Якщо ви маєте бажання переглянути кінофільм «Пилка 7», довго гуглити не доведеться: в інтернеті вже сотні копій свіжого епізоду хоррору всіх часів і народів. Нині про нього не чули хіба що немовлята: недаремно ж у 2010 році цей трилер увійшов до Книги рекордів Гіннесса як найприбутковіший кіносеріал жахів. На сьогоднішній день у світовому прокаті серії «Пилки» зібрали понад 733 млн доларів. Це набагато більше, ніж касові збори таких класичних фільмів жахів, як «П'ятниця, 13-те», «Жах на вулиці В'язів», «Геловін» і «Техаська різанина бензопилою». За даними на 29 жовтня, світовий бокс-офіс фільму становить понад 109 мільйонів доларів.

А от до українських кінотеатрів, на відміну від попередніх шести епізодів, ця «Пилка» (у прокаті фільм ішов під назвою «Пила»), схоже, не потрапить: Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Міністерстві культури і туризму України сказала дистрибутору «ні»  - через «пропаганду жорстокості, насильства, знецінення людського життя, катування та можливого завдання шкоди моральному вихованню громадян». Причому, як запевнив ТК голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький, цього року члени НЕК з «Пилкою» навіть не знайомилися.

Предмет жаху

Творіння сценаристів Лі Уоннеллуа і Джеймса Вана та режисера Кевіна Гротерта, перший трилер побачив світ у 2004 році під назвою «Пилка: Гра на виживання». Майже типовий американський фільм запам'ятався люмінісцентною гамою та плямами крові на кафелі і концептуальним сюжетом. Уявіть собі двох чоловіків, які прокидаються посеред не надто цивілізованого туалету поряд із трупом у червоній калюжі, подобою лобзика  та інструкцією серійного вбивці. Щоб вивільнитися, один з «везунчиків» відпилює собі ногу. Від незашореної  публіки американського кінофестивалю незалежного кіно «Санденс» до пересічного споживача попкорну - «Пилка» напружила всіх, змусила шукати влучних епітетів і задуматись про новий поріг м`ясної видовищності. Окрім тупого звуку розпилювання кістки, стрічка, хай у специфічний спосіб, та все ж апелювала до філософії і психологічного лабіринту.

З кожним новим трилером вертикального кіносеріалу автори фільму випробовували на глядачеві власний діапазон шоктейнменту, апелюючи, переважно, до крові, розтинів та криків. Аби дати об'єктивну оцінку усьому діапазону «Пилки», треба подивитися всі сім епізодів. Однак це випробування не для кожного - фільм, як і його художні засоби, є зрозумілим не кожному, тож зупинимося на  предметі скандалу - «Пилці 7».

Особливістю цього фільму, який офіційно оголосили останнім з «Пилок», є те, що він вийшов у форматі 3D. Також у цьому епізоді простежується іронія над телебаченням і суспільною мораллю. У найпершій сцені на вітрині перед збудженим натовпом з`ясовують стосунки учасники любовного трикутника: двоє чоловіків мають або розпиляти себе, або ж спрямувати зубці пилок на кохану дівчину. Спостерігаючи за їх вибором, частина вуличних глядачів імпровізованого реаліті-шоу волає, частина ж за допомогою телефонів знімає дійство на відео. Далі за сюжетом - особливості підготовки ток-шоу та покарання «чесних» його учасників. Найбільший гнів серійного вбивці викликають люди, що брешуть чи гребують гуманними цінностями: самозваний герой, прес-аташе, нацисти. Щодо сцен жорстокості, то глядачам подають без купюр сцени розтину, процес відривання приклеєної до крісла шкіри спини соліста групи Linkin Park, мистецтво самостійного видалення зубів тощо. На думку автора статті, завдати «моральної шкоди» усе це може хіба людям пенсійного віку чи панночкам, які втрачають свідомість від найменшого хрускоту пальців. Щодо насолоди від перегляду фільму, то уявіть собі майже звичайний сеанс «Геловіну», не більше й не менше.

Не втрачають свідомості від згадки про «Пилку» і представники української кіноіндустрії. «Навряд чи фільму притаманні якісь унікальні художні якості», - без жодного затамування подиху каже президент компанії «Артхаус трафік» Денис Іванов, який закинув перегляд «Пилки» вже на четвертій серії. Засновник і головний редактор часопису та порталу Kino Kolo Володимир Войтенко бачив всі епізоди трилера, і характеризує його як підвид класичного хоррору - слешер, не виділяючи якихось особливостей. ТК також було цікаво почути думку арт-директора кінофестивалю «Молодість» Андрія Халпахчі, однак він лише стримано пояснив, що не бачив цього фільму взагалі.

«Наскільки я можу судити з вражень білетерів, основною аудиторією хоррорів в Україні є підлітки 17-19 років, - розповідає директор мережі кінотеатрів «Кінопалац» Богдан Батрух. - Приходять на ці кіносеанси і дорослі чоловіки - от  наш кіномеханік каже, що для нього фільми жахів є найулюбленішими».

Смаки цих дорослих Денису Іванову видаються цілком адекватними: «Є така категорія глядачів, яким приємно переживати якісь екстремальні враження, знаючи, що на момент перегляду такого фільму вони перебувають у комфортному  залі, який будь-якої миті можуть залишити. І це ніякі не збоченці - просто люди, які отримують таке от дивне задоволення від небезпечних стрічок у безпечному кінотеатрі».

Касові збори фільму

Фатальна «Пилка 6»

До минулого року, коли в український прокат вийшла «Пилка 6», спраглі до жахів українці лиха не знали. Однак саме на цьому, шостому епізоді трилер мав нещастя потрапити у поле зору пильних до порнографії і мистецтва членів НЕК. Вони переглянули трешевий фільм і дійшли згоди, що трилер пропагує насильство, та ухвалили рішення звернутися до Генеральної прокуратури України з проханням розглянути картину «на момент можливого реагування».

Охоче підтримала НЕК Всеукраїнська громадська організація «Телеглядацька асоціація батьків України», яка вимагала від влади заборонити на території України показ «Пилки 6», оскільки вона «містить елементи крайньої форми психологічного та фізичного насильства, здатного завдати шкоди психічному здоров'ю глядачів».

Фатальною «Пилка 6» стала для голови Державної служби кінематографії Ганни Чміль. У жовтні минулого року захисники психічного здоров`я до такої міри «пиляли» громадськість і ЗМІ, що зрештою питанням доцільності видачі прокатного посвідчення на «Пилку 6» зацікавився Урядовий комітет з питань гуманітарної та соціальної політики та віце-прем'єр Іван Васюник. Усе це скінчилося службовим розслідуванням «злочинного», на думку Івана Васюника, рішення експертної комісії з публічного демонстрування кіно- і відеофільмів при Мінкультури, з одночасним відстороненням Голови Держкінематографії. При цьому фільм ішов з найсуворішим обмеженням: 21Х, що передбачає заборону перегляду особам, яким не виповнилося 21 року.

У той час, коли у Національній спілці кінематографістів ці рішення назвали «черговим наїздом на інститути громадянського суспільства», «спробою ввести цензуру на ліцензування кіно- и відеопродукції в Украіні» і закликом вимагати відставки Івана Васюника, «Пилка 6» спокійно збирала касу в українських кінотеатрах. У коментарях ТК директор компанії «Каскад Україна», що займалася дистрибуцією фільму, Тамара Яловська сказала, що у 2009 році «Пилка» користувалася великим попитом. Втім, вже за кілька місяців від комерційної ейфорії не лишилося і сліду.

Сьомий тест на свободу вибору

Новина про те, що «Пилку 7» Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Мінкульті вважає хоррором нон грата, стала сенсацією для багатьох медіа - від інтернет-видань до інформаційних агенцій.

По-перше, за рівнем «жорстокості» та «аморальності» ця серія нічим не краща і не гірша від попереднього набору «інструментів». По друге, «несерйозною постановкою питання» спроби аналізувати хоррори на моральність вважає навіть сам член прокатної комісії з часів першої «Пилки» Володимир Войтенко: «Це жанровий фільм, який оперує своїми правилами».

Цікаво, що формально рішення про заборону прокату «Пилки 7» приймалося без участі НЕК. «Минулого року, за часів перебування на посаді голови Держкіно Анни Чміль, було відчутне протистояння між Міністерством  культури і НЕК, - коментує кінокритик, режисер і член прокатної комісії Аксінья Куріна. - НЕК намагалася домінувати, а Мінкульт не здавав власну територію. Нині ситуація змінилася: позиція НЕК для Мінкульту є вагомішою, там не хочуть скандалів і готові дати задній хід».

Дистрибутору пані Куріна радить звернутися до суду. Сама ж вона до такої  міри шокована рішенням Мінкульту, що взагалі вирішила вийти зі складу комісії. «Я вважаю, що моє членство у Комісії, що забороняє фільми, не є виправданим, - каже вона. - Просто шкода часу. Метою моєї роботи у складі цього органу була саме протидія розгулу цензури. Однак експерти, які знаються на кіно та його сучасному контексті, тут у меншості, і минулого року більшість членів Комісії заборонили "Бруно", цього разу - "Пилу 7", кілька років тому не отримав прокатного посвідчення альманах "Заборонено до показу". І це при тому, що останній фільм брав участь у Каннському кінофестивалі, авторами новел стали відомі артхаусні діячі - Гаспар Ное, Ларі Кларк, Метью Барні, Марина Абрамовіч. Ну як можна не видати прокатне посвідчення фільму, який має художню цінність? І це при тому, що на телебаченні кримінальна хроніка нині подається в праймових випусках новин».

Це вже не перший випадок, коли в Україні спрацьовує цензура саме стосовно хоррорів. Так, 2005 року було заборонено вихід у прокат фільму «Земля мерців» Джорджа Ромеро, 2006-го - «Хостел» Елі Рота. Такі рішення Богдан Батрух схильний пояснити незнанням жанру. «Гадаю, Експертна комісія має проблеми з одним жанром, і це є жанр хоррору. У них невиразна опінія тут, бо вони хоррори сприймають як документальне кіно. Саме з цих причин їхні судження про фільми жахів, можливо, дещо зажорстокі».

Денис Іванов гадає, що у Мінкульті просто переймаються проблемою загострення психічних захворювань: «В Україні є експерти, які мають обмежувати людей нездорових, дітей, у яких ще не сформувалася психіка, від усіляких складних фільмів, що можуть зашкодити психіці. Хоча ми проти того, щоб кіно заборонялося: "Пила" - це доволі відома франшиза, і у випадку саме з цим фільмом можна було обійтися обмеженням 21Х».

Президент «Артхаус трафік» переконаний, що рішення прокатної комісії позначиться на репутації України: «Є країни, в яких сформувалася певна суспільна мораль щодо того, які фільми є прийнятними, а які - ні, і "Пилу"  спокійно могли заборонити ще в кількох країнах. Це рішення просто ілюструє ступінь свободи суспільства. В Америці ж цей фільм іде в прокаті, а там теж є суспільна мораль. Його ж заборона свідчить про те, що наше суспільство не зовсім демократичне».

Аксінья Куріна відзначає: «Я не фанат фільмів жахів, і як глядач не дивилася б їх взагалі, якби не мала такої професійної необхідності. Але забороняти  будь-який фільм дорослим громадянам в демократичній країні - це абсурд. До того ж після такого вердикту комісії цю стрічку розшукають в інтернеті навіть ті, хто не збирався переглядати "Пилу"».

На думку деяких кінознавців, цензура щодо «Пилки 7» є ударом по кінобізнесу. Однак пан Батрух запевнив, що тут питання зовсім не в грошах: «Для кінотеатрів хоррори - не найперша стаття прибутку, оскільки фільми жахів мають невеликий попит. За весь сезон прокату (до 2 місяців. - ТК) такий фільм може зібрати не більше мільйона-півтора гривень, в той час як дитячий фільм "Мегамозок" -  до семи мільйонів за один вікенд».

Фахівці з кінобізнесу переконані: через свою парадоксальність рішення експертної комісії Мінкульту щодо «Пилки 7» може викликати набагато більшу рефлексію в українському суспільстві, аніж попередні заборони. Наприклад, Аксінья Куріна вважає, що нині дистрибутори і телевізійникі мають взяти на себе функції регулювання і вікових обмежень, вивчити досвід європейських країн, створити ефективно працюючу експертну раду: «Ресурсів у телекомпаній і дистрибуторів для цього вистачає. Вони  зацікавлені у відсутності подібної цензури більше, ніж будь-хто, бо кіно - саме їхній хліб. Щодо глядача, то він і на торентах знайде все, що вважає за потрібне».