Як уже повідомляла «Детектор медіа», 28 квітня на зборах за участю керівництва каналу «Інтер» колективу інформаційно-аналітичної служби було оголошено, що 17 травня цей підрозділ у складі АТЗТ «УНТК» буде ліквідовано. Відтепер новини для «Інтера» і К1 вироблятиме ТОВ «Національні інформаційні системи». Більшості працівників ІАС «Інтера» було запропоновано написати заяви про звільнення за згодою сторін. У цьому разі їм буде виплачено грошову компенсацію в сумі трьох окладів та відшкодування за невикористані відпустки.

За останні дні, як повідомила «ТК» кореспондент «Інтера» Марина Сорока, такі заяви підписали кількадесят осіб. Серед них ведучі Лариса Губіна, Світлана Леонтьєва, Лук’ян Сельський, Олег Дейнека, Ігор Пупков, ведучий і керівник ранкового блоку новин Максим Равреба, заступник шеф-редактора Тарас Говдя, журналісти Леся Гонта, Юлія Калявіна, Анастасія Образцова, Надія Стешенко-Григор’єва, Ольга Рєка, Сергій Дойко, Марина Сорока та інші. Перелік «інтерівців», що звільнилися, можна побачити на форумі «ТК», де триває обговорення ситуації на каналі.

Таким чином ми маємо перший в історії українського телебачення прецедент настільки масштабного звільнення журналістів із телеканалу. А також  створення продакшн-компанії у рамках одного медіа холдингу для виробництва новин та інформаційно-аналітичних програм. У зв’язку з цим «ТК» поставила експертам запитання:

 - Як ви оцінюєте події на «Інтері» - звільнення великої кількості досвідчених журналістів, створення новинного продакшн - з точки зору бізнесу та політики,  свободи слова та інтересів громадянського суспільства?

- Чому, на вашу думку,  такі зміни  сталися саме на «Інтері»? Який ваш прогноз подальшого розвитку каналу?

 - Який ваш прогноз щодо можливості повторення цього ходу – виведення виробництва новин в окремий продакшн – власниками та топ-менеджерами іншими каналами?

Ігор Куляс, тренер МГО «Інтерньюз Україна»:

– Телевиробництво – це персонал-залежний бізнес, його ефективність і якість продукту залежать, насамперед, від виконавців. Перша складова успіху –сильні професіонали в команді, друга складова – позитивна мотивація людей. Подібне менеджерське рішення на каналі «Інтер» виглядає щонайменше дивним, оскільки, по-перше, серед звільнених – велика кількість потужних профі, по-друге – подібне ставлення до людей демотивує і тих, хто продовжуватиме працювати (дуже проста логіка: «сьогодні викинули на вулицю інших – завтра викинуть мене»). Крім того, новини – це точно останнє, що доречно виводити в окремий продакшн. Новини – це кістяк і обличчя будь-якого каналу. З обличчями взагалі незрозуміло – в який спосіб один ньюзрум може «обслуговувати» новини різних каналів. Технологічно зробити це нескладно, але ж всі вони матимуть однакові репортерські обличчя. 

З точки зору політичного контексту – нехай про це говорять політологи. Можна лише висловлювати припущення, навіщо це знадобилося власникам. Але очевидно, що керованість таких новин задля вирішення політичних спецзавдань буде вищою. Отже, впровадження будь-яких «темників», якщо в них виникне потреба, стане легшим. 

- Гадаю, те, що таке сталося саме на «Інтері», є цілком випадковим. Подібне могло статися на будь-якому з українських телеканалів, у будь-якому холдингу. Як свідчить вся коротка історія новітньої української тележурналістики, влада і бізнес постійно шукають різноманітні схеми до повного контролю за новинними службами. Якщо ця схема на «Інтері» покаже непоганий результат (зрозуміло, непоганий – не з точки зору бізнесу, а з точки зору «політичної доцільності»), цей «передовий досвід» швидко запозичать інші медіавласники і втілюватимуть його в життя з незначними варіаціями. 

Одне слово, останні події на «Інтері» – це чергове свідчення того, що телебачення й досі розглядається «верхніми» учасниками процесу лише як політична зброя. Влада, власники і менеджери досі не виросли до цивілізованого розуміння і ведення медіабізнесу. 
 

Андрій Шевченко, народний депутат, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації:

 - Головне питання – для чого ці зміни відбуваються. Якщо для ефективнішого виробництва, то думаю, що їх треба тільки вітати.

З точки зору виробництва логіка створення єдиної структури, яка працюватиме одразу на кілька каналів, правильна. Є фактичний холдинг, до якого входить «Інтер», К1, К2, «Мегаспорт», кабельні та супутникові канали. І абсолютно логічно, що потрібно шукати шляхи, аби не дублювати роботу цих каналів. Є дуже яскравий приклад у наших сусідів – поляків:  працює дуже успішний і ефективний холдинг TWN, на який я їздив «на розвідку», коли був шеф-редактором 5 каналу. Це блискуче поєднання абсолютно різних каналів, які змагаються за різну аудиторію. В одному ньюзрумі, наприклад, вироблялись новини і для цілодобового інформаційного каналу TWN-24, і для материнського великого каналу TWN, який є лідером на польському ринку. Це можна назвати складним словом «конвергенція», і вона може дати дуже хороший ефект з точки зору виробництва. 

В Україні такого досвіду на цей момент не має. Пам’ятаю, що були спроби вибудувати єдину програмну політику у умовного холдингу Пінчука, які не дали очікуваного результату. Тому та задача, яку зараз поставила перед собою Безлюдна, є дуже цікавою і прогресивною для ринку, і я думаю, що це новий виклик, який стоятиме перед ринком. Це пошук ефективного шляху вибудувати виробництво, і не тільки між кількома каналами, які входять до єдиного холдингу, а  й між телеканалом, газетою, Інтернет-ресурсом, які теж об’єднанні єдиним виробництвом. Це те, що стосується суто телевізійної складової. 

Стосовно питання продакшину, то це далеко не перший приклад в історії українського телебачення, коли новини вироблялись для телеканала продакшином. Я нагадаю, що на тому ж телеканалі «Інтер» свого часу новини робило Телевізійно-інформаційне агентство «Вікна» на чолі з Миколою Канішевським. Тому тут не має нічого революційно-нового. Інша справа, що треба дивитись, що за цим стоїть – чи це реальне підвищення ефективності, чи це спосіб мімінізувати податки, чи щось інше.  

Команда і людський фактор. Це, звичайно, вразливе місце. З одного боку, мені зрозуміла логіка менеджменту «Інтера», тому що збоку «Інтер» виглядає як канал, що має величезний творчий потенціал, яскравих особистостей, але багато в чому це такий собі комерційний УТ-1 з роздутим штатом і застарілими формами виробництва. «Інтер» – канал дуже консервативний, який важко змінювати. Тому тут поєднання, з одного боку, колосального досвіду, а з іншого - системи, яка вже не відповідає вимогам часу. Але якщо менеджмент в такий спосіб намагається вирішити питання формування команди, то цього замало. Тому що для формування професійної і якісної команди, потрібна набагато глибша і сильніша мотивація. А ця мотивація починається з того, коли кожен учасник команди знає цілі, знає стратегію. Тільки тоді він може відчувати себе повноцінним учасником, а не маленьким гвинтиком, доля якого може вирішуватись дуже спонтанно. 

Я чекаю, що з формуванням цієї нової структури вся команда, яка працює на «Інтері» та К1, зможе зрозуміти стратегію розвитку цієї групи, і це може дати хорошу базу для формування команди, а не просто механічного переведення людей з однієї структури в іншу. 

Щодо відповідності інтересам суспільства - будемо судити за результатом. Об’єктивно та інформаційна команда, яку зараз формує Ганна Безлюдна – це команда з чистою репутацією. Я знаю багатьох людей, які там працюють: Анжелу Руденко, яка працювала на Громадському радіо та на 5 каналі, Євгена Самойленка, який був моїм випусковим редактором на 5 каналі, людину з фантастичним досвідом, Андрія Сайчука, Дмитра Драбика тощо. Я думаю, що зараз вибудовується кістяк команда, яка буде працювати в нових умовах. Звичайно, ця команда може не мати того величезного досвіду, який є у багатьох кореспондентів «Інтера», які пам’ятають часи Кучми і часи «темників». Але ці люди ніколи не працювали під цензурою. Для ринку вся ця історія означає те, що з’явилось багато незадіяних репортерів, режисерів та інших фахівців, серед яких є люди, чию кваліфікацію я дуже високо оцінюю. Я впевнений, що ми невдовзі побачимо їх на інших телеканалах, або в інших проектах. 

Тому я дивлюсь на всі ці зміни, що відбуваються на «Інтері», як зацікавлений глядач. І я думаю, що ми спостерігаємо за дуже цікавим творчо-виробничим експериментом. 

 - Я думаю, що це перша, але не остання спроба створити групу каналів. І ми знаємо, що цей процес повним ходом проходить на радіоринку, де є кілька потужних груп радіостанцій. Саме тому цей експеримент цікавий не лише для представників «Інтера» чи К1, чи особисто для Ганни Безлюдної, яка поставила досить високу планку. Це цікавий експеримент для всього ринку, і ринок має дивитись, чим це все закінчиться.

Денис Жарких, керівник прес-служби Партії регіонів (раніше працював на «Інтері»):

 - Происходящее практически противоположно тому, что новая команда «Интера» провозгласила, когда пришла к руководству. Они обещали капитализацию, то есть,  концентрацию усилий, средств и техники для решения определенных задач. Если речь шла о повышении рейтинга, то рейтинг с тех пор существенно не повысился. Если имелось в виду привлечение «своего» зрителя, то четкой стратегии работы на повышение узнаваемости канала новая команда тоже не предъявила. Основную аудиторию «Интера» составляют люди старшего возраста, в то же время новый менеджмент стремится к омоложению журналистов, которым сложнее удерживать интерес аудитории. Так что, на мой взгляд, с провозглашенными задачами новая команда не справилась, да и действовала, скорее, в обратном направлении от обещанного.

Нынешним процессам на «Интере» можно дать два объяснения. Во-первых, это похоже на капитуляцию новой команды, то есть, руководство отказывается от капитализации канала и приступает к обратному – его реструктуризации («Интер», фактически, дробят на мелкие студии). Выделение новостей в отдельный продакшн может удешевить их производство, то есть,  снизить расходы канала. Молодым журналистам можно платить меньше, чем профессионалам, да и управлять ими проще. Если тенденция к удешевлению журналистики, аналитики и картинки продолжится, то лет через десять украинские новости будут делать китайцы и нелегалы.

Во-вторых, не стоит забывать, что в современных реалиях реструктуризацией предприятия могут заниматься не только для вывода его из кризиса. Это вполне распространенная рейдерская практика: раздробить на части успешный бизнес, вывести из него капитал, инициируя банкротство и/или последующую смену собственника. Аналогичную тактику используют и нечистоплотные акционеры, чтобы обмануть совладельцев.

– Вы имеете в виду конкретных акционеров?

– Нет, хотя на «Интере» уже были ситуации «выдавливания» одного из основателей. Но я не хочу обвинять кого-либо. Мы говорим о тенденциях. Часто рейдерство и принудительное банкротство проходят на весьма законных основаниях. Беда украинской экономики не в том, что есть рейдеры (они везде есть), а в том, что рейдеры не встречают должного сопротивления со стороны экономического сообщества. Тогда из санитаров экономики они становятся ее бичом.

Что касается политического контекста, то задача СМИ, тем более такого крупного общенационального канала, как «Интер», – осуществлять коммуникацию между различными социальными и политическими слоями украинского общества. Однако если лицо канала, его визитную карточку – информационно-аналитическую службу – выводят за пределы канала, то снижается уровень социальной ответственности за то, что идет в эфир. Соответственно, снижается и качество коммуникации.

Речь сегодня идет о коммерциализации канала, что не равнозначно повышению его экономической эффективности. Экономика – это создание своего, коммерция – это продажа чужого. С созиданием у «Интера», похоже, не сложилось: собственный продукт требует дополнительных вложений в ту же аналитику. Поэтому канал пошел по более простому пути продажи информационной трибуны тем, кто заинтересован в ее покупке или аренде.

- «Интер» в данном случае вовсе не уникален, приход новой команды просто стал катализатором процесса. «Интер» действительно отказывается от осуществления коммуникации в обществе, делая упор на зарабатывание денег. Но сегодня это общая тенденция в украинских массмедиа.

- Вполне вероятно, что и другие каналы могут пойти по пути «Интера» в части производства информпродукта. Особенно если они будут действовать по принципу: «сдам в аренду метр госграницы», то есть самостоятельно или через посредников продавать эфирное время журналистским командам или политическим силам. С коммерческой точки зрения торговля эфиром очень выгодна, так как позволяет «и приличья соблюсти, и капитал приобрести». С точки зрения долгосрочной экономики – это провальная стратегия, поскольку идет продажа бренда «Интера» всем, кто имеет деньги. Канал открыто заявил, что он отказывается модерировать общественную мысль и передает это право коммерческой структуре. А ведь как модератор общественной мысли «Интер» мог заработать значительно большие средства. Но для этого требуется совершенно другая стратегия, а ее новая команда не смогла выстроить.

Топ-менеджмент «Интера», желая того или нет, сознательно или подсознательно, но готовит канал к продаже – целиком либо по кусочкам. По частям, сами понимаете, продать легче, да и денег получится больше. Мне кажется, что рано или поздно эта команда с канала уйдет. Эти люди уже не справились с управлением общенациональными новостями, дальше, возможно, будет больше. При этом, отступая, они могут разворотить «Интер» до неузнаваемости.

Ірина Милиневська, шеф-редактор каналу НТН, екс-працівник «Інтеру»:  

 - У площині власників каналу – це рішення, яке стосується бізнес-інтересів. А щодо політичного контексту, свободи слова та інтересів громадськості, мені здається, що про зміст новин, якість і редакційну політику можна буде вести мову трохи пізніше.

- Це могло статися з будь-яким каналом, таке рішення прийнято новими власниками – і вони мають право. Якщо новини та програми, які планується транслювати, знайдуть свого глядача і як наслідок отримають високий рейтинг, то все нормально. А про подальший розвиток краще спитати у менеджерів «Інтеру».

-         Виведення телевиробництва у продакшн на сьогодні - нормальна практика. Якщо це має фінансовий і технологічний сенс, то чому б ні.

-          

Віктория Сюмар, директор Інституту масової інформації:

– Тут є дві складові. З погляду бізнес-складової, процес оптимізації виробництва виглядає досить логічно: буде окрема компанія, яка займатиметься новинами. Новини на «Інтері» були дуже дорогим технологічним процесом – як стосовно людського, так і грошового ресурсів. Тому якщо обмін інформацією, яку добувають журналісти, відбуватиметься чіткіше і це пускатиметься на різні канали з різними потребами – для соціальних, політичних новин, – це виглядає цілком логічно. Якщо відбувається злиття каналів (як відомо, АТЗТ «УНТК» взяло в управління канали К1, К2 та «Мегаспорт», що  - «ТК») , так само логічним є  злиття їхніх структурних підрозділів. Інша справа, що це злиття відбувається як таємниця за сімома замками. Тобто, оптимізація «Інтера» виглядає логічно. Але мене більш цікавить, що являє собою об’єднання  каналів та що ми отримаємо в результаті. Об’єднання та створення холдингу йде дуже активними темпами – про це свідчить і створення продакшн-студії. Але хто власник цього холдингу? Якою буде його інформаційна та програмна стратегія? Чим стане «Інтер», коли залишиться без новин власного виробництва, – розважальним каналом? Усі ці речі сьогодні дуже важливі для України.

Я думаю, що насправді відбувається продаж каналу, і не тільки «Інтера», а всіх об’єднаних каналів – в одні руки, і головне сьогодні – зрозуміти, в які.

Є й інша площина. Те, що відбувається на «Інтері» – приклад дуже радикальної реструктуризації, наслідком якої стало звільнення багатьох журналістів. Це може розглядатися як своєрідна  «зачистка» від журналістів, котрі не хочуть працювати так, як це бачить топ-менеджмент. У принципі, це може бути прикладом цензури при зміні власника. І тут немає порушення як такого: відбувається, мовляв, звичайна реструктуризація. Водночас, цей трудовий конфлікт на «Інтері» може стати поганим прецедентом: журналістів, позиція яких не подобається топ-менеджменту, можуть почати звільняти під соусом трудового конфлікту та реструктуризації, змінюючи тим самим і редакційну політику. Сьогодні, коли власниками медіа є люди, значною мірою задіяні в політиці, така ситуація є дуже вірогідною.

Поки що складно сказати, чи є там політична складова – самі інтерівці заяв про політичний тиск поки не робили.

А з точки зору свободи слова, то після приходу Ганни Безлюдної ми бачили, що колектив хоче відстояти свої права. І всі правозахисні організації встали на бік інтерівців та намагалися залагодити ситуацію шляхом переговорів. Зараз колектив поводиться так, ніби це трудова суперечка, тому втручатися якимось третім особам складно. Щодо свободи слова, як я вже казала, поганий приклад є: цю ситуацію може бути використано в майбутньому як ефективний механізм тиску в разі розбіжності позицій редакції та власника.

Ірина Геращенко, президент інформаційного агентства УНІАН (раніше працювала на «Інтері»):

– Я не дуже добре знаю ситуацію, що склалася на телеканалі «Інтер». Природно, що всі деталі, нюанси і подробиці можуть знати тільки акціонери, менеджери і співробітники.

Натомість, я добре знаю і люблю багатьох іасівців, адже до квітня 2001 року працювала в цьому колективі, навіть певний час очолювала відділ політики ІАС. Завжди згадую цей період як надзвичайно цікавий і важливий етап свого професійного життя. Ми мали молодий, амбітний, дружний колектив, жили спільною справою – робити найкращі в Україні новини. Вже тоді Ганна Безлюдна зарекомендувала себе як здібний менеджер і досить жорсткий керівник. 

Для мене особисто було дуже важливим, що в той час народилося кілька значущих соціальних проектів, які відразу помітив глядач. Зокрема «N-й кілометр» Лесі Гонти й Андрія Цаплієнка, публіцистичні фільми Марка Греся, ток-шоу «Право вибору», куди ми із Олександром Мельничуком могли запросити усіх українських політиків. Ми так раділи, що першими дали в прямому ефірі дискусію учасників акції «Україна без Кучми!», що «пробили» в ефір ще невідомого широкому загалу Юрія Луценка, нелюбимого тодішніми акціонерами каналу прем’єра Віктора Ющенка, опозиціонера Олександра Мороза. Переживали, що Юлія Тимошенко так і не стала нашею гостею: ми наполегливо «вибивали» той ефір, але не склалося, бо Юлію Володимирівну заарештували. 

Потім я особливо боляче сприймала все, що відбувалося з каналом у 2003-2004 роках. Найбільше боліло від безпринципності деяких колег, бо це характеризувало їх ставлення не до політиків (бо ж, дійсно, більшість із них – абсолютно однакові), а до нашої професії, журналістики, і до України. Ніколи не сприймала як виправдання позицію, що потрібно ж якось годувати родину. І завжди чесно говорила про це з колегами. Переконана, що журналісти загальнонаціонального каналу (особливо такі розумні, милі, веселі, талановиті, як більшість іасівців) просто не мають права не думати про мільйони своїх глядачів, про громадську думку, яка формується завдяки їх сюжетам, про країну, яку врешті-решт ми отримаємо.

Знаю, що мудрий Олексій Мустафін намагався, як міг, захистити колектив від виконання багатьох брудних замовлень. Можливо, колективу тоді варто було зайняти більш жорстку публічну позицію і тим самим допомогти Олексію? Мені боляче все це говорити, бо я надзвичайно ціную людські і професійні якості багатьох інтерівців (як би Слава Кучеренко не жалівся на свій складний характер, але ж саме за це його вічне бурчання ми його і любимо). І тим більше я не розумію, що ж таке могли зробити з колективом, щоб так його зламати? 

Думаю, деякі нинішні проблеми телеканалу «Інтер» було закладено в 2003-2004 роках. Тоді «Інтер» втратив певну частину глядацької довіри і репутації в журналістських колах і тому вдалося деморалізувати частину колективу. (Можливо, тому сьогодні журналістське середовище так мляво реагує на події на каналі?). З іншого боку, саме ті події стали важливим уроком для інтерівців, навчили їх об’єднуватися. Мабуть, нинішня ситуація – як будь-яка, – має дві сторони і дві «правди».

Звичайно, коли йдуть люди, які 10 років тому створювали канал, – це завжди драма. Важливо, щоб «розлучення» вийшло цивілізованим, і тут багато залежить від мудрості двох сторін.

Щиро бажаю, щоб новий етап, який починається в житті колег, був професійно вдалим. Щоб усі знайшли себе в журналістиці чи суміжних сферах. Щоб ваш досвід і професійні якості були затребувані. А новому «Інтеру» бажаю відновити довіру глядача, відродити рейтинги і пам’ятати про статус загальнонаціонального каналу (бо іноді дійсно складається враження, що для деяких молодих журналістів зміст сюжету – поняття третьорядне).

Микола Княжицький, голова правління телеканалу ТОНІС:

 - Мені здається, головне – щоб люди, які прийшли на цей канал, дотримувалися трудового законодавства й етики по відношенню до тих людей, які там давно працювали. Я думаю, тут буде все гаразд, бо керівник цього каналу теж колись працювала на «Інтері» і брала участь у створенні багатьох інформаційних програм. На цьому етапі, мені здається, йдеться про внутрішню справу каналу. Інше питання, якщо буде масове звільнення талановитих журналістів без жодних пропозицій залишитися – тоді це буде важлива соціальна проблема. Але наразі я не можу сказати, що буде саме так. Для мене це поки що творча проблема: як творчо організовувати новини і будувати концепцію телеканалу. Зрештою, згідно з новим законом «Про телебачення та радіомовлення», існує редакційна рада, яка має застосовувати юридичні механізми у разі виникнення таких проблем. 

Економічно створення такого продакшну, який вироблятиме новини одразу для кількох каналів, може бути абсолютно виправдано. Тут можуть бути різні форми співпраці між телеканалами та продакшн-компаніями. Нічого нового у створенні такого продакшну немає. На багатьох російських каналах існує схожа схема відносин між виробниками новин і мовниками. Мовник може й сам виробляти, а може замовляти виробнику. На цьому ж «Інтері» інші програми, скажімо, «Мелорама», теж виробляють інші виробники. Нічого нового в цьому немає. 

- Чому це сталося саме на «Інтері»? Я думаю, що менеджмент, який займався каналами К1 та К2 після того, як ці канали об’єдналися в один холдинг із «Інтером», намагається оптимізувати свою діяльність на всіх трьох каналах одночасно. 

Розвиток каналу «Інтер» з цими процесами не так вже й пов’язаний. Питання в концепції каналу, як новий менеджмент може зберегти і посилити лідерство каналу і діяльність холдингу. Мені про це складно говорити, оскільки я не знаю точно їхніх планів. Деякі їхні кроки видаються мені цілком логічними, деякі суперечливими чи новаторськими. Але це покаже глядач і рейтинг, тут точно вгадати складно. Для мене важливо, щоб інтереси людей, які брали участь у створенні каналу чи пропрацювати тут досить довго, були враховані при зміні цієї концепції. Адже головне – це стосунки між людьми, а творчу концепцію визначатиме глядач. 

Михайлина Скорик,  голова Київської незалежної медіа-профспілки:

 - Сталось те, про що давно попереджали наші зарубіжні колеги, – на ринку відбувається укрупнення медіа, створюються холдинги – як між телеканалами, так і між різними видами медіа. Як наслідок – звільняють журналістів. Подібну до «Інтера» ситуацію ми маємо в київських комунальних ЗМІ, де телеканал, радіо та газети об’єднують у єдиний холдинг. Думаю, що укрупнення триватиме. Це з погляду ринкових процесів.  

Щодо політичного контексту, то власник та люди, близькі до нього, неодноразово ставили у провину журналістам «Інтера» те, що вони пам’ятають досвід роботи при Леонідові Кучмі. Але ці журналісти пам’ятають і досвід боротьби з «темниками», це люди, які вміють відстоювати свою думку. Молоді журналісти, котрі приходять працювати на телеканал, з цим не стикалися, і є небезпека, що вони будуть більш слухняними, ніж нині звільнені. Тому політичні мотиви в «очищенні» структури також можуть бути. 

 Тобто, єдиною очевидною причиною початку цих процесів є конфлікт на телеканалі між новим менеджментом, а саме Ганною Безлюдною, і старим колективом, плюс можливе бажання власника перерозподілити фінансові потоки або оптимізувати видатки.  

Прихованих причин може бути багато, зокрема й політичних – країна стоїть перед виборами, парламентськими і, можливо, президентськими.  

 - Коли власники зменшували конкуренцію між Новим каналом, ICTV та СТБ, то на цих телеканалах теж були звільнення. І мотиви власників були зрозумілі. На «Інтері» трудовий колектив не знає намірів керівництва і навіть не бачив справжнього власника, тому важко говорити, що саме і чому саме так відбувається на цьому каналі.