«Кто Вы, mr.Yushchenko?» - 2
В первую очередь, хочу извиниться перед вами, дорогой читатель, за более чем недельную задержку со статьей. Причина – банальная (о ней были предупреждены главные редактора «Главреда» и «Детектор медіа»): в отличие от текста выступления В.Ющенко перед парламентом, текст его Послания, который готовился экспертами при координации Национального института стратегических исследований – многостраничный документ. И уже принимая во внимание только это обстоятельство, анализ его физически не возможно было осуществить за один день.
Но смысл осуществить такой анализ есть. Ибо власть должна всматриваться в зеркало и видеть, какой она есть. Ибо к власти нужно относиться серьезно. Ибо из этого текста (как и других анализов) власть может заключить, что понятно из ее «мессиджей», а где остаются вопросы.
И до выборов-2004, и через год после них у многих были и остаются вопросы. Какую страну собирается строить В.Ющенко? В чем его видение будущего страны? За счет чего Украина найдет свое место в мировом распределении труда ХХІ века? Каково это место? Будет ли она субъектом или объектом политики? Каково будущее отечественной экономики? Что с собственностью в Украине? Что останется в госсобственности? Что уйдет к инвесторам отечественным? Что уйдет к инвесторам иностранным? Критерии кадровой политики новой власти? Буду ли обещанные конкурсы на получение госдолжностей? Что будет делаться для выполнения всеми субъектами законодательства? И в части борьбы с коррупцией в том числе? Будет ли повышена зарплата судей? Будет ли ликвидирована, как обещали, налоговая полиция?
Мы ждали ответов на эти и другие вопросы. Напомню, что в прошлом мае В.Ющенко обещал нам…
НЕСЕКРЕТНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
«у найближчі ж кілька тижнів буде підготовлено документ, в якому буде визначено бачення розвитку України на 5 років»).
Виктор Ющенко, 5 мая 2005 года
И вот, мы дождались. Итак, начнем анализ.
Начнем его с текста выступления Президента перед парламентом.
Вероятно, нужно разделять некоторые вещи, сказанные В.Ющенко-оратором и В.Ющенко-политиком. «Рік тому Україна відкрила нову сторінку своєї історії. На місці колишньої радянської республіки, держави з непевним політичним обличчям і невизначеним майбутнім з'явилась політично зріла нація, яка здатна самостійно вершити свою історичну долю без будь-чиїх підказок».
«Политически зрелая нация появилась год назад»? Год назад нации (политически зрелые или незрелые) не появляются. Наоборот, политически зрелая украинская нация еще только складывается – в том числе и под влиянием нынешних политических «перегрузок».
Разделенность в политических предпочтениях между В.Ющенко и его конкурентом, осознание себя сквозь призму конфликтов с Россией – вот только некоторые вызовы, на которые предстоит ответить украинцам в процессе формирования собственной политической нации.
«Як Президент України я хочу дати оцінку ситуації та задати орієнтири подальшого розвитку суспільства. Я пропоную порядок денний, навколо якого українська громада, усі ми повинні консолідувати власні зусилля».
Парадокс, но ниже по тексту выступления в парламенте - НИ СЛОВА НИ О КАКОЙ повестке дня. Если понимать под повесткой дня некую ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ политических РЕШЕНИЙ. Увы, этого в выступлении Президента нет.
Но, может быть, повестка дня от Президента – это его слова: «проведення системи фундаментальних інфраструктурних реформ для творення України як суверенної держави»? Тем более, что сам В.Ющенко ставит вопрос «що нам для цього потрібно зробити?».
«…Відмовитися… від виключно української практики – вранці домовлятися, а ввечері ці домовленості порушувати; від провокативного мусування у партійних інтересах, особливо перед виборами, тем, які хоч на йоту розділяють суспільство: чи то йдеться про релігію, мову, чи про так звану федералізацію, НАТО та ін.; від політики подвійних стандартів, коли, для прикладу, сповідується, з одного боку, ставлення до змін до Конституції як до священної корови і в той же час свідомо нехтується право народу згідно з Конституцією мати дієздатний Конституційний Суд; від, вибачте, традиційного передвиборчого соціального популізму, ціна якого за останні місяці в результаті прийнятих законів – третина державного бюджету. При цьому жодної копійки ресурсів під ці закони не підведено».
Является ли сказанное украинским Президентом ораторским приемом, (имеющим право на существование) или это действительно конкретная программа действий? Этот мой вопрос можно расценивать только как риторический.
В политике все строится на интересах игроков, а не национальных интересах, и мировая история – начиная от спецоперации Далилы и заканчивая «Бурей в пустыне» - демонстрирует нам подтверждения этому тезису. Вот пример политических интересов, противоположных В.Ющенко: украинские политики, когда это отвечает их интересам, умеют договариваться и держать слово – например, согласно моим источникам, о чем я писал еще в декабре 2005 года , договоренность между В.Януковичем и Ю.Тимошенко о синхронном голосовании за отставку правительства Ю.Еханурова была достигнута еще в прошлом ноябре.
Иначе обстоит дело с «провокативним мусуванням у партійних інтересах тем, які… розділяють суспільство: чи то йдеться про релігію, мову, чи про так звану федералізацію, НАТО». Насколько в интересах политиков – оппозиционных к В.Ющенко или конкурентных к нему – перестать «провокационно муссировать» темы НАТО или федерализации? Или же не обстоит ли ситуация таким образом, что политики спекулируют лишь на реально существующих общественных проблемах? Пример: вывод войск из Ирака разыгрывался в выборах в Украине, Испании, Польше. Применительно к нашим нынешним выборам – необходимо искать и находить реальные решения каждой проблемы: языковой, федерализации, НАТО, а это будет иметь следствием и угасание политических спекуляций.
«…треба всім пройти одну велику школу та навчитися об'єднуватися і формувати консолідовану позицію, чи то у зовнішніх відносинах, чи то перед загрозами економічних та політичних криз».
Звучит хорошо, но, опять-таки, в новейшей истории Украины политики всегда действовали только в связи с собственными интересами. Вспомним ноябрь 2003 года, конфликт вокруг Тузлы. В то время, как, по моим личным наблюдениям, Л.Кучма пытался поручениями дипломатам и личными телефонными разговорами с В.Путиным спустить проблему «на тормозах», и, в том числе и чтобы не придавать значения конфликту, даже не стал отменять свою поездку в страны Латинской Америки, В.Ющенко с трибуны парламента заявил следующее:
НЕСЕКРЕТНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
І у цей час Верховний Головнокомандувач, який на Євангелії та Конституції присягався боронити територіальну цілісність, мандрує далекими світами. В ці дні Президент мав би бути не в повітрі над Латинською Америкою, а тут, в цій залі...
Виктор Ющенко, 5 ноября 2003 года
Л.Кучма был вынужден прислушаться к жесткой критике оппозиции, и «свернул» поездку. Но сделала ли тогдашняя опозиция все от нее зависящее, чтобы помочь власти разрулить проблему Тузлы? Например, использовала ли она свои контакты с российским Союзом правых сил? Нет, она просто использовала ситуацию в собственных политических интересах – для критики действующей власти.
И не напоминает ли нам эта давняя история совсем недавние заявления украинских политиков, что разруливанием украино-российских конфликтов должен заняться лично В.Ющенко?
Далее. Ющенко в выступлении выделяет направления своей политики. Направление первое – «формування сучасної системи державного управління, здатної працювати з глобальними процесами, визначати та відстоювати суспільні інтереси». Направление второе - «формування інтелектуально орієнтованої економіки». Направление третье – «поліпшення якості життя громадян, консолідація суспільства та відродження духовних цінностей нації». Являются ли эти направления провозглашенной им «повесткой дня»? Из текста президентского выступления это непонятно.
Что касается «формування сучасної системи державного управління, здатної працювати з глобальними процесами, визначати та відстоювати суспільні інтереси», то В.Ющенко правильно говорит, что «ми сьогодні приймаємо низку важливих законів, а вони одразу втрачають свою силу. В результаті за гучними назвами стоїть організаційне безсилля або стара адміністративна система». Но что же надо сделать для системного выполнения законов и других государственных решений? В тексте выступления ничего об этом нет.
(Далее В.Ющенко говорит о своем видении Конституционной реформы. Поскольку ничего нового он не сказал, а о спорности его мнения по поводу референдума, спорном статусе предлагаемой им конституционной комиссии, - сказано уже много, то мы не будем подробно останавливаться на этих его словах).
В.Ющенко говорит также: «ми маємо допустити до державної служби вольові, ініціативні кадри нової генерації. Це і є наш головний ресурс, який потрібно примножувати». Что для этого конкретно будет делать государство? Чем новая государственная политика будет отличаться от увольнения около 20 тыс. чиновников в начале 2005 года? Увы, нет ответа.
Что касается «формування інтелектуально орієнтованої економіки». В.Ющенко правильно говорит, что «ми не маємо права більше рухатися в режимі «наздоганяючого розвитку», что «наше завдання – використавши свій науковий потенціал, стати врівень з розвинутими країнами світу». Но что, опять таки, конкретно будет делать в этом отношении государство? Ни слова ответа.
Правильно говорит В.Ющенко, что «працюючи над створенням унікальних українських товарів, потрібно зміцнювати конкурентні переваги вітчизняного бізнесу та захищати себе від недобросовісної конкуренції на світових ринках». Но как будет государство помагать отечественному бизнесу? Нет ответа и на этот вопрос.
Правильно говорит В.Ющенко, что «на двосторонньому і багатосторонньому рівнях Україна і в подальшому буде використовувати потенціал стратегічного партнерства з Росією…». Но что делает государство для хотя бы приостановления стремительного ухудшения наших отношений с Россией? Не нахожу ответа.
Что касается «поліпшення якості життя громадян, консолідації суспільства та відродження духовних цінностей нації». В.Ющенко правильно говорит, что «ми маємо величезний розрив між умовами життя, що продиктовані різницею у доходах різних верств населення». Но как ликвидировать такой разрыв? Здесь встречаем некоторую конкретику – «запропонуємо стимули до виведення зарплат найманих працівників з тіні. Запровадимо новий стандарт – погодинну оплату праці». Но какие это будут стимулы? Налоговые? Новые формы административного или, шучу, уголовного наказания? Как почасовая оплата труда поможет ликвидировать разрыв в оплате труда? Из текста выступления – непонятно.
В.Ющенко в своем выступлении конкретизирует, что «перелічені вище стратегічні напрямки мають стати завданнями національних програм розвитку». Это шесть программ.
«Програма реформування судової системи і правоохоронних органів - ми припинимо ганебну практику, коли видатки держбюджету останніх років задовольняли потреби судової системи не більше, ніж на половину. Водночас увага приділятиметься удосконаленню підбору суддівських кадрів, підвищенню вимог щодо їх підготовки та досвіду роботи». Вопросы – когда судьям повысят зарплату? Обеспечат ли им – по их требованию – физическую охрану? И что означает повышение требований к подготовке судей?
«Програма боротьби з корупцією та реформування системи органів державної влади - програма спрямована на підвищення прозорості влади всіх рівнів та передбачає удосконалення системи декларування та перевірок майна, доходів на відповідність рівню споживання вищими посадовими особами, запровадження незалежного моніторингу стану поширення корупційних діянь». Такое впечатление, что В.Ющенко чуть-чуть смеется над теми, кто это выступление читал и кто его анализирует. Много слов – «перевірок майна, доходів на відповідність рівню споживання вищими посадовими особами». Почему бы не сказать просто, как это принято на Западе – контроля не ТОЛЬКО над ДОХОДАМИ, а И над РАСХОДАМИ госслужащих, причем не только «вищих посадових осіб», а ВСЕХ без исключения ГОССЛУЖАЩИХ?
«Програма «Здоров’я нації». «Пріоритетним завданням стає не лікування хвороби, а її профілактика. Це передбачає перехід до сімейної медицини, перенесення акценту на профілактичні та оздоровчі методи, ранню діагностику, сприяння здоровому способу життя». Когда? Как? За счет каких средств? И почему опять ничего не сказано о страховой медицине – без которой все якобы програмные цели на деле остаются лишь благими пожеланиями, если не окозамыливанием бездеятельности…
«Програма «Конкурентна освіта». «Передбачає підвищення доступу до якісної освіти, у тому числі шляхом цільової підтримки обдарованих дітей, дітей із малозабезпечених родин». Что это? Квотирование мест в ВУЗах? Проплата семьям? ВУЗам? И как это сочетается с повальным увлечением оранжевой власти внешним тестированием – при фактическом умалчивании того факта, что оно НИКОИМ образом не решает проблему доступности высшего образования для детей из малообеспеченных семей? Ибо образование у нас остается разделенным на платное и бесплатное (по госзаказу), и предполагаемое нынче заполнение мест госзаказа - исходя из результатов тестирования - автоматически означает тот факт, что займут их дети из сверхобеспеченных семей, которые имеют возможность нанять для чад репетиторов, оплатить соответствующие курсы и т.д. Как известно, нигде в мире тестирование (экзамены) не используется для определения тех, кто будет учиться бесплатно. Везде в мире тестирование отбирает исключительно тех, кто в достаточной мере подготовлен дял получения высшего образования, льготы же в оплате предоставляются отнюдь не по результатам тестирования, а как раз исходя из материального положения студентов. Этого власть не понимает – или не хочет понимать?
«Програма «Відродження села». «Програма передбачає створення єдиного реєстру землі та об’єктів нерухомості, державного земельного кадастру, видачу державних актів на право власності на земельні ділянки». Когда ее начнут реализовавать? Что сделано уже и что предполагается сделать?
«Програма розвитку високих технологій. Важливо створити якісно нові конкурентні переваги: розвинену інфраструктуру, кваліфіковані кадри, ефективне державне управління». Трудно не согласиться с этим, но что конкретно будет делаться? В каких регионах в первую очередь? В каких отраслях? Есть такая конкретика – «підготовлено проект указу щодо підтримки ініціативи українських підприємців під робочою назвою «Українська Силіконова долина». У рамках цього проекту на базі академічних установ та університетів 5-ти регіонів України будуть створені міжнародні технологічні центри». Что это? Прожектерство или реальный план? Что такое «ініціатива українських підприємців під робочою назвою «Українська Силіконова долина»? Кто эти предприниматели? Какой тендер они выиграли? Где будет Силиконовая долина? Будет ли тендер среди регионов Украины на размещение Силиконовой долины или решение будет «спущено» сверху?
«Програма підвищення енергоефективності української економіки. Підвищення ефективності енергоспоживання та диверсифікація постачання енергоносіїв – це ключові тези програми. Механізмами її реалізації є реформа житлово-комунального господарства на засадах конкуренції, впровадження енергоаудиту в побутовій сфері та на виробництві. Ми запропонуємо чіткий економічний механізм заохочення енергозбереження. Критерієм успішності програми стане зменшення енергоспоживання вже протягом найближчого року на 10%». Здесь чуть больше конкретики, но остается вопрос – когда будет предложен четкий экономический механизм стимулирования энергосбережения?
Последняя часть выступления В.Ющенко – призывы к единению. Заслуживает внимания, пожалуй, одно место, которое стоит процитиривать полностью, чтобы акцентировать его спорность.
НЕСЕКРЕТНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
«Держава потребує нової об’єднавчої ідеології. Нею вже не може бути боротьба за незалежність чи свободу, боротьба з режимом чи ще якась боротьба».
Требование новой государственной идеологии является спорным.
НЕСЕКРЕТНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
«Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова».
Конституція України, ст.15
Теперь перейдем к собственно Посланию Президента – докладу «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році». Для начала зададимся вопросом, какая связь между выступлением Президента в парламенте и посланием?
В последнее время нас пытались убедить, что они совсем не связаны. Вот типичный образец такой логики в газете «Україна молода», которая не скрывает своих провластных симпатий.
Внесем ясность: даже из вышесказанного следует, что послание – основа выступления в парламенте. В.Ющенко, конечно, знает, что само послание называется Посланием Президента парламенту. И этим уже возложил на себя ответственность за экспертный доклад.
При этом я не хочу заходить так далеко, чтобы возлагать на В.Ющенко политическую ответственность за текст послания. Мне неизвестно, нашел ли он возможность прочитать 600 с лишним страниц текста послания. Поэтому сочту возможным заключить, что, во всяком случае, текст послания отображает позицию одной из групп в окружении В.Ющенко.
Сначала о технологии подготовки послания. В его тексте указывается, что «Координація робіт з підготовки доповіді здійснювалася Першим заступником Глави Секретаріату Президента України І.В.Васюником. Організаційне, методичне та наукове супроводження підготовки доповіді здійснювалось Національним інститутом стратегічних досліджень під керівництвом його директора, Радника Президента України Ю.Г. Рубана». Госслужащего Ю.Рубана, который в последнее время выступает не в органичной ему роли кабинетного ученого, а в роли комментатора «Нашей Украины», который балотируется по списку «Нашей Украины» в Киевгорсовет.
В конце послания находим длинный перечень фамилий готовивших послание. Выносим перечень в начало статьи. Интересующиеся политическим закулисьем найдут для себя немало интересного. Я предлагаю вам внимательно вчитаться в…
НЕСЕКРЕТНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ
У підготовці матеріалів та написанні текстів розділів брали участь
Преамбула:
Ю. Г. РУБАН - директор Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат технічних наук (керівник групи);
Я. Й. ГРИЦАК - директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка, доктор історичних наук, професор;
Ю. О. ЗЕРНІЙ - заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
О. Г. СТЕГНІЙ - радник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник;
Розділ “Україна як демократичний проект":
М. Т. СТЕПИКО - вчений секретар Національного інституту стратегічних досліджень, доктор філософських наук, старший науковий співробітник (керівник групи);
В. Ю. БАРКОВ - завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень, доктор політичних наук, старший науковий співробітник;
П. А. БУРКОВСЬКИЙ - головний консультант Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України;
О. С. ВЛАСЮК - перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук, професор;
С. П. ГОЛОВАТИЙ - Міністр юстиції України, кандидат юридичних наук;
О. П. ДЕРГАЧОВ - провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник;
І. І. ЄМЕЛЬЯНОВА - перший заступник Міністра юстиції України;
М. І. КОЗЮБРА - завідувач кафедри Києво-Могилянської академії, доктор юридичних наук, професор;
О. М. КОШЕЛЬ - завідувач відділу Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України;
С. С. КИСЕЛЬОВ - головний консультант Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України;
В. С. КРИСАЧЕНКО - завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень, доктор філософських наук, професор;
Н. Л. ЛІГАЧОВА-ЧЕРНОЛУЦЬКА - голова громадської організації “Детектор медіа”;
О. М. МАЙБОРОДА - завідувач відділу Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, доктор історичних наук, старший науковий співробітник;
В. Л. МАРИНЧЕНКО - суддя Верховного Суду України;
Р. М. ПАВЛЕНКО - керівник Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України, кандидат політичних наук, доцент;
В. М. ПАЛАМАРЧУК - керівник Управління державної, внутріполітичної та інформаційної безпеки Апарату РНБОУ, кандидат економічних наук;
М. М. ПОЛУДЬОННИЙ - Радник Президента України;
С. М. ЧЕРНЕНКО - головний консультант Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України;
Т. С. ШЕВЧЕНКО - директор Інституту Медіа Права;
С. В. ШЕВЧУК - директор юридичних програм Координатора проектів ОБСЄ в Україні, кандидат юридичних наук, професор.
При підготовці розділу "Україна як демократичний проект" були враховані пропозиції та зауваження експертів і фахівців
О. В. ГАРАНЬ - віце-президент Фонду “Євразія” по Україні, Білорусі, Молдові, доктор історичних наук, професор;
В. П. ГОРБАТЕНКО - керівник Центру енциклопедичних видань Інституту держави і права НАН України, доктор політичних наук, професор;
Ю. О. ЗЕРНІЙ - заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
І. О. КРЕСІНА - завідувач відділу Інституту держави і права НАН України, доктор політичних наук, професор;
О. М. ЛИТВИНЕНКО - провідний експерт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова;
М. А. МІНАКОВ - директор з програмного розвитку Фонду “Євразія”;
Б. О. ПАРАХОНСЬКИЙ - завідувач відділу Національного інституту проблем міжнародної безпеки, доктор філософських наук, старший науковий співробітник;
Т. В. РОЗОВА - завідувач кафедри філософської антропології Національного університету ім. М. П. Драго-манова, доктор філософських наук, професор;
Ю. Г. РУБАН - директор Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат технічних наук;
О. Н. САГАН - науковий консультант Президента України, доктор філософських наук;
О. Г. СТЕГНІЙ - радник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник;
В. В. ФЕСЕНКО - голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”, кандидат філософських наук, доцент;
Ю. І. ШАПОВАЛ - керівник Центру історичної політології, доктор історичних наук, професор.
Розділ “Забезпечення прав людини на гуманітарний розвиток”:
С. І. ЗДІОРУК - завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук, доцент (керівник групи);
С. І. БОЛТІВЕЦЬ - заступник директора Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, доктор психологічних наук;
О. С. ВЛАСЮК - перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук, професор;
С. Л. ГНАТЮК - старший консультант відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат історичних наук;
Н. В. ГРИЦЯК - завідувач відділу планування та координації наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, доктор наук з державного управління;
Б. М. ДАНИЛИШИН - в.о. голови Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, доктор економічних наук, член-кореспондент НАН України;
Б. М. ЖЕБРОВСЬКИЙ - перший заступник Міністра освіти і науки України, кандидат педагогічних наук;
Ю. О. ЗЕРНІЙ - заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
М. М. КАРПЕНКО - головний консультант відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук;
Р. Й. ЛИХОТОП - начальник відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та зв’язків з громадськістю Міністерства охорони здоров’я України, кандидат біологічних наук;
М. Р. ЛУБКІВСЬКИЙ - Радник Президента України – керівник Головної служби гуманітарної політики Президента України;
Л. Т. МАСЕНКО - завідувач кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктор філологічних наук, професор;
В. І. НАГОРНИЙ - старший консультант відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат історичних наук;
Ю. В. ПОЛЯЧЕНКО - міністр охорони здоров’я України, доктор медичних наук;
Н. О. РИНГАЧ - головний спеціаліст відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та зв’язків з громадськістю Міністерства охорони здоров’я України, кандидат медичних наук;
В. В. ТОКМАН - головний консультант відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук.
При підготовці розділу “Забезпечення прав людини на гуманітарний
розвиток” були враховані пропозиції та зауваження експертів і фахівців:
Д. М. БЕЗЛЮДА - консультант Міжрегіонального координаційного центру;
О. В. ГАРАНЬ - віце-президент Фонду “Євразія” по Україні, Білорусі, Молдові, доктор історичних наук, професор;
М. М. ГОРИНЬ - Голова Української Всесвітньої координаційної ради;
Л. С. ГРИГОРОВИЧ - народний депутат України, Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення державної політики охорони громадського здоров’я Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Верховної Ради України, Радник Президента України;
А. П. ГУК - радник Міністра охорони здоров’я України;
В. В. ЗАГОРОДНІЙ - президент Української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я;
О. В. КОВРІГА - завідувач відділу освіти та науки Департаменту освіти, науки та охорони здоров’я Головної служби гуманітарної політики Секретаріату Президента України.;
В. Г. КРЕМЕНЬ - президент АПН України, президент Товариства “Знання” України, доктор філософських наук, академік НАН України;
О. М. ЛИТВИНЕНКО - провідний експерт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова;
Ю. В. ЛУКОВЕНКО - заступник директора Інституту управління суспільними змінами;
В. А. НІКІТІН - заступник директора Міжнародного центру перспективних досліджень з розвитку, доктор культурології;
Р. М. ПАВЛЕНКО - керівник Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України, кандидат політичних наук, доцент;
Ю. Г. РУБАН - директор Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат технічних наук;
О. Н. САГАН - науковий консультант Президента України, доктор філософських наук;
С. В. ТРИМБАЧ - президент Асоціації кінокритиків України;
В. П. ТРОЩИНСЬКИЙ - декан факультету вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, доктор історичних наук, професор.
“Розвиток політичної системи України та системи державного управління”:
М. РОЗУМНИЙ - завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук (керівник групи);
Б. Я. БЕСПАЛИЙ - народний депутат України, радник Президента України;
В. П. ГОРБАТЕНКО - провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор політичних наук, професор;
І. І. ЄМЕЛЬЯНОВА - заступник Міністра юстиції України;
Ю. Б. КАПЛАН - консультант відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень;
І. Б. КОЛІУШКО - Радник Президента України – керівник Головної служби інституційного розвитку Секретаріату Президента України;
І. А. ПАВЛЕНКО - старший консультант відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат історичних наук;
Р. М. ПАВЛЕНКО - керівник Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України, кандидат політичних наук, доцент;
В. М. ПАЛАМАРЧУК - керівник Управління державної, внутріполітичної та інформаційної безпеки Апарату РНБОУ, кандидат економічних наук;
І. С. САЛО - головний консультант відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат політичних наук;
А. Ф. ТКАЧУК - Радник Президента України – керівник Головної служби регіональної і кадрової політики Секретаріату Президента України;
О. Л. ШАЯН - старший консультант відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат політичних наук;
С. О. ЯНІШЕВСЬКИЙ - завідувач сектору стратегічного моніторингу відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат історичних наук.
При підготовці розділу “Розвиток політичної системи України та системи державного управління” були враховані пропозиції та зауваження експертів і фахівців
О. В. ГАРАНЬ - віце-президент Фонду «Євразія» по Україні, Білорусі, Молдові, доктор історичних наук, професор;
В. М. КАМПО - завідувач кафедрою муніципального права Академії муніципального управління, кандидат юридичних наук, професор;
А. І. КУДРЯЧЕНКО - завідувач відділу стратегічного прогнозування Національного інституту стратегічних досліджень, доктор історичних наук, професор;
В. C. ЛУПАЦІЙ - виконавчий директор Центру соціальних досліджень “Софія”, кандидат соціологічних наук;
В. В. ФЕСЕНКО - голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”, кандидат філософських наук, доцент;
О. А. ФІСУН - заступник директора Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Харків, кандидат філософських наук, доцент;
Ю. В. ЯКИМЕНКО - директор політико-правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова.
“Соціально-економічна політика держави”
В. М. ГЕЄЦЬ - директор Інституту економіки і прогнозування НАН України, академік НАН України (керівник групи);
Я. Б. БАЗИЛЮК - завідувач сектору зовнішньоекономічної стратегії відділу економічної і соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук, доцент;
Я. В. БЕЛІНСЬКА - старший науковий співробітник сектору економічної стратегії відділу економічної і соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук;
Г. Р. БЕРАДЗЕ - заступник Міністра Кабінету Міністрів України;
С. Г. БУБЛИК - головний консультант відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат технічних наук;
З. С. ВАРНАЛІЙ - заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук, професор;
О. С. ВЛАСЮК - перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук, професор;
П. І. ГАЙДУЦЬКИЙ - радник Президента України, доктор економічних наук, академік Української академії аграрних наук;
С. В. ДАВИДЕНКО - старший консультант сектору зовнішньоекономічної стратегії відділу економічної і соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук, доцент;
І. О. ЖАДАН - радник Секретаря РНБОУ, кандидат наук з державного управління;
Я. А. ЖАЛІЛО - завідувач відділу економічної і соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник;
Б. Є. КВАСНЮК - заступник директора Інституту економіки і прогнозування НАН України, доктор економічних наук;
Л. П. КОЗАЧЕНКО - радник Президента України;
В. А. КОМАРОВ - аналітик Аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки ПРООН;
С. О. КОРАБЛІН - головний науковий співробітник відділу фінансового та бюджетного прогнозування Інституту економіки і прогнозування НАН України, доктор економічних наук;
І. В. КРЮЧКОВА - завідувач відділу моделювання та короткострокового прогнозування Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктор економічних наук;
Е. М. ЛІБАНОВА - заступник директора з наукової роботи Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України, член-кореспондент НАН України;
І. О. ЛУНІНА - завідувач відділу фінансового та бюджетного прогнозування Інституту економіки і прогнозування НАН України, доктор економічних наук;
А. А. МАКСЮТА - заступник міністра фінансів України;
М. Я. МЕЛАМЕД - завідувач сектору Секретаріату Кабінету Міністрів України, кандидат економічних наук;
Ю. М. НАЗАРЕНКО - заступник Міністра Кабінету Міністрів України;
Т. О. ПАНФІЛОВА - державний експерт Апарату Ради національної безпеки і оборони України, кандидат економічних наук;
О. Й. ПАСХАВЕР - Радник Президента України (поза штатом), президент Центру економічного розвитку, кандидат економічних наук;
Ю. В. ПРОДАН - перший заступник Міністра палива та енергетики України;
В. В. РОГОВИЙ - заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, кандидат економічних наук;
С. А. РОМАНЮК - перший заступник Міністра економіки України, доктор економічних наук;
П. Т. САБЛУК - директор Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки", академік Української академії аграрних наук;
В. В. САНЖАРОВСЬКА - заступник директора Департаменту економічного аналізу та прогнозування Національного банку України;
В. Р. СІДЕНКО - головний науковий співробітник відділу моделювання економічного розвитку Інституту економіки і прогнозування НАН України, доктор економічних наук;
А. Ю. СМЕНКОВСЬКИЙ - керівник Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України;
А. С. ФІЛІПЕНКО - завідувач кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин, доктор економічних наук, професор;
І. Я. ЧУГУНОВ - директор Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України, доктор економічних наук;
А. В. ШАПОВАЛОВ - перший заступник Голови Національного банку України;
І. А. ШУМИЛО - член правління, виконавчий директор з економічних питань Національного банку України.
При підготовці розділу “Соціально-економічна політика держави” були враховані пропозиції та зауваження експертів і фахівців
О. Ю. БОЛХОВІТІНОВА - провідний науковий співробітник Інституту економіки і прогн
