Чи  першим офіційним свідченням того, що відзначання 1025-річчя хрещення Русі в Україні пройде за відчутно іншим сценарієм, ніж у Росії, стала трансляція Першим національним телеканалом Урочистої академії в палаці «Україна» на честь 1025-річчя хрещення Київської Русі, що відбулася 26 липня.

Розпочалася трансляція без вступу, із закадрових слів: «Шановні пані та панове, президент України Віктор Янукович!» - і тут сам президент розпочав свою промову.

Досвід відзначання річниць хрещення (й відповідних телетрансляцій) попередніх років (2011, 2012) привчив до того, що принаймні в даному контексті Україна чітко прямує в річищі Росії. Наприкінці липня й торік, і позаторік тільки й лунало що про «спільну слов'яно-православну колиску», про «єдиний культурно-цивілізаційний простір», про якусь виняткову східнослов'янську духовність (от би ще хто-небудь пояснив, у чому вона полягає) тощо.

Тож більшим був сюрприз. Ведучи мову про хрещення Русі князем Володимиром, президент жодного разу не вжив слово «православ'я» - лише «християнство». Це було абсолютно коректним із фактологічної точки зору (адже офіційне розділення християнства на православ'я та католицизм відбулося в ХІ столітті), але дуже вже незвичним для подібних урочистостей останніх років. Згодом слово «православ'я» декілька разів таки пролунало, але на ньому президент не робив наголосу й не протиставляв його «бездуховному Заходові», як це зазвичай робить патріарх Кирил.

А ще президент вів мову про зроблений наприкінці Х століття цивілізаційний вибір як загальнохристиянський. Реверансів у бік слов'янства не було зовсім. Натомість Янукович зауважив «велич історії, культури, тисячолітніх традицій українського народу». (Всі цитати записано на слух, тож вони можуть виявитися не зовсім дослівними.) Була й красномовна обмовка: за словами президента, князь Володимир «вивів Українську Русь до кола цивілізованих країн». «Київська Русь стала визнаним центром православного християнства... ця місія продовжується й нині», «Київська держава стала суб'єктом міжнародних відносин». Було в промові й про «європейську ідентичність, яка за своєю суттю є християнською», а «без української ікони, храмової архітектури, хорового співу неможливо уявити європейську цивілізацію».

Згадав президент про визначні пам'ятки літератури, образотворчого мистецтва, музики, архітектури, які з'явилися внаслідок хрещення.

Додаймо до цього, що камера зупинялися не лише на православних, а й на католицьких священнослужителях, які сиділи в залі.

Це були безумовні позитиви. А далі - про те, що справило неоднозначне, а то й негативне враження.

Розпочалися негативи від самого початку: за вже знайомим сценарієм, поява президента нагадувала вихід кінозірки: Янукович з'явився не з-поза лаштунків, а прямував через увесь зал від гальорки до сцени - як і годиться, під оплески присутніх.

Читаючи з папірця текст промови, президент намагався додати урочистих інтонацій, але їхня міра була невисокою, й подеколи виступ видавався якимось механічним, нагадував промову на суто політичному офіційному заході. Щось поточно-бюрократичне, не надто щире, не від душі. Підкреслювали таке враження часто переплутувані Януковичем наголоси. Згадана вже обмовка про «Українську Русь» теж могла бути свідченням механічного характеру зачитування президентом свого тексту.

У цілому виступ склав враження якоїсь мішанини. Змалювання грандіозних планів влади - хай це стосувалося в даному разі не економічних, а гуманітарних питань - уже точно були зайвими. До того ж, за звичкою, вів мову президент виключно в майбутньому часі: «ми будемо», «ми зробимо». А що ж зроблено за три з половиною роки?

Цитату президента: «Ми не допустимо використання церков і релігійних організацій деякими політичними силами у своїх вузьких інтересах. Це стосується також і закордонних центрів, які через релігійні організації іноді прагнуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Адже йдеться про питання національної безпеки держави», - Олег Медеведєв тлумачить як адресовану Росії та проросійським силам в Україні. Але так само її можна тлумачити як звинувачення на адресу опозиції та Заходу. Надалі цю цитату, залежно від ситуації, можна буде використовувати як завгодно й проти кого завгодно. Нині ж вона найбільше нагадувала дулю в кишені.

«Служити народу - це служити Богу», - процитував Янукович митрополита Іларіона й тут само повів мову про допомогу знедоленим. Вийшло так, ніби президент уявляє народ суцільною сукупністю знедолених.

«Маємо формувати в українських громадян, представників бізнесу повагу до культурної спадщини». А до чого тут було виокремлювати представників бізнесу? «Органи влади мають співпрацювати з церквою». А це що означало у світській державі, де церкву конституційно відокремлено від держави? Що малося на увазі?

Вів президент мову про «єдність церкви, держави, народу» (щось подібне, пригадується, вже висловлював Віктор Ющенко, та й що воно все реально означає - наприклад, «єдність народу» - чи не «єдиномисліє»?) - й тут само повів про свободу віросповідання. Згадуючи ХVI-XVII століття, Янукович казав про те, що «важко переоцінити вплив православного християнства», ані словом не згадавши інших конфесій.

Усе це й справляло враження чогось механічного, мовленого для галочок такої собі «збірної солянки» задля годиться.

Надто вже обережною вийшла спроба президента вивести святкування ювілею хрещення з російського дискурсу. Як кажуть в Одесі, «чтобы да, так нет».

...А далі був концерт. Хорова капела «Думка», Олександр Пономарьов з юною Анною Білецькою... Знову ж, попри очікування, концерт цей жодною мірою не нагадував церковних пісноспівів і був підкреслено, ледь не демонстративно світським. Виконуючи релігійні твори, артисти були у звичних концертних костюмах. Це було чудово - без найменшого натяку на помпезність та пиху. А Пономарьов із Білецькою виконали «Аве, Маріє» латинською мовою.

Показавши просвітлене, радісне обличчя юної співачки, камера зупинилася на групі православних церковнослужителів, які сиділи в залі, - суворих, підкреслено офіційних. Хоча й просвітлені обличчя православного (якщо не помиляюся) священика показали крупним планом.

Отже, суто український дискурс відзначення річниці хрещення було задано. Чи буде його витримано наступних днів, за присутності патріарха Кирила та Володимира Путіна?

Фото - http://president.gov.ua