44-й кінофестиваль увійшов до історії «Молодості» як форум, що поєднав голоси українських та іноземних кіномитців у боротьбі за вільний вибір особистості. Представлені стрічки надихали аудиторію на пошуки вирішення кризових питань на особистому й державному рівні, відволікали на класику минулого століття і - вкотре в традиціях кінофестивалю - налаштували на серйозніший погляд на кіно як спосіб мислення, а не розваги.

Організовуючи фестиваль, однодумці Андрія Халпахчі, по суті, відвойовували право молодих кінематографістів на професію в російських агресорів та економічних реалій. Означений творчими невдачами українських митців, спаленням кінотеатру «Жовтень», спробою захоплення «Кінопанорами», а також і демаршем, і сміливістю російських кінематографістів, які, попри політичну ситуацію, завітали на «Молодість», цього року фестиваль не раз опинявся на межі ризику.

Попри всі ці обставини для поціновувачів кіно це був чи не найтихіший кінофорум, що замість гамірних тусовок спонукав глядача до вдумливого товариства, а замість масового походу в кіно - на акцію підтримки «Жовтня».

Виклики України: Майдан у кінематографічній реальності

Цього року організатори фестивалю поставили собі за мету дати зелений коридор українському кіно. Участь у конкурсних програмах 44-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість» узяли 36 короткометражних та повнометражна українська стрічока. Ще п'ять вітчизняних кінофільмів демонструвалися в секції «Українські прем'єри».

Коридор направду вийшов кольору незрілих фруктів: за своїм рівнем ці майже чотири десятки знятих у більшості державним коштом стрічок не потішили ані кінокритиків, ані членів журі. Передусім у представлених роботах знавці не зауважили фаховості та актуальностої проблематики.

«Національний конкурс цього року був дуже слабким. Відчувався в режисерів і брак технічних можливостей, і навіть брак фантазії, щоби підійти до втілення своїх сюжетів нестандартно, оригінально й так, щоби це зачепило глядача», - коментує херсонський журналіст, член журі Національного конкурсу кінофестивалю Олег Батурін.

«Вітчизняний кінематограф досяг критичної точки, коли кількість просто зобов'язана переходити в якість. Якщо найближчим часом цього не відбудеться - молоде українське кіно потрібно буде прирівняти до статусу сепаратистів і попросту забороняти. Адже аби перелічити справді вартісні фільми з-поміж понад 40 стрічок, забагато буде навіть пальців однієї руки», - розчарований кінокритик Антон Філатов.

Помітної події в національній конкурсній програмі не було. А її тріумфатор - відзнята в найгарячіших точках України документальна стрічка «Обличчя» -  відзначена радше за якісний рівень, аніж за винятковість. «Вирішальним у тому, щоб віддати приз, було те, як розказана ця історія. Це був єдиний фільм у національній конкурсній програмі, що не викликав претензій щодо якості самої роботи. Це була найдовершеніша робота», - розповів Олег Батурін.

«Золотого оленя» Нікону Романченку вручила директор кінотеатру «Жовтень», кінознавець, член журі національного конкурсу кінфестивалю Людмила Горделадзе

Голова відбіркової комісії національної програми МКФ «Молодість» кінознавець Міла Новікова характеризує стрічку як «бачення Майдану зсередини події». «Режисер був там весь час від самого початку подій на Майдані й до їхнього завершення і зафільмував дуже потужний і змістовний нарис-портрет людей Майдану крупним планом», - зазначає вона.

«Майдан тут показано стримано і лаконічно, - коментує Антон Філатов. - В пам'ять запав вступний епізод картини, в якому перегортаються портрети різних людей Майдану, а з-за кадру звучить "Щедрик" Леонтовича. Сьогодні в багатьох Євромайдан асоціюється з драматичними подіями. Але якщо перенестися в майбутнє, коли час відсіє загальноісторичні події, то ця революція буде трактуватися як один із найбільш світлих епізодів у житті країни. Адже ці події подарували людям надію і радість - саме ті почуття, якими наповнює акапельний "Щедрик"».

Темі «духовного Майдану» присвячено ще одну помітну, на думку Міли Новікової, прем'єру фестивалю - стрічку «Милі мої українці» Олександра Жовни. Демонструвалася вона в позаконкурсній секції «Українські прем'єри». «Її головний герой, провінційний філософ Степан Кожум'яка, поклав життя на те, щоби Україна стала незалежною, - каже кінознавець. - До здобуття Незалежності він не дожив один рік. Якби дожив, був би персонажем Майдану. Хоча духовний Майдан України починався не взимку минулого року, а тривав від часів Тараса Шевченка».

Ще одна українська прем'єра відбулася в міжнародному повнометражному конкурсі «Молодості». Два покази стрічки «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко спричинили ажіотаж у кінозалах.

В основу сценарію картини лягла  повість «Джмелиний мед» одного з найвідоміших сучасних шведських письменників Торґні Ліндґрена. Сюжет із цього доволі гостросюжетного твору пані Трофіменко адаптувала до традицій української класичної літератури та помістила героїв стрічки в Гуцульщину. Всі події картини відбуваються на цьому подвір'ї двох братів, які життя поклали на ненависть і любов один до одного.

«По духу це скандинавське кіно. І причина не тільки в тому, що його сценарій написаний за мотивами твору Торгні Ліндгрена, що живе в тих краях. Головне - внутрішній стиль картини з її тонованими, сутінковими кадрами, повільністю зйомки, сніговими пейзажами, психологічним напруженням», - ділиться враженнями Антон Філатов.

А Міла Новікова вважає, що «Брати» - одна з найяскравіших українських робіт за останні чверть століття в ігровому українському кіно. «Хоча цей фільм знімався до початку Майдану, він відтворює духовну іпостась українського суспільства, якій притаманна ворожнеча братів у філософському сенсі - як народу з його різночитаннями, непорозуміннями, між комунікаціями тощо, - каже кінознавець. - Образи двох персонажів, які живуть поруч і ворогують до самої смерті - це фреска сучасного українського суспільства, дуже потужно відтворена з погляду режисури, з погляду драматургії, візуальної презентації ідеї...».

Також Міла Новікова та інші кінокритики відзначають акторські роботи стрічки.

«Поряд із "Племенем" Мирослава Слабошпицького і Las Meninas Ігоря Подольчака, "Брати" - це один із найбільш сильних вітчизняних повнометражних дебютів часів Незалежності», - вважає Антон Філатов. До переваг фільму він відносить відсутність маніпуляції з декораціями, автентикою тощо.

Разом із тим, Антон Філатов зазначає, що загалом у цьому дебютному фільмі Вікторії Трофіменко відчувається недосвідченість режисера: «Наївність деяких декорацій, нарочита - якщо не зайва - легенда про святого Христофора, стики між частими стрибками флешбеків».

А кінокритик Олександр Гусєв вказує на недоліки в драматургічній складовій фільму.

Детальніше про стрічку «Брати. Остання сповідь» читайте в інтерв'ю з Вікторією Трофіменко незабаром.

Одна з найочікуваніших прем'єр цьогорічної «Молодості» - стрічка «Равлики» каннської лауреатки Марини Вроди - здобула диплом журі «За творчу сміливість у дослідженні реальності».

«Щодо цього фільму думки членів журі розділилися, - розповів Олег Батурін. - Він здався нам недовершеним, у ньому є деякі суперечливі акторські роботи. Разом із тим, цю стрічку вирізняє авторська позиція, якісна операторська робота, монтаж, енергія й професіоналізм. Це рівень, і хочеться дочекатися від Марини повного метру».

Аналізуючи невдачі авторів українського кіно, експерти звертаються до світоглядних речей та нагадують, що й саме суспільство опинилося у вирі швидких і трагічних подій. «Молоді режисери перебувають у світоглядній розгубленості, - вважає пані Новікова. - Ще з п'ять років тому, коли фільмувалися "Україно, Гудбай" та "Мудаки. Арабески", був такий настрій злих українців, які обурювалися дійсністю, з якою вони мали справу, намагалися її викривати й показувати, в чому полягає проблема. Зараз, коли пройдено межу Майдану, більшість режисерів перебувають у такій "нейтральній смузі", де ще незрозуміло, що відбувається, і неможливо розставити правильні акценти у баченні сучасності. Через те вони вдаються, наприклад, до локальних тем із власних біографічних спогадів».

Пережити виклики часу - нелегке завдання й для знаних режисерів. «Має минути період часу, щоби режисери усвідомили, що саме відбувається, і сформулювали своє ставлення до того, що є, - вважає Міла Новікова. - Навіть такі знані режисери, як Марина Врода або Олександр Ратій, знімають фільми, які абсолютно випадають із потоку сучасності. Вони застаріли за дуже короткий час, тому що змінився контекст, у якому живе український народ і діє українська культура. Це фільми позавчорашнього дня, хоча, здавалося б, вони зняті зовсім недавно і свіжі. Реагувати на ці кардинальні зміни не так просто».

А Олег Батурін закликав кіномитців до відвертої розмови з глядачем: «Бракувало бажання відкритися аудиторії. Як засвідчила більшість фільмів, кінорежисери звертаються до залу немов із власної шкаралупи, з готовою позицією».

Схоже, з цими завданнями найкраще впоралися українські документалісти. «Скіфським оленем» «Молодості» за внесок в українське кіномистецтво нагороджено об'єднання документалістів «Вавилон'13». «Україна за цей рік змінилася, як ніколи в історії. І ми як українці змінилися. Цей темп змін дуже важко осмислити, але надзвичайно важливо запам'ятати й задокументувати», - зазначила у своїй промові, вручаючи нагороду, голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко.

Світовий досвід: кризові теми та опік «Сонячним зайчиком»

Попри складні економічні умови, розмаїтість і якість міжнародних програм нарікань кіноманів не викликала.

У Міжнародній конкурсній програмі фаворитом кінокритиків стала мексиканська стрічка «Я залишуся з тобою» авторства Артеміо Нарро. Ідеться в ній про молоду іспанку, яка переїздить до Мексики та спонтанно наражається на хвилю насильства.

«Ця картина спричинила чималу хвилю обговорення на фестивалі, - каже Олег Батурін. - Я давно не пам'ятаю, щоби на фестивалі "Молодість" в основній конкурсній програмі траплявся фільм, який би викликав такі бурхливі емоції. А голова міжнародного журі Флоранс Дарель зізналася, що ця стрічка не давала їй заснути цілу ніч після перегляду!»

Олександр Гусєв назвав цю картину «екскурсією найтемнішими куточками людської натури».

Гості кінофестивалю долають суворі українські реалії. На фото: глава Міжнародного журі 44-го кінофестивалю «Молодість» Флоранс Дарель (Франція) та члени журі, кінорежисери  Ґабріель Ґоше (Великобританія) й Пітер Луїзі (Швейцарія)

З помітним успіхом поміж поціновувачів кіно відбулася українська прем'єра переможця Міжнародного повнометражного конкурсу, стрічки «Клас корекції» Івана Твєрдовського з РФ. У ньому проблематику російського суспільства відображено у відносинах підлітків з обмеженими можливостями. За цим підходом глядачі порівняли картину з «Племенем» Мирослава Слабошпицького.

«Клас для дітей із обмеженими можливостями виявляється безжальною метафорою сучасного російського суспільства, недієздатності державних інститутів, презирства до прав особистості, відсутністю будь-якої солідарності, - коментує Олександр Гусєв. - При цьому представлена у фільмі катастрофічна ситуація з адаптацією інвалідів до життя в суспільстві практично повністю відповідає вітчизняним реаліям».

Антон Філатов характеризує «Клас корекції» як картину про «упарений морок російської реальності».

А гран-прі в міжнародному конкурсі здобула картина «Десь там» німецької режисера Естер Арамі. Йдеться в ній про студентку, яка переживає особисту кризу.

Помітною конкурсною програмою стала секція фільмів ЛГБТ-тематики «Сонячний зайчик». Цьогоріч вона була представлена особливо широко і скандально. Саме під час сеансу фільму «Літні ночі» підпалили кінотеатр «Жовтень», а показ картини «Макс та інші» призвів до спроби захоплення «Правим сектором» кінотеатру «Кінопанорама».

Фільми, що увійшли до «Сонячного зайчика», були об'єднані одним спектром і стосувалися абсолютно різної тематики. Найпозитивніші відгуки «Детектор медіа» довелося почути про стрічки «Коло» Штефана Гаупта (Швейцарія), «Усе ламається» Естер Мартін Берґсмарка (Швеція) та «Місячний П'єро» Брюса ЛяБрюса (Німеччина, Канада).

Організатори підпалу зізналися, що їхнім вчинком керувало несприйняття ЛГБТ-спільноти. Олег Батурін переконаний: «Інциденти з обома кінотеатрами виявилися спрямованими не скільки проти інакодумців терористів, як проти кінофестивалю "Молодість" й українського фестивального процесу, оскільки викликали сумніви щодо можливості його включення у світовий культурний контекст». Нагадаємо, на підпал «Жовтня» відреагував Державний департамент США. Інцидент завдав як тривог іноземним гостям фестивалю, так і матеріальних збитків: під час пожежі згоріли  фільмокопії чотирьрох стрічок із програм кінофестивалю. А «жовтневу» програму із територіально зручного Подолу було перенесено до кінотеатру «Правда» на Троєщину.

Окрім кінематографічного досвіду, фільми конкурсної програми додали глядачеві варіантів шляхів виходу з кризи - як і в масштабах країни, так і на особистому рівні. «Лейтмотивом конкурсної програми стало протистояння одинака, аутсайдера оточенню - агресивній або байдужій, обмеженій більшості, - резюмує Олександр Гусєв. - Ця боротьба, яку зазвичай програвали героями фільмів, підтверджує необхідність тих змін, початок яким поклали в нашій країні зимові події. У багатьох картинах впізнавалася саме та реальність із її відсталістю, торжеством сваволі, тупості й некомпетентності, якої в певний момент більше не змогли витримати наші співгромадяни».

Серед позаконкурсних програм традиційно успішним виявився «Фестиваль фестивалів». Однією з найяскравіших подій стала стрічка «Хресний шлях» Дітріха Брюґґеманна (Німеччина). Йдеться в ній про дівчину з родини, що перебуває під впливом консервативної секти. «Стриманий емоційний штиль цього кінополотна б'є навідліг несподіваними сплесками переживань, - ділиться враженнями Антон Філатов. -  Стрічка складається з 14 епізодів, 11 із яких зняті з однієї точки. В інших трьох - рух мінімальний. Композиція кожної сцени продумана по-німецьки бездоганно. Однак формальні рішення в цій стрічці основні. Статичність камери створювала ефект паралізованості, яку уважному глядачеві вже напевне доведеться пережити в декількох епізодах».

Андрій Халпахчі зауважив успіх «Скандинавської панорами», що викоикає інтерес глядачівуже третій рік поспіль. «І ми зрозуміли чому. Бо ті ж самі французькі й українські фільми так чи інакше з'являються потім у нашому прокаті. Але скандинавське кіно широкому глядачу зовсім не відоме, - коментує директор кінофестивалю «Молодість». - Скандинавські фільми - це приклад для України, як робити фільми, цікаві для широкого загалу і з залученням дуже обмежених коштів. Здебільшого, до цієї програми увійшло малобюджетне кіно, що має фестивальний попит. На жаль, у прокаті ці фільми не йдуть, але ми міркуємо, як популяризувати їх, бо це дуже цікаве кіно».

Також із позаконкурсних програм Олег Батурін відзначив «Словацький фокус», до якої увійшли класичні словацькі стрічки 1960-х та 1970-х років: «Побачити їх на великому екрані вперше в Україні - це було неймовірне свято для кожного кіномана. Особливо такі роботи, як "Образи старого світу" Душана Ганака (1972) або "Ніжність" Мартіна Шуліка (1991)».

Покази цих та інших робіт із минулого тисячоліття, на думку кінокритиків, зморщок «Молодості» не додали. Зокрема, Олександр Гусєв переконаний: «Подібні ретропокази є унікальною можливістю побачити класичні шедеври на великому екрані, часто - на плівці. Ці заходи дуже важливі для аудиторії "Молодості", нового покоління сінефілів, які в більшості своїй мали можливість побачити старі стрічки лише на екранах своїх моніторів. Відзначу, що ретро-підбірки на нинішньої "Молодості", серед яких - "Сторіччя", "Словацька фокус", фільми Міклоша Янчо та Віри Хітілової, відрізняв бездоганний смак».

Молодість,  що вернеться

Підбиваючи підсумки 44-го кінофестивалю «Молодість», Андрій Халпахчі зазначив: «Головний здобуток для нас, що ми провели цей фестиваль - з  дуже малим бюджетом, із дуже скромним переліком іноземних гостей та без "феєрверків". Водночас ми поєднали серйозні програми й дискусії зі словом "фест", що в перекладі означає "свято". Завдяки підтримці наших партнерів ми забезпечили для гостей комфортні умови перебування в Києві».

Щодо кінопрограм кінофестивалю, пан Халпахчі зауважив: «Молодість» реагувала на суспільно-політичні події, що відбуваються в Україні.

Генеральний директор кінофестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі

Як член Міжнародної асоціації кінопродюсерів, кінофестиваль «Молодість» розпланував дати наступних подій на три роки вперед. Так, 45-й кінофорум має відбутися з 24 жовтня по 1 листопада 2015 року. «Якщо до цього часу в Києві не буде російської армії», - додає Андрій Халпахчі.

Нині до розгляду Кабміном готується подання щодо того, щоби до ювілейної дати фестиваль набув статусу державного.

Фото зі сторінки кінофестивалю «Молодість» у Facebook