Сьогодні експертна комісія передасть на розгляд Президенту країни свої висновки щодо семи представлених на конкурс проектів реформування НТКУ. Це допоможе главі державі визначитися щодо призначення президента НТКУ. Багато хто вважає, що від цього кадрового призначення буде залежати і подальша доля Першого Hаціонального каналу - чи залишиться він державним рупором, чи на його базі буде створено суспільне мовлення. Про своє бачення ситуації навколо цих проблем розповідає відповідальний секретар, член Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Владислав Лясовський.

- Давайте одразу поговоримо про останні події, які сталися в країні. По-перше, відставка Тараса Стецьківа - як вона може вплинути на реалізацію ідеї суспільного мовлення?

- Мені здається, вона взагалі ніяк не може вплинути. Чому? Якщо команда однодумців вирішила робити певний проект, вона чітко розуміє, що на цьому шляху може бути дуже багато перепон. Щодо пана Стецьківа, напевно, у Тараса були свої власні думки з приводу того, як краще себе в подальшому житті реалізовувати: чи в політиці, чи на телебаченні. Він вирішив, що це має бути політика. А команда, яка ініціювала і розробляла проект, про який ми можемо говорити як про найбільш відомий (проект Андрія Шевченка), залишилась, і зараз все буде залежати від того, як ця команда діятиме далі. Мені здається, що дискусія, яка зараз точиться з приводу того, хто очолить НТКУ і як вирішиться питання суспільного мовлення - трошки штучна.

- У ваших словах проглядається недовіра до команди Шевченка...

- Ні, навпаки. По-перше, я дуже непогано знаю Андрія Шевченка. Я знаю: якщо він ставить перед собою якусь мету, то йде до неї через будь-які бар'єри. Він є людиною, яка знає, чого хоче. Звичайно, будуть певні перешкоди на його шляху, тому що те, що він зараз робить - це, в принципі, революція на медійному ринку, і це дуже важко буде робити. Але ж потрібно розуміти, що який би не був талановитий Андрій Шевченко, сам він навряд чи зможе це зробити. Потрібна команда потужних, ініціативних людей, таких, як сам Андрій Шевченко, які б згуртувалися навколо цієї ідеї і зробили б це разом. Тоді є шанс. І я не думаю, що тут матиме якийсь значний вплив призначення нового президента. Є очікування того, що громадське ТБ має відбутись. Це очікування і громадськості, і політиків, бо, так чи інакше, вони кажуть, що це на 100% відбудеться. Треба розуміти, що громадське телебачення - це теж бізнес-проект. Чому? Тому що в цей проект мають бути закладені великі фінанси і механізм повернення цих інвестицій. Вони не будуть іти як відсотки чи дивіденди, але вони будуть іти на реінвестицію. Утім, поки що, на жаль, ми говоримо тільки про ідею, є якийсь кістяк, а м'язів чи шкіри ще нема. Поки що, я повторюсь, кращої кандидатури, ніж Андрій Шевченко, не бачу, хоча, на жаль, я дуже мало чув про інші варіанти концепцій. І мені здається, що якщо хтось і буде робити ГТ, то це саме ця команда. Але не треба штучно підганяти цей процес, має пройти певний час для того, щоб сформувалось розуміння у всіх, хто причетний до нього.

- А те, що відбувалось на НТКУ протягом останніх тижнів, – збори профспілок, вибори свого президента – це що, бунт проти...

- Насправді це нормальний процес. Абсолютно нормальний процес, тому що НТКУ – це дуже громіздка і складна «махіна», з якої дуже важко зробити щось прогресивне сьогодні. Тут не можна казати, що НТКУ – це якась унікальна річ, що це архаїзм. Ні, я вважаю, що будь-яка потужна, величезна і структурна система не може оперативно змінюватись. І така інерція абсолютно природна для будь-якої потужної компанії. А НТКУ – це найбільша компанія, і будь-який початок руху викликає спротив. Я не хочу аналізувати, чому саме. Зрозуміло, що є різні люди, є й вікові протиріччя, тому що прийшла молода команда, а там працювали люди більш досвідчені, які мають інший підхід, вони інакше розуміють, як треба працювати. Тобто, це такий собі конфлікт «отцов и детей». Навіть і не конфлікт, а звичайний процес. Дуже важливо, яким чином з цього вийдуть обидві сторони. Я впевнений, що Андрій і команда молодих талановитих журналістів здатні іти на компроміс, на розумний компроміс. Але я чітко розумію, що є такі речі, які не можна допускати в новий етап розвитку телекомпанії, це треба чітко відмежовувати, і казати так: на цьому ми ставимо крапку, і такі інструменти, механізми, важелі впливу на процеси, які відбуваються колись, ми залишаємо в тому житті. І це викликає певний спротив, але повторюю – це нормальний робочий процес.

- Серед тих людей, прізвища яких пов'язували iз затягуванням процесу створення суспільного телебачення, часто називали Зінченка, колишнього Держсекретаря. На його місце прийшов Рибачук, це якось змінює ситуацію?

- Щодо Зінченка, у нього була певна позиція в цьому питанні, не знаю, можливо, вона зараз теж змінилася, хоча тоді це була принципова позиція стосовно необхідності створення громадського телебачення... Що ж до Рибачука, він тільки прийшов, і зараз всі спостерігають, які перші кроки він буде робити, і наскільки вони відповідатимуть очікуванням громадян.

- Коли було Громадське радіо, всі, хто зараз знаходиться при владі (тоді це була опозиція), приходили і казали, що «ми це будемо робити, ми будемо робити Громадське радіо». Щойно вони прийшли до влади, Громадське радіо закрили. Тепер всі говорять, що треба робити громадське телебачення...

- Не треба забувати, що причиною закриття Громадського радіо стала фінансова складова. Тобто, безумовно, це важливе питання, і, звичайно, певну реакцію з боку журналістів воно викликало тоді і викликає тепер. В ефір Громадського радіо приходили тоді, коли жодна інша компанія не могла надати ефіру, і були вдячні... А якщо так - то зробіть, будь ласка, із вдячністю якісь кроки для того, щоб це радіо могло і надалі працювати. Утім, я знаю, що там сама команда не мала повної згоди: одні казали, що треба продовжувати, інші казали, що все, на цьому виконали своє завдання - і тепер підемо працювати на 5 канал, чи ще кудись.

Але з огляду на те, що сталося з Громадським радіо, можливо, і не треба пришвидшувати події, щоб такого не трапилось і з телебаченням теж. Адже сьогодні є всі можливості для того, щоб під гаслами громадського телебачення провести приховану приватизацію, і потім якісь політичні чи фінансові структури прийдуть і почнуть контролювати цей процес. Чи впевнені, чи застраховані ми від цього сьогодні? Ні. Я думаю, що у кожної фінансово-політичної групи є бажання мати такий канал - приховано, під своїм впливом.

- На НТКУ можна і не приховувати...

- Давайте казати так: на НТКУ не приховують, в принципі, що є позиція держави і вона має бути висвітлена. Тому що інші канали цю позицію висвітлюють в тому обсязі, який вважають за потрібне. В даному випадку це більш-менш відверто. Краще мати чітку і чесну позицію - ця телекомпанія відображає інтереси певної групи чи держави, тобто, ми розуміємо кого вона представляє. А якщо ми цього не будемо розуміти, то це буде ще гірше, бо ми повністю довірятимемо тій інформації, за допомогою якої можна нами маніпулювати. І це буде більш небезпечно.

- Якщо ми вже про це заговорили - Андрій Шевченко перейшов до НТКУ з 5 каналу. І тим самим його ім'я пов'язане з іменем Порошенка. У світлі останніх подій, чи вплине це якось на кадрове рішення?

- Я можу вас запевнити, що Андрій Шевченко - це людина, на яку ніхто не має впливу. Тобто: він слухає всіх, але приймає те рішення, яке вважає за потрібне. Коли я ще працював на 5-му каналі, було чимало гарячих дебатів, коли в нас різні були точки зору, але Андрій завжди чітко міг і мав можливість відстояти свою позицію. Тому я абсолютно розумію, що впливати на Андрія Шевченка, чи диктувати якісь там умови, ніхто не має змоги. Для керівника такого рангу важливо мати можливість спілкування з усіма впливовими людьми. І якщо ти маєш імідж людини, яка перебуває під чиїмось впливом, то не буде ніякого прогресу. І Андрій це дуже добре розуміє.

- Останнім часом йде розмова про те, що суспільне телебачення треба створювати, але не на базі НТКУ. Якщо фантазувати – на якій?

- Наприклад, у нас є обласні телерадіокомпанії, що працюють, м'яко кажучи, під знаком питання. В принципі, ось це вже може бути основою для громадського телебачення - є матеріально-технічна база, чому її не задіяти? Зараз ці палкі дискусії про створення громадського ТБ мені трошки нагадують якийсь м'який, інтелігентний, але, все ж таки, шантаж. На мою думку, потрібен час, щоб виробити чітку стратегію і концепцію. А поспіх в цій справі я вважаю небезпечним.

- А чи не є небезпечним затягування цього процесу?

- Ні. Про яке затягування йдеться? Дивіться: закон прийнятий, зміна форми власності НТКУ теж пройшла в Верховній Раді, тобто, політична воля є. Отже, ми можемо казати, що держава зробила певні кроки, які доводять, що є бажання робити суспільне телебачення. Але якщо ми кажемо, що прийнято два закони, давайте зараз, чи через тиждень швиденько все реформуємо, і у нас буде громадське телебачення – ні! Отут стовідсотково будуть помилки. Я думаю, що в цьому випадку не треба «гнати коней». У мене немає жодного сумніву в тому, що це відбудеться, і я впевнений, що саме команда, яка зараз ініціює створення ГТ і буде його створювати. Бо поки що іншої команди немає, на жаль, чи на щастя, хоча, швидше, на жаль, бо краще, коли є конкуренти.

Наразі потрібен чіткий і грамотний бізнес-план – це по-перше. А по-друге, коли це все стане надбанням громадськості, потрібно буде провести юридичну експертизу, щоб усі небезпечні моменти, як-то: прихована приватизація, чи будь-яка можливість впливу на редакційну політику, було усунено. Тоді можемо вже переходити на другий чи на третій етап. Зараз певне гальмування процесу відбувається ще тому, що попереду вибори. І частина політиків стверджує, що зараз є небезпека, що за цей час ми не зможемо зробити нормальне громадське телебачення. А після виборів буде повна можливість, бо з'явиться термін, який дозволяє нам це зробити.

- Якщо буде політична воля...

- Я думаю, її побільшає. Хоча, дивлячись на те, хто переможе на цих виборах. Але якщо переможуть ті сили, які декларують демократію, свободу слова, то це навпаки дасть можливість прискорити процес.

- Щодо небезпеки впливу, в тому проекті закону, який прийнято в першому читанні і має розглядатися на цій сесії, прописано, що до Hаглядової ради мають входити 30 осіб. 15 iз них – політики, чи не забагато це?

- Ну, чим більше людей, тим важче приймати рішення, це безумовно. Але, в принципі, думаю, що було б логічно, щоб Наглядова рада громадського телебачення формувалася не політиками, чи якимись іншими держструктурами, а Національною радою з питань телебачення та радіомовлення. Тому що Нацрада менше зав'язана на законодавчій та виконавчій владі. Тому це як буфер, якщо хочете.

- Які ви бачите методи фінансування суспільного телебачення?

- Я прихильник методів, які працюють в Великобританії – абонентська плата. Якщо людина сплачує, вона зацікавлена бачити ту інформацію, яку хоче. В неї буде відчуття причетності до цього каналу. І якщо там буде щось таке, що її не влаштує - якась необ'єктивна чи неправдива інформація – вона у складі суспільства зможе певним чином впливати на людей, які працюють на громадському телебаченні. Якщо ж говорити про відсотки від рекламних бюджетів, тут інша розмова. Будь-якому комерційному каналу невигідно, щоб канал Громадського телебачення, навіть без реклами, був нормальним, потужним, сильним каналом. І комерційні структури робитимуть усе для того, щоб відрахування на громадське ТБ - це були мінімальні гроші.

- Але ж введення абонентської плати одразу – це нереальне завдання. Люди добре знають, що таке УТ-1, і мало хто захоче сплачувати...

- Я розумію це, і при цьому я чітко розумію, що немає ніякої ідеології в цьому питані взагалі. Легше за все сказати, що бюджетні кошти, які сьогодні йдуть на УТ-1, потім ітимуть на громадське телебачення. Але ж – це важіль управління. Тож про що ми будемо говорити далі? Хоча, на першому етапі це може бути. Але чи буде після цього другий етап – це вже питання. Тому потрібно одразу виходити на такі механізми фінансування, що не давали б можливості навіть для тимчасових маніпуляцій.

- І наостанок – ваша особиста думка - Суспільне телебачення має бути побудовано на базі НТКУ чи мають бути задіяні якісь інші можливості?

- Безумовно, технічна база НТКУ жодним чином не відповідає вимогам суспільного телебачення. Сьогодні ми стоїмо на порозі переходу на цифрове мовлення, ще рік-два, і будуть абсолютно інші умови роботи каналів, і в тому числі - суспільного мовлення. Те, що можна взяти від НТКУ, це його приміщення, так званий «карандаш», в якому знаходяться всі студії, всі павільйони, тощо. Але й там дуже багато питань. Передавачі – це жах, щодо метрових каналів - взагалі найближчим часом треба відходити від їх використання. І зараз казати, що "давайте зробимо громадське телебачення на базі метрових каналів" – це те ж саме, що казати "давайте ми забудемо, заморозимо на певний час, на десятки років прогресивний розвиток телерадіопростору України". Тому що в такому разі ми вже не в змозі будемо виходити на інші формати телебачення. В даному випадку суспільне мовлення дуже чітко входить в проблему створення концепції розвитку телерадіопростору України в цілому. І не можна зараз відрізняти одне від іншого. Це має бути повний комплекс. Тому, безумовно, все, що є корисного в державних телекомпаніях, треба використовувати, але, в принципі, це не та база, на якій можна побудувати потужну телерадіоорганізацію в майбутньому.

Розмовляла Оксана Костирко, "Суспільне мовлення", для "Детектор медіа"

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МФВ „Відродження”

Читайте також:

Менеджмент НТКУ пропонує профспілкам долучитися до реформ

Андрій Шевченко: «Ми говоримо не про державне замовлення, а про інтереси суспільства»

Перший канал заявляє про підвищення рейтингу

НТКУ презентувала проект Суспільного телебачення

Чому треба змінювати статус Національної телекомпанії?

Угода про взаєморозуміння із владою підписана в НТКУ(оновлено)

УГОДА ПРО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

"Монолог поющего в чижовнике" або ще раз про УТР

Віктор Павлюк: „Ми запропонували крок на об’єднання зусиль НТКУ і УТР, і в цьому немає ніякої трагедії”.

Концепція програмної політики суспільного мовлення України

ЗАСАДИ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ інформаційних редакцій Суспільного (громадського) мовлення України. Проект

Суспільне мовлення: загальноєвропейське розуміння