Нещодавно ряд діючих українських організацій звернувся до Верховної Ради України з проханням ліквідувати Національну експерту комісію з питань захисту суспільної моралі. Подібні заклики, як відомо, лунають не вперше, тому навряд чи всіх зацікавлених здивує як чергова спроба згорнути діяльність НЕК на законних підставах, так і традиційне ігнорування цієї та інших вимог в купі з демагогією керівника цієї одіозної установи, юриста Василя Костицького, котрий завжди назве біле чорним, обґрунтувавши свою думку.

Проте ані керівництво НСЖУ, ані керівники ІнаУ, які є серед тих, хто цього разу вирішив іти єдиним фронтом на НЕК, чомусь не навели єдиного вагомого аргументу на користь того, що Нацкоммор таки треба ліквідувати. Аргумент цей помітний навіть неозброєним оком.

Давайте не товктися вже довкола сумнівних «еротико-порнографічних» висновків (вони ж - вироки), до яких зводяться всі суперечки довкола діяльності НЕК. Будемо відштовхуватись від загальних положень, якими керується Нацкоммор у своїй діяльності і які є на головній сторінці офіційного сайту комісії. А саме: основою цієї діяльності є Закон України «Про захист суспільної моралі».

Більше того: без малого два роки тому Василь Костицький, даючи інтерв'ю «Детектор медіа», сказав дослівно наступне: «Ми підготували нову редакцію закону «Про захист суспільної моралі». У ньому, по-перше, з'явилися такі терміни, як ксенофобія, антисемітизм, українофобія (виділено мною - А.К.), такі визначення, як «неповага до національних та релігійних святинь». Друге: в чинному законі у ст. 2 «Загальні положення» мало би бути виписано загальні положення, а там фактично заборони. В статтях 5 та 6 ми виписуємо чіткий перелік того, чого не можна показувати по телебаченню і писати в пресі. Наприклад, не можна писати речі, які принижують або ображають націю чи особу за національною ознакою (знову виділено мною -А.К.), принижують особистість. Якщо ми хочемо бути європейською державою, то давайте бути у всьому, не тільки в тому, що все можна, а й у тому, що не можна, те, що заважає іншим».

Справді, у згаданому Законі, проект якого розробив Леонід Черновецький, а підписав документ Леонід Кучма в 2003 році, Загальні положення, котрі йдуть пунктом 2, не містять нічого, так би мовити, сексуально стурбованого, на чому зробив собі скандальне ім'я Нацкоммор. Жоден із пунктів цього положення не закликає виявляти продукцію еротичного, сексуального та, прости, Господи, порнографічного характеру. Натомість забороняється пропаганда національної ворожнечі, українофобія і заодно - наркоманія. Між іншим, своїм недавнім оригінальним вчинком не хто інший, як президент України Віктор Янукович несподівано довів, як він особисто виконує саме положення про заборону пропаганди наркоманії, ставши враз непересічним борцем, серед іншого, за суспільну мораль.  

Проте це - поодинокий факт. Натомість член уряду, діючий міністр освіти та науки Дмитро Табачник порушує положення Закону України «Про захист суспільної моралі» регулярно. Причому - в виділених мною вище позиціях, які відповідають поняттям «українофобія», «образа нації чи особи за національною ознакою». Загалом же повністю суперечать завданням НЕК, діяльність якої спрямована, цитата, на «піднесення       культури та духовності українського народу, виховання майбутніх поколінь українців на основі традиційних духовних і культурних цінностей, на засадах народних традицій, українських звичаїв, етичних норм і правил поведінки, що склалася у суспільстві».

Свої погляди Табачник висловлював щонайменше протягом останніх десяти років як в усній, так і письмовій формі. Нема смислу вкотре перераховувати всі приклади, що підтверджують українофобію Дмитра Володимировича та його відверту неповагу до громадян тієї національності, яка на території України є титульною. Кому цікаво - наберіть хоча б у «Яндексі» навіть російською мовою слово «антиукраинские», і воно відразу буде автоматично продовжено, утворивши фразу «антиукраинские высказывания табачника». Посилань на жодне інше прізвище там не буде. Кому не хочеться експериментувати, можете переглянути ось цю публікацію на «Детектор медіа», де якщо не повний комплект порушень паном Табачником основних положень Закону «Про захист суспільної моралі», то щонайменше «джентльменський набор».

Тут ваш автор прекрасно розуміє, що стає на слизьке: адже висловлювати свої погляди у вільному суспільстві теоретично моє право всякий табачник. Я ось у кожному своєму тексті теж висловлюю свої погляди. Проте і музиканти, і письменники, і художники, і журналісти, які отримали зауваження від НЕК і з якими ця комісія невтомно бореться щонайменше півтора останніх роки, теж висловлювала СВОЇ погляди! Той же Кузьма Скрябін, на якого Нацкоммор пішов хрестовим походом, при всьому моєму неоднозначному ставленні до нього, не співає, як говорили раніше, з чужого голосу.

Тим більше, що людина з поглядами Табачника за визначенням не може обіймати ту посаду, яку обіймає він. У жодній з цивілізованих країн, навіть тих, де, за словами Костицького, є аналоги НЕКу. Міністр освіти Франції не скасовує іспити з французької мови, а пересічний француз називає гітлерівців окупантами. Тих же, хто ішов у Опір, називають борцями за визволення Франції від окупантів і патріотами. Тоді як для Табачника кожен борець за звільнення України від окупантів (хоч комуністів, хоч націонал-соціалістів) - чомусь зрадник. Зрадник - чого, якої країни?

Ваш автор, наприклад, шкодує, що нема радянської влади. Інакше я вів би свідому антирадянську пропаганду і мене б посадили як зрадника невідомо якої батьківщини.

Скільки б разів Дмитро Володимирович не заявляв, що його особисті погляди жодним чином не визначатимуть його діяльність на посаді головного українського освітянина, практика показує - це зовсім не так. Вже одне бажання писати спільний із Росією підручник з української історії та перекреслити останніх десять років цієї історії підтверджує це. А чого варті нічим не приховане втручання Табачника в визначення результатів проекту «Великі українці»!

Гаразд, не любить пан Табачник пана Бандеру. Проте називати його коляборантом та вимагати викладати це як істину в школах нашим дітям означає: Дмитро Володимирович - навіть не за Росію, а за радянську владу. Адже набила оскомину істина: Бандера уклав із гітлерівцями такий самий ситуативний союз проти комуністів, як свого часу Сталін уклав угоду з Гітлером, поділивши Європу. Значить, Сталіну можна, а Бандері - зась? Ось тільки Сталін будував імперію, а Бандера тими засобами, якими міг, боровся зі Сталіним, а заодно - і з Гітлером. І оцінку давати слід цим засобам, визнавши: це була партизанська боротьба. Така сама, яку вели російський дворянин Денис Давидов із французькими окупантами та український комуніст Сидір Ковпак - із німецькими.

Та облишимо ці справді нескінченні суперечки. Повернемося до предмету нашої розмови: Дмитро Володимирович своїми заявами, причому - старанно продуманими, порушує Закон України «Про захист суспільної моралі». А Василь Васильович чомусь ці порушення ігнорує. Хоча мусив би щонайменше дати їм власну публічну оцінку.  

Згоден, не для того український уряд виділяє на НЕК мільйони гривень щороку, аби голова цієї комісії критикував чи бодай робив зауваження члену уряду. Проте, нагадаю, Табачник відзначався подібними поглядами завжди. Так, він, висловлюючи їх усно та письмово, на той час був приватною особою. Але ж і письменник Олесь Уляненко, самовиражаючись у своїх книжках, теж приватна особа! Між тим експертиза книжок Табачника, таких, наприклад, як «Фашизм в Україні», Нацкоммором проведена чомусь не була.

Як бачите, тема вдячна, говорити можна довго. Але і Верховній Раді України, до якої надано згадане на початку звернення, і президенту, котрий, як уже зазначалося, довів свою небайдужість до деяких положень згаданого закону, варто було б зробити кілька робочих висновків.

1. Звільнити з посади Василя Костицького як такого, що не виконує своїх прямих обов'язків, не реагуючи на прямі порушення положень Закону України «Про захист суспільної моралі».
2. Ліквідувати НЕК як орган, котрий, по суті, не виконує своїх функцій, звільнивши, таким чином, певну витратну статтю в бюджеті. Кілька мільйонів, вивільнених від НЕК, можна спрямувати, наприклад, на реформу комунального господарства. Або - на інші бюджетні установи. Дрібничка, але приємно.

Василь Васильович може уникнути лихої долі, зберегти свою посаду, а заодно - і НЕК. Для цього лише варто публічно висловити свою позицію та позицію Нацкоммору стосовно висловлювань та діяльності Дмитра Володимировича. Або ж так само публічно заявити: ні, діяльність Табачника не суперечить Закону «Про захист суспільної моралі». І немає нічого антиукраїнського у його намірах скасувати український дубляж фільмів та іспити з української мови в Україні, де українська мова є державною і з чим погоджувався навіть діючий президент.

Якщо ж у всьому, що пропагує Табачник, є ознаки образи нації за національною ознакою, цього високопосадовця треба звільнити з посади. Або в кращому випадку суворо попередити про неприпустимість подібних дій та заблокувати всі його ініціативи, котрі суперечать згаданому закону.

Тут я навів класичний випадок «виделки»: звільнити треба або Костицького за непрофесіоналізм, ліквідувавши заодно НЕК, або - Табачника за названі вище порушення. В обох випадках буде хоча б незначний натяк на існування справедливості: якщо не людської, то вищої.

Проте, як ви, очевидно, зрозуміли, Костицький і Табачник один до одного претензій не мають. Це свідчить про наступне.

Нинішня влада поділяє та підтримує діяльність Дмитра Володимировича, нехай вона і суперечить Закону України. Натомість структура, очолювана Василем Васильовичем, котра в особі її керівника ігнорує порушення Закону, потрібна як елемент цензурно-репресивного механізму. Ну, а порушення цього закону - не перше і не останнє порушення законів у нашій країні.

Одначе є надія: хоча б заради того, аби частково зняти соціальну та суспільну напругу і хоч трошки потрафити тій частині України, якій діюча влада теж підсвідомо хоче сподобатися, найближчим часом подібні прохання будуть задоволені. При всьому, знову ж таки, неоднозначному ставленні до активістів опозиції, хочеться, аби в своїх прогнозах скорої відставки Табачника вони виявилися праві. Адже або цього рішення, або хоча б ліквідації НЕК вимагають насамперед логіка, прагматизм та професійність. Не забувайте: саме такими якостями наділила себе діюча владна команда.