Протягом останніх тижнів дедалі помітнішою стає одна річ: що більше зусиль докладає влада до свого виправдання й відбілювання, то гіршим виходить результат. «Краще б вона цього взагалі не робила», - таким було єдине враження. І появ президента на телеекранах це стосується тією самою мірою.

Зустріч чотирьох президентів, офіційно названа «круглим столом», що її декілька разів показував Перший національний (та й інші телеканали) 10 грудня, стала тому дуже яскравим підтвердженням. Здавалося б, ідея безпрограшна - у скрутні для країни часи покликати на допомогу колишніх президентів, дослухатися до їхніх порад і, забувши про власні упередження, повернутися обличчям до України. Або хоча б розіграти змістовний предметний обмін думками - а там уже робити, що вважаєш за потрібне. Майже протокольний захід. І можна було розраховувати: жоден із екс-президентів не проігнорує зустріч - бо інакше це виглядало б як зневажання країни, як відверте «моя хата з краю».

Що ж побачили телеглядачі? Дискусії не було. Не було живого спілкування. Левову частку годинного хронометражу промовляв Віктор Янукович. Трьом його попередникам залишилися крихти. Та й на їхні репліки він практично не реагував, усе читаючи й читаючи свій нескінченний монолог. Здебільшого те саме, що він уже казав на двох зовсім нещодавніх прес-конференціях. Залишалося тільки гадати, навіщо йому було втретє казати те саме, до того ж, щоразу абстрактніше й кучерявіше?

Закралася навіть думка: невже й оперативні наради не перед камерою президент проводить так само? Чи вміє він узагалі слухати й чути? Зрештою, спілкуватися?

Цікавою була диспозиція. В центрі сидів Янукович. Майже поруч, трохи на віддалі від нього, зовсім тісно один до одного - колишні непримиренні супротивники, Леонід Кравчук та Леонід Кучма. І - демонстративно? - з іншого боку столу - Віктор Ющенко; погляд його мало не весь час був занурений у стос паперів, які він тримав перед собою. Чи звертав він узагалі увагу на те, що промовляли інші, - це так і залишилося таємницею.

Камера давала крупні плани президентів. Цілковито за ранжиром: Януковича - часто, інших президентів - вряди-годи; на більшості крупних планів Кравчук та Кучма виходили вдвох, мов нерозлучний дует.

Отут і виникло враження, що так і залишилося основним. Вирази облич. Погляди. Вирази очей. Ющенко очей майже не підводив. Кравчук та Кучма здебільшого дивилися в камеру або одне на одного. Було дуже помітно: всі троє стурбовані, стривожені, замислені - ну, може, Кравчук іноді дозволяв собі кволо посміхатися. На обличчі Януковича грала його звична голлівудська посмішка. Ані на мить не полишав його легковажно-піднесений настрій. Ніби він був на світському рауті й грав там роль суперзірки.

У моменти, коли промовляли екс-президенти, на їхніх обличчях світився вираз... якийсь винувато-приречений. Такий був у героя Андрія Мягкова зі «Службового роману», коли він розмовляв із героїнею Аліси Фрейндліх. Так і гадалося: от-от усі троє або вскочать і почнуть розшаркуватися, або взагалі впадуть на коліна. Можливо, Ющенко трохи менше, Кравчук - трохи більше, але зовсім не так, щоб це не впадало в око.

Дивним було це дійство. Ніби троє вчителів прийшли проводити уроки до дуже вже мажористого учня й усе боялися, що от зараз він їх привселюдно виставить за двері.

Таким самим був і тон, яким екс-президенти розмовляли. Кучма намагався м'яко жартувати. Кравчук робив великий вступ - щось загальне до беззмістовності, але таке, що вже точно мало задобрити Януковича. Ющенко промовляв ледь не пошепки й якось мало не механічно - як здавалося, аби тільки швидше завершити цю неприємну (а чи небезпечну?) процедуру. Зміст мовленого екс-президентами разюче дисонував із їхніми ж інтонаціями. І це ще більше підкреслювало самовпевнений кураж Януковича.

А зміст таки був. Можна по-різному ставитися до пропозиції Кравчука спочатку підписати політичну складову угоди про асоціацію з ЄС, а вже потім доопрацьовувати економічну, можна сперечатися, чи не утопія це, - але сперечатися треба було саме на цій зустрічі!

Вів Кравчук мову й про те, що був Майдан до побиття і є Майдан після побиття; що затримали тих, кого побили, а не тих, хто побив; що «силовики мають знати: бити заборонено, виправдання нікому не може бути; є сила, а є закон», «почали порушувати ті, хто прийшов розганяти майдан». Утім, винувато-поблажливі інтонації Кравчука звели зміст його слів нанівець. Такий «баланс», узагалі-то, дуже вже нагадував принцип: «І нашим, і вашим».

Ющенко: «Побиття розвернуло майдан із підтримки єврокурсу до протестів», «треба прийняти модерний курс, єврокурс, де є всі відповіді (на економічні виклики. - Б.Б.)», «діти мають бути на свободі; ті, хто це зробив, має бути покараний». Своїми економічними викладками Ющенко практично перекреслив усе, про що рапортував Янукович, і змалював дуже похмуру картину економічного стану держави. Але чому ж він усе це мало не бурмотів - так, що навіть розібрати, не те що вдуматися, було складно? Такою була вимога організаторів - а чи була якась інша причина?

Звісно ж, не треба було й сумніватися: коли президент відверто ігнорував запитання та пропозиції екс-президентів, ті навіть не намагалися повернути його до теми. Вони відігравали таку саму роль, що й журналісти з телеканалів під час останньої прес-конференції.

Хоча... Президент не те щоб зовсім не робив висновків. Принаймні, він вимовив таку фразу: «Нам треба зробити висновки, я зроблю ці висновки, вже зробив». Оце й була відповідь, найконкретніша з-поміж усіх.

Зміст? Його крихти вже було неодноразово цитовано в різноманітних ЗМІ. Хотілося б зупинитися на декількох. Янукович: «Звільнити частину людей, які не мали таких грубих правопорушень». Жодного сумніву в тому, що всі затримані таки скоїли правопорушення, президент не висловив. Жодного сумніву, що беркутівці могли не те що зловжити силою, а бодай добросовісно помилитися. «Беркут» - непогрішимий?

«Частина (міліціонерів. - Б.Б.) відсторонена на час слідства, з боку мітингувальників... заарештовано». Й це в президента зветься паритетним, неупередженим ставленням? Усі рівні у своїх правах? «Відсторонено» й «заарештовано» - це однакові, одного рівня, заходи?

Янукович: «Я задав питання американському високопосадовцю: якби Білий Дім блокували?..» Той, звісно ж, відповів, що цього не допустили б у будь-який спосіб. Кому саме поставив запитання Янукович, яке ім'я в того високопосадовця? Невідомо. А без імен і посад це було те, що в народі звуть байками.

«Мої однодумці, більшість яких прийшли на мирні акції», - це про майдан. То президент був просто зобов'язаний прийти захистити своїх однодумців!

У «Беркуту», як виявилося, «емоції не витримують». То, може, занадто емоційні люди до служби в міліцейському спецназі не дуже підходять? Тим паче схильні зганяти свої емоції на перших-ліпших зустрічних? І ще раз: ані співчуття, ані стурбованості у словах президента не читалося. Ніби йшлося не про людей, а про його майно: мовляв, ну, подумаєш, прорахувалися, недогледіли.

«Коли ми ведемо мову про економіку, ми не можемо... без відновлення стосунків із Росією». І це вже було поза всякими межами. Тут людей покалічено, заарештовано, ту мільйонні протести - а ми ведемо мову про економіку. І, до речі, якщо газовий зашморг так душить - чому ж тоді, як повідомляли, підписання угоди зі Словаччиною про реверс газу було відкладено, та ще й у брутально недипломатичній формі?

Бюджет, перспективи підписання угоди з ЄС у березні («залежить не лише від нас, а й від єврокомісій»), «зростання добробуту наших громадян» - до чого тут було все це? Знову виник образ мажористого школяра, який свідомо ллє воду, аби лише не мовчати - й достеменно знає, що вчителі проковтнуть. Бо гаразд: хай президент упевнений, що його води не помітять журналісти та глядачі. Але ж екс-президенти, які вочевидь знаються на темі?

Ну й, нарешті, президентський висновок: «Сьогодні всі стали на бік захисту інтересів держави... Треба працювати на економіку. А для того потрібна стабільність». Оцю процитовану фразу можна вимовити будь-де, будь-коли й у розмові на будь-яку тему. І всюди вона буде однаково доречною - так само, як однаково ані про що не казатиме. Може статися, що прийдешні піарники, політтехнологи та викладачі ораторського мистецтва ретельно вивчатимуть публічні виступи Януковича й складуть-таки універсальну промову на всі часи й на всі випадки життя: завчив на пам'ять, виголосив - і виглядаєш мало не мудрим.

... А наступної після круглого столу ночі майдан штурмували силовики. Оце й були зроблені президентом висновки? Удень після штурму Кравчук головував собі на «розширеному» круглому столі, Кучма ще несміливіше намагався давати поради... Ющенко не прийшов і висловив своє обурення нічними подіями - втім, у дуже й дуже стриманих формулюваннях.

Фото - vip.tyzhden.ua