Команда Нацрадіо працює на Україну
Сьогодні в Національній радіокомпанії України знову проходять збори трудового колективу. Про те, що обговорювали на перших зборах 26 лютого, зокрема, звинувачення керівництва в цензурі й тиску з боку частини журналістів, написала «Детектор медіа». Й отримала одразу дві реакції: від прес-служби Національної радіокомпанії України, яка заявила, що звинувачення не підкріплені фактами, та від директора радіо «Промінь» Романа Коляди, який підтримує гендиректора НРКУ Тараса Аврахова і бачить нові перспективи мовника. Публікуємо репліку пана Коляди.
До останнього не хотів про це писати. Але як бачу - сміття з хати вже винесено. І на зборах я не втовпився виступити, бо ходив в ефір... А я так сподівався, що вирішиться все всередині стін НРКУ. Так, мова про наше Національне радіо, де я працюю з проектом «Український вимір» із 2010 року, з 2011-го - директором радіо «Промінь». А перші мої ефіри з цих студій датуються 2001 роком. Це суто для довідки. Букв буде багато, судячи з усього...
Багато хто з НРКУ ходив на роботу прямо з Майдану, а по виходу зі студій туди повертався. Багато хто, як я зрозумів, допомагав в інші способи. І от тепер нашими коридорами ширяє дух революційних змін. Тільки він набуває то форм, які віщують новий розвиток, то чогось, що дуже нагадує бурлєніє не буду казати чого... Якось попри все не хочеться нікого образити. Не знаю, чи вийде.
Спочатку щодо розвитку. За ці роки нацрадіо здійснило кілька амбітних проектів. Всі вони в той чи інший спосіб висвітлювалися в мережі. Тією чи іншою мірою, частіше напряму, вони були інспіровані Тарасом Авраховим. Як-от, наприклад, проект «Історія Християнської Церкви» яка цього року номінувалася на Шевченківську премію. Національна радіокомпанія «зазвучала» не лише в сенсі ефіру, а й в сенсі суспільного розголосу тих проектів, які вона здійснює. Мистецькі історії і, зокрема, Нова пісенна Шевченкіана - яскравий і свіжий приклад. Проект «Радіопрес» - мистецькі прес-конференції в прямому ефірі був придуманий в надрах радіо «Промінь», але отримав потужну підтримку з боку керівництва так само. Власне, й сам «Український вимір» - дітище Аврахова.
Мені складніше говорити про інформаційне мовлення, в якому теж було багато змін, але я вже точно можу засвідчити, що коли «Промінь» виступив з ініціативою збільшення кількості випусків у ранковому ефірі - інформаційна дирекція в особі Романа Чайковського таку ініціативу підтримала, та й в інших випадках порозуміння знаходилося, попри все що завгодно. Зрештою, дуже багато речей вдавалося робити не всупереч, як це часто буває в житті, а завдяки тому, що присутній діалог, точки дотику й розуміння того, що радіо, не побоюся цього слова, виконує певну місію. Скажу більше. Іноді я відверто дивувався, в мене «не складався пазл». З одного боку - 2010 рік і прихід до влади ясно кого. А з іншого - на Нацрадіо приходить нова команда й реалізує проекти, які працюють на Україну, на розвиток, на просвітництво.
Тепер, уперше за ці роки на виднокраї замайоріла перспектива, що НРКУ нарешті перестане нагадувати черевомовця. Отримає нормальні канали поширення. Бо впродовж всіх останніх років за ці канали НРКУ воювала, але битви програвала. Сьогодні, зі змінами в країні я передчуваю, що на цьому фронті таки стануться зміни. І в цей момент я чую, що «користуючись історичним моментом», частина колективу хоче дати керівництву НРКУ добрячого копняка. Я вже чув навіть репліку, що період від 2010 до 2014 року - це «чорна смуга в історії національного радіо». Так само чув фантастичні суми, які буцімто тут дехто отримує «мимо каси». І ще багато чого. Чув і про особисті образи і про «нестерпний стиль спілкування». Щодо останнього - це предмет обговорень усередині колективу. Переконаний у цьому. А все попереднє, більшість із чого або брехня, або суб'єктивна інтерпретація реальності - може стати механізмом, який зруйнує все, що було зроблено за останні роки.
Я не вмію носити рожеві окуляри і розумію, що ідеальних людей не буває. Сам я - яскрава ілюстрація цієї тези. Так само і ті позитивні зміни, яких зазнало Нацрадіо, відбувалися не без тертя і появи незадоволених. І що тепер? Всі ображені хочуть реваншу? То його ж не буде. Не тому, що хтось має імунітет на звільнення (це навряд), а тому що світ змінюється, і НРКУ зразка 1985, чи 1995 чи навіть 2005 року, за яким хтось явно ностальгує, вже не буде.
Щодо моєї особисто думки - Нацрадіо в сенсі творчому потребує подальшої модернізації. Але і той продукт, що є сьогодні.... Браття, а ви давно слухали програми Національного радіо? Не той нафталін, якого ще багато позалишалося, і не трансляції ВРУ (хоча зараз вони відіграють свою позитивну роль, мабуть, можу помилятися), а інтерактивні лінійки, історичні програми, інформаційні програми, вкупі з підсумковими? Чи ви все ще керуєтеся враженнями тих часів, коли ще дроти не порізали? Дасть Бог, отримає НРКУ частоти - й отримати свіжі враження буде легше... Я трохи сумбурно висловлююся, але мене й правда обурює той підхід, який сьогодні намагаються застосувати мої колеги до вирішення локальних проблем. Ці локальні проблеми можуть отримати глобальні наслідки. І я маю щирий сумнів у тому, що вони будуть позитивними.
У суботу в нас ще одні збори. Сподіваюсь, «розум переможе».
Роман Коляда, директор радіо «Промінь», для «Детектор медіа»
