травня

Не так страшна помилка, як небажання її визнати й виправити. В цьому плані українська журналістика далеко не безнадійна; за прикладами того, як ті чи інші інформагенції чи сайти виправляють помилки власних авторів і редакторів, далеко ходити не треба. «"Шахтар" виділив своєму футболісту Степаненко охоронців», — під такою назвою дав інформацію УНІАН. Невже ж Степаненко — це жінка? Але через півгодини редактори виправилися — на сайті вже було написано «Степаненку». Що ж, за якийсь час, можливо, інформагенція освоїть й іншу мовну форму — «Степаненкові».

Втім, незнання правил відмінювання українських прізвищ — загальне лихо інформаційного простору; тож добре, що в останні роки серед редакторів з’явилися люди, яким ці правила відомі і які виправляють помилки колег. А це не дрібниця, як дехто вважає, це — вміння використовувати мовні ресурси для якомога точнішого описання факту чи висловлення чиєїсь думки.

Скажімо, вранці 27 травня на силі-силенній сайтів з’явилися заголовки «гарячих» повідомлень: «В окупованому Криму почало мовлення українське радіо» — «В окупованому Криму запрацювало "Українське радіо"» — «В окупованому Криму мовить українське радіо» — «Українське радіо почало мовлення в Криму» — і так далі, й таке інше.

Прочитавши таке, політично грамотний громадянин спантеличено почухає потилицю, а неграмотний подумає, що окупаційна влада на півострові дала дозвіл українському радіо використовувати місцеві ретрансляційні ресурси. Але ж цього бути не може, тому що не може бути! Це все одно, що в 1940-му повідомити б, нібито «ВВС почало мовлення в Третьому Райху»! Подальший пошук в інтернеті роз’яснює ситуацію: виявляється, українське радіо тепер працює не «у Криму», а «на Крим» за допомогою нових ретрансляторів. Ось приклади, як би мав формулюватися заголовок: «На окупований Крим почало мовити “Українське радіо”» (сайт «Детектор медіа»); «Українське радіо розпочало мовлення на окупований Крим» (сайт «Дзеркало тижня»). Ну а за цим заголовком — текст: «Українське радіо УР-1 розпочало мовлення на окупований Крим — сигнал запустили 26 травня. Слухати радіостанцію можна на частоті 101.4 FM, а на приймачах хвиля підписана "Слава Україні!". Як повідомили в Херсонській облдержадміністрації, є відомості, що хвиля вже добре ловиться в кримських містах Красноперекопськ та Джанкой. Напередодні Національний рада по телебаченню і радіомовленню України повідомила про розробку стратегії з організації телерадіомовлення на територію Криму з південних районів Херсонської області».

На жаль, наведений вище приклад грамотного викладу новини — чи не поодинокий. Частіше трапляються неточні формулювання, які заплутують аудиторію, або казуси такого типу — правильний заголовок: «Українське радіо почало мовлення на окупований Крим», — але текст із елементами абсурду: «26 травня на території Криму почало мовлення українське радіо УР-1. Радіосигнал на півострів подається з Херсонської області».

Залишається сподіватися, що редактори з часом внесуть належні корективи в тексти й заголовки (я скористався пошуковиком Google уранці 27-го), і читачі одержать грамотно сформульовані вістки.

Утім, іноді це «з часом» займає чимало часу. «Российский политолог Виктор Каспрук считает…» — написав один популярний сайт, цитуючи думку цього політолога. «Російський», попри те, що питомий киянин Каспрук досить багато друкується в українських, і не тільки українських, мас-медіа та має блог на міжнародному ресурсі WordPress. Але… Втім, через кілька діб «российского политолога» виправили на просто «политолога». Вміння виправляти власні помилки, як уже говорилося, — це добре. Та чи не краще не припускатися таких воістину анекдотичних ляпів? І якби ж то такий випадок, коли громадянство того чи іншого автора плутають знані інтернет-видання (хоча потім і виправляються), був винятком…

А тепер про випадок протилежного штибу — про невиправлене викривлення інформації, попри те, що воно з’явилося в інтернеті ще в першій половині травня. «На парламентських виборах переміг би "Опоблок" — опитування» — таким є заголовок цієї новини. А ось її текст (навмисно даю його майже в повному обсязі):

«У разі проведення парламентських виборів найближчим часом найбільше голосів отримав би "Опозиційний блок".

Про це свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова.

Так, "Опозиційний блок" отримав би 9,2 % серед усіх респондентів і 12,3 % серед тих, хто має намір взяти участь у виборах, "Об’єднання "Самопоміч" — відповідно 8,3 % і 11,3 % та "Блок Петра Порошенка "Солідарність" — відповідно 7,4 % і 11,9 %).

За ВО "Батьківщина" готові проголосувати відповідно 6,7 % і 8,4 %, за Радикальну Партію Олега Ляшка — відповідно 6,2 % і 8,6 %, за Блок Міхеїла Саакашвілі "За очищення країни" — відповідно 3,8 % і 5,5 %, за ВО "Свобода" — відповідно 3,2 % і 4,8 %. За кожну з інших партій — менше 3 % тих, хто має намір взяти участь у виборах».

Як бачимо, в тексті все правильно. «Опоблок», за результатами цього опитування, в разі парламентських виборів не переміг, а випередив би інших учасників електоральних перегонів. І ненабагато. Бо ж перемога на парламентських виборах — це більшість у Верховній Раді та право сформувати уряд. А близько 10 % голосів — аж ніяк не перемога, чи не так? Отож заголовок не відповідає ані змісту тексту, ані результатам опитування. Чому ж такий поважний інтернет-ресурс, як «Українська правда», не лише допустив цю дезінформацію, але так і не виправив її?

І ще про точність у словах, які забезпечують точність змісту. В травні було дві знакові дати, щодо яких в українських мас-медіа вживаються й термін «роковини», й термін «річниця». Словники радянського часу подають ці терміни як синоніми, та й письменники-класики сто років тому вживали їх без розрізнення нюансів. Але мова  живий організм, вона розвивається, й нині різниця сенсів цих слів уже відчутна, й різниця принципова: «Хоча офіційно, так би мовити (тобто відповідно до словників та іншої нормативної літератури), слово роковини є синонімом слова "річниця", склалася певна диференціація в практиці застосування: багато людей вважають недоречним вживати слово "роковини" стосовно позитивних подій, а, навпаки, стосовно, наприклад, дати з дня смерті вживається саме "роковини"». Тож усе-таки журналістам краще писати не «річниця депортації кримських татар», а «роковини», так само, як «роковини перепоховання Тараса Шевченка», а не «річниця перепоховання»…

А тепер повернімося в початок травня. Чи можна було сумніватися, що інформаційний простір першого дня місяця ряснітиме повідомленнями про «православну Пасху»? Ні! Це, на жаль, уже традиція. Хоча вона стосується не всіх вітчизняних мас-медіа, але надто багатьох. У найкращому разі це повідомлення звучало приблизно так: «Православні святкують Воскресіння Христа», тобто про мільйони інших християн-українців, які відзначають у цей же день свято, було просто (і традиційно) забуто…

Іноді доходило до шизофренічної роздвоєності на одному й тому ж сайті. Ось заголовки новин, розташованих неподалік одна від одної на інформаційній стрічці: «У православных христиан и греко-католиков сегодня Страстная пятница». А невдовзі після цього з’явився інший: «Сегодня православные христиане празднуют Воскресение Христово». І що цікаво: в останньому випадку в самому тексті сказано: «В воскресенье, 1 мая, христиане восточного обряда празднуют Пасху — Воскресение Христово». Але редактор стрічки новин, схоже, просто не знав, що «християни східного обряду» — це ще й греко-католики… Хоча все одно це не повна інформація — має йтися й про деякі протестантські Церкви (на щастя, на відміну від часів Януковича, останній факт був не забутий і відображений у Великодньому привітанні Президента Порошенка).

І ще один позитив — із числа тих, про які йшлося на початку статті: сайти деяких інформагенцій, вранці 1 травня ляпнувши про «православну Пасху», впродовж дня виправилися, повідомивши, що «сьогодні православні та греко-католики святкують Великдень». Що ж, дивись, наступного року й українських християн-євангелістів не забудуть…

Цього року Великдень збігся з Першотравнем. Знов-таки традиційно деякі ЗМІ назвали його «комуністичним святом», хоча за своєю генезою та суттю — це свято робітниче, профспілкове, соціал-демократичне. Того дня дехто з експертів про це нагадав, але не всі належно зреагували. Скажімо, професор Олексій Гарань наголосив: «Це свято виникало як соціал-демократичне — свято дійсно солідарності трудящих. Воно з’явилося ще до того, як були створені комуністичні партії… В значній частині європейських країн воно є офіційним святом, але не завжди, до речі, вихідним днем… Ми можемо його назвати святом весни і праці. І знову ж таки, пам’ятати про те, що воно не є комуністичним». І що? Все одно словосполучення «комуністичне свято» гуляє інтернетом!

Немало ляпсусів з’являється й напередодні 9 травня. Зверну увагу тільки на один із них, коли популярні й добре оплачувані журналісти безапеляційно пишуть: «Для Західної України війна почалась не в червні 1941-го, а у вересні 1939-го — коли радянські частини за пактом Молотова-Ріббентропа увійшли на територію Галичини». Скільки можна повторювати цю нісенітницю? Йдеться не просто про вияв історичної неграмотності, а про демонстрацію зневаги до українців Галичини й Волині, 100 тисяч яких у складі Війська Польського зустріли вогнем німецькі танки на світанку 1 вересня 1939 року. І для цивільного населення Західної України Друга світова розпочалася не після вступу радянських військ, а після того, як уранці того ж 1 вересня бомби Люфтваффе впали на Львів, Луцьк, Сарни й інші міста. І взагалі: українці з-поза меж СРСР безупинно воювали з нацистами та їхніми союзниками повних шість років — і тоді, коли СРСР був другом Німеччини й Італії, й тоді, коли Червона армія й радянський ВПК допомагали Гітлеру, й тоді, коли Сталін і Молотов у листопаді 1940-го домовлялися з Гітлером про воєнно-політичний союз проти демократичних країн, але врешті-решт апетити Кремля виявилися надмірними, і фюрер наказав почати реалізацію плану «Барбаросса»…

І нарешті. Я вже писав про популярну не лише в російських, а й у частини українських журналістів нісенітницю, наче Крим у 1954 році передав Україні особисто Хрущов. Але є й розумні люди. «Жорстока економічна необхідність змусила радянське керівництво на чолі з Г. Малєнковим, К. Ворошиловим та М. Хрущовим передати півострів до складу УРСР», — пише блогер Павло Правий. Якби ж то всі журналісти брали приклад із цього блогера та вивчали історію…

Георгій Малєнков, Микита Хрущов і Климент Ворошилов

Фото на головній - кадр з великоднього привітання Президента України

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3106
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду