Як демократи стають президентами

Як демократи стають президентами

18 Травня 2014
9125
18 Травня 2014
15:00

Як демократи стають президентами

9125
«Картковий будиночок», за моїми спостереженнями, вже відкрили для себе українські політологи та політтехнологи. В принципі, другий сезон серіалу на «Інтері» показали вчасно, напередодні президентських виборів, але не супроводили потрібними коментарями
Як демократи стають президентами
Як демократи стають президентами

Прем`єрі другого сезону американського серіалу «Картковий будиночок», котра відбулася в ефірі «Інтера» 21 квітня, пощастило так само, як першій частині фільму. Нагадаю - перший сезон «Інтер» показав у грудні 2013 року, коли українцям було ну точно не до чужих політичних трилерів. Тут і поруч розгортався свій. І ми тоді ще не передбачали ані кривавого фіналу, ані того, що розстріл Майдану буде не кінцем фільму. Наприкінці лютого 2014 року було лиш завершення «першого сезону» новітньої української драми про цивілізаційне протистояння в Україні та світі.

 

Проте, як уже писав ваш автор на полях минулорічної прем'єри, «Картковий будиночок» варто було з ризиком для рейтингу поставити в прайм. Зараз додам: по завершенню тринадцятої серії першого сезону варто було б провести пост-шоу. Куди запросити не лише політиків, а й письменників, журналістів і бажано - представників західного істеблішменту. До речі, подібна практика існувала. Коли влітку 1984 року завершився показ десятисерійного радянського політичного детективу «ТАСС уполномочен заявить...», у прямому ефірі відразу пройшло дійство, котре сьогодні назвали б ток-шоу. Де глядачам розповідали, хто там кому агент ЦРУ.

 

Серіал «Картковий будиночок» вартий того, аби в нинішньому, вкрай політизованому українському суспільстві, обговорити не лише його феноменальний успіх в США. Проект культового американського режисера Девіда Фінчера наочно демонструє, без перебільшення, злочинні звичаї американських демократів. Причому з притаманною більшості кінотворів Фінчера (серед яких - не менш культові «Сім» та «Бійцівський клуб») парадоксальністю висновків доводить: хай там як, але кращого політичного та суспільного ладу, аніж демократія, все одно не придумано.

 

Українцям подібні речі треба пояснювати всюди та завжди, на будь-яких прикладах. Це в рази ефективніше, аніж нав'язаний формат «поговори з Донбасом». Адже базові демократичні принципи - основа успішного розвитку будь-якого суспільства. Навіть якщо їх уособлюють такі, як герої «Карткового будиночку» Френк Андервуд (Кевін Спейсі) та його дружина Клер (Робін Райт).

 

У першому сезоні політик-демократ особисто займається «чорним піаром», залучивши до цього амбітну журналістку Зої Барнс, котра мріє працювати в кулуарах парламенту. Заодно робить дівчину своєї коханкою - при цілковитій згоді Клер, яка сама в цей період влаштовує собі сексуальні канікули з фотохудожником Адамом. Під фінал «гігант думки та батько американської демократії» Андервуд убиває єдиного симпатичного персонажа-політика першого сезону - молодого харизматичного конгресмена Пітера Руссо, якого використав у своїй брудній багатоходовій грі.

 

На початку другого сезону Френк, уже - віце-президент Сполучних Штатів, власноруч зачищає і Зої. Потім влаштовує підступну пастку для її друга-журналіста, нейтралізувавши його в тюрму на сім років. Далі, діючи в парі з дружиною та покурюючи при цьому марихуану, демократи маніпулюють суспільством, видаючи чорні сторінки власної біографії за білі. Для цього підключають вірних та впливових журналістів, зливаючи по ходу старих друзів. У Клер це - Адам, а у Френка - власник гриль-бару темношкірий Фредді.

 

Водночас Клер реалізує власний маніпулятивний проект: використовує та викидає, мов непотрібну кухонну губку, жінку-військову, яка стала жертвою сексуального насильства в армії. Нарешті, подружжя демократів розважається, на пару спокусивши особистого охоронця Андервуда, чим автори проекту дають зрозуміти: для Френка нема нічого святого, жодних гальм. Він не бісексуал. Але якщо треба, готовий розбестити молоденького хлопчика, аби той на ранок уже готовий був померти за хазяїна.

 

Все це та багато іншого, непристойного, брутального та злочинного, робиться Андервудами з єдиною метою: без жодних виборів, але законно, змістити чинного Президента США й зайняти місце, відповідно, голови держави та першої леді. І це лише обуреним українським глядачам може здатися, що методи великого маніпулятора й майстра багатоходових комбінацій незаконні та при бажанні для Андервудів можна знайти прокурора з суддею. Насправді ж міцність, непохитність та вигідність позиції героя Кевіна Спейсі в тому, що він усякий раз бере на себе всю повноту відповідальності за власні слова та вчинки. Й при цьому використовує зброю, яка сильніша за ядерну - наголошує на тому, що представляє інтереси США. І відстоює принципи торжества американської демократії - «продукту», експортованого Америкою з різними успіхом по всій земній кулі.

 

Декларація відданості демократії та зовсім не формальне дотримання її принципів стає для політичної багатоходівки Андервудів свого роду індульгенцією. Навіть чинний Президент, якого Френк успішно, по закону зміщає, змусивши подати у відставку, хоч і розуміє підступність того, хто називає себе другом - але водночас щиро дякує за можливість піти самостійно, не проходячи через принизливу процедуру імпічменту.

 

Демократія не лише за висновками авторів «Карткового будинку», але й загалом за своїми фундаментальними принципами цінна саме верховенством права над вимогами терориста з автоматом Калашникова.

 

Відійшовши від політичної складової, принагідно згадаю не раз цитований в ЗМІ короткий діалог Володимира Висоцького та його кращого друга, актора Всеволода Абдулова. На того Висоцькому поскаржилася мама: мовляв, Сєва багато й часто п'є, зовсім пустився берега, треба з ним щось робити. Найпопулярніша людина в СРСР почала проводити з другом виховну роботу. Той, будучи з похмілля, окрисився: «Володя, а сам ти що робиш! На себе подивись! Хто б уже говорив про випивку! Ніби ти не п`єш!». На що отримав миттєву відповідь: «Сєва, ти правий. Але я це роблю красивіше й елегантніше за тебе!».

 

За аналогією, Френк Андервуд міг подати себе терористом, котрий називає чинного Президента «хунтою», вимагає «почути його» й просить Росію ввести в Америку війська. Одначе за таких умов з ним ніхто із цивілізованих людей не вітався б за руку. Проте він усунув Президента супердержави красиво, елегантно, креативно, керуючись лише законами Сполучених Штатів. Тому Президент визнав поразку, а народ - аплодує.

 

Комбінації Андервуда - брутальні, часто за межею фолу. Проте його ходи - це не та «красота гри», якою пишався від імені Партії регіонів Михайло Чечетов, черговий раз розводячи парламентарів, мов кошенят. Демократія в силу своєї вічної недосконалості, закладеній у її природі, здатна створювати масу противаг між своїми опонентами та всередині самої себе. Адже соратники - живі люди, й теж можуть усунути конкурента з крісла, діючи винятково в рамках закону, нічого не порушуючи й пишаючись цим. Демократія означає, серед іншого, вміння брати на себе персональну відповідальність, в тому числі - за стан своєї країни. Лише в такому випадку поразка не перекриє шлях для подальшого зростання, а просто додасть розуму та дозволить вдосконалювати методи. Тоді як позиція страуса згубна, й не лише для політика.

 

Ось чому в Україні в кожного з минулих президентів нині нема серйозного політичного сьогодення. Більше того, в Ющенка з Януковичем відсутнє навіть політичне майбутнє.

 

Загалом «Картковий будиночок», за моїми спостереженнями, вже відкрили для себе українські політологи та політтехнологи. В принципі, серіал показали вчасно, напередодні президентських виборів, але, повторюся, не супроводили потрібними коментарями. А починати їх варто словами на кшталт: «Демократія - не досконала. Але вона - понад усе. Бо здатна вирішити всі питання миром. Навіть якщо хтось утратив сьогодні, він нажене вже завтра».

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
9125
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду