Протягом тижня факультет журналістики Львівського університету приймав гостей із Криму. В рамках програми стажування студенти факультету журналістики Таврійського національного університету відвідали Львів, а львів'яни з університету імені Івана Франка, у свою чергу, поїдуть до Сімферополя. Головною темою, що цікавила кримчан у Львові, був опір цензурі й тиску, тож програма мала назву «Рухаймось проти цензури».

«Рухатись» львівським і кримським студентам допомагали ведучий програми «Свобода слова» на ICTV Андрій Куликов, головний редактор телеканалу ТВі Віталій Портников, шеф-редактор львівської ТРК «Люкс» Парасковія Дворянин і оглядач «Детектор медіа» Отар Довженко. Протягом тижня студенти зустрічались із експертами, ставили їм запитання, обмінювалися досвідом і думками щодо ситуації зі свободою слова в Україні.

З'ясувати, що таке цензура в Україні сьогодні й чи можна їй протистояти, 23 вересня за круглим столом зібралися студенти Таврійського та Львівського університетів, викладач ТНУ Юлія Голоднікова, викладачі ЛНУ Наталія Габор та Борис Потятиник, а також запрошені експерти - Андрій Куликов та ваш автор.

Андрій Куликов повторив свою думку: цензури в буквальному розумінні цього слова в Україні немає, позаяк відсутній державний орган, який контролював би контент засобів масової інформації. «Цензура залишилась у радянському минулому. Те, що є нині, я назвав би тиском. За кордоном він теж є. Природа журналістики в тому, що вона розповідає правду, на відміну від літератури, яка розповідає вигадки. Зрозуміло, що багатьом впливовим людям ця правда не до вподоби, і вони намагаються на неї вплинути», - сказав експерт. Це прагнення експерт порівняв із «фотошопом» - ретушуванням зображення політиків на рекламних білбордах. На його думку, регіональним журналістам частіше доводиться стикатись із цензурою та складніше їй протистояти: «У Києві журналісти захищені тим, що працюють у потужних медіа, їх можуть захистити власники, їм є з ким єднатися, легше знайти однодумців. У місцевих журналістів глибший і драматичніший досвід зустрічей із цензурою».

Процеси, які відбуваються у взаєминах медіа і влади сьогодні, аналогічні тим, які можна було спостерігати в 2005-му, вважає Андрій Куликов. «Рядові журналісти і власники почали рухатись у напрямку нової влади. Причини - особиста симпатія до політиків, які прийшли до влади, бажання компенсувати ту шкоду, якої вони завдали цим політикам, працюючи за "темниками", а для власників - бажання зав'язати з новою владою якомога приязніші відносини. Однак, на відміну від попередньої, нинішня влада знає, як працювати злагоджено, вона взяла контроль над парламентом, і наступним цілком природним її кроком був наступ на засоби масової інформації», - каже він. Дії влади щодо журналістів він називає точковими ударами для перевірки здатності громадськості та журналістської спільноти до опору.

За прогнозом Андрія Куликова, цей процес триватиме й надалі. Серед порад, які ведучий «Свободи слова» дав майбутнім журналістам щодо протистояння тискові, першим пролунав заклик об'єднуватися. «Мене непокоїть, що ініціатива "Стоп цензурі!" виявилася не досить масовою, - сказав він. - Я розглядаю цей рух як превентивний, він має показати владі, що не всі журналісти готові ламатися через коліно. Непокоїть і те, що акція пам'яті Георгія Ґонґадзе та загиблих журналістів у центрі столиці зібрала лише 200-250 учасників».

Особиста ж боротьба, на думку експерта, повинна починатись із роботи над собою, підвищення кваліфікації та власної «доданої вартості», адже журналістові, який багато вміє, не так легко вказати на двері. Ще одна порада - мати другу професію, яка може допомогти у разі втрати роботи в журналістиці - пролунала дещо похмуро.

Ваш автор у своїй доповіді зробив наголос на іншому аспекті ситуації - системі спотворення дійсності в інформаційних програмах, наслідок роботи якої можна оцінити за моніторингом «Детектор медіа», або й просто переглянувши випуски новин. До речі, одне з запитань, що цікавило кримських студентів, - чи можливий в Україні повноцінний незалежний канал новин рівня CNN. «Нормальні новини в Україні були - старі "Вікна" на ММЦ-Internews, стара "ТСН" на "1+1" тощо, - відповів Андрій Куликов. - Але з часом вони  занепадають. До речі, новини телеканалу "Україна", який належить Рінату Ахметову, мають один із найкращих результатів за кількістю порушень».

На Андрієву думку, головною причиною цієї ситуації є перенасиченість телевізійного простору: «В нас забагато телебачення. Професіонали, які можуть робити якісний продукт, розкатані тонким шаром по кільканадцятьох всеукраїнських телеканалах».

На запитання ж «чи можливо протистояти цензурі й працювати чесно?» сімферопольським студентам відповіла їхня викладач Юлія Голоднікова - практично цитатою класика: «Вчіться! А потім, коли підете працювати, не погоджуйтесь із несправедливими вимогами редакторів».

Від себе зауважу, що позитивні враження від рівня обізнаності львівських студентів-журналістів із ситуацією в медіа та суспільстві цього разу доповнилися не менш приємними враженнями від спілкування з кримчанами. Приємно бачити їхню небайдужість, неупередженість, громадянську активність, а головне - незіпсованість тим духом тотального цинізму, що панує в «дорослій» журналістиці, про який Сергій Рахманін у «Дзеркалі тижня» влучно написав: «Тоді в середовищі журналістів було соромно бути продажним, тепер вважається нерозумним не продаватися». Головне - щоб ці переконання витримали зіткнення з реальністю роботи в українських медіа.

Ілюстрація - www.klangundkleid.ch