Коли минулої осені на передмістях французьких міст вибухнули заворушення, медіа на цілому світі почали гарячково шукати найкращий спосіб передачі інформації щодо того.
 
У розпалі заворушень на початку листопада швейцарський тижневик „L’Hebdo” дійшов висновку, що у перших статтях не зробив всього, що допомогло б читачеві зрозуміти,  що ж саме діється у Франції.   Щоб тому зарадити, редактори вибрали місцевість Bondy у передмісті Парижа та вислали туди групу журналістів на період від семи до 10 днів. Працюючи у малому орендованому приміщенні, названому ними “Мікрбюро Bondy”, журналісти робили значно більше, ніж лише надсилання типових щотижневих репортажів для свого видання   з накладом  44 тис. примірників.   Кілька разів протягом дня вони розміщували короткі та довгі репортажі  зі світлинами у спеціальному блогові, названому  „Bondy Blog”.

“Не зважаючи на  закінчення заворушень, реалії життя у Bondy не змінилися”,  – каже головний редактор журналу  Alain Jeannet.

Таким чином, швейцарський журнал використав нагоду,  щоб випробувати новий підхід до журналістики "онлайн" та надавати поглиблені, можливо, більш прийнятні відомості про  події. Експеримент був прикладом того, як "старі" медіа можуть омолоджуватися за рахунок використання "нових" медіа, завдячуючи яким можуть служити своїм читачам у спосіб, який недоступний традиційній друкованій  пресі.

Виглядає на те, що все більше видавців та журналістів переконується у тому, що блоги – нічим не обмежені онлайнові щоденники -   є способом утримання позиції на ринку у  час, коли цифрова ера переорієнтовує  медіа. До того ж,  за цим тече також струмінь грошей рекламодавців.

У  Bondy було 10 різних за досвідом  журналістів „L’Hebdo”:  репортер, бізнес-аналітик, політичний коментатор, редактор відділу культури та ін.  У блогах писали про свої щоденні зустрічі з людьми та розповідали про справи, яким не знаходилося  місця на сторінках журналу.
 
Не вагалися писати від першої особи, проводили опитування безробітної молоді, брали участь у забавах іммігрантів,  записували скарги на поліцію, розповіли історію бездомної матері, розмовляли з членами бандитських груп та  міським головою.
 
Разом зібрали описання невеликого, але істотного фрагменту дійсності. Підтримка блогу перевернула рутинну працю журналістів „L’Hebdo” до гори ногами.  Нормально зібрали б матеріал, написали репортаж для журналу, потім іншу статтю і т.д. У блогові ж  після публікації інформації  відразу  писали і публікували  вступ, надаючи йому  форму оповідання.
 
Деякі журналісти початково вважали, що блог ускладнює їх роботу, адже мусили заповнювати текстом додаткові сторінки. Але вже за кільку тижнів блог став головним приводом для виходу журналістів на вулиці передмість та проведення там значного часу.

 Журналісти кажуть, що нав’язали новий вид контактів з читачами. Останні  можуть писати власні коментарі, які інспірують журналістів до  написання наступних матеріалів для блогу.
 
Всі журналісти, які були у Bondy,  прийняли новий стиль роботи. Незалежно від кількості опублікованих у журналі статей, написали у блогові близько 100 тис. слів.  У березні експеримент буде закінчено.  Однак повернеться він у новій формі: „L’Hebdo”  хоче зібрати групу молодих людей з Bondy, привезти їх до Лозанни на курс журналістики та  підтримки блогу.

Проект буде фінансуватися у дуже типовий спосіб для “старих медіа”: відомий французький видавець має намір опублікувати „Bondy Blog”  у формі книжки.  Доходи будуть спрямовані  на підтримку “блогової” творчості у Bondy.