У квітні Колумбійський університет (Нью-Йорк, США) оголосив цьогорічних володарів найпрестижнішої нагороди у галузі журналістики – Пулітцерівської премії. Кожен лауреат отримує грошову винагороду в 10 тисяч доларів США, а володар премії «За служіння суспільству» – золоту медаль. «Детектор медіа»  розповідає про тих, кого визнали гідними Пулітцерівської премії 2007 року.

«За служіння суспільству» – колектив The Wall Street Journal.

Колектив газети винайшов власну статистичну модель аналізу пільг, що надаються керівникам компаній при купівлі акцій (акціонерний опціон), та довів, що такі опціони часто забезпечують мільярди доларів додаткової платні корпоративним акціонерам. Дослідження показало маніпуляції названими пільгами: велика кількість компаній проводили операції заднім числом, вдаючи, що пільги були надані раніше, коли ціна акцій була нижчою. Отримавши такі дані, газета опублікувала серію статей, в результаті чого було викрито зловживання 70-х високопосадовців та 140 компаній. Проти кількох чиновників було висунуто кримінальні звинувачення.

У номінації «Гарячі новини» – колектив The (Portland) Oregonian

Газета The Oregonian отримала премію за серію репортажів про зниклу в горах сім’ю Кім, відчайдушні пошуки якої згуртували націю. Кеті Кім та двох її юних доньок вдалося врятувати, але її чоловіка Джеймса, котрий пішов шукати допомогу, було знайдено мертвим. Газета відзначилась тим, що продовжувала репортажі й після закінчення пошуків – статтями про помилки та непорозуміння, що заплутали задіяні в пошуку служби. Журі Пулітцерівської премії похвалило газету за «професійне та прискіпливе висвітлення подій» у друкованій та онлайновій версіях.

У номінації «Розслідування» – Бретт Блекледж, The Birmingham (Ala.) News

Блекледж отримав премію за низку статей про корупцію, непотизм (кумівство) та призначення на посади за знайомством у системі дворічного навчання в коледжах Алабами. Розслідування тривало 14 місяців, протягом цього часу журналіст зазнав фізичних погроз. Отримавши відмову в доступі до фінансових паперів, він пішов по інших коледжах, аби зібрати необхідну інформацію. Результатом публікацій стало, зокрема, звільнення голови системи (ректора).

У номінації «Дослідницький репортаж» – репортери Кеннет Вайс, Уша Лі Макфарлінг та фотограф Рік Луміс з Los Angeles Times

Працівники Los Angeles Times були нагороджені за серію статей «Інший океан» про забруднення океану токсичними водоростями, синтетичним сміттям тощо. Журі Пулітцерівської премії високо оцінило «добре ілюстровані статті» газети, як у друкованому, так і в електронному вигляді. У поданні газети на здобуття премії зазначалося, що реакція була «широка та пристрасна», зі схвальними відгуками сотень читачів.

За найкращий місцевий репортаж – Деббі Цензіпер, The Miami Herald

Цензіпер була нагороджена за розслідування серйозних проблем в Управлінні житлового будівництва графства Майамі-Дейд. Серія публікацій «Дім брехні» (House of Lies), здійснених на підставі розслідування, що тривало близько року, показала, що Управління витратило мільйони доларів на невигідні угоди, котрі збагатили неплатоспроможних проектувальників, і водночас нічого не робило для покращення доступного житла. Цензіпер перевернула гори паперу та баз даних, спілкувалася з мешканцями будинків, у яких завелися щури. Серія статей викликала низку звільнень, розслідувань та судових переслідувань.

У номінації «Національний репортаж» – Чарлі Севедж, The Boston Globe

Чарлі Севедж, вашингтонський кореспондент The Globe, був нагороджений за статтю про використання адміністрацією Буша так званих «заяв при підписанні законів» (signing statements) для поширення президентської влади, оминаючи норми нових законів. Йдеться про прийняття нових законів та заяви, що нинішнє керівництво держави їм не підкорятиметься. За даними Севеджа, Буш таким чином наказав виконавчій владі ігнорувати 750 законів. Сенат відреагував на це слуханнями, а Американська правнича асоціація закликала президента припинити таку практику.

За найкращий міжнародний репортаж – колектив The Wall Street Journal

Колектив The Wall Street Journal був нагороджений за «гострі статті» про тіньовий бік приголомшливого економічного зростання Китаю. В газетних матеріалах розглядалася ціла низка тем: від проблем, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища цієї азійської країни, до напруги, спричиненої нерівністю доходів.

У номінації «Нарис» – Андреа Еліот, The New York Times

Еліот протягом шести місяців таємно стежила за імамом Брукліна Шейком Реда Шатою (Sheik Reda Shata), аби написати триденну серію статей із портретним нарисом мусульманського лідера в Америці. Еліот зазначила, що вона відчинила двері спільноті, яка не довіряла пресі та боялася, що та зображує мусульман лише як терористів. Еліот написала про Шату як релігійного лідера, директора дитсадка і виробника сірників.

У номінації «Коментар» – Синтія Такер, The Atlanta Journal-Constitution

Такер перемогла завдяки своїм «сміливим, тверезим колонкам, що просякнуті сильним почуттям моральності». Такер, редактор редакційної полоси The Atlanta Journal-Constitution та коментатор, що має власну колонку в інших газетах, часто писала на проблеми походження та імміграції. У поданні газета характеризувала Такер, як «більше реалістку, ніж оптимістку».

У номінації «За критику» – Джонатан Голд, LA Weekly

Голд був відзначений за свої «пікантні, різноманітні ресторанні огляди, що виявляють насолоду ерудованого їдця», зазначає журі. Вперше Голд почав писати про їжу для Weekly у 1984-му, серед його робіт є кілька оглядів біфштексних Лос-Анджелеса.

За найкращі «Редакційні статті» – New York Daily News

У серії редакційних матеріалів цієї газети «9/11: Забуті жертви» стверджувалося, що федеральні та місцеві чиновники ігнорують хвороби (зокрема, пов’язані з дихальною системою), на які страждають тисячі робочих, котрі місяцями розчищають місце трагедії після терористичних атак. Газета почала серію репортажів на новинних сторінках таблоїда минулого літа, після смерті 34-річного детектива, колишнього поліцейського, яка спричинена токсичним пилом руїн Світового фінансового центру. Наслідком новин стало виділення сенаторами на законодавчому рівні понад $1млрд на фінансування охорони здоров’я робочих. Крім того, було запропоновано кілька державних законопроектів, що збільшують пільги для робочих, а місто виділило мільйони доларів для відстеження захворюваності та смертності серед робочих, які працюють на місці трагедії.

У номінації «Карикатура» – Уолт Хандельсман, Newsday

Хандельсман, карикатурист, роботи якого друкуються в багатьох виданнях по всій країні, був нагороджений за «сильні, вишукані карикатури та вражаюче використання смішної анімації». Хандельсман навчився флеш-анімації на початку 2006 року для створення анімаційних авторських карикатур, поширених ним в Інтернеті. Карикатурист вже був лауреатом Пулітцерівської премії в 1997 році.

За найкращу новинну фотографію – Одед Балілті, Associated Press

Балілті, який працює в Єрусалимі, був нагороджений Пулітцерівською премією за фотографію самотнього єврейського поселенця, який штовхає ізраїльських офіцерів безпеки в щити, під час виселення євреїв із поселення Амона, що знаходиться на західному березі на схід від палестинського міста Рамалла. Таким чином, Associated Press отримало вже 49-ту премію, з них 30-ту – за фотографію, котру виконавчий редактор агентства Кетлін Керол (Kathleen Carroll) назвала «приголомшливим знімком, який вихоплює хаос та емоції тієї евакуації».

У номінації «Художня фотографія» – Рене Байєр , The Sacramento (Calif.) Bee

Байєр була нагороджена за «Подорож матері» – серію фотографій із чотирьох частин, що розповідає, як 11-річний хлопчик програє боротьбу з раком. Байєр зустрілася з матір’ю Дерека Медсена Сінді Френч у травні 2005 року та кілька разів протягом наступного року відвідала будинок сім’ї та лікарню – до смерті Дерека у травні 2006-го. Фотографії зображають Френч біля Дерека протягом болісної радіоактивної терапії та під час взяття пункції кісткового мозку, коли вона кладе його в інвалідний візок та коли сперечається з ним щодо прийняття болючих ліків. Редактор видання Рік Родрігес назвав роботи Байєр «одними з найбільш емоційних та реалістичних фото, які ви коли-небудь побачите у пресі».