Убивство Анни Політковської, відомої російської журналістки, оглядача опозиційного видання «Новая газета», викликає асоціації з іншим злочином, скоєним в Україні 6 років тому – убивством журналіста Георгія Ґонґадзе. У зв'язку з цим «ТК» ставить експертам наступні запитання:

1. Як вбивство відомої журналістки Анни Політковської відобразиться на політиці Володимира Путіна?

2. Що було б у Росії, якби після цього цинічного вбивства з’явилися б плівки, на яких Путін говорив би про те, що журналістів потрібно мочити в сортирі? 

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:

1. Сумнівно, що чергове вбивство журналіста принесе якісь якісні зміни  у внутрішню політику Росії або у систему взаємостосунків влади і мас-медіа журналістського цеху. Ані вбивство Дмитра Холодова, ані вбивство Влада Лістьєва ніяких змін у стосунки російської влади і журналістики не приводили. Це лише на короткий час привертало громадську думку до якихось внутрішніх проблем, але на дуже короткий час, але не приводило до якихось системних наслідків. Але журналістика в Росії зараз виконує сервільну функцію, тобто функцію по обслуговуванню. Як окремий фактор впливу в суспільстві вона не існує. Зараз інструментарій впливу на суспільство знаходить в підпорядкуванні Кремля.  Говорити про якісь якісні зміни просто не доводиться – для цього не має ніяких підстав. Щоб відбувалися зміни – потрібен запит у суспільстві, потужна опозиція, яка опирається на цей запит в суспільстві, в подальшому – вплив цієї опозиції на якісь окремі гілки, зокрема мас-медійні. А цього всього не має, тому говорити, що Володимир Путін з чогось зараз змінить точку зору – навряд чи. Зміна ставлення до журналістики відбулась під час Другої чеченської війни – назріло, що мас-медіа потрібно взяти під контроль. Зараз, в принципі, все там контрольоване. Для чого щось змінювати? Мінімальна ступінь для того, щоб створювати ілюзію свободи слова, - існує, щоб було що показувати для західного глядача або читача. Для інтелігентського «вихлопу» незадоволення існують малотиражні  видання.

2. Некоректне припущення. Прив‘язувати зараз вбивство журналістки відразу до Путіна, на маючи  доказової бази – це некоректно.

Роман Скрипін, медіа-директор інформаційного агентства «РБК-Україна»:

Політика Путіна не зміниться. Це не є загрозою політиці Путіна. Журналістика в Росії і так є в стадії обслуговування позицій Кремля – більш нічого. Якщо ви  десь почуєте точку зору, яка тотожна Кремлю, то це маленькі острівці, в яких ще зберігається цей плюралізм. Але я не можу навести таких прикладів, таких засобів масової інформації. Тому що, як ви включите будь-який канал, тим більше «Перший канал» російський, то ви побачите сувору пропаганду (якщо не тупу пропаганду). Напряму назвати її тупою, звичайно, не можна, бо це – маніпуляція суспільною думкою. Ну, що може загрожувати режиму, який встановив тотальний контроль?

Якщо будуть записи – то це вже другий бік медалі. Росія - не Україна. Якщо плівки з‘являться, то навряд чи вони знайдуть широку аудиторію, щоб по це почули широкі верстви населення, бо в Росії лишається єдиний неконтрольований сегмент - Інтернет. Але в світлі останніх подій  неконтрольованість Інтернету теж можна буде поставити під сумів.  Ви ставите гіпотетичні запитання: «Якщо плівки раптом знайдуться?» Такий зміст інформації може бути лише у вищих ешелонах влади.  Якщо знайдуться – то це буде свідчити про те, що у Путіна є противники. Зараз нема таких ознак, що говорять про те, що в нього є такі противники В Кремлі. Я маю на увазі дієві противники. Це б значило, що хтось у верхніх гілках влади грає серйозно проти Путіна. Навряд чи це матиме місце, навіть гіпотетично. Бо там є спадкоємність влади під зваженим контролем, щоб все було так, як слід, щоб не допускалась навіть така можливість. 

Олег Ельцов, журналіст, сайт «Тема»:

1. Я думаю, що ця справа кардинально не вплине на політику Путіна: він  надто потужний президент і в Росії надто слабка опозиція. Але безумовно, що ця справа, як будь-яка резонансна справа, стане предметом для торгів різних політичних сил Росії.

2. Вочевидь, що Кремль довів би, що Путін не мав на увазі Політковську і взагалі журналістів. По-друге, такого же вибуху емоцій не було б, оскільки больовий поріг у суспільства знижується в прямій залежності від кількості того компромату, який виплескується. Якщо ми були піонерами у справі з Мельниченком, то після того було вже багато  касетних скандалів - і Угорщина, і Польща, і в Україні вже скільки їх було, і в Росії, до речі, вони теж вже були – то такого ефекту воно б уже не дало, як це було у справі з Ґонґадзе. 

Андрій Міселюк, заступник головного редактора газети «Дело»:

1. На мой взгляд, на политике Владимира Путина в целом и в Чечне, в частности, факт убийства журналиста Политковской существенно не скажется. Главная причина – практически вся пресса в России в той или иной степени контролируется Кремлем. Либо же вытеснена на маргинес. Влияние либеральной прессы в России  - насколько можно судить – сейчас является незначительным: российское руководство может позволить себе роскошь допускать существование «островков либеральной свободы» типа «Новой газеты», где работала Политковская, «Эха Москвы» и т.д. То же самое касается правозащитников, к которым, по сути, относилась Политковская: для гэбэшного режима Путина они – назойливая, но несущественная помеха их большим бизнес- и политическим планам, которые осуществляются далёкими от правовых методами. Поэтому значение для рейтинга Путина и проводимой им политики имеет только то, что показывают контролируемые федеральные каналы и что пишут контролируемые массовые газеты. А они пишут и показывают всё «правильно».

Политковская же постоянно писала о том, что замалчивала официальная российская пресса. Эффект от ее публикаций был – например, после ее публикаций посадили на 12 лет милиционера Лапина за похищение чеченца. Но повлиять в целом на политику федералов в Чечне или на беспредел со стороны действующего премьера Чечни они не могли: для этого нужно постоянное системное и масштабное информирование населения о том, что реально происходит в Чечне – как это делал НТВ во время первой чеченской войне (и реально влиял на политику власти). 

Скорее всего, убийство журналистки будет использовано в большой политической игре – против Рамзана Кадырова, против чеченских силовиков и т.д.

Возможно, последуют какие-то заявления политиков разного ранга о том, что то, что делала Политковская, было своевременно, правильно и очень нужно. Что факты беззакония будут тщательно изучены, расследованы и их виновники найдены и наказаны. Но это так и останется заявлениями – если только с фигурантами ее публикаций не решат расправиться влиятельные противники.

2. Большая сложность говорить о таком гипотетическом варианте. Тут почти всё из разряда фантастики: про журналистов Путину нет резона в раздраженных тонах говорить уже лет пять –  хозяину Кремля они жизни не портят и никакой «бруд» из контролируемых СМИ к получателям информации не попадает. Насчет плёнок – на то Путин и эфэсбэшник (а не «ракетчик» Кучма), чтобы контролировать: а) что он говорит; б) пресекать возможность нежелательной утечки сказанного; в) не допускать обнародования сфабрикованных записей – типа тех, где Кучма «заказывает» Гонгадзе.

Но если бы всё же…. Точно не было бы акции «Россия без Путина». Со стороны Кремля была бы грамотно выстроенная стратегия опровержения этой «лжи», канализация скандала против выбранной мишени (правозащитники, НГО и пр.). В конечном итоге всё приписали бы очередным козням Березовского и спустили дело на тормозах. Причем сделали бы это очень быстро. На рейтинг Путина появление такой плёнки существенно бы не повлияло.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

Как отразится убийство Анны  Политковской? А как отразилось убийство Меня, Листьева, Холодова, Старовойтовой на российских политиках? Журналистское расследование планируют в «Новой газете» (главный редактор издания Дмитрий Муратов, по версии РТР, якобы предлагал Политковской «произвести ребрендинг» - очень модное в России веяние -  и заняться социалкой без политики). А что дало, или каковы результаты журналистского расследования гибели Артема Боровика? Результат- НОЛЬ.

 Чем это грозит Путину? Ничем. Утонула подлодка «Курск», он сказал: «Она утонула». Убита Анна Политковская, ВВП может не напрягаясь ответить: «Она убита». Скорее всего Путин станет еще более популярен. Вполне вероятно, что  он зарулит в образ российского Ата-Тюрка (мягкий вариант) -  путинская Россия смело  культивирует  постимперский национализм. У Путина нет оппозиции, ему скучно, он может позволить свите  «додумывать» за него.

 А пока путинскую паузу «о гибели Политковкой» заполняют версиями:

1. Это «подарок» отморозка Кадырова к 54-летию Путина.

2.Это заказ тех, кто намеревался остановить восхождение Кадырова, что позволит Путину сказать Кадырову: «Ну знаешь, тут слухи поползли, тебе не быть президентом Чечни...»

3. Российские спецслужбы.

4.И т.д и т.п.

 Хотя, кто его знает, может кремлевские политтехнологи отвлекутся от междуусобной войны в своей среде, и предложат Кремлю «додумать» антигрузинский тренд. Например, «найден труп убийцы журналиста Политковской, в заднем кармане которого обнаружен грузинский паспорт.» Для саспенса он может оказаться  армянином, курдом, айсором, эстонцем, греком...неважно, главное, чтобы был выходцем из Грузии. Почему нет, пипл захавает?

 Если бы, да вдруг, да неожиданно всплыли бы какие-то пленки?... Тогда это оцифрованные денежные, нефтегазовые, и еще какие-то, потоки. Путину нравится как бы подчиняться законам глобального капитализма там и тогда, где они его устраивают. Например, во Франции он жаловался, что 5-процентная инвестиция российской компании в EADS должна гарантировать ей место в совете директоров европейского аэрокосмического и оборонного производителя. С одной стороны, он рвет коммерческие контракты, с другой – выступает за права инвесторов. Тогда, возможно,  добавились бы следующие версии:

1.Это опять Ходорковский(международный сионизм) рулит из зоны.

2.Это «навешанный саспенс» на разгорающийся конфликт между  Shell,ExxonMobil и Кремлем из-за гигантского проекта («Сахалина-2»)по добыче сжиженного газа на острове Сахалин .

3.Это «навешанный саспенс» на еще один возникший «тихий» конфликт между Вашингтоном и Москвой вызванной решением Москвы перенацелить значительные объемы сжиженного газа со Штокмановского месторождения в Баренцевом море, изначально предназначавшиеся для экспорта в США, в Европу. (Chevron и Conoco против Norsk Hydro, Statoil, и  Total- «разводящий» при этом кремлевский Газпром.)

4. И т.д и т.п.

Версии -это важно. А кто такая Анна Политковская? Никто:»Она убита».

 Эдуарда Штайнера  никто не убьет за анекдот, которым он начал свой сегодняшний материал в «Der Standard»: Гитлер и Наполеон на Красной площади наблюдают за военным парадом. Гитлер говорит: «С такими ракетами я бы выиграл войну». «А с такой прессой мир никогда не узнал бы о Ватерлоо», – говорит Наполеон ознакомившись с российскими СМИ.

Володимир Карташков, генеральний продюсер ТСН («1+1»):

1.Никак не отразится, потому что президент Путин уже четыре-пять лет проводит собственную политику, не ориентируясь ни на какие моральные авторитеты.    

2. Я не думаю, что подобного рода ситуация в России невозможна. Помимо этого, президент Путин, когда позволяет себе такого рода публичные высказывания, то он их, собственно, публично и осуществляет. А то, по отношению к чему от их публично применил, я бы этих людей моральными авторитетами не назвал. Более того, «мочить в сортире» - эта фраза вырвана из контекста. Стоит вернуться к ее произнесению и произнести правильно, потому что вопрос не правильно сформулирован, с моей точки зрения. Он  не говорил так дословно, поскольку я в том разговоре участвовал, Путин сказал: «Где найдем – там и замочим. В сортире найдем – там и замочим». Он не говорил: «Мочить в сортире».  Эта фраза никогда не звучала. За такого рода формулирование, мне кажется, за это - и нас журналистов, извините, и недолюбливают в обществе…

Если вспомнить контекст тех событий, то Путин высказывался относительно Шамиля Басаева и людей из арабского мира. В то время, когда происходила эта конференция, они вторглись в Дагестан.

Святослав Цеголко, шеф-редактор проектів 5 каналу:

1.  Ніяк не відобразиться. Президент Росії й далі здійснюватиме експансію на Захід і Південь, намагаючись повернути втрачений вплив у пострадянських республіках. Для того, щоб російська машина працювала без збоїв, офіційний Кремль продовжуватиме контролювати усю пресу. Убивство одного з найбільших критиків президента Путіна ще довго дратуватиме Захід, однак остаточно «зав’яже рота» тим російським журналістам, які дозволяли собі інакодумство. Загалом же можна констатувати, що убивство Політковської розпочало в наших північних сусідів нову президентську виборчу кампанію.

2. Навряд чи російський касетний скандал перевершив би масштаби українського. Хоча б тому, що російські спецслужби більше контролюють ситуацію в державі, аніж вітчизняні. Є й інший варіант: якби такі плівки з’явилися, це могло б означати, що їх підготували самі спецслужби. А це вже переворот. Я не вірю, що в президента Путіна є настільки сильні вороги, які могли змістити його з посади. У будь-якому разі імпічменту російського лідера не було б, як і масштабних акцій протесту проти його влади.

Олексій Мустафін, заступник з інформаційного мовлення голови правління каналу СТБ:

1. Дивне запитання. А як на політиці Путіна відбилася смерть Щекочихина? Чи вплинуло на неї вбивство Козлова? На мою думку, політика Путіна визначається зовсім іншими факторами. І несподіване зменшення цін на нафту впливає на Кремль більше, аніж загибель кількох знакових людей посеред Москви.

Звичайно, Путін змушений буде якось на це вбивство реагувати. І вочевидь він уже не відповість на запитання про долю Політковської так, як відповів на запитання Ларрі Кинга про «Курськ». Сказати просто «її вбили» - це занадто навіть для російського президента. Однак я підозрюю, що вбивць просто «призначать» - з політичних міркувань, і ними виявляться або чеченці, або грузини, або ще хтось із тих, хто останнім часом дратує Кремль.

З іншого боку, не хочеться, аби це вбивство перетворилося на фарс з іншого боку – із появою «плівок з-під дивану», рухом «Росія без Путіна», акцією «Повстань, Росіє!», боротьбою «грантожерів» з «темниками» і навпаки, не кажучи вже про отруєння Касьянова під час вечері із генералами ФСБ, що, як з’ясують згодом, потайки від начальства співчувають опозиціонерам.

2. Гадаю, це був би вельми неприємний сценарій, що дискредитував би російських опозиціонерів, а разом з цим  усіх незгодних з політикою Путіна – як у самій Росії, так і за її межами, особливо в Україні. Сподіваюся, що в російських «Морозів» вистачить глузду не починати цю гру, а у ФСБ – не вистачить цинізму зіграти на випередження і самим вкинути високоякісні (на заздрість Мельниченку) записи з-під дивану.

Дуже не хочеться, щоб постать Політковської перетворилася на засіб брудної гри, як це вже сталося, на жаль, із Ґонґадзе.

Артем Шевченко, тележурналіст, «1+1»:

1. Я особисто знав Анну Політковську. Це втрата для російської демократії, свободи. І те, що це відбулося в такий показовий спосіб, зайвий раз свідчить про те, що те, що в Росії відбувається, не просто антидемократично. Те, що вбивство сталося на день народження Путіна, – це своєрідний жахливий подарунок для Путіна. Хто його зробив: чи він сам, чи це йому хтось зробив. Можливо, такий подарунок йому зробив Кадиров, продемонструвавши власну силу. З політичної точки зору – це підстава Путіна. Тому що виходить так.

2.  Коли з’являться такі плівки, тоді й будемо говорити. Подивимося. Гадаю, що цю країну плівки не змінять. Її можуть змінити тільки… Я думаю, що ніщо не зможе змінити. Вони в своєму світі живуть, а ми в своєму. Тільки шкода, що йдуть такі люди, як Анна Політковська. Анна Степанівна була такии острівцем, який можна було вважати в Росії зовнішніми формальними ознаками демократії. Після смерті Політковської навіть таких ознак не залишилося. Думаю, його ніхто не розслідуватиме, хіба що найдуть якихось рядових чеченців. 

Максим Драбок, тележурналіст, Перший канал:

1. Думаю, що це жодним чином не відобразиться, як було ігнорування, так і залишиться. І до жодних змін воно не призведе. Це було вже не перше вбивство журналістів, починаючи з Лістьєва.

2. Думаю, що жодних плівок би не з’явилося. Не та країна. При режимі Путіна в Росії, Кадирова в Чечні просто апріорі, навіть теоретично, неможлива поява таких плівок. На мою думку, у цьому вбивстві може бути і рука Кадирова, а з іншого – це таке своєрідне відволікання громадськості від загострення відносин із Грузією тощо на щось інше. Пару тижнів поговорять про вбивство, а потім будуть згадувати тільки на першу річницю, другу, третю. А тим часом Кремль під цим прикриттям може робити те, що йому треба.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор журналу «Фокус»:

1. Вбивство Анни Політковської ніяк не вплине на політику Росії.

2. Я не вірю, що такі плівки коли-небудь з’являться, і більше того, я впевнений, що Путін таких слів ніколи не скаже, бо є досвід Кучми, який надто відверто говорив у своєму кабінеті. Одне слово, не буде таких плівок. Тим більше, вони не діють. Треба визнати, що ці плівки можуть діяти тільки в цивілізованих країнах, на кшталт Америки, коли вони призвели до відставки президента Ніксона. А в нецивілізованих країнах, таких як Україна чи Росія, поява плівок – це лише політичні аргументи, привід погомоніти, потанцювати на крові. 

Іван Андрусяк, поет, перекладач книги Анни Політковської «Друга Чеченська»:

1. Політика Путіна зміниться не після вбивства Політковської, а тільки після того, коли росіяни наведуть лад зі своєю країною, зі своїм президентом. Якщо наведуть, в чому я глибоко сумніваюсь. Я дуже жорстко до цих речей ставлюся. Я сприймаю це вбивство як подарунок Путіну на день народження.

2. Я боюся, що в цій країні нічого вже не може змінитись. Судячи з тих жахливих, цинічних коментарів, які я сьогодні повичитував на російських форумах. Вони поливають таким брудом Анну Політковську… Я не вірю, що всі ці коментарі понаписували ефесбешники. Очевидно, вже так запудрили росіянам мізки оцією мерзотою, що я боюся, що там насправді небагато залишилося нормальних адекватних людей, і більшість з них після цього цинічного вбивства злякається і зламається. А світ прекрасно знає, що таке Путін. А в Росії занадто багато таких, які скажуть: «Правильно! Это хорошо! Вот какой у нас смелый и решительный президент».

Захар Бутирський, тележурналіст, «1+1»:

1. Протягом тривалого часу в Росії відбуваються тенденції, що загрожують свободі слова у цій країні. Зокрема, ми чули про те, що на телеканалах діє цензура, ми чули про те, що яскраві журналісти залишили роботу на телебаченні, бо їх намагання там працювати були приреченими. Керівництво і власники телеканалів за вказівками з Кремля робили все, щоб їх звільнити. Саме тому з кожним роком свобода слова зникала зі шпальт газет. Залишилися тільки слухняні видання. Невідомо, хто був замовником і організатором цього злочинного акту, але чітко можна зазначити, що це позначиться на іміджі російської влади. Особливо, якщо Путін усупереч сучасній конституції Росії захоче балотуватися на третій термін - тоді його вже можна  буде вважати диктатором. Тому що він не хоче позбуватися влади і переслідує неугодних політиків і журналістів. На мою думку, тепер ще більше журналістів буде боятися висловлювати свою думку. Особисто я був знайомий з Анною Політковською. Під час однієї з поїздок до Росії ми робили сюжет про імідж Путіна після першого терміна президентства і говорили про речі, пов’язані з культом особи Путіна у Росії. Хотіли знайти експерта з цієї теми. Вийшло так, що альтернативну точку зору змогла представити тільки «Новая газета». Якраз там нам випала честь записати інтерв’ю з Анною Політковською. Можу сказати, чим вона особлива. Про вибухи 2000 року, про захоплення заручників на Дубровці альтернативну точку зору подавала тільки «Новая газета», по Чечні альтернативну точку зору давала тільки Політковська. Тому мені здається тепер остаточно зникне альтернативна точка зору. Якщо ще хтось у Росії захоче писати в такому стилі, як вона, він приречений на те саме. І скоріше за все, це вбивство не буде розслідуване.

2. Мені здається, що російське суспільство дуже сильно заангажоване, будь-які кроки російського керівництва підтримуються суспільством, навіть, якщо вони погані. Вважаю, що будь-які витоки інформації не можуть мати місце в Москві. Крім того, в Росії відсутні політичні сили, здатні підняти людей на масові протести. Таких політичних сил, яким би Кремль дозволив існування у вільному польоті, в Росії немає.

 Мустафа Найєм, журналіст «Коммерсантъ-Украина»:

1. Ніяка політика не зміниться, і це буде ще одним приводом для того, щоб Володимир Володимирович став жорсткішим у боротьбі з чеченцями, у зв’язку з тим що ця журналістка працювала у цій тематиці. Це буде ще один привід до закликів до боротьби з тероризмом

2. Я вважаю, що не була б велика різниця між тим що в Україні робить ся у зв’язку із загибеллю Ґонґадзе, тому що кожна влада використовує такі приводи для своєї політики, в даному разі у Росії це політика боротьби з Чечнею. І якими завгодно методами і чим завгодно. Тому, якщо б навіть ці плівки з’явилися, то російська влада сказала, що це інсинуації терористів з Чечні.

Федір Сидорук, журналіст, ПЦ «Закрита Зона»:

1. На відміну від політики нашого Президента, дії російського лідера прогнозувати можна і потрібно. Смерть Політковської – наслідок чи, якщо хочете, логічний етап політики “закручування гайок”, яку здійснює Кремль в інформаційній сфері. А дивлячись на царя, і дрібнішим князькам хочеться продемонструвати свою владу й можливості. Тим більше, коли вони у фаворі. Заткнути журналістові рот можна багатьма способами. Обраний у даному разі – найефективніший і найефектніший. Замовник досягає усіх поставлених цілей. Так, після вбивства Політковської на Росію чекають зміни – путінщина розквітне з новою силою. Після “відходняка” від святування Дня народження Володимира Володимировича Путіна. Працювати треба. ВВП подвоювати. І в економічному, і в політичному плані.       

2. Це стало б дороговказом до нових звершень у взаємодії влади і преси. Як у випадку взаємодії російської влади на місцях з грузинськими громадянами.