Минулого тижня на телеекранах тривало продовження «міні-серіалу» про призначення Юрія Луценка на посаду Генерального прокурора України. На відміну від попередньої спроби три тижні тому, ймовірність очолити ГПУ Юрієм Луценком цього разу була більш передбачуваною. Адже ще 6 травня спікер парламенту Андрій Парубій заявив: інших кандидатур Петро Порошенко не розглядає (інша справа, що канали не поспішали давати цей бек).

У першому «сезоні» генпрокурорського «серіалу» телеглядачів бомбардували повідомленнями про безальтернативність кандидатури Луценка. Цю гру центральні канали продовжили й у другому «сезоні».

Заховати за «законом Луценка»

Затвердженню лідера фракції БПП Юрія Луценка на посаді Генерального прокурора України передувала баталія в сесійній залі парламенту — зміни до законодавства, які й дозволили Луценку очолити ГПУ. Замість вимоги мати вищу юридичну освіту нардепи запровадили вимогу мати «вищу освіту та стаж роботи в галузі права або досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п'яти років».

Те, що параметри прописувалися для Луценка, ні в кого не викликає сумнівів. Тим паче, що одразу після його призначення на посаду глави ГПУ він сам про це казав. Утім, дивує, як журналісти пропустили інші зміни до законодавства, котрі нардепи проштовхнули паралельно зі змінами критеріїв до кандидатури на посаду голови ГПУ.

Як слушно зауважує «BBC Україна» з посиланням на депутата з фракції БПП Павла Різаненка, з «п’яти сторінок ухваленого 12 травня закону теза “про Луценка” займає буквально кілька рядків». Видання також наводить коротко головні тези змін до законодавства, ухвалених нардепами.

«Отже, інші положення цього проекту передбачають:

– передачу прокуратурі повноважень проводити слідство у справах, якими мало зайнятися досі не створене Державне бюро розслідувань;

– запровадження в Україні процедури заочного розслідування і засудження, яка, за словами Юрія Луценка, дасть можливість провести судовий розгляд справ проти колишнього керівництва України в умовах його перебування поза межами держави;

– зниження вимог до кандидатів на посади прокурорів регіональних та Генеральної прокуратур, яке дозволить прийти на ці посади людям з-поза прокурорської системи;

– відтермінування на рік роботи системи прокурорського самоврядування;

– створення Генеральної інспекції Генпрокуратури — підрозділу, який займатиметься розслідуванням справ проти представників прокуратури. Юрій Луценко пообіцяв негайно почати конкурсний відбір до нього».

Тим часом видання «Страна.ua» деталізує, наприклад, інформацію про зміни щодо заочного засудження — тепер для цього не потрібно, щоб особу розшукував «Інтерпол». А отже «Луценко может отчитаться о быстрых и больших успехах на своем новом посту.

В чем суть изменений? Ранее заочный суд был возможен только в случае, если подозреваемый был выставлен в розыск по результатам рассмотрения пакета документов в штаб-квартире Интерпола в Лионе (Франция).

Таким образом Интерпол был серьезным фильтром и помехой для применения заочного правосудия.

…

Отметим, что это сильно упростит для ГПУ возможность осуждения (а также конфискации имущества) многих противников нынешней власти, которые скрываются за границей, а также беглых чиновников времен Януковича».

Ще один суттєвий висновок, який підмічає видання: «на выводы ученых-правоведов никто не посмотрел». Ідеться про офіційний висновок Головного науково-експертного управління, яке видало щодо законопроекту «очень серьезные замечания, которые по обыкновению никто не учел во время голосования»: «Не понравилась экспертам инициатива депутатов о продлении полномочий прокурорских следователей. В нынешней редакции УПК указано, что после истечения двухлетнего срока уголовные производства, расследуемые следователями органов прокуратуры, в трехмесячный срок передаются следственным органам Государственного бюро расследований. Эксперты убеждают, что положение законопроекта 4645 о продлении срока осуществления органами прокуратуры предварительного расследования на срок до двух лет сомнительно и требует дополнительного обоснования».

Зміни до законодавства — одна з вимог Луценка, висунута як умова згоди стати Генпрокурором. Про це зазначає, до прикладу, «BBC Україна»:

«Крім того, пан Луценко заявив, що для плідної діяльності на посаді генпрокурора йому потрібно надати необхідний інструментарій.

Минулого місяця він сказав, що відмовляється ставати генпрокурором через формування органів прокурорського самоврядування, які, на його думку, “зацементують” нинішню ситуацію в ГПУ.

Потрібний панові Луценку інструментарій, за словами депутатів БПП, закладено в інші положення “закону щодо генпрокурора”».

Отже, ці зміни — важливий аспект усієї генпрокуроріади. Тим паче, що вони не є дріб’язковими, а стосуються процесу реформування системи прокуратури.

Та все відбувалося настільки швидко, що журналісти не звертали уваги на всі нововведення й перестороги експертів. Ані в день голосування за законодавчі зміни, ані в неділю — в аналітичних підсумкових випусках новин. Таким чином, канали фактично відволікали увагу від усього спектру важливих змін, виставляючи на перший план переписування під Луценка критеріїв для обрання Генпрокурора.

Власне, ця проблема — системна. Канали не цікавилися й попереднім законопроектом № 4469, який депутати провалили ще 10 травня. Він теж відкривав шлях Луценку до крісла Генпрокурора та вводив низку інших змін.

При цьому, подаючи інформацію щодо ініціативи нардепів навіть в обрізаному варіанті, канали — свідомо чи ні — програмували негативне ставлення до Луценка. Зокрема, коли журналісти казали, що законопроект скасовував норму про необхідність мати юридичну освіту, і не згадували, що документ впроваджував необхідність мати досвід роботи в законодавчому та / або правоохоронному органі, складалося враження, що депутати дозволили очолювати ГПУ людям без освіти взагалі.

Наприклад, таким чином діяв «ТСН», який сказав лише, що депутати не змогли ухвалити закону, «який відкривав шлях для призначення генпрокурором Юрія Луценка. За проект, який дозволяв стати генпрокурором кандидату без юридичної освіти та досвіду прокурорської роботи, забракло двох голосів».

Як бачите, канал самовільно додав ще один «негативний» акцент — відсутність «досвіду прокурорської роботи». Але критерію «прокурорська робота» не було в попередній редакції ЗУ «Про прокуратуру». В ній ішлося про досвід роботи в галузі права як критерій при виборі кандидата в очільники відомства.

5 канал спрацював майже аналогічно до колег із «Плюсів». Журналістка на включенні згадує, що «за цими змінами очолювати Генеральну прокуратуру може людина без юридичної освіти та прокурорського стажу».

При цьому в підводці ведучий каже лише про скасування вимоги юридичної освіти: «Артем Овдієнко, ведучий: Передбачалося скасування обов'язкової вимоги для кандидата у Генеральні прокурори мати вищу юридичну освіту».

Натомість канал «112 Україна» заглиблюється в деталі й каже про «законопроект про прокуратуру, який має дозволити Юрію Луценку сісти в крісло керівника ГПУ». А потім у сюжеті — синхрон нардепа, який каже про зміни. Щоправда, вони стосуються тільки обрання Генпрокурора: «На посаду Генерального прокурора України може бути призначений громадянин України, який має вищу освіту та стаж роботи в галузі права та досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше 5 років».

«UA: Перший» не надає повної та важливої інформації про ініційовані зміни до законодавства. Навіть про ті, які стосуються обрання очільника ГПУ:

«Кор.: Засідання закінчилось тим, що депутати так і не проголосували за закон про внесення змін до Генеральної прокуратури. Не набралось, хоча було близько до цього — 224 голоси. Насправді, деякі депутати звинувачують авторів закону у тому, що він лобіює кандидатуру Юрія Луценка на пост генпрокурора. Він це спростовує».

«Факти» в ефірі заявили, що «спроба проголосувати закон, який дозволяє очолити Генеральну прокуратуру людині без юридичної освіти і досвіду роботи, провалилася».

При цьому канал узагалі неправильно потрактував запропоновані зміни, голосування за які депутати провалили 10 травня. Адже, як зазначалося вище, «досвід роботи» саме в галузі права був вимогою в попередній редакції ЗУ «Про прокуратуру». Єдине, що переписали в цьому контексті депутати — 5-річний досвід у галузі права замість 10-річного, як це було раніше.

Ведучий у «Событиях» також концентрує увагу на тому, чого в Луценка немає — юридичної освіти: «Депутаты ломали копья вокруг закона, который позволил бы возглавить ГПУ Юрию Луценко, человеку без юридического образования».

Про ініційовані зміни в обрізаній подачі можна зрозуміти лише з синхрону голови фракції «Батьківщина» Юлії Тимошенко:

«Юлия Тимошенко, народный депутат, председатель фракции партии ВО “Батьківщина”: Я хочу зараз дуже чітко сказати, що фракція "Батьківщина" не підтримає законопроект про те, щоби Генеральний прокурор України не мав юридичної освіти».

«Подробности» через синхрон нардепа деталізують, які критерії для Генпрокурора хотіли змінити обранці. Про інші законодавчі зміни взагалі не йдеться:

«Кор.: С опозданием на полчаса вечернее заседание Верховной Рады открыли. И спустя некоторое время взялись за законопроект, который меняет требования к кандидату на должность генпрокурора.

…

Сергей Алексеев, депутат из фракции “Блок Петра Порошенко”: На посаду генерального прокурора України може бути призначений громадянин України, який має вищу освіту та стаж роботи в галузі права та досвід роботи в законодавчому та/або в правоохоронному органі не менше 5 років».

Практично нічого не змінилося й 11 травня. Цього дня в парламенті зареєстрували новий законопроект — № 4645, який по суті майже повторював законодавчі ініціативи попередника, № 4469, не ухваленого 10 травня нардепами.

Цього дня на «112 Україна» обмежено розповіли про план змін. Ведуча в підводці вказала лише «негативні» акценти — згідно із запропонованими змінами, не потрібні «десятирічний стаж у сфері права та юридична освіта»:

«Ведуча: Повторний захід. У парламенті зареєструвано новий документ, який дозволить Юрію Луценку стати Генпрокурором. Аналогічний законопроект Верховна Рада напередодні відхилила. Як і в старому, депутатам знову пропонують підтримати норму про те, що юридична освіта і десятирічний стаж роботи у сфері права Генпрокурору не потрібні».

Як було сказано вище, слова про «десятирічний стаж роботи у сфері права» — лише напівправда. Адже, як і в попередньому законопроекті № 4469, в документі № 4645 необхідність мати стаж роботи в галузі права залишилася як одна з альтернативних умов.

Водночас у самому сюжеті журналістка подає не лише «негативний» акцент щодо скасування необхідності мати юридичну освіту, а й «позитивний» — необхідність працювати «у законодавчому або правоохоронному органі»:

«Кор.: І вже після закриття засідання на сайті Ради з'явився новий законопроект про прокуратуру. В ньому і нові автори: нардепи від БПП і “Народного фронту” Віктор Коруль і Сергій Дрозюк. А вимоги до Генпрокурора ті ж самі, що й і у відхиленому законопроекті: високі морально-ділові якості, юридична освіта не потрібна, замість десяти років правового стажу — п'ять років роботи в законодавчому або правоохоронному органі».

«Україна» так само концентрувала увагу на тому, що депутати планують повернутися до законопроекту, який дозволить очолити відомство людині «без юридического образования».

«Інтер» же балансував між «позитивним» та «негативним» акцентами:

«Кор.: И он появился под вечер, в парламенте зарегистрировали новый законопроект, под новым номером, так того требует регламент. Юридическое образование по-прежнему не требуется. Документ отличается от предыдущего лишь тем, что кандидат на должность генпрокурора должен иметь стаж работы в области права пять лет, а не три, как предлагалось ранее».

При цьому канал неправильно потрактував відмінність між законопроектами № 4469 та № 4645. Автор вказує, що в № 4645 передбачається необхідний для Генпрокурора п’ятирічний досвід у галузі права, на відміну від проваленого 10 травня № 4469, де нібито вказувався строк три роки. Мовляв, це єдина відмінність. Утім, якщо поглянути на два законопроекти, побачимо, що в обох випадках нардепи пропонували задати п’ятирічний критерій. Відмінність, про яку каже журналіст, стосується ст. 27 цього закону (вимоги до кандидатів на посаду прокурора Генеральної прокуратури України).

На жаль, навіть ухвалення законопроекту № 4645 12 травня майже нічого не змінило. В переважній більшості матеріалів на першому плані стояв не весь спектр законодавчих змін. Канали також продовжили жонглювати «позитивними» й «негативними» критеріями.

На «112 Україна» журналістка в сюжеті взагалі не деталізує, в чому полягають зміни:

«Кор.: 256 голосів із першої спроби ставлять його на порядок денний. Голова профільного комітету стисло звітує, законопроект рекомендують ухвалити за основу і в цілому».

А в підводці ведуча концентрується на «негативних» акцентах — вказує, що закон «дозволить сісти у крісло генпрокурора людині без юридичної освіти та досвіду в галузі права». При цьому один із них — щодо досвіду в галузі права — вона зазначає неправильно.

На «ТСН» під час включення журналістка лише частково згадує інші ухвалені норми — з посиланням на виступ у парламенті Президента України Петра Порошенка:

«Президент натомість подякував депутатам за той закон, який дозволив Юрію Луценкові стати генпрокурором. Також за ті закони, які вони сьогодні теж ухвалили. Зокрема ті, що відкривають можливість для заочного суду над Януковичем та над залученням до Генеральної прокуратури, до роботи в Генеральній прокуратурі людей поза системою».

В іншому сюжеті цього випуску йдеться, що законопроект дозволить сісти в крісло «інженеру електронної техніки за освітою і професійному політику» Юрію Луценку. Хоча це подача лише «позитивних» акцентів, але вона є не зовсім коректною, оскільки в такому разі зникає адекватне розуміння нових прописаних норм для можливих кандидатів на посаду головного прокурора країни.

В начитці у студії ведуча також каже про два «негативні» акценти, які стосуються змін до критеріїв обрання очільника ГПУ:

«Отже, просто вражає блискавична швидкість сьогоднішнього призначення Юрія Луценка. За зміни до закону, який дозволяє людині без досвіду і юридичної освіти очолити ГПУ, депутати проголосували о 12:01».

На 5-му каналі під час включення журналістка узагальнено каже про те, що «за старим законом, Луценко мав недостатньо освіти і відповідного стажу роботи, тож, закон під нього змінили».

В іншій частині включення стає зрозуміло тільки про одну змінену норму — щодо скасування необхідності мати юридичну освіту кандидату на посаду Генерального прокурора. Про Генінспекцію та зміни до процедури заочного засудження — мовчання.

«І стосовно того, що внесли зміни до законодавства, які не зобов’язують кандидата на посаду Генерального прокурора мати юридичну освіту, ось послухайте, як це прокоментував Юрій Луценко».

Далі в сюжеті авторка матеріалу повторює скорочену версію змін до законодавства. При цьому спочатку зазначає лише один «негативний» акцент змін — дозволу кандидату не мати юридичну освіту. А потім — як «негативний», так і «позитивний»:

«Анна Мірошниченко, кореспондентка: Зміни до закону про прокуратуру як крок Юрія Луценка до генпрокурорського крісла — спроба третя в порядку денному у народних депутатів. Сьогодні знову законопроект, який дозволяє кандидату на посаду Генерального прокурора не мати вищої юридичної освіти. Ймовірний кандидат на посаду Генпрокурора в залі, але слова не бере.

…

Прописані в документі зміни, які дозволяють бути Генпрокурором людині без юридичної освіти, але з правовим стажем, укотре критикує “Батьківщина”».

«UA: Перший» подає тільки «негативні» акценти: «Проголосували за закон, який парламент ухвалив вранці. Позитивне рішення за закон про Генпрокурора без профільної освіти й досвіду стало можливим завдяки голосам БПП, “Народного фронту”, позафракційних депутатів і нардепів із груп “Відродження” та “Воля народу”».

При цьому «негативний» ефект ведуча створює не лише тенденційним підбором інформації, а ще й за допомогою оціночного її трактування. В підводці ведуча, по суті, каже, що зміни передбачають скасування «профільної освіти й досвіду». Крім того, що, як уже з’ясовано, документ не скасував потреби мати досвід у галузі права, постає інше запитання: що вважати профільною освітою та досвідом для роботи в органах прокуратури? Й чому досвід роботи в правоохоронних органах не може бути профільним?

При цьому в матеріалі простежуються й «позитивні» акценти про зміни щодо критеріїв кандидатур на посаду Генпрокурора. Але їх можна почути тільки з синхрону. Хоча глядачу важко зрозуміти, що ці слова стосуються саме змін — автор ніяк цього не пояснює:

«Юрій Луценко, лідер фракції Блоку Петра Порошенка: Генеральним прокурором України може бути особа, в якої є п'ять років стажу в області права та/або п'ять років в області правоохоронної та законодавчої діяльності. Людина, яка працювала в правоохоронних органах, знає закони не менше, ніж ті, хто їх учить в інституті».

«Факти» також концентруються на «негативних» акцентах. І також неправильно вирішили, що Рада скасувала необхідність мати «відповідний досвід», швидше за все, маючи на увазі досвід у галузі права: «Отже, сьогодні парламент з другої спроби дозволив призначити генпрокурором людину без вищої юридичної освіти та відповідного досвіду».

«Вікна. Новини» вказують лише один «негативний» акцент, опускаючи всі інші нововведення, передбачені ухваленим законопроектом № 4645:

«Ірина Грабон, кореспондент: Трибуну блокують. Нардепів збурило, що закон писали під одного кандидата Луценка. Закон мають змінити так, щоб Генеральним прокурором могла стати людина без юридичної освіти».

На «Україні» спочатку кажуть лише про одну «негативну» зміну: «Кор.: Главное нововведение — документ разрешает возглавлять Генпрокуратуру человеку без юридического образования».

А під час включення кореспондентка каже, по суті, що в Луценка немає «юридического образования и опыта работы». Не уточнюючи, досвіду в якій саме галузі. А це важливий аспект. Адже якщо йдеться про правоохоронну діяльність, то Луценко як колишній міністр внутрішніх справ якраз має досвід:

«Кор.: Справедливость вместо юридического образования и опыта работы — этот факт не смутил ни Президента, ни самого Юрия Луценко. А последний даже отметил: он законы учил не в теории, а на практике».

«Інтер» — один із небагатьох каналів, який у розширеному варіанті представив глядачам зміни, що їх перед призначенням Луценка на посаду Генпрокурора проштовхнули нардепи. Водночас журналістка згадує тільки «негативний» акцент у змінених критеріях, які дозволяють людині очолити ГПУ:

«Кор.: Новый документ позволяет возглавить Генпрокуратуру человеку без юридического образования. И позволяет ГПУ расследовать до конца дела, которые должны быть переданы в созданное, но не работающее государственное бюро расследований».

При цьому про нововведення в сюжеті ще каже в синхроні депутатка від «Самопомочі» Олена Сотник. Хоча й не зрозуміло, чому про це в сюжеті каже депутатка, яка не має жодного стосунку до авторства законопроекту:

«Елена Сотник, народный депутат из фракции “Самопоміч”: Це неправда. Необхідно заморозити ті кримінальні справи, які на сьогоднішній день вже два роки не розглядаються, ми не маємо результатів. Саме тому ці люди, по яким кримінальні справи не розглянуті Генеральною прокуратурою, будуть голосувати за цей законопроект».

15 травня, в день підсумкових випусків, деякі канали розширили представлення спектру ухвалених законодавчих змін, передбачених законом № 4645.

«ТСН. Тиждень» згадує про утворення Генінспекції та призупинення роботи прокурорського самоврядування:

«Закон про прокуратуру переписали так, що лідер президентської фракції і екс-міністр внутрішніх справ ідеально ліг в ложе генерального прокурора України. Пробний камінь закинули в парламент у вівторок, однак результату не отримали.

…

Причиною такого стрімкого і скандального процесу призначення нового очільника ГПУ не в останню чергу стала спроба змови. Прокурори, зрозумівши, які пертурбації можуть чекати систему, провели з'їзд і створили в надрах прокуратури щось на кшталт профспілки з підвищеними правами. Без її згоди, нібито, звільнити жодного прокурора не можна, тож умовою Луценка стало запровадження генеральної інспекції, котра чиститиме прокурорські лави зсередини. Така собі внутрішня безпека. До того ж, призупинено повноваження прокурорського самоврядування, за стіною якого і ховається ця держава в державі».

Натомість у «Часі. Підсумках тижня» хоч і згадується лише «негативний» акцент щодо відсутності юридичної освіти в Юрія Луценка, але це виправдано в контексті — мовляв, це єдиний аргумент, який не дозволяв йому посісти місце Генерального прокурора:

«Кор.: Відсутність юридичної освіти — чи не єдиний аргумент, який перешкоджав Луценку отримати головне крісло на Різницькій одразу після відставки Віктора Шокіна. Бо буква закону вимагала: прокурор з юридичною освітою. Тому закон вирішили переписати. Законопроект внесли на розгляд депутатів. Однак у вівторок голосів для його ухвалення не вистачило. Навіть три десятки колег Луценка з БПП голосів теж не дали. Провалили, але питання не закрили. Банкова мала інший сценарій. Президент скасував свій візит до Лондона, і вже за ніч написали нову редакцію законопроекту. За відшліфований проект закону тієї ночі голосів додалося».

Натомість у сюжеті про Генеральну інспекцію згадано не в контексті змін законодавства, а як про ініціативу Юрія Луценка: «Кор.: Створювати Державну інспекцію Луценко готовий уже. А от одразу вирішити кадрові питання — ні. Націлений довести до кінця справи майданівські, всі, що порушені проти колишньої влади».

У «Фактах тижня» ведуча концентрує увагу на «негативному» акценті щодо відсутності юридичної освіти у Юрія Луценка: «Юрій Луценко став Генеральним прокурором за лічені години. Першим в історії без вищої юридичної освіти. Усього за один день Верховна Рада ухвалила необхідний для цього Закон, Президент Порошенко його підписав, а парламентська газета навіть надрукувала, тобто ввела Закон у дію».

В сюжеті кореспондент подає «негативні» критерії, які були відсутні в Луценка. При цьому журналіст каже про «прокурорський досвід», якого той не мав. Це хоч і правда, але, як зазначалося, саме прокурорський досвід не був каменем спотикання при призначенні Юрія Луценка очільником ГПУ: «Кор.: Ще на початку тижня він не міг бути навіть претендентом на крісло Генпрокурора, оскільки не мав ані прокурорського досвіду, ані юридичної освіти».

А потім узагальнено каже про закон, «який відкривав Юрію Луценку дорогу в Генпрокуратуру», так у сюжеті й не представивши спектру змін до законодавства, внесених у день призначення Луценка на посаду Генпрокурора: «Кор.: Але вже в четвер з третьої спроби Рада змінила Закон, який відкривав Юрію Луценку дорогу в Генпрокуратуру».

У «Событиях недели» журналістка подає два «негативні» критерії, які заважали Луценку посісти місце Генерального прокурора України — вищу юридичну освіту та «опыт работы в системе»: «Мешал закон, требующий от кандидата высшего юридического образования и опыта работы в системе. Закон принялись менять. Один вариант во вторник провалили».

Разом із тим у сюжеті «набігом» автор розповідає про відкладену реформу прокуратури: «К четвергу внесли еще один. И этот прошел: он откладывает реформу прокуратуры до 2017 и оставляет генпрокурору кадровую свободу».

«Подробности недели» взагалі опустили і нововведення, і будь-які акценти — як «негативні», так і «позитивні»: «Кор.: А сроки поджимают. “Попытка номер три” была в четверг. И традиционной медлительности как не бывало. За день написали новый закон. За час утвердили в профильном комитете. Уже утром вынесли в зал. Всего за полчаса обсудили. Хоть и спорили».

Заховати за біографією Луценка

В день призначення Юрія Луценка Генпрокурором більшість каналів приділили багато уваги його біографії. На перший погляд це могло б допомогти з’ясувати, наскільки ефективним він був під час роботи в правоохоронних чи законодавчих органах. Адже, нагадаю, досвід у цих структурах як критерій для можливості очолити відомство було прописано спеціально під нього. А отже, журналісти могли проаналізувати, чого він досягнув за час роботи в парламенті чи на посаді міністра МВС. І, відповідно, дати зрозуміти глядачу — чого можна очікувати від нового Генпрокурора.

Цю роботу зробили, наприклад, у DW. Видання пише: «Щоб скласти уявлення, чого чекати від нового генпрокурора, DW поглянула, чим він себе зарекомендував на посаді очільника МВС». Аргументацією для проведення такого аналізу стало те, що «Юрій Луценко вдруге очолив структуру, досвіду роботи в якій не має».

Видання подає меседжі як про позитивні сторони його роботи на посаді міністра внутрішніх справ, так і негативні: «На чолі МВС Луценку частково вдалося реалізувати ідею «міліції з народом». Одним із головних його досягнень на посаді міністра експерти називають ініціацію створення механізмів контролю за міліцією.

…

Не вважає Луценка хорошим менеджером і Олег Мартиненко. Тож експерт висловлює скепсис щодо роботи політика на чолі Генпрокуратури. “На жаль, він не показав себе таким управлінцем в МВС, тому, боюся, і в Генпрокуратурі не покаже. Для мене виглядає смішним, що людину без юридичної освіти призначили генпрокурором. Це було би не страшно, якби людина була сильним менеджером. Приміром, у керівника якоїсь ІТ-компанії могло би вийти. Він — активний, але активність без знань — небезпечна”».

В матеріалі «Радіо Свобода» також намагаються збалансовано, але без посилань на біографічний бекґраунд оцінити шанси на успішну роботу Луценка в Генеральній прокуратурі:

«Для того, щоб знайти місце в політичній, а не тільки в правовій системі прокуратури, якраз буде в пригоді досвід Луценка як народного депутата, як міністра, як досвідченого парламентаря, який має великий досвід керівництва великими колективами, якими не просто керувати. Тут треба знайти в собі сили скоординувати роботу з тим же самим антикорупційним прокурором, із НАБУ та з іншими органами, зокрема й МВС. В цілому, можна високо оцінити потенціал Юрія Луценка на посаді генерального прокурора», — зауважує Олександр Задорожній.

…

Такого потенціалу у Юрієві Луценку не бачить доктор юридичних наук й директор “Інституту політичної кризи” Степан Гавриш, бо той не має фахової освіти.

“Чисто по-людськи, Луценко може стати Робесп’єром, який приведе до відповідальності тих, хто організовував вбивства на Майдані, хто вбивав людей на сході України, терористів, хто розкрадає країну, але очевидно, що це неможливо, адже він буде виконувати волю президента”, — каже юрист».

Велика частина біографії — робота Юрія Луценка на посаді міністра МВС — у фокусі оглядового матеріалу на сайті «112 Україна»:

«Луценко став першим в історії України цивільним керівником цього силового відомства, зміг протриматися в кріслі при трьох прем'єрах. Відразу після призначення Луценко заявив, що МВС очікують кадрові чистки, з допомогою яких він розраховував очистити своє відомство від “людей Кучми”. Також Луценко впровадив здачу нормативів з фізичної підготовки вищим командним складом МВС, а також практику публічних “запрошень” свідків і підозрюваних на “бесіду”. При міліціонеру Луценку генерал МВС Олексій Пукач зник за кордоном, застрелилися (за офіційною версією слідства) колишній керівник МВС Юрій Кравченко і міністр транспорту і зв'язку України Георгій Кірпа. Пізніше Луценко визнав, що практику публічних запрошень слід припинити, хоча вона й давала потрібний результат.

Розслідування отруєння Віктора Ющенка так і не було доведено до кінця. Луценко посилався на неефективність і прямий саботаж розслідування “резонансних” кримінальних справ із боку Генеральної прокуратури України. А генпрокурором у 2005 році був одіозний Святослав Піскун. З ним у Луценка стосунки не склалися настільки, що Юрій Віталійович навіть попереджав Ющенка — мовляв, Піскун небезпечний на посаді генерального прокурора України».

Натомість деякі канали, подаючи біографічний бекґраунд, інформації про роботу на посаді міністра мінімально приділяли увагу.

12 травня, в день його призначення на посаду Генпрокурора, «ТСН» із посиланням на слова самого Луценка каже, що «він свою кваліфікацію здобув на посаді міністра внутрішніх справ, і на тюремній лаві, і на лаві підсудних. І про це йому нагадує алюмінієва кружка, яку він прихопив із собою, як сувенір із СІЗО».

В ефірі також — окремий матеріал про його минуле. Роботі Луценка на посаді міністра МВС приділяється велика частина випуску. При цьому журналістка пов’язує засудження з тим, «що міністр дав квартиру своєму водієві та витратив бюджетні кошти на святкування Дня міліції»:

«Кор.: У велику політику Юрій Луценко потрапив із самих низів. Був помічником Олександра Мороза у Соцпартії, редагував партійну газету, став депутатом. Усе у вільний від боротьби час. Акція “Україна без Кучми”, перший український Майдан. Ось Луценко закидає яйцями Міністерство внутрішніх справ, пише криваве послання тодішньому міністру Кравченку. Досвід із спілкуванням з українською міліцією. Жодна найризикованіша акція неодмінно із сутичками з правоохоронцями не обходилася без нього. І от перший в вигин долі — після Помаранчевої революції польовий командир Майдану Юрій Луценко очолює міліцію. Кримінальна справа проти Бориса Колесникова, поїздка на БТРі до Рината Ахметова... Його діяльність на посаді міністра була яскравою, хоча гучні справи і не були доведені до кінця. І от новий жарт долі: після розпаду помаранчевої коаліції Луценко на прохання президента Ющенка залишається міністром в уряді свого ідеологічного опонента Віктора Януковича. Не довго, але результативно. Янукович таки посадив Луценка начебто за те, що міністр дав квартиру своєму водієві та витратив бюджетні кошти на святкування Дня міліції. Луценка заарештовують, а згодом саджають до в'язниці. Через понад два роки він вийшов через помилування. Після тюрми Луценко повертається до політики. Стає близьким соратником Петра Порошенка. І ось новий поворот — він очолює Генеральну прокуратуру, якій завдячує роками відсидки».

«112 Україна» видав окремою начиткою інформацію про минуле Юрія Луценка. Коротко констатувавши факт, що він двічі обіймав посаду міністра МВС, ведуча сконцентрувалася на скандалах, у яких він «неодноразово фігурував». Але про те, що один із них відбувся за міністерських часів, — не каже:

«Юлія Галушка, ведуча: Новому Генеральному прокурору 51 рік. Юрій Луценко двічі був міністром внутрішніх справ. Вперше у 2005 році в уряді Юлії Тимошенко, а потім — Юрія Єханурова. Вдруге — знов в уряді Тимошенко.

Луценко неодноразово фігурував у скандалах. У 2008 він побився із мером Києва Леонідом Черновецьким, через рік — із депутатом Нестором Шуфричом. Однак найбільшого розголосу набув скандал в аеропорту Франфрукта-на-Майні. Там Луценка нібито в нетверезому стані затримала поліція. Тоді він подав у відставку, яку Тимошенко не прийняла.

За часів президента Януковича проти Луценка порушили кримінальну справу за перевищення службових повноважень, його засудили до чотирьох років позбавлення волі. За ґратами відсидів трохи більше двох, у 2013-му Янукович його помилував.

Європейський суд із прав людини визнав екс-міністра внутрішніх справ політичним в'язнем. У 2014-му всі судові рішення проти Луценка скасував Печерський райсуд».

Подібним чином надає довідку окремою начиткою «UA: Перший». У всьому списку фактів журналістка лише побіжно констатує про досвід роботи на посаді міністра МВС:

«Кор.: Юрій Луценко народився в Рівному 1964 року. Навчався у Львівській політехніці. За освітою — інженер. Кар'єру розпочав на рівненському заводі “Газотрон”. Політичну — у складі Соціалістичної партії України. 1994-го став заступником голови Рівненської облради. Вперше був обраний депутатом у Верховну Раду 2002 року. Пізніше очолив партію “Народна самооборона”. З 2007-го до 2012-го — співголова блоку “Наша Україна — Народна самооборона”. В уряді свого часу був заступником міністра науки і технологій. Згодом — міністр внутрішніх справ в урядах Юрія Єханурова, Віктора Януковича. Двічі — за прем'єрства Юлії Тимошенко. У грудні 2010-го Луценка заарештовано Генпрокуратурою у звинуваченні в розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. У лютому 2012-го, після проведення слідства, екс-міністра МВС визнали винним та засудили до чотирьох років в'язниці з конфіскацією майна. Проте за рік звільнили за наказом президента про помилування. З 2014-го Луценко — голова партії “Блок Петра Порошенка”, голова її фракції в парламенті. Одружений. Має двох синів. Старший Олександр — учасник АТО».

СТБ більше уваги приділяє «посадці» Луценка. Умовно детальнішим є аналіз роботи Луценка в парламенті. Автор матеріалу зазначає, що «в новообраному складі парламенту він очолив пропрезидентську партію і активно виступав за проведення судової реформи.

Ольга Кучер, ведуча: Отже, Україна з новим Генеральним прокурором. Про Юрія Луценка можна говорити довго. Він розпочав політичну кар'єру ще 1994-го. До Верховної Ради вперше був обраний 2002 року. Утім, злету кар'єра Луценка сягнула за часів президентства Віктора Ющенка. Тоді він двічі очолював Міністерство внутрішніх справ, в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. Після обрання останнього Президентом почалося політичне переслідування Луценка. Його затримали наприкінці 2010 року. А в лютому 2012-го Печерський районний суд засудив колишнього очільника МВС до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Чоловіки: (хором) Ганьба! Ганьба! Ганьба!

Ведуча: Тоді Луценка визнали винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей та виділенні квартири своєму водієві.

Юрій Луценко: Цей вирок означає, що в Україні відсутні будь-які, підкреслюю, будь-які можливості захисту для будь-кого.

Ведуча: У липні того самого року Європейський суд з прав людини визнав арешт Луценка незаконним та політично вмотивованим. А 2013 року Президент Янукович його помилував.

Юрій Луценко: Доброго дня!

Ведуча: Після перемоги Революції гідності, суд скасував усі судові рішення щодо Луценка та визнав його за політичного в'язня. У велику політику Луценко повернувся разом із Блоком Петра Порошенка, очоливши партійний список на дострокових виборах до Верховної Ради у 2014-му. У новообраному складі парламенту він очолив пропрезидентську партію й активно виступав за проведення судової реформи.

Юрій Луценко: Провести очищення судів від непрофесіоналів і корупціонерів. Залишити там чесних суддів, а також набрати нових юридично грамотних і морально відповідальних осіб».

Натомість «Україна» згадує хоча б один факт, яким відзначився Луценко на посаді міністра МВС — «стал первым гражданским руководителем силового ведомства в истории страны». Та наскільки це був успішний для країни досвід — глядачі так і не дізналися:

«Новый генпрокурор Юрий Луценко — по образованию инженер электронной техники. По специальности поработал недолго — пять лет — и пошел в политику. В 2002 году Луценко избрали народным депутатом, а в 2005-м он возглавил Министерство внутренних дел. И стал первым гражданским руководителем силового ведомства в истории страны. В 2010 году, при Януковиче, Луценко оказался в тюрьме — якобы за превышение служебных полномочий и нецелевое использование бюджетных денег. На свободу вышел спустя четыре года. В 2014-м с него сняли судимость и после досрочных выборов он стал председателем фракции БПП».

15 травня не всі канали в підсумкових випусках скористалися аналітичними та розширеними хронометражними можливостями. В «ТСН. Тижні» ведуча в підводці спочатку згадує тільки участь Луценка в протестних акціях:

«Ще одна із головних новин тижня. Україна має нового генпрокурора, у перше під блокування трибуни і крики обурення. Хоча за плечима у Юрія Луценка і протестна акція “Україна без Кучми”, і два українських майдани. Що ж думає робити на новій посаді перший наш генпрокурор без юридичної освіти, але з досвідом роботи у структурі не менш складній, міліції, дізнавався Сергій Швець».

А в сюжеті журналіст згадує два факти діяльності Луценка на посаді міністра — «міліцейський візит на БТР до обійстя Ріната Ахметова і ув'язнення Бориса Колесникова».

В ефірі випуску вийшло коротке інтерв’ю з новим Генпрокурором, у якому розкриваються кілька реформ, які Луценко впроваджував на посаді міністра. Щоправда, ці реформи радше таблоїдного формату. Так, із розмови глядач дізнається, до прикладу, що Юрій Луценко в МВС ходив у міністерську їдальню, де стояв «у черзі поруч з усіма»:

«Олена Мацюцька, кореспондент “ТСН”: Ви коли стали вперше міністром внутрішніх справ, я пам'ятаю дуже добре, ви ходили в їдальню емвеесівську і стояли в черзі поруч з усіма. Тоді це був такий переворот у головах співробітників. В Генпрокуратурі які ви пропонуєте нововведення?

Юрій Луценко, генеральний прокурор України: Над цим ще не задумувався. Вчора їв бутерброди в кабінеті. Не було коли.

…

Олена Мацюцька, кореспондент “ТСН”: Багато в пресі говорили, цитуючи ваші слова з трибуни, що ви свою юридичну освіту отримали на лаві підсудних. Багато хто казав, щ,о можливо, не варто було майбутньому генпрокурору таке говорити. Чому ви сказали саме так?

Юрій Луценко, генеральний прокурор України: Я сказав не зовсім так. Я сказав, що її отримав чотири роки працюючи в Міністерстві внутрішніх справ, і потім уже на лаві підсудних».

У «Часі. Підсумках тижня» на початку сюжету про призначення Луценка Генпрокурором — архівна відеонарізка з кількох віх життя та кар’єри. Спочатку автор матеріалу без коментарів подає відео за участі Луценка на акції «Україна без Кучми», потім — його виступ на Помаранчевому майдані, публічний виступ із підтримкою Соціалістичної партії України, кадри з камери в суді, а наостанок — кадри його виходу з Менської колонії. Згадки про МВС у цій пунктирній біографії практично немає. Лише під час зазначеного виступу «за» СПУ звучить голос самого Луценка, який каже: «Як діючий міністр внутрішніх справ, заявляю: мій голос — за Соціалістичну партії України».

А в закадровому тексті кореспондентка одразу переходить до післяміністерського періоду його життя: «Кор.: Шість років тому він опинився у Лук'янівському СІЗО. Його тоді називали політичним в'язнем, який побачив усю недолугість української правової системи. Спершу ось тут, а потім у виправній колонії. Без юридичної освіти, але з тюремним стажем Юрій Луценко працевлаштувався на Різницькій».

«Факти тижня» про його роботу на посаді міністра згадує тільки те, що Луценко став першим очільником МВС, «а тепер — першим Генпрокурором без правової освіти». Не маючи ніякого беку, глядач так і не розуміє, чого можна очікувати від нього, зважаючи на досвід першопрохідності: «Кор.: Але вже в четвер з третьої спроби Рада змінила Закон, який відкривав Юрію Луценку дорогу в Генпрокуратуру. І майже як одинадцять років тому, коли Юрій Віталійович став першим міністром внутрішніх справ без міліційних погонів, тепер він перший Генпрокурор без правової освіти».

У «Событиях недели» журналістка каже, що Луценко 20 років вивчає, як працює правоохоронна система. Та наскільки добре він вивчив — із сюжету не зрозуміло:

«Кор.: Как работает правоохранительная система Украины, Луценко изучает уже лет двадцать. Не став депутатом в 1998-м, молодой политик пошел в консультанты к Александру Морозу — лидеру Социалистической партии. Под знаменами СПУ, в 2000-м, стал одним из лидеров движения “Украина без Кучмы”. А во время Оранжевой революции — полевым командиром Майдана. С баррикад революционер общался с правоохранителями. А потом — их возглавил. Министром внутренних дел Луценко был в четырех правительствах: при Тимошенко, Еханурове, Януковиче и снова при Тимошенко. А потом Виктор Янукович стал Президентом, и бывшего министра арестовали и осудили — якобы за превышение служебных полномочий и нецелевое использование бюджетных денег. Теперь вот — генеральная прокуратура. О своих нынешних подчиненных Луценко-политик отзывался нелицеприятно».

Фото - bykvu.com