Негативний результат референдуму різні політичні сили могли використати сповна, щоб добити владу, яку й так розхитують протягом останніх двох місяців. Це на додачу до офшорного скандалу.

Але за весь тиждень після 6 квітня, дати проведення референдуму, політики скористалися цією темою лише двічі. На «Інтері» та в «Событиях» каналу «Україна», які подали думку «Опозиційного блоку». Причому одного й того ж дня — 7 квітня. Втім, дивно, що ці два повідомлення транслюють протилежні висновки. В «Подробностях», із посиланням на заяву «Опозиційного блоку», називають результат «провалом действующей власти», а в «Событиях» зазначили (з подачею синхрона опозиційного прем'єр-міністр Бориса Колеснікова), що «оппозиция к результатам голосования в Нидерландах тоже отнеслась весьма оптимистично».

Але це — чи не найменш невинний казус проміж тих, якими були сповнені новини центральних каналів під час висвітлення референдуму в Нідерландах.

Послідовники інтерпретації

В колонці для Liga.net Віталій Портников чітко зазначає, що «соглашение об ассоциации — это никакое не членство, а регламентирующий взаимоотношения ЕС с одной из пограничных стран и создающий условия для экономического и политического сотрудничества». Водночас він вказує, що це «мало кому в Нидерландах было понятно».

Як не дивно, низці українських журналістів теж було «мало понятно», що означає, а отже й у чому суть референдуму.

Низка вітчизняних каналів, наввипередки подаючи свій аналіз ситуації перед референдумом та його наслідків для України, інтерпретували винесене на плебісцит питання інколи аж занадто своєрідно. Чи не найбільшим провалом можна назвати підводку до сюжету «UA: Першого» за 5 квітня (тобто за день до референдуму). Ведуча чомусь вирішила, що «завтра голландці визначаться — вони "за" чи "проти" вступу України до ЄС»: «Завтра голландці визначаться — вони "за" чи "проти" вступу України до ЄС. Якщо на референдум у Нідерландах прийде хоча б третина виборців та більшість із них проголосує "проти", країна може відкликати своє "за" асоціацію України та ЄС».

На додачу до згаданого блогу Віталія Портникова варто згадати матеріал «Радіо Свобода»: в ньому автор цитує одну з експерток, яка чітко вказує, що документ — це карта реформ, яка взагалі нічого не обіцяє Україні: «Угода про асоціацію — це дорожня карта реформ, яка не надавала права на вступ до ЄС, яка взагалі нічого не обіцяла, а лише мала допомогти Україні, — каже вона. — Тепер це відкинули популісти, за допомоги людей, які навіть не мали уяви, про що саме йдеться».

Утім, «UA: Перший» не зупинився й 7 квітня у блоці новин після сюжету про наслідки референдуму в Нідерландах оголосив в ефірі результати соцопитування щодо побоювань українців із приводу приєднання України до Євросоюзу. Таке відчуття, що ведуча й сама не знала, що підводить до цієї теми. Оскільки в підводці до соціологічного блоку, який виходить посеред новин щосереди на «UA: Першому», вона каже про фобії через асоціацію з ЄС (а не через приєднання): «Ведуча: А от чого бояться українці через асоціацію з Євросоюзом, розкаже кандидат соціологічних наук Олександр Шульга».

Та в самому соціологічному блоці ведучий каже про інше опитування — щодо «приєднання до ЄС»: «Олександр Шульга: …Хоча більшість українців і досі схиляються до євроінтеграції, серед наших громадян існують і побоювання, що приєднання до ЄС призведе до низки негативних наслідків. Яких саме, ми сьогодні розкажемо».

У «ТСН» 5 квітня у відводці після включення власкора з Нідерландів ведуча взагалі маніпулятивно анонсує тему референдуму. Мовляв, громадяни мають порадити — «пускати нас до спільного європейського дому, чи ні»: «Ведуча: Дякую Наталю. Наталія Фібріг із Амстердама. Там завтра на порядку денному постане українське питання. Громадяни порадять своїм політикам, як вчинити з Україною — пускати нас до спільного європейського дому, чи ні».

Навіть якщо ведуча під цими словами не мала на увазі членство в ЄС, а лише Угоду про асоціацією між Україною та ЄС (вона, як ми з’ясували, не передбачає приєднання до ЄС), то варто нагадати, що документ вже діє в тимчасовому режимі.

Цього ж дня «ТСН» подавав начитку про акцію в Києві із закликом до Нідерландів проголосувати «так». Не відомо, якими мотивами керувалися редактори, дозволивши дати після начитки один із синхронів учасниці акції, яка сказала, що хоче, щоби голландці проголосували за відкриття безвізового режиму Україні. Це було зроблено або навмисне (дискредитація акції), або через банальну недбалість. Адже глядач, який це побачить, сприйме слова учасниці як істину: «Студентка: Можливо, таки голландці побачать, що ми можемо всі об'єднатися і проголосують за те, щоб Україні відкрили безвізовий режим».

«ТСН» продовжив вживати недоречні та маніпулятивні евфемізми. 6 квітня, в день референдуму, в ефірі ведуча після включення журналістки заявила, що голландці вирішували, «чи гідні ми, українці, їм в сусіди». Хоча важко зрозуміти, який стосунок має гідність сусідства до торгового політико-економічного документу, який вже діє у тимчасовому режимі: «Ведуча: Дякую. Наталія Фібріг із Амстердама. Голландці сьогодні вирішували, чи гідні ми, українці, їм в сусіди».

Евфемізмом скористався й ведучий 5-го каналу 6 квітня, кажучи, що «голландці не надто привітно налаштовані до українців, лякає їх наша зависока корупція».

У «Вікнах» СТБ 4 квітня в питанні, винесеному на референдум, чомусь побачили дилему — чи бути європейському майбутньому України. А це, за аналогією з вищенаведеним прикладом на «ТСН», така ж маніпуляція: «Тетяна Висоцька, ведуча: Репутаційні втрати наших посадовців від цього скандалу майже збіглися з важливою для України подією — лише 2 дні до вирішення європейського майбутнього України».

Така подача, схоже, для «Вікон» була частиною редакційного бачення. Чи особистого бачення ведучої. Вже наступного дня, 5 квітня, в підводці ведуча повторила свою маніпулятивну тезу: «Тетяна Висоцька, ведуча: На старті. Завтра в Нідерландах відбудеться консультативний референдум, який має визначити думку нідерландців щодо нашого майбутнього в ЄС».

А в «Событиях» за 4 квітня взагалі наплутали й вирішили, що на референдум виноситься питання щодо підписання Угоди: «Уже в эту среду они на референдуме должны решить, подписывать ли ассоциацию с Украиной».

Відсутність розуміння суті питання, винесеного на референдум, мабуть, і призвела до того, що деякі канали по-різному інтерпретували результати референдуму. Так, 7 квітня «События» в ефірі чомусь роблять висновок, що Нідерланди не хочуть бачити Україну в Євросоюзі: «Нидерланды не хотят видеть Украину в Евросоюзе. По предварительным данным, большинство голландцев сказали "нет" соглашению об ассоциации».

Хоча згадаймо мотиви противників, які голосували часто не так проти України, як проти політики Брюсселя. Це видно з даних опитування напередодні плебісциту. Згідно з цифрами, які наводить «Європейська правда», у трійку причин (31 %) входить відповідь «я не розділяю європейські цінності». Тобто узагальнювати до того, що Нідерланди, проголосувавши таким чином, не хочуть бачити Україну в ЄС, не зовсім коректно. Не кажучи вже про те, що, знову ж таки, на референдумі не запитували думку голландців щодо членства України в ЄС.

7 квітня СТБ ведуча знову повторила меседж щодо майбутнього України в ЄС, який вона проштовхувала в ефірі напередодні референдуму: «Ведуча: Провал і гіркота поразки, але і корисні уроки. Так оцінюють попередні підсумки референдуму в Нідерландах стосовно майбутнього України в ЄС, насамперед ті, хто останні тижні там активно агітував за Україну».

Ну й не зміг втриматися 5 канал, де 10 квітня в сюжеті журналістка журиться за «омріяним квітучим європейським майбутнім»: «Кореспондент: Омріяне квітуче європейське майбутнє українців не витримало випробування нідерландським референдум».

При цьому в сюжеті стверджує, що «українці потрапили в немилість»: «Кореспондент: Чому українці потрапили в немилість? Напередодні референдуму голландці, що мали намір голосувати проти, пояснили соціологам — не вірять Україні через неподолану корупцію, і не хочуть її членства в ЄС. Вважають угоду не вигідною для економіки Нідерландів, та бояться, що вона зіпсує відносини з Росією. І глобальніше — вони не націоналісти».

Навряд чи варто довго пояснювати, що угода підписується не з українцями, а з Україною. Крім того, вкотре згадаймо перелік мотивів противників документа. Про них, до речі, в сюжеті автор говорить: «Кореспондент: Уплинув на вибір голландців і страх. Зокрема, через міграційну кризу та останні терористичні акти в Європі».

На «Інтері» 7 квітня ведучий у підводці, пославшись на прем’єра Нідерландів, сказав про призупинення ратифікації. Хоча в самому матеріалі йдеться лише про ймовірність призупинення. Це припущення висловив прем’єр-міністр Нідерландів у Фейсбуку:

«Голландское "Нет". Нидерланды приостанавливают ратификацию Соглашения об Ассоциации Украина-ЕС. Об этом заявил премьер-министр страны после публикации предварительных результатов референдума.

Кор.: Еще вчера улыбавшийся на избирательном участке премьер страны Марк Рютте, объявивший, что отдал голос "за", сегодня сменил риторику. На своей странице Facebook он заявил: "ратификацию Соглашения, вероятно, приостановят"».

А от у «Подробностях недели» 10 квітня взагалі некоректно узагальнили результат, зазначивши, що голландці на референдумі «сказали Украине “нет”»: «Все эти внутренние проблемы на фоне не то чтобы неудач, а, скажем так, на фоне холодного душа, который нам устроили в Европе. Когда голландцы на референдуме сказали Украине — нет».

На «UA: Першому» 7 квітня в підводці ведуча повідомляє, що Україні сказали «ні» в Євросоюзі. Таке твердження лише збиває з пантелику, адже складається враження, що автор тексту захотів підкреслити — на референдумі вирішувалося членство України в ЄС: «Підсумки референдуму в Нідерландах щодо асоціації України та ЄС. Голландці — "проти". На голосування прийшла третина громадян, і більше половини з них сказали "ні" Україні в Євросоюзі».

Натомість «Факти» 7 квітня в підводці до сюжету вирішили, що від уряду Нідерландів залежить, чи скоротиться дистанція між Україною і Європою: «Тепер від уряду Нідерландів залежить, чи скоротиться дистанція між Україною і Європою. Голландці на референдумі не підтримали нашу асоціацію з Євросоюзом».

У самому сюжеті ж автор матеріалу вводить в оману глядача, стверджуючи, що Нідерланди через референдум відкликають свій підпис під Угодою: «Кор.: Це перший випадок в історії ЄС, коли країна фактично в останній момент відкликає свій підпис з угоди. Тому рецепту як діяти — немає».

Загублена ратифікація

«BBC. Україна» у своєму дослідженні чітко повідомляє, що парламент Нідерландів уже ратифікував Угоду про асоціацію між Україною та ЄС: «На референдум, результати якого матимуть рекомендаційний характер, винесли вже ратифіковану парламентом Нідерландів Угоду про асоціацію між Євросоюзом та Україною».

Також у матеріалі уточнюється: «Якщо народ проголосує проти, то держава повинна буде заново подати угоду з Україною на ратифікацію до парламенту. Однак парламент не зобов'язаний голосувати відповідно до результату референдуму».

Крім того, в матеріалі «Дзеркала тиждень. Україна» чітко вказується, що ратифікували документ усі країни — члени ЄС, «включно з Нідерландами»: «Важко зрозуміти, чому долю надзвичайно важливого для 45-мільйонної європейської нації і вистражданого нею документа, вже ратифікованого всіма 28 (включно з нідерландським) парламентами країн ЄС, плюс Європарламент і Верховна Рада України, можна поставити під сумнів внаслідок консультативного референдуму, на якому проти Угоди висловилося менше 20 % громадян Нідерландів, що становить 0,6 % всіх жителів Євросоюзу».

У чому ж проблема взагалі? 8 квітня у студії програми «События» заступник глави АПУ Костянтин Єлісєєв пояснює, що повністю (!) ратифікували документ 27 членів ЄС. Нідерланди ж, попри ратифікацію й поставлений підпис під Угодою тамтешньою владою, не виконали останнього кроку (по суті, суто технічного) — «не передали ратифікаційні грамоти в секретаріат Європейської ради»: «Константин Елисеев, заместитель главы Администрации Президента Украины: По-перше, хотів би пояснити, що станом на сьогодні Угода про асоціацію імплементується. По-друге, вона ратифікована повністю всіма 27 країнами-членами Європейського Союзу. І лише Голландія не виконала один крок. Вона не передала ратифікаційні грамоти в секретаріат Європейської ради. Оскільки хочу нагадати — і парламент Голландії, і уряд Голландії, і навіть король підписали відповідний законодавчий акт, яким вони ратифікували Угоду про асоціацію».

Втім, усіх цих юридичних тонкощів ніхто з каналів не намагався пояснити. І тому в різні дні на різних каналах звучали дві варіації причин проведення референдуму — «Нідерланди ратифікували Угоду не повністю» і «Нідерланди — єдина країна, хто не ратифікував». Перший варіант, хоч і скупо й малоінформативно, але хоч якось супроводжувався роз’ясненнями, чому не повністю. Другий варіант же взагалі позбавлений будь-яких деталей. Як-от на «СТБ», де 4 квітня зазначили, що «Нідерланди — остання країна, яка ще не ратифікувала угоди про асоціацію України з ЄС». 6 квітня в «Подробностях» без зайвих подробиць теж заявили, що Нідерланди не ратифікували: «Голландский опрос. Сегодня в Нидерландах решается судьба ассоциации Украина — ЕС. Напомню, это единственная страна, которая до сих пор не ратифицировала соглашение».

Цікавою ситуація була на каналі «112». 5 квітня в ефірі журналістка вслід за колегами з «Вікон» і «Подробностей» каже, що країна досі не ратифікувала Угоду: «Катерина Трифоненко: Власне, більшість експертів, з якими ми в ці дні спілкувалися, кажуть, що наслідки голландського референдуму будуть серйозніші, скоріше, для Брюсселя і для європейських лідерів, ніж для Києва, тому що власне дати зворотній хід уже підписаній угоді, яка ратифікована усіма членами ЄС, окрім Нідерландів, і фактично яка уже працює, неможливо». А вже наступного дня, 6 квітня, ця ж кореспондентка каже, що «парламент Королівства уже підтримав угоду»: «Катерина Трифоненко: Раніше парламент Королівства уже підтримав угоду про асоціацію між Україною та ЄС».

Схожу «аксіологічну кризу» зазнали «Факти». 7 квітня ведуча в підводці до сюжету каже, що 27 країн ратифікували Угоду: «Угода про асоціацію України з ЄС була підписана та ратифікована 27-ма країнами і європейським парламентом. І ось тепер 28-ма країна може все зіпсувати». При цьому журналіст неточно зазначає, ратифікували 26 країн із 27. Хоча насправді держав — членів ЄС — 28: «Кор.: Треба домовлятися в рамках закону, і в рамках політичної доцільності, — каже професор Стефан Ван Ден Богарт з школи права Лейденського університету. Він вважає малоймовірним, що ЄС відмовиться від Угоди про асоціацію з Україною. Тим більше, що 26 з 27 інших країн документ ратифікували».

А наступного дня, 8 квітня, «Факти» вже змінили позицію, заявивши про ратифікацію всіма 28 державами ЄС: «Угоду ратифікували всі 28 держав ЄС, у тому числі дві палати парламенту та уряд Нідерландів, а також Європарламент».

Протягом тижня чи не єдиним, хто найбільш точно передавав зміст бекґраунду, був 5 канал, який ледь не щодня постійно зазначав: ратифікація відбулася ще торік. Але найточніше редакція це зробила (хоча і не ідеально) 7 квітня. В ефірі зазначається, що Нідерланди — єдина країна ЄС, де ратифікація Угоди не набула чинності. Це, по суті, відповідає духу ситуації, про яку розповідав в ефірі «Событий» каналу «Україна» заступник голови АП 8 квітня — не відбулося технічної передачі ратифікаційних грамот: «Однак уряд Нідерландів єдиної країни ЄС, де ратифікація не набула чинності, повинен зробити свій вибір».

Також близькими до реальності були «Вікна» СТБ 5 квітня, де в підводці ведуча каже, що саме Нідерланди мають «поставити крапку в ратифікації асоціації України з Євросоюзом». Щоправда, немає жодного пояснення — ані в підводці, ані в сюжеті — на якому етапі ця крапка.

Путін руки-ножиці

Марно було сподіватися, що українські ЗМІ уникнуть повністю закидів у бік Росії щодо цілеспрямованих, замовних дій у Нідерландах, аби тамтешні громадяни сказали «ні» Угоді. Про вплив Кремля задовго до часу «Ч», тобто до дня самого референдуму. Зважаючи на контекст україно-російських стосунків за останні кілька років, іншого й не варто було очікувати. Втім, ключове слово — закиди. Тому що той, хто перший подав у простір упереджену та нічим не підтверджену інформацію щодо участі Росії, запустив своєрідний акумулятор, яким час від часу ЗМІ підзаряджаються.

Ось, наприклад, у статті «Дзеркала тижня. Україна» вказується, що прямої координації між «друзями Путіна» та голландськими євроскептиками провести неможливо: «Чи додумалися голландські євроскептики до трюку з датами самостійно, чи їм підкинули ідею наші "російські друзі", котрі не полишають надій поховати Угоду України з ЄС, невідомо».

Разом із тим авторка дещо відходить від попередньої тези і намацує цей зв’язок. Мовляв, більшість аргументів противників «дивним чином» збіглися з російськими страшилками: «Однак із самого початку більшість "аргументів" противників україно-європейської асоціації дивним чином збігалися з добре відомими нам російськими "страшилками"». Втім, навряд чи варто «збіг» розглядати як безпосередній доказ.

В огляді преси Deutsche Welle із посиланням на одне з європейських ЗМІ також звертає увагу на таку паралель. Але висновок у статті чомусь однозначний: таке копіювання аргументів не є збігом — «з огляду на те, як працюють політика й секретні служби Росії». Але, знову ж таки, усе це лише здогадки: «Ліберальна словацька щоденна газета Dennik N у зв'язку з цим додає: "Усіх людей, які проголосували в Нідерландах проти угоди про асоціацію з Україною, не можна називати прибічниками Путіна. Для багатьох з них угода була лише замінником проблеми. У такий спосіб вони висловили своє незадоволення європейсько-нідерландськими відносинами. Але в своїх аргументах вони скопіювали саме те, про що стверджує московська пропаганда. І з огляду на те, як працюють політика й секретні служби Росії, це, очевидно, не було співпадінням", — переконана Dennik N».

При цьому автор зазначає, що вказана газета — ліберального спрямування. Така деталь може пояснити причини упередженої позиції видання.

Досить зважено про російський інтерес пише «Європейська правда», в статті якої йдеться, що «немає сенсу зводити кампанію лише до "впливу Путіна"»: «Звісно, немає сенсу зводити кампанію лише до "впливу Путіна". Нідерландська проблема значно глибша. Окрім "буйного" GeenStijl, в кампанії беруть участь традиційні партії та професійні політики, риторика яких — принципово інша».

В матеріалі автор аргументує цю думку тим, що для одного з рушіїв кампанії GeenStijl — активіста Тьєррі Бодет — «український референдум став зоряним часом». Тобто запуск кампанії з референдумом — не так на догоду Путіну чи проти України, чи проти політики Брюсселя: «Один із рушіїв кампанії GeenStijl — активіст Тьєррі Бодет, про якого ми згадали на початку. Найточніше його можна змалювати фразою: "нідерландський Ляшко, тільки молодший". Місцеві журналісти такої аналогії, звісно, не знають, та кажуть про нього інакше: "він хоче увійти до політичної еліти через чорний хід".

Український референдум став зоряним часом для експресивного 33-річного юриста, що намагається зробити швидку політичну кар’єру до парламентських виборів, що відбудуться не пізніше 2017 року».

Крім того, варто нагадати про скандал із викраденням картин із одного з музеїв Нідерландів. Ці полотна нещодавно знайшлися в Україні. В іншій статті «Європейської правди» зазначається, що в підбуренні цього скандалу раніше підозрювали російські спецслужби (теж через непідтверджені здогадки). Але, як зауважує автор, це «припущення було помилковим»: «В Україні була поширена думка, що за "картинним скандалом" стояла Росія. Та останні дані доводять: це припущення було помилковим».

Ця історія з картинами має стати уроком для ЗМІ, щоби припущення, не підтверджені ніякими даними чи фактами, не сприймалися як даність, аби медіа, перш ніж видавати бажане за дійсне, тричі подумали.

Варто зазначити, що центральні канали в новинних блоках не концентрувалися тільки на російському впливі. Й тому «слід Путіна» не виглядав на «блакитних екранах» як головний закид до противників Угоди про асоціацію. Лише як частинка всього пазлу голландського руху голосувати «ні» на референдумі. Втім, при цьому всі припускалися однієї й тієї ж помилки — жодного доказу про причетність Росії. Лише видавали тенденційні (часом некоректні) натяки.

4 квітня в «Событиях» у сюжеті розповідають про особливості агітації в Нідерландах у таборах «Так» і «Ні». Розповідаючи про противників, автор чомусь концентрує увагу на російській національності, представників якої в таборі «Ні» «немало». Такий акцент лише збурює негативне ставлення до росіян загалом. Крім того, навряд чи серед росіян — жителів Нідерландів немає нікого з тих, хто за Угоду. Принаймні, протилежного журналісти не довели: «Корреспондент: На одной из центральных площадей столицы спортсмены выстроились в форме сердца и спели гимн. На финишной прямой велосипедистов ждали как сторонники, так и противники соглашения об ассоциации Украины с ЕС. Среди тех, кто против, немало бывших россиян, а теперь жителей Нидерландов.

"Украина — шикарная страна. Кто сказал, что это плохо? Я — за Украину. Но я за Украину мирную, в которую я могу приехать, в которую я раньше приезжала, а теперь не могу"».

У «Фактах» за 5 квітня автор сюжету каже про «дивний збіг» у повторенні тез євроскептиків і тез Кремля. Мало того, що кореспондент не намагався наочно довести глядачу, що ці тези взагалі повторюються, так ще й у твердженні посилається на журналіста, який прожив довго в Радянському Союзі. Мовляв, знається на московській пропаганді: «Кор.: Противника підписання угоди з Україною — євроскептики. Їм не подобається надмірний тиск Брюсселя на членів ЄС. І щоб вказати своєму уряду на це невдоволення, вирішили відігратися на Україні. Водночас, за дивним збігом обставин, євроскептики повторюють тези Кремля, — розповідає журналіст, який 25 років працював у Радянському Союзі, і знається на московській пропаганді.

Хуберт Сміт, журналіст: Люди, которые вообще не критикуют аннексии Крыма, потому что они считают, что это более-менее нормально. Они просто повторяют и говорят, как "Раша Тудей", спутник постоянный сообщает».

В день референдуму на «ТСН» без жодного синхрону на підтвердження в начитці ведуча, маніпулятивно посилаючись на невідомих «дипломатів», каже, що до «антиукраїнських настроїв в Нідерландах доклала руку Росія»: «Українські дипломати вважають: до антиукраїнських настроїв в Нідерландах доклала руку Росія. Найбільшими євроскептиками там є місцеві комуністи та соціалісти, які буквально слово в слово повторюють антиукраїнську риторику Москви».

У «Фактах» 6 квітня взагалі повідомили про «неприховану підтримку Кремлем» противників. Тобто, вважають у редакції, докази підтримки є очевидні. Але чомусь не надають цих доказів: «Кор.: А ще тут нерідко використовують всі прийоми російської пропаганди і навіть бояться, що Україна може перекласти на їхні плечі тягар війни на Донбасі. Але така неприхована підтримка Кремля не подобається багатьом голландцям. Вони кажуть: підтримують Україну, але та має боротися з корупцією.

Пім, виборець: Путін веде свою політику щодо України. Я проти неї, проти того, що він розпочав війну на сході. Хоча я хотів би, щоб Україна ефективніше боролася з корупцією».

7 квітня в сюжеті канал «112» хоч і стримався від закидів на адресу Росії, але «вклав» негативне ставлення до «противників» у закадровому тексті, зневажливо кажучи, що російський політикум «ледь не аплодує, стоячи, а російські посадовці навипередки коментують результати»: «Кор.: Московський політикум голландським євроскептикам ледь не аплодує, стоячи. Російські посадовці навипередки коментують результати референдуму.

Дмитро Медведєв: Підсумки голландського референдуму щодо асоціації Україна-ЄС — індикатор ставлення європейців до української політичної системи».

Варто порівняти цю тезу з іншим закадровим текстом у цьому ж сюжеті, де у своїх твердженнях автор більш стриманий: «Кор.: Друзі України в ЄС радять Києву не опускати руки через голландський вибір». І це зрозуміло — йдеться ж не про «московський політикум». Але, розділивши емоційно, автор нав’язує певне ставлення до «друзів» та «ворогів».

При цьому варто зазначити й позитивний момент, що в сюжеті автор не каже прямо про «руку Кремля», а лише, що «голландці підіграли Кремлю» з коректним уточненням — «свідомо чи ні». Ще й посилаючись на експерта, а отже не стверджуючи ні прямої координації, ні замовного характеру, лише констатуючи факт — такий результат вигідний для Кремля: «Кор.: Свідомо чи ні — голландці підіграли Кремлю, вважає російський політолог Володимир Фролов.

Володимир Фролов, російський фахівець із міжнародних відносин: Російська влада привітає підсумки референдуму в Нідерландах, адже на їхню думку, це підтверджує, що Україна не частина Європи і її доля завжди буде з Росією. І хай, навіть, юридичні наслідки референдуму, ще не зрозумілі, це точно створить гарний піар для російської політики щодо України».

СТБ в сюжеті 7 квітня навмисно створює образ «поплічника Кремля» для одного з облич противників — Гарі Ван Бомеля. Але більш ніж сумнівними аргументами — «на дебатах з міністром Клімкіним сидить поруч з депутаткою російської держдуми та розповідає, що не треба псувати стосунків із росіянами». А після такого натяку каже, що згодом цей голландський політик був помічений на акції табору «Ні»: «Кор.: Це лідер другої за чисельністю фракції в парламенті Нідерландів Гарі ван Бомел. Обличчя компанії проти асоціації. Це він три дні тому на дебатах з міністром Клімкіним поруч з депутаткою російської держдуми. Розповідає, що не треба псувати стосунків з росіянами. А це він позавчора під час вуличних акцій в Амстердамі, стоїть з транспарантом «ні». Тепер п’є шампанське.

Гарі ван Бомел, голова соціалістичної партії Нідерландів: Я відчуваю, що мої аргументи проти були справедливими. Дві третини виборців сказали ні. Ми граємо за правилами. Якщо буде 30%, уряд має відкласти цю угоду. І так буде».

Маніпулятивним натяком відзначився СТБ ще до референдуму — 5 квітня — коли в сюжеті йдеться про фінансування Росією табору «Ні». Навіть не намагаючись цього пояснити, а подавши цей закид як доконаний та доведений факт: «Проти російських грошей і голандської пасивності — головна зброя українців останнього часу, вулиця і волонтерство».

У підсумкових «Фактах тижня» журналіст уже заговорив ярликами, вказуючи, що ініціатори референдуму — «давні друзі Путіна крайні ліві та праві сили». Хоча в чому полягає ця дружба, в сюжеті, звісно, не роз’яснюється.

У «Час. Підсумки тижня» від 10 квітня журналістка розповідає, що підґрунтя для «ні» підготувала, «зокрема», й кремлівська пропаганда. Таке формулювання могло би бути чи не найбільш коректним. Оскільки «зокрема» вказує лише на те, що ця кремлівська пропаганда є тільки частиною пазла. Причому журналістка себе вберегла й посилалася на думку конкретного спікера.

Утім, є два «але». Спікером, на якого посилається авторка, є співзасновник Українського кризового медіацентру Василь Мірошніченко, який опікувався проукраїнською промоцією в Нідерландах. Тобто це, по суті, представник «сторони конфлікту», яка зацікавлена в дискредитації іншої сторони. Крім того, як тоді пояснити, що використовуються й інші тези, про котрі спікер сам говорить як про такі, що противники «самі придумали»?

«Кор.: Підґрунтя для голландського "ні" підготувала зокрема і кремлівська пропаганда, — переконаний співзасновник Українського кризового медіацентру Василь Мірошніченко. Він у Нідерландах опікувався синьо-жовтою промоцією.

Василь Мірошниченко, голова тимчасового офісу УКМЦ у Нідерландах: Якщо проаналізувати всі тексти, які робив табір "ні", ви будете дуже здивовані, але там фактично всі тези, наприклад, Кремля. Майдан в Україні провели імперіалістичний Європейський Союз разом із ЦРУ. Україні не потрібен Європейський Союз, тому що це ще більше розділяє країну. Теза № 4, ну, це вже вони самі придумали — "Нам не потрібно провокувати Володимира Путіна. Ми повинні з ним співпрацювати".

Кореспондент: За голосом Кремля голос Києва голландці не розчули. Численні звинувачення у програшу інформаційної війни отримає українська влада після референдуму. У МЗС пояснять — робили все, що могли».

У підводці до сюжету в «ТСН Тижні» взагалі маніпулюють, дивуючись результатом референдуму. З логіки висловлювань ведучої, Нідерланди саме тому повинні були проголосувати за Угоду про асоціацію України з Євросоюзом, що втратили «196 своїх громадян у збитому російським Буком літаку». Хоча це дві різні ситуації — збиття Боїнга та процес остаточної ратифікації Угоди — між якими проводити паралелі взагалі неможливо і некоректно: «А поки про атаку на Україну із боку несподіваного — із заходу. У Нідерландах, країні, яка прямо постраждала від нинішньої російської агресії, країні, що втратила 196 своїх громадян у збитому російським Буком літаку, цього тижня проголосували проти угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Одних до дільниць привів страх, що Росія піде далі. Інших нелюбов до самого Євросоюзу».

У сюжеті, по суті, журналістка чомусь вирішила, що страх наблизитися до кордонів із Росією породив саме Кремль: «Кор.: Мало того, він (референдум. — Авт.) дає можливості маніпуляції, бо ніхто тепер не знає, з якого приводу буде референдум наступний. А Кремль довів — цим можна легко скористатися. Достатньо подивитися на сайт організатора референдуму сатиричного порталу "Гінстил".

"Із цією угодою ЄС просувається впритул до російських кордонів. Усі три країни — Україна, Грузія і Молдова — походять із Радянського союз, і тепер ЄС і НАТО втручаються в ці країни. Президенту Путіну не до вподоби такий розвиток подій на своєму порозі"».

Далі в матеріалі авторка зазначає, що зв'язок крайніх лівих і крайніх правих партій Європи з Москвою «не знаходив останнім часом тільки лінивий». Хоча сама полінувалася надати справжні докази цих зв’язків. Натомість пішла найпростішим — оціночним — шляхом. Вона, посилаючись на виступ одного з політичних лідерів табору «Ні», нав’язує глядачу своє враження, кажучи, що політик схожий на депутата Держдуми Росії: «Кор.: Зв'язки крайніх лівих і крайніх правих партій Європи з Москвою не знаходив останнім часом тільки лінивий. Ось, наприклад, заява представника Соціалістичної партії Нідерландів, що найактивніше агітувала проти Угоди. Таке враження, що це депутат Держдуми Росії.

Тіні Кокс, член Соціалістичної партії Нідерландів: Я думаю, це важливо передусім для України, щоб ми виробили нову угоду, яка буде вигідна Україні, а також дасть їй можливість мати справу зі своїм найбільшим сусідом Росією. Я сподіваюся, якщо ми скажемо "ні" угоді — ми зможемо поліпшити відносини в Європі між Євросоюзом, Україною, і, якщо можливо, і Росією».

Очевидно, для автора матеріалу, ще одним доказом російського сліду є надання під час акції табору «Ні» «вказівки від депутата-соціаліста» жінці, яка розмовляє російською мовою. Такий доказ точно не приймуть в гіпотетичному суді: «Кор.: Натомість табір "Проти" — "буйні" безпартійні активісти, права Партія свободи, ліва партія соціалістів — відкрито співпрацювали з антиукраїнськими пропагандистами. Одного ми бачимо просто на мітингу. Він в оточені російськомовних жіночок отримує вказівки від депутата- соціаліста.

Активістка: Я вам сказала, не буду с вами разговаривать. Вы не понимаете по-русски? Я же вам сказала, я с вами не хочу разговаривать».

Фото - www.theguardian.com