Міліцейська пектораль
Костянтин Стогній замислював створити Перший міжнародний фестиваль телевізійних фільмів «Золота пектораль» як неформальний показ проектів кримінальної та екстремальної тематики.
Для цього було сформовано кілька номінацій: «Таємниці історії», «Експедиція у минуле», «Марафон-екстрім» та «Кримінал ТВ». Однак, за словами Костянтина, згодом від усіх обмежень, у тому числі і жанрових, відмовилися. Єдиним критерієм був певний рівень професійної якості. Спонсором фестивалю виступив підприємець Андрій Лопушанський, який має стосунок до «Роял готелю» та спа-курорту «Женева».
Найбільше проектів на фестиваль подав російський канал «Рен-ТВ». Зокрема, «Справа стрілочників» про Скнилівську трагедію та «Гніздо Чорного янгола» про загони чеченських бойовиків, які отримали золоту та срібну пекторалі в номінації «Експедиція у минуле», належать до циклу документальних проектів каналу - «Громкое дело». Так само «Рен-ТВ» займався виробництвом фільму «Війна. Недитячі ігри» з циклу «Секретні матеріали» - це історія про дітей-саперів під час Другої світової війни. До речі, ця історія стала одним із проектів, що викликали найбільше зацікавлення журі. Фільм отримав бронзу в номінації «Таємниці історії». У цій же номінації було представлено й фільм про Першу чеченську війну - «Полонені та забуті». Зауважмо, що, крім «Справи стрілочників», всі золоті нагороди здобули українські проекти.
Відсутність будь-яких, навіть жанрових, обмежень для проектів, поданих на фестиваль, зумовила суперечності: в одній номінації змагалися між собою документальні фільми, телевізійні програми та художні стрічки або комерційна документалістика та кіно, близьке до артхауса. Приміром, фестивальний фільм Дмитра Тяжлова «Я пам'ятник собі» (виробництво продакшну «Новий Київ») переміг «із відривом в один голос» добротну комерційну документалістику «Рен-ТВ» в номінації «Таємниці історії». Як уже повідомляла ТК, цей проект нещодавно брав участь у Docudays UA. Фільм викликав різні думки журі та палку дискусію (детальніше невдовзі читайте в інтерв'ю Дмитра Харитонова. - ТК). Цю стрічку режисер та оператор Дмитро Тяжлов знімав упродовж чотирьох років, її прем'єра відбулася на Нью-Йоркському фестивалі, а незабаром картина братиме участь у фестивалі Go East (Вісбаден). До речі, сам Тяжлов приємно вразив, подякувавши «Детектор медіа» за те, що дізнався про фестиваль «Золота пектораль» саме з нашого видання.
Як повідомили ТК, деякі роботи, представлені на фестивалі (переважно російського виробництва), члени журі пропонуватимуть відділам закупок своїх телеканалів. Зокрема, Марк Гресь, який нещодавно обійняв посаду директора творчого об'єднання художніх та публіцистичних проектів Першого національного, розглядає можливість придбання фільмів фестивалю, а той же Костянтин Стогній пообіцяв запропонувати деякі стрічки керівництву ICTV.
В інтерв'ю ТК Костянтин Стогній, ініціатор фестивалю, розповів про сам форум, а також про зміни у планах свого продакшну «Жара» та про те, заради чого він повернувся в МВС.
- Костянтине, як виникла ідея фестивалю «Золота пектораль», і чому ви вирішили його організувати?
- Два роки тому я пішов із МВС і став вільним журналістом. Але коли я працював у міліції, ініціатором появи фестивалю був покійний Юрій Кравченко. Коли він був міністром, у кінці року обов'язково підводилися підсумки найуспішніших матеріалів на кримінальні теми. Після нього ця традиція також розвивалась, і при міністрі Смирнові з'явилася відзнака «Найкращий критичний матеріал». Тобто журналісти, які пишуть на кримінальну тематику, мали нагоду зустрічатися, знайомитись, обговорювати свої матеріали один із одним і з прес-службами правоохоронних органів. І всі знали одне одного, тому якщо був потрібен якійсь коментар - отримати його було легко. Потім, коли я пішов із міліції, це все, на мою думку, розсипалось... Я не знав, що повернусь у міліцію, тому в мене виникла ідея такого проекту. Я особисто подзвонив тим людям, яких вважаю авторитетними, і запросив їх у журі. Це і Андрій Бенкендорф, який знімав «Бандитський Петербург», «Європейський конвой», і відомий документаліст Дмитро Харитонов, і Марк Гресь - дуже відомий сценарист. Вони погодились, і ми почали робити фестиваль. А потім мені було запропоновано повернутись у МВС, і фестивалем здебільшого займалася дирекція та організатори, тому що я, як радник, був більше прив'язаний до міністра.
- Тобто цей фестиваль насамперед мав на меті зібрати проекти на кримінальну тематику?
- Від початку ідеєю було об'єднати журналістів, які пишуть на кримінальні теми. Дуже добре відгукнулися на нашу пропозицію росіяни з «Рен-ТВ», які прислали найбільшу кількість робіт. Я думаю, що нині і в Росії, і в Україні дуже актуальною є тема суспільного контролю за діяльністю влади, правоохоронними органами. Причому якщо в нас за правоохоронними органами наглядає прокуратура, то в Швейцарії це роблять журналісти. Якщо журналіст написав матеріал про зловживання якогось чиновника, після цього може бути лише два наслідки: або садять того, хто написав (якщо це неправда), або садять того, про кого це написано, якщо факти підтвердилися. Іншого шляху немає.
- Які критерії були до відбору фільмів, і як ви визначали номінації?
- Я не встановлював жодних рамок для проектів. Я дуже не хотів, щоб було як на деяких інших фестивалях, де є стратегічна лінія засновників чи президента фестивалю та імітується демократична процедура відбору, а насправді переможців заздалегідь визначено. В нас було нормальне голосування, кожен поставив біля роботи плюси та мінуси, висловив зауваження, і ті, хто отримав найбільше голосів журі, переміг.
- Тематика робіт, які подавалися на фестиваль, також могла бути різною? Це не обов'язково кримінал?
- У нас багато номінацій, але я готовий погодитися, що критерії розподілу стрічок не є чіткими. Тут я теж запитував у дирекції, чому стрічку «Кілер у погонах» віднесено до номінації «Марафон-екстрім», яка планувалася, приміром, під проекти про ралі Дакар, або, приміром, щось на кшталт фільму Дмитра Харитонова про пошук скарбів в Атлантичному океані. Тобто це мали бути екстремальні фільми. А от «Кілер у погонах» - про казино, розстріл, дівчинку, що допомогла розкрити цей злочин. Є спірні речі.
- За який фільм ви вболівали? Що вас найбільше зацікавило в конкурсній програмі?
- Мене зараз важко чимось вразити. От історія з дітьми мене стурбувала, «Війна. Недитячі ігри» («Рен-ТВ», бронзова пектораль. - ТК) - це картина про те, що підлітків готували для розмінування полів. Навчити нормально їх не могли, і багато з них підірвались і загинули. Їх було близько 46 тисяч, вони не є учасниками війни, тому що були в секретному загоні. Ніхто не хотів створювати резонанс навколо того, що Радянський Союз використовував дітей для розмінувань і посилав їх фактично на загибель. Розумієте, два роки тому ми робили фільм про чорнобильський підрозділ - людей, до яких у 1986 році після аварії приїжджали з військкомату і як військовозобов'язаних відправляли в Чорнобиль, щоб вони піском засипали палаючий реактор. Вони заступали на зміну, а назад поверталися вже лисими та хворими. Багато з них вже померло, а ті, хто лишилися, є дуже хворими і не можуть навіть користуватися пільгами. Бо це також був ніби секретний загін. Тому історія про дітей-мінерів мене дуже вразила. А для душі - в номінації «Марафон-екстрім» було представлено роботу про Марокко - «Країна, де заходить сонце», про шаманів Сахари. Я добре знаю автора фільму - це Олександр Зуб (продакшн «Жара». - ТК), і сильно вагався, чи включати цю картину в номінацію. Знаєте, ми включили її на прохання Марокканського королівського двору.
- Які плани у вашого продакшну «Жара» на цей рік?
- Всі плани призупинено, тому що мені запропонували посаду в МВС, і в мене є дуже сильне бажання зробити міліцію кращою, відкритішою до журналістів. Я хочу створити прозору систему, яка б викликала довіру та повагу. Ще не минув місяць, як міністр зайняв свою посаду, а я свою, але вже розроблено наказ №88.
Та оскільки я вже став чиновником, то розвивати власну студію вже не можу, закон це забороняє. Держчиновник може займатися творчою та викладацькою роботою. Я можу бути ведучим, журналістом. Тому ми поки заморозили наші проекти. Можливо, треба почекати якийсь час, рік... У нас є дуже цікаві матеріали про пошуки німецької бази 211. Також є плани щодо Марокко (я якраз зв'язався з Олександром Зубом): раз на рік у Сахарі відбувається форум шаманів, вони злітаються з усього світу. Я хочу з глядачами розібратися, де містика, а де фольклор, народні традиції, музика. Також можуть бути в нас і екстремальні подорожі. Або такі випадки, як із «Фаїною». Можливо, буде підібрано ще одного ведучого для «Надзвичайних новин», ми визначатимемо це з керівництвом ICTV. Інколи я все-таки буду виходити в ефір, але в щоденному режимі в студії мають працювати інші ведучі. Все-таки програма отримує нормальні рейтинги, та й має свою місію - соціального захисту людей.
- Ви раніше говорили про плани продажу своїх проектів на російський ринок. Чи вдалося їх вам реалізувати?
- Нас не дуже влаштовували ті ціни, які нам пропонували (можливо, на це вплинула криза). Найбільш вдало ми продали відео про Сомалі та піратів. Фрагменти цього фільму в нас купували, і купували фільм із подальшим перемонтажем. Але наша студія-виробник повноцінно продажами не займається. У цьому плані ми співпрацюємо з Владом Ряшиним і його Star media.
- Star media активно продає фільми не лише в Росію, а й в інші країни...
- У нас є продажі та перемовини з компаніями у Казахстану.
- Якщо повернутися до того, як ви схарактеризували мету свого повернення до роботи в міліції: як ви бачите стратегію налагодження системи контролю журналістів за роботою міліції?
- Ми будемо поетапно налагоджувати цей процес. Плануємо під егідою МВС зробити інформаційний центр, який би об'єднав усі прес-служби силовиків. Туди мають входити прес-секретарі всіх віце-прем'єрів і представники прес-служб усіх силових відомств України. От є така ідея, щоб полегшити журналістам здійснювати громадський контроль за роботою цих структур.