Світ віддає шану видатній журналістці та захисниці прав людини, вимагає від влади РФ знайти й покарати замовників злочину.

«Вбивають інформацію» - під таким гаслом «Репортери без кордонів» (RSF) розпочали міжнародну кампанію проти безкарності за вбивства та напади на журналістів у Росії.

Провал розслідування вбивства Анни Політковської впродовж п'яти років із дня загибелі кидає довгу зловісну тінь на тих, хто бореться за справедливішу Росію, за те, щоб покласти край насильству на Кавказі. Останнім часом у розслідуванні її справи з'явилися деякі обнадійливі моменти, та найважче завдання - виявити замовників злочину - поки що не розв'язано. Воно вимагатиме неабиякої мужності від силових і правничих структур.

Репортерку московської незалежної «Новой газеты», яка уславилася в Росії та за кордоном жорсткими репортажами з Кавказу та нещадною критикою Кремля, застрелили 7 жовтня 2006 року в ліфті будинку, де вона мешкала, на Лісовій вулиці у Москві.

Розслідуванню цієї надзвичайно резонансної справи довго чинили перешкоди.

Суд над чотирма підозрюваними, що розпочався через два роки після вбивства, був позначений багатьма порушеннями і завершився 19 лютого 2009-го виправданням трьох із них. Верховний суд постановив провести нове розслідування, та одну судову справу поділили на декілька, тривалий час відмовлялися провести додаткове розслідування.

Тим часом підозрюваному в убивстві Рустаму Махмудову вдалося втекти за кордон завдяки спільникам при владі, і це посилило відчуття безкарності.

Вододілом став його арешт у батьківській оселі у Чечні, у травні цього року. А 23 серпня за звинуваченням в організації вбивства арештували підполковника міліції у відставці (колишнього начальника відділення оперативно-пошукового ГУВС Москви. - ТК) Дмитрія Павлюченкова. Йому інкримінували те, що він наймав кілерів, які стежили за Політковською і вчинили злочин. Його звинувачують ще й у тому, що він передав знаряддя вбивства.

Владімір Маркін, офіційний представник Слідчого комітету РФ, заявив, що в їхньому розпорядженні є навіть «інформація про підозрюваного замовника убивства». Та оприлюднювати її зарано, додав він.

Чи слід розглядати це зрушення як реальне свідчення політичної волі покінчити з безкарністю тих, хто чинить напади та вбиває журналістів у Росії? На жаль, офіційні розслідувачі поки що домагалися зрушення тільки під тиском паралельного розслідування, яке проводить «Новая газета». Щоб виявити замовників убивства, серед яких майже напевно є працівники російських і чеченських служб безпеки, доведеться діяти рішучіше.

Засудження у травні 2011 року кримінальної пари, винної у подвійному вбивстві адвоката з прав людини Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, стало першим відчутним ударом по безкарності, яка загалом переважає в Росії. Та робота в цій сфері все ще попереду.

Відколи 2000 року президентом став Путін було вбито щонайменше 26 журналістів, які виконували свій професійний обов'язок. На особливий ризик журналісти та правозахисники наражаються на Кавказі. Вбивство Політковської, як і її колеги Наталії Естемірової, яка очолювала відділення неурядової правозахисної організації «Меморіал» у Грозному, висвітлила атмосферу страху та самоцензури у Чечні.

Очільник «Меморіалу» Олег Орлов сказав нещодавно в інтерв'ю: «Звичайні люди кажуть нам (і це частково правда): "Вони вбивають вас. Ви неспроможні захистити самі себе. Як же ви зможете захистити нас?"».

Обіцянки президента Дмитрія Медвєдєва зробити щось sз безкарністю стосовно тих, хто винен у насильстві проти журналістів, виявилися порожнім звуком. Однак його майбутній наступник, «хижак, що полює на свободу преси» Владімір Путін ніколи навіть не робив таких заяв. До того ж він характеризував уплив Політковської на громадську думку як «надзвичайно незначний».

Отже, для переможних вигуків вочевидь ще не час. Навпаки, необхідно більше, ніж будь-коли, подвоїти зусилля і пильність. Мета - щоб офіційне розслідування не припинилося після деякого зрушення, щоб воно тривало, поки не буде встановлено, хто несе головну відповідальність за вбивство.

Джерело - Reporters Without Borders. Переклад Аркадія Сидорука.

Ілюстрація - rsf.org