Як повідомила «Українська правда», центральний офіс Партії регіонів вимагає від місцевих осередків зібрати інформацію про журналістів із детальним описом їхніх політичних уподобань.

«За дорученням керівництва партії... з метою якісної підготовки медіакампанії висвітлення виборів депутатів до Верховної Ради 2012 року обласна організація Партії регіонів мусить надати до 11 липня 2011 року до центрального апарату Партії регіонів заповнену форму медіакарти області. Форма заповнення медіа-карти додається», - йдеться в листі, підписаному керівником Департаменту комунікацій Центрального апарату Партії регіонів народним депутатом Оленою Бондаренко. Нагадаємо, Олена Бондаренко є першим заступником голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації.

У додатку до листа є інструкція, яку інформацію повинні зібрати обласні осередки Партії регіонів. Зокрема, вони мають повідомити загальну інформацію про місцеві медіа - тираж видання або рейтинг місцевого телеканалу, його адресу або контакті телефони.

Обласне начальство Партії регіонів також має з'ясувати партійність власника, керівника і головного редактора. Нагадаємо, що вимога збирати інформацію про партійність власників та редакторів мас-медіа є прямим порушенням статті 7 закону «Про захист персональних даних».

В анкеті, яку мають скласти осередки партії регіонів про кожну редакцію, містяться запитання: «Есть ли лояльные к нашей идеологии журналисты?», «Идеологическая направленность журналистского коллектива?», «Были ли у издания/телерадиокомпании конфликты с нашей региональной партийной организацией?».

Олена Бондаренко підтвердила УП, що лист на бланку справді від Партії регіонів. «Хоча дивує те, що на ньому відсутній мій підпис. Усі документи я підписую власноруч. Щодо списку даних по ЗМІ - талановитий, технологічний фейк, тобто фальшивка. Впізнаю руку майстра-дописувача. Майже бездоганно. Окрім однієї деталі, але про неї не скажу, щоб не надавати на майбутнє автору фейка "дороговказ". З точки зору медійного технолога список більш ніж повний та необхідний. Дещо з цього псевдосписку ми обов'язково заберемо для поповнення своєї медіакарти», - сказала пані Бондаренко.

Але автор статті в УП Сергій Лещенко пише, що він перевірив, чи отримували осередки Партії регіонів листа Бондаренко з вимогою зібрати інформацію про партійну приналежність власників мас-медіа та їхніх редакторів.

«Кореспондент "Української правди", - йдеться в статті УП - навмання зателефонував до чотирьох обласних організацій Партії регіонів. Усі розмови починалися зі слів: "Здравствуйте, я из Киева, хочу узнать, готова ли медиакарта?". Слова «я из Киева» гіпнотично діяли на людей. Ніхто з них не перепитав, звідки саме їм телефонують, зате всі з великим завзяттям доповіли, що медіакарти ось-ось будуть готові - включно з повідомленням, членами яких партій є редактори та власники ЗМІ. «Партійність по можливості ми вказуємо, - зізналася співробітниця Партії регіонів в одній зі східних областей. - Де ми знаємо партійність - ми вказуємо».

За юридичним коментарем щодо фактів, наведених у статті УП, «Детектор медіа» звернулася до директора Інститут медіа права Тарас Шевченка. Тарас Шевченко зазначив, що для тих, хто вимагає конфіденційну інформацію, відповідно до закону про посилення кримінальної відповідальності за збирання конфіденційної інформації передбачено позбавлення волі, або штраф.

«Нещодавно регіонали разом з іншими депутатами Верховної Ради ухвалили закон про посилення кримінальної відповідальності за збирання конфіденційної інформації про особу. Інститут медіа права виступав проти цього закону, ми зверталися до президента з проханням повернути його до парламенту, заветувати. На жаль, глава держави його підписав. Відповідно до ухваленого закону, якщо розцінювати, що шкода від збирання конфіденційної інформації є суттєвою, то передбачено тюремне покарання (позбавлення волі), якщо ж не суттєвою, то за це передбачається штраф або виправні роботи», - каже медіаюрист.

За словами Тараса Шевченка, якщо дані, які збирає Партія регіонів, включають прізвища й імена людей, то автоматично весь масив даних, прив'язаний до конкретних людей, стає інформацією, яка, відповідно до закону «Про захист персональних даних», має вважатися базою даних, а на це має поширюватися закон, ухвалений також і голосами депутатів-регіоналів.

«Це означає, що така база даних мала бути зареєстрована у відповідному державному органі. Положення про реєстрацію баз даних було нещодавно затверджено Кабміном. Можна подати інформаційний запит і запитати, чи була зареєстрована така база даних. Думаю, що цього не було зроблено», - сказав медіаюрист.

Відповідно до цього ж закону, збирати інформацію, яка стосується партійної приналежності людини, категорично заборонено, зазначає Шевченко. Така інформація може отримуватися лише при прийомі на роботу в певних випадках, для цього є виняток у законі. «Але в цілому для бази даних заборонено збирати таку інформацію. Ще одна річ: при зборі інформації для включення в базу даних треба обов'язково мати згоду людини. Очевидно, що така згода не запитується з Партії регіонів», - припускає Тарас Шевченко.

Директор Інституту медіа права додав, що якщо ЗМІ чи журналісти знають, що про них незаконно збирається інформація, вони можуть звернутися до органу, який займається захистом персональних даних, із проханням захистити їхні права, або, пославшись на Кримінальний кодекс, повідомити прокуратуру, що про них збирається конфіденційна інформація, і вимагати розслідування цих фактів правоохоронними органами.

У коментарі «Детектор медіа» Олена Бондаренко стверджує, що просила журналіста «Української правди» Сергія Лещенка повідомити, до яких регіональних осередків він телефонував, щоб дізнатися, чи готують вони медіакарту і чи уточнюють партійність. «Він мені так і не відповів. Як нам перевірити, чи це правда?», - запитує вона.

«Повноцінну відповідь щодо цього питання я вже дала. Дозволю собі коментарі з приводу інформаційної "качки", яка досі літає в інформпросторі. Всіх, хто підхопив цей фейк, взагалі не бентежить відсутність якихось ознак приналежності списку до ПР, хоча б якесь ідентифікаційне підтвердження приписаного нам авторства. Це по-перше. Ну а по-друге, це те, що сам автор статті, опублікувавши поруч із фальшивим списком справжній лист на бланку, забув, що якраз цей справжній лист є службовою інформацією, яка може бути оприлюднена тільки тоді, якщо вона стосується питань нацбезпеки, або економічного добробуту наших громадян, або їхніх прав. На жаль, цей потрійний тест цей лист навіть з натяжкою не проходить», - зазначає Олена Бондаренко. За її словами, в цьому листі містились персональні дані, які були спочатку протизаконно оприлюднені, а потім після вимоги Партії регіонів заретушовані.

Народний депутат повністю підтримала рекомендації медіаюриста Тараса Шевченка, який порадив журналістам звертатися до прокуратури. «Але цими рекомендаціями можна скористатися будь-якому громадянину, чиї права про захист його персональних даних порушуються. І якщо цим порушником став, приміром, журналіст, то йому також доведеться відповідати за законом. Тому ще раз рекомендую журналістам ознайомитися із законами про захист персональних даних, про інформацію та про доступ до публічної інформації. Особливо в частині про їхні обов'язки», - зауважує пані Бондаренко.

Фото документів - УП, фото на заставці - УНІАН