Їх дехто пояснює скандалом у зв'язку зі звинуваченнями лордом Гаттном БІ-БІ-СІ у зв’зку із справою експерта Келлі.

Відомо, що й Тоні Блер не схвалює редакційну політику Британського громадського мовника. Тож якщо на парламентських виборах (5 травня 2005 року) партія лейбористів на чолі з Тоні Блером не стане переможцем – особливих змін на БІ-БІ-СІ може й не статися. Оскільки термін дії нинішній хартії, в котрій виписані завдання, роль та структура корпорації, минає лише 31 грудня 2006 року.

Щоправда, на думку Національно виконавчого комітету лейбористів, в теперішній ситуації дива в вигляді „британської помаранчової революціїї” не буде і лейбористи впевнено вийдуть вперед.

Тож про нинішню ситуацію та майбутні зміни на BBC „Детектор медіа” вирішила запитати голову Української служби Мачека Бернатт-Решчинського.

- Тоні Блер, як відомо, не згоден з редакційною політикою Бі-Бі-Сі. Може, саме ці розбіжності, які посилились ще більше після звинувачень лордом Гаттоном Бі-Бі-Сі в смерті експерта Девида Келлі, стали причиною реформування британської інформструктури?

- По-перше, не можна насправді сказати, що саме таким був висновок розслідування Гаттона. Доповідь Гаттона містила критику редакційного процесу Бі-Бі-Сі, але в жодний спосіб не покладала провину за смерть д-ра Келлі на Бі-Бі-Сі. Але можна сказати, що посилення вимог до редакційної процедури Бі-Бі-Сі випливало з доповіді Гаттона, з визнання Бі-Бі-Сі власних слабкостей, проілюстрованих справою Келлі.

- Крім суперечок „Гаттон - Бі-Бі-Сі”, процес реформування можна назвати природнім станом самої корпорації чи це диктат часу?

- Сказати дуже просто – і те, й інше. Бі-Бі-Сі – фінансований громадськістю ефірний мовник, що служить громаді. Регулярний процес поновлення Королівської Хартії можна розглядати як можливість для Бі-Бі-Сі і громадськості глянути свіжим оком на те, як Бі-Бі-Сі витрачає громадські гроші. Візьмімо, наприклад, накладні видатки, тобто – гроші, які не використовуються безпосередньо на виробництво. Для добре організованого бізнесу ідеальна цифра накладних видатків – близько 1% витрат. У процесі перегляду способу роботи Бі-Бі-Сі мусила взяти до уваги той факт, що вона витрачала майже 2%. Тепер Бі-Бі-Сі намагається зменшити ці видатки.

- Як зміни самої структури вплинуть на редакційну політику агентства в цілому, а особливо новинних програм?

Засадничо важливо розуміти, що для Бі-Бі-Сі редакційна політика важить більше, ніж структура. Структурні зміни слугують кращому і ефективнішому втіленню редакційної політики, а також досягненню найбільшої ефективності використання грошей глядачів і слухачів, які, сплачуючи вартість абонентної платні, платять за громадську службу.

- У британській пресі прозвучали, як відомо, пропозиції до Бі-Бі-Сі поділитися своїм фінансуванням з комерційними мовниками. Чи було проведено опитування серед населення щодо цього і яка його реакція?

- Ці ідеї походять з громадських органів, від людей, які безпосередньо чи опосередковано представляють глядачів і слухачів. Але важливо мати на увазі, що суттю Бі-Бі-Сі є некомерційна природа громадської служби. Уявімо, що якусь частину громадського фінансування Бі-Бі-Сі отримує комерційна телестанція. Підтримувані з громадських фондів телеканали з перервами на рекламу в Європі відомі: наприклад, ірландський RTE чи Польське телебачення. Але критики такої організації справи кажуть: якщо буде британська комерційна станція з якимсь громадським фінансуванням, чи це не створить їй переваги порівняно з громадським мовником, якому закон не дозволяє продавати час для реклами?

- Які служби компанії будуть піддані скороченню в першу чергу? - Оголошуючи останні скорочення з метою підтримки служб і деяких програмних підрозділів Бі-Бі-Сі, генеральний директор Марк Томпсон дуже чітко роз’яснив, що вони потрібні з метою забезпечити виживання Бі-Бі-Сі. Саме так він сказав. Отже, серйозність становища визнано. Сказати просто: для того, щоби домогтися подальшого громадського фінансування на нинішньому рівні, Бі-Бі-Сі мусить по-іншому витрачати гроші – не витрачати менше грошей, але витрачати їх в інших галузях. Заощаджені гроші будуть вкладені у програми і в нові технології, наприклад, у цифрове телебачення.

- Як скорочення відбиватимуться на українській службі Бі-Бі-Сі? - Українська служба Бі-Бі-Сі – складова Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі, фінансованої за рахунок платників податків через британське міністерство закордонних справ. Джерело її фінансування – не таке, що у внутрішніх підрозділів Бі-Бі-Сі, ми фінансуємося з бюджету. Але теми поновлення Хартії Бі-Бі-Сі великою мірою стосуються і Всесвітньої служби, що залишається складовою корпорації Бі-Бі-Сі. Отже, на рівні Служби також доводиться думати про якнайефективніше витрачання довірених нам грошей. На вищому рівні Всесвітньої служби це означає, що потрібно знову обдумати, на які країни ми маємо провадити мовлення і які платформи найкращі для висилання наших програм. Наприклад, тривають дуже жваві обговорення про інвестування частини фондів Всесвітньої служби в телевізійну службу арабською мовою. Ми – не єдиний міжнародний мовник, що рухається в цьому напрямку. Це буде великою інвестицією і, можливо, позначиться на діапазоні мов, що ними транслює програми Бі-Бі-Сі, але я сподіваюся, що це не позначиться безпосередньо на українських програмах Бі-Бі-Сі.

- Тож яка перспектива розвитку української служби Бі-Бі-Сі?

- Сьогодні в Україні здається, що мало не ціла країна стояла на Майдані Незалежності у ті холодні листопадові і грудневі дні й ночі. У помаранчевої революції багато батьків. Ми, працівники Української служби Бі-Бі-Сі, і справді стояли на Майдані, ми були там – не мітингували, звісно, але належним чином повідомляли про події. Наші репортажі у прямому ефірі з допомогою супутникового зв’язку виходили на місцевих ФМ-станціях, що є нашими партнерами у великих і малих містах України, де ми були первинним джерелом інформації про те, що відбувалося в Києві. І, звісно ж, ми подавали репортажі також зі Сходу й Півдня України. Така була наша роль у помаранчевій революції – роль незалежного і справедливого спостерігача.

Хочу наголосити, що ми мали повну підтримку й розуміння нашого керівництва. То була дуже конкретна підтримка, у тому числі – певне додаткове фінансування з метою оплатити всі згадані перегони у прямому ефірі. Ця підтримку ми не припиняємо і зараз. Ми беремо участь у цілій низці нових проектів, мета яких – задовольняти потреби української аудиторії, що змінюються. Насамперед, з огляду на зміни в країні, ми змінюємо розклад наших ефірів. Нова годинна програма замінить дві щоденні півгодинні, що не дають достатньо часу на глибинне висвітлення української та міжнародної політики.

В Україні нині більше відкритості, більше новин і більше думок. Новинний день не закінчується о сьомій вечора, а також ми маємо брати до уваги слухацькі звички нашої завантаженої справами аудиторії. Консолідація наших ефірів о 22:00 дасть нам час для глибшого аналізу подій дня і дасть нам змогу краще чути наших слухачів – з допомогою наших дедалі популярніших інтерактивних програм. Нову, годинну програму Української служби Бі-Бі-Сі, можна буде слухати з 4 квітня 2005 року у більшості великих міст України на хвилях нашого основного партнера - Радіо “Ера”, а також на хвилях місцевих партнерів Бі-Бі-Сі і на середніх хвилях на частоті 612 кГц у Києві й Харкові. У світлі прагнення нового українського уряду приєднатися до НАТО і ЄС, ми вважаємо, що матимемо особливо важливу роль в інформуванні наших слухачів про ці організації.

Ведучи мовлення з Лондона, ми – в дуже вигідному становищі, бо можемо розповідати, як Україну сприймають на Заході. Але ми усвідомлюємо й те, що дедалі більше ми маємо діяти в Україні. Ми розширимо співпрацю з українськими мовниками, у тому числі не лише з комерційними станціями, але, сподіваємося, і з Національним радіо України. Зрештою, сподіваємося ми, що новий політичний клімат в Україні колись дасть можливість нам провадити мовлення з України у якості “Бі-Бі-Сі-Україна” – української компанії з власною ФМ-частотою. Ми не домагатимемося особливого ставлення, тільки нагоди, щоби до нас ставилися так само, як до будь-якого мовника в Україні. Ми вважаємо, що наша редакційна політика і досвід 13 років мовлення українською є доказом нашої незалежності. Ми будемо готові подати заявку на ліцензію – так само, як будь-який місцевий мовник. Сьогодні в Україні багато розмов про громадське мовлення, а ми вже – громадський мовник. Сьогодні це може видаватися далекосяжним задумом, але я – оптиміст. І вірю в Україну!