Наприкінці грудня до України прибула знімальна група CNN, щоб зробити про неї програму з циклу i-List. За словами віце-президента CNN International з питань покриття та інформаційних програм Майка Маккарті, «в українських випусках i-List розповідатиметься про стратегічну роль, яку відіграє Україна, про те, як вона співпрацює з європейськими сусідами і яке місце займає в глобальній картині світу». Український тиждень на СNN та CNN International тривав із 17 до 25 січня. Ми дивилися програми, які виходили в суботу та неділю і які припадали на праймові слоти за часом США і країн Європи та, відповідно, мали найбільшу потенційну аудиторію.

За тиждень до старту програм сіененівці розмістили на сайті публікацію з 12 коротких пунктів та фото, яка мала надати необізнаним глядачам мінімальні фонові знання про Україну. Зокрема, що це аграрно-індустріальна держава, що в 1932-33 від Голодомору загинули до 7 мільйонів жителів, місце найстрашнішої ядерної катастрофи стало несподіваним туристичним атракціоном, що внутрішньоурядовий спротив реформам протягом 90-х років скоротив виробництво більше ніж удвічі. Отруєння Віктора Ющенка подається як факт, економічне зростання 2006-2008 років пояснюється підвищенням світових цін на головний український експортний продукт - сталь - та зростанням внутрішнього споживання. Скорочення економіки більш ніж на 14% у 2009-му стало результатом занадто агресивного закордонного позичання та падіння цін на сталь, пояснюють журналісти, посилаючись на CIA Factbook. Країна подарувала світові Кличка, Шевченка і Мілу Йовович. Основним елементом харчового раціону в Україні є хліб.

Випуски i-List складалися з двох форматів: інтерв'ю ведучого Джима Кленсі з тими, хто, на переконання авторів програми, є дійовими особами в сучасній Україні і матимуть вплив на її майбутнє, та сюжетів журналістки Даяни Мегней. Інтерв'ю Віктора Януковича, показане в ефірі 19 січня, на жаль, на сайті CNN досі не викладено, у прес-службі Адміністрації президента його теж немає. Завдяки кореспондентам «Коммерсанта», які бачили ефір, країною поширилися два меседжі звідти, які нагадують, що сміх подовжує життя: «В Україні все стабільно» і «Янукович співчуває Тимошенко». Іншими дійовими особами стали чотири українських студенти, два хлопця і дві дівчини. З розпитувань Кленсі випливало, що вітчизняна молодь із оптимізмом дивиться в майбутнє держави, освіту воліє отримувати за кордоном, але після цього планує повертатися на батьківщину, а також що студенти дрижать від пієтету перед американським телебаченням і є носіями колоритного акценту.

Випуск у суботу й неділю насправді був один, трансляцію повторювали в усьому, за винятком графічних інформаційних вставок із СІA Factbook та одного з іміджевих роликів кампанії Ukraine: All about U, про які розповімо далі. У півгодинній програмі показали п'ять із шести сюжетів, що потім були викладені на сайті: трансформація бізнес-моделі українських агропідприємств на прикладі МХП, підготовка країни до чемпіонату з футболу Євро-2012, портрет «політичного важковаговика» Кличка, перетворення Чорнобильської зони на туристичний об'єкт, рух «Фемен». Для прикладу розглянемо два сюжети: іміджевий і бізнесовий.

Сюжет про підготовку до Євро-2012 розпочинається з кадрів навчання донецьких міліціонерів англійської. Журналістка Даяна Мегней бере синхрони у віце-прем'єра Бориса Колесникова («до Євро-2012 у нас не було справжніх міжнародних аеропортів, були зроблені "під міжнародні"») і футболіста Андрія Шевченка («важлива подія для України, хочу грати»), вміло використовує контрасти - за відео з помпезного відкриття «Донбас-Арени» йде стендап із будівельного майданчика НСК «Олімпійський»: голі напівзмонтовані бетонні конструкції, кілька робітників. «Та ж навіть серед зими вони працюють!» - у типово американській оптимістичній манері виголошує бадьора припорошена снігом репортерка; «можуть і встигнути» - чується в її голосі. Короткий сюжет із суто інформаційною начиткою журналістки, на проблемах вона не наголошує; замість неї ламаною англійською говорить міліціонер, такою само ламаною - світова зірка футболу, віце-прем'єр англійською не говорить узагалі.

За відеоматеріал про агрокомпанію МХП українського журналіста, ймовірно, звинуватили б у джинсі: два синхрони топ-менеджера і висновок - є ті, хто вміє використовувати родючий український чорнозем, влаштовувати фактично замкнений цикл агровиробництва без ризику від залучення субпідрядників і процвітати. Проте МХП справді одна з найбільш успішних на закордонних ринках українських компаній, вона вважається одним із найнадійніших емітентів у вітчизняному корпоративному сегменті облігацій, її акції входять до лістингу Лондонської біржі. Україна - житниця Європи, каже журналістка, подальші реформи уряду спрямовані на підвищення ефективності агробізнесу, наголошує Колесников.

Між сюжетами транслюються іміджеві ролики України. Історія цих роликів - чи не найцікавіше в усьому циклі. Позитивно-нейтральні за тональністю і прості за наповненням (асоціація України з позитивними характеристиками і брендом-буквою U через кадри праці людей різних професій), вони могли б репрезентувати будь-яку країну з населенням переважно європеоїдної раси. Цікаві в них вихідні дані - логотип фонду-спонсора www.uerf.org, який зробив проект Ukraine: All about U. Спільно з цим проектом і створено програми українського i-List. Презентуючи ролики на прес-конференції, голова фонду Любов Рудюк не змогла нічого розповісти нашому кореспонденту про його засновників, вказала лише, що це недержавна установа. Якщо почитати новини їхнього сайту, то складається враження, що фонд урядовіший за уряд, бо це перелік відверто піарних хвалебних матеріалів стосовно дій та намірів чинної влади. На з'ясування ймовірних формальних зв'язків фонду з державними органами піде деякий час, тож ми вирішили випустити статтю по свіжих слідах американських репортажів, не затягуючи. Зауважмо лише, що гроші на створення позитивного іміджу України за кордоном регулярно виділялися, і виділення це супроводжувалося скандалами.

Інтерпретація інформації народу А про народ Б, призначеної для споживання народами В, Г і Д, але здебільшого для самого-таки народу А - непроста справа. Якщо дивитися репортажі i-List про Україну з точки зору українця, це досить примітивні комічні сюжети формату «ведмідь вийшов на Арбат, випив горілки і закусив балалайкою». Якщо ж уявити, що це репортажі для українців про, приміром, Словенію чи Зімбабве, відбувається злам парадигми, і вони одразу видаються адекватними («Оцей візок зімбабвійських доларів, вартий лише однієї хлібини, символізує безпрецедентну інфляцію в країні», «Джон - єдиний білий фермер у цьому регіоні, решту вигнала армія Мдангавамба Бумбурумби», «Президент Зімбабве більше не їсть своїх політичних суперників, а їсть кашу разом із нашою знімальною групою»). На виході сюжетів із далеких країн, призначених для перегляду пересічною людиною, має бути не глибокий аналіз ситуації з перерахуванням складних переплетінь не цікавих нікому, крім експертів, соціополітичних факторів, а мета-меседж: «це небезпечна країна дикунів, триматися подалі», «це значущий політичний гравець, стежити за новинами», «це екзотичне місце, варте мандрівки», у випадку з глядачем-бізнесменом - «місце, куди можна вкладати гроші». Саме на останнього і розраховані сюжети i-List, програми, що робить ненав'язливий, але послідовний акцент на інноваціях, експортних можливостях країн, зв'язках із закордоном та потенційній вигоді іноземних інвесторів.

Мета-меседжі в цьому випадку такі:

1)      уряд України - гарний, він впроваджує і планує корисні для іноземців реформи. Це прямим текстом сказано в сюжеті про аграрний тріумф МХП і непрямо - у розповіді про клініки «Борис» з їхньою високою «навіть за іноземними мірками» рентабельністю. Україна - країна можливостей, у ній усе йде добре, не вистачає лише інвестицій на інновації, робить висновок репортерка, не згадуючи про шалений рівень корупції і недосконале законодавство, які чекатимуть на іноземного інвестора разом із родючим чорноземом та співучим народом;

2)      нині ситуація в Україні стабільна. На цьому наголошує президент Віктор Янукович у трансльованому 19 січня інтерв'ю, в це вірять і люди з CNN, які не перекладають істеричних скандувань «Фемен» проти прем'єра Азарова і ставлять фотографію львівських протестів проти Податкового кодексу (з транспарантом «Ні податковому терору!») на інформацію про сумні економічні реалії України у кризові 2008-2009 роки. Немає побоїща кріслами в парламенті, немає поряд інтересів Росії, немає проблем зі свободою слова, немає опозиції. Де опозиція? «Ми не змогли поспілкуватися з Юлією Тимошенко - вона дуже зайнята зараз», - жаліється ветеран CNN Джим Кленсі ахметівській газеті «Сегодня», й одразу перед очима виникають картинки того, яким чином Юлія Володимирівна могла пропустити таку media opportunity - прип'яли її до батареї чи просто вивезли за межі держави;

3)      в Україні цікаво. «Горілка, сонце, секс на найбільшій вечірці Європи» - просто зараз висить і манить у шапці українського підрозділу i-List фоторепортаж із Казантипу з такою назвою. Хто не танцює і воліє розважатися тверезим, той може поїхати до Чорнобиля за екзотикою мікрорентгену - Даяна Мегней там була, її оператор відзняв класичний план із забутою лялькою, однією з тих, що працівники Зони задля саспенсу і драми регулярно підкидають заїжджим журналістам. Відеосюжет, присвячений «Фемен», витримано в канонах інтернету: коли нема натхнення гнати філософію, просто запости цицьки. Зворушує синхрон очільниці руху: «В Україні владі немає діла ні до чого» з поясненням репортерки: «Раніше вони протестували проти секс-туризму, а тепер сфера інтересів руху розширилася». Без конкретики, проти чого, за що і які результати «боротьби», але із твердженням «це єдиний спосіб протесту, який залишається», звукова доріжка сюжету здається зайвою. Цицьки ж, хоч і розмиті фільтром, все одно прекрасні. Вони, певно, зведуть нанівець ефект не одного спонсорованого Світовим банком відеоматеріалу проти секс-туризму й торгівлі українками.

Інвесторе! Велкам! Країна спортсменів та переможних цицьок чекає на тебе, розкинувшись трохи попсованими радіацією ланами.