Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 30 липня — 4 серпня 2018 року.

Звичайні підозрювані українських навколокримінальних новин

Аномальна кількість гучних кримінальних історій на початку серпня поставила перед тележурналістам серйозний виклик із дотримання професійних стандартів. Більшість каналів впоралися із завданням і висвітлювали злочини та судові справи етично, хоча, звісно, це стосувалося не всіх журналістів. Кримінальні новини початку серпня вкотре підкреслили три проблеми українських новинарів.

Презумпція (не)винуватості

«Кілька хвилин тому керівник поліції Одещини повідомив: неподалік Мелітополя вдалося затримати вбивцю», — повідомляє кореспондентка Марина Моісеєнко на ICTV й демонструє глядачам фото затриманого. Це — фінал повідомлення 31 липня про вбивство ветерана й активіста Віталія Олешка. Журналісти не лише визначили відповідальних замість суду, вони ще й продемонстрували їхні обличчя на всю країну.

Аналогічно вчинили й на «1+1»: тут теж показали знімки затриманих, а вирок чоловікам ведуча Наталія Мосейчук оголосила ще в підводці: «Убивць, а їх було четверо, вже затримали правоохоронці».

Крім того, що це порушує базові права людини, подібні дії журналістів ще й шкодять розслідуванню. Як повідомили вже 3 серпня у тому ж «ТСН»: «Адвокати наполягають — очевидці злочину вказали на головного підозрюваного лише тому, що його обличчя начебто масово розтиражували в мережі». У новинах на СТБ, наприклад, обличчя чоловіків заблюрили.

Право на адвоката

2 серпня українські телеканали масово транслювали презентацію правоохоронців у справі Надії Савченко. На честь завершення розслідування силовики показали зброю, яку начебто збиралася використати проти колег народна депутатка, продемонстрували дію мін, описали ймовірні плани нападу й відступу підозрюваних. Та головне — озвучили приблизні числа жертв у разі реалізації задуму. «Унаслідок теракту Савченко у центрі Києва могли постраждати сім з половиною тисяч людей. А якби в хід пішли автоматники і снайпери, то кількість жертв могла би зрости і до 10 тисяч», — починає новину ведуча Катерина Кельбус на 5-му каналі.

Подібна презентація мала й так справити сильний ефект на глядачів, але журналісти подали ще й упевнені слова правоохоронців про фактично доведену вину підозрюваних. Наприклад, ICTV цитував Генпрокурора Юрія Луценка: «Ми в ході цього слідства здобули всі необхідні докази, які підтверджують первинну версію про підготовку масштабного теракту в центрі української столиці».

А от хоча б якусь позицію захисту згадали тільки на «UA: Першому». Місцеві журналісти заявили, що не змогли отримати коментарі в адвокатів у справі, тож показали фрагменти відповідного допису у Фейсбуку сестри Савченко. Чому опубліковане напередодні відео не помітили інші канали — невідомо. У будь-якому разі, вийшло, що силовики презентували плани, зброю та буцімто очікувані затриманими втрати серед населення, а самі підозрювані на свій захист про себе та про свої начебто плани не сказали ні слова.

Того ж дня Віра Савченко, як передає ZIK, наприклад, запевняла, що «брифінг пана Луценка — це завершальний етап спеціальної інформаційної операції проти Надії зі знищення образу героя [...] Щоб у людей посіяти зерно сумніву, почали розказувати, що вона хотіла простих людей вбити, а не тільки депутатів». Із поясненнями адвоката у справі можете ознайомитися тут.

Невиправдана жорстокість

Чергова підліткова бійка на камеру, цього разу в Одесі, стала для телеканалів черговим приводом показати в ефірі жорстокі сутички. Дівчинку б’ють ногами по голові, сідають на неї і б’ють кулаками, б’ють ззаду та спереду, змушують вставати й продовжують бити далі. «Відзняте відео дитячий психолог навіть додивитися до кінця не може», — заявляють на «1+1» 4 серпня і продовжують транслювати кадри глядачам. Показали їх і на ICTV, «Україні» та 5-му каналі. А «112» та «Інтер», транслюючи побої, навіть не намагалися приховати облич учасників. І лише на «UA: Першому» заявили, що «саму сутичку з етичних міркувань ми не показуємо».

Навколокримінальні новини — царина, в якій журналісти мають бути особливо обережними. Адже часто в подібних ситуаціях ідеться про зовсім не публічних людей, у житті яких трапилася трагедії. І помилки ЗМІ та їхня гонитва за рейтингами може обернутися для героїв сюжетів неприємними ситуаціями: від сорому на всю країну до можливого зриву розслідування.

Ціни «Опоблоку»

Популістські поради — один із найкращих методів піару на телебаченні для «опозиціонерів». Озвучуючи, здавалося б, прості рішення, політики й себе показують у хорошому світлі, і владу критикують, адже та чомусь не хоче покращувати життя людей. Звісно, вся ця ідилія може розбитися об думку опонентів, експертів та якісну роботу журналістів. Але на «Інтері» Юрій Бойко ні з чим подібним не зустрічається.

31 липня співголова «Опозиційного блоку» вимагав повернути державне регулювання цін і почав традиційно з маніпуляцій: «Цены растут, цены на продовольствие выросли только за прошлый год на 20 %. К сожалению, эта тенденция и сейчас...»Ціни справді ростуть, але цього року не на 20 %, а поки що лише на 4 %. Тож тенденція вже не така.

Далі політик заявляє, що «инфляция могла снизиться потому, что у людей нет денег». Мабуть, могла, але, за офіційними даними НБУ, інфляція уповільнилися через: «Уповільнення зростання цін на сировину, в тому числі через розширення вітчизняної та імпортної пропозиції, а також зниження світових цін на продовольчі товари», «Зміцнення курсу гривні до валют країн — торговельних партнерів у попередні місяці».

І після цього народний депутат переконує, що держава повинна повернути контроль над цінами: «Правительство должно контролировать, отсекать спекулятивную составляющую, должно обеспечивать прозрачность ценообразования». Глядачу, радше за все, лишається тільки підтримувати ідеї Юрія Бойка, в яких немає озвучених мінусів.

Адже аргументи Кабміну з приводу скасування регулювання цін журналісти не озвучили: «Зниження адміністративного тиску на бізнес, усунення надмірного втручання держави в економічні процеси, розвиток конкуренції та дебюрократизація (дерегуляція) у сфері ціноутворення». Не подали й думку експертів: «Механізм конкурентного ціноутворення — кращий регулятор, ніж державний службовець». Не завадили б сюжету й думки інших політиків, адже Радикальна партія, наприклад, теж підтримує ідею повернення державного контролю, а на «Інтері» все виглядає так, наче це ідея лише «Опоблоку».

Безперечно, ті ж експерти, які хвалять скасування регуляторних обмежень, називають і небезпеки таких кроків та закликають уряд до подальших дій: «Необхідно розробити механізми для допомоги малозабепеченим у вигляді чи карток, чи магазинів для малозабезпечених, чи продуктових субсидій». Але це конструктивна критика й реальні аргументовані пропозиції. А Юрій Бойко на «Інтері» займається найбанальнішою формою популізму — пропонує, здавалося б, ідеальні прості рішення, які насправді, ймовірно, шкідливі для країни.

Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:

«Опозиційний блок» — навіть на фоні політичного затишшя партія п’ять разів з’явилася в сумнівних новинах. Усі рази «опозиціонери» піарилися на «Інтері».

Володимир Гройсман — протягом тижня прем’єр декларував чотири рази. Двічі на «Інтері» та двічі на «Україні».

Олег Ляшко — експертом із питань міжнародної політики «радикал» постав на «Україні».

Сергій Каплін — критика уряду та боротьба за соціальну справедливість тричі приводили народного депутата на «Інтер».

Микола Мартиненко — сторону політика в суді інформаційно підтримував «Інтер».

«Каховка протеїн агро» — інтереси свого олігарха щодо підприємства знову двічі відстоювали на «Інтері».

Критика:

Валерія Гонтарева — справу проти екс-голови НБУ незбалансовано висвітлювали на «1+1».

Загалом протягом тижня експерти «Детектора медіа» нарахували 23 сумнівних матеріали. На «Інтері» таких вийшло 19 сюжетів, на «Україні» — дев’ять і на «1+1» — один.

Детальніше про ці та інші особливо яскраві сюжети тижня читайте в публікації «Знайти мертву білочку. Моніторинг новин 30 липня — 4 серпня 2018 року».