НЕК в облозі

Круглий стіл «Засоби масової інформації та захист суспільної моралі», організований Інститутом медіа права та Національною радою з питань телебачення і радіомовлення за підтримки ЄС та Ради Європи, пройшов 19 березня. Цілком передбачувано значна частина обговорення була присвячена діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Фактично учасники засідання поділилися на два табори: тих, хто критикував НЕК, і представників НЕК, які відбивалися від цієї критики.

Голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький підкреслив, що комісія у своїй діяльності відштовхується від думки, що держава не може втручатися в питання моралі, однак вона може її захищати. Він також розповів про свою теорію розподілу влади, у якій замість законодавчої, виконавчої та судової, знаходить свої місце, зокрема, контрольно-наглядова, до якої пан Костицький зараховує прокуратуру, правоохоронні органи та... НЕК.

«У світі всюди, куди б ви не приїхали, порнографія, еротика, насильницькі фільми вмонтовані у сферу кодованих оплачуваних не загальнодоступних каналів. Чому вони в нас перебувають у такому стані? Чому ми маємо червоніти перед своїми дітьми, коли ми зранку у вихідний день не можемо включити телевізор, тому що там іде секс або насильство?», - риторично допитувався в аудиторії Василь Костицький.

На думку пана Костицького, держава повинна скерувати до саморегулювання індустрію, яка до цього не доросла. У приклад він навів Етичний кодекс журналіста, який розробила й оприлюднила (sic!) комісія. Утім, як помітила виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету Катерина Котенко, цього кодексу 19 березня на сайті комісії не виявилося. Також пані Котенко звинуватила НЕК у закритості. За її словами, ІТК протягом останніх двох років не може потрапити на «відкриті» засідання, реєструючись одразу після оприлюднення анонсу засідання, оскільки в залі засідань нібито бракує місця. «Назвіть, будь ласка, приклади каналів, на яких зранку ви бачили еротику і насильство», - попросила вона. «ICTV, Новий канал, здається, К1 чи може М1 - це те, що я особисто дивився і мені було соромно», - відповів голова НЕК. Закиди щодо закритості здивували Василя Костицького: «Подзвоніть до пана Вересня і запитайте: коли він прийшов на засідання, його не пустили? Він узагалі без акредитації прийшов і захотів побувати як журналіст». Але на запитання Катерини Котенко, чи зможе представник ІТК наступного разу потрапити вільно на засідання, він відповісти не спромігся.

«На останньому засіданні був повністю вільний доступ журналістів і представників Спілки художників, які захотіли прийти», - заявила нещодавно введена до складу НЕК членкиня Оксана Рублюк. Як уже повідомляла ТК, секретар Спілки фотохудожників України Ростислав Кондрат був спеціально запрошений апаратом комісії на засідання, де всі члени комісії одноголосно присоромлювали його. Водночас говорити про відкритість не доводиться: на засідання журналісти потрапляють за акредитацією, при цьому їм не дозволено ознайомлюватися з проектами рішень та експертними висновками. Між іншим, юрист Української асоціації видавців періодичної преси Олександр Дяченко поскаржився НЕК на те, що вони оприлюднюють на сайті лише рішення, а результати експертизи, які є підставою для цих рішень, залишаються невідомими громадськості. Чи дослухається комісія до його зауваження, поки невідомо.

Зарегульована Україна й ліберальна Європа

З іншого боку, існування такого суперечливого органу, як НЕК, закріплене законодавством. Як розповів довгостроковий консультант спільного проекту ЄС та Ради Європи «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі» Ад Ван Лун, ще 2004 року українська сторона попросила Раду Європи провести експертизу закону про захист суспільної моралі. Її провів професор Дірк Вооргоф з університету міста Гент, що в Бельгії, і визначив три типи зауважень. По-перше, обмеження в законі не є чіткими. По-друге, закон має занадто широку сферу дії. «Багато речей можна санкціонувати кримінальним законодавством, але не можна це обмежувати заздалегідь. Наприклад, якщо людина хоче пропагувати насильство, вона може це робити, але за це мають бути наслідки», - пояснив пан Ван Лун. І по-третє, закон визначає декілька процедур ліцензування та попередньої заборони. «А це означає попередню цензуру, що суперечить ст. 10 Конвенції про права людини», - додав пан Ван Лун. Як резюмував експерт, закон не відповідає європейським стандартам. І щоб не накладати завелику кількість попередніх заборон, зокрема й на ЗМІ, його потрібно змінити і звузити сферу його дії.

На думку міжнародної громадськості, держава не повинна втручатися в діяльність медіа, якщо цього можна уникнути й віддати на саморегулювання. «Держави можуть розробити лише стандарти, рамки саморегулювання. Приміром, у деяких країнах ліцензія на мовлення видається з вимогою того, що мовник повинен стати членом саморегуляторної організації індустрії», - розповів Ад Ван Лун.

Окрім цього, повноваження державних органів не повинні перетинатися, як це відбувається в Україні, наприклад, з прокатною комісією Мінкульту і з моральною комісією. Також міжнародного експерта здивувало, що в Україні є практика видачі прокатних посвідчень державним органом. «Це безумовно суперечить Конвенції з прав людини. Прокатники мають отримати дозвіл від продюсера, щоб не порушувати авторські і суміжні права, але жодного дозволу від державних органів не повинно бути», - зазначив пан Ван Лун.

У відповідь на запитання аудиторії, чи можна мати різні органи, які б втручалися в питання суспільної моралі, голова департаменту Директорату аудіовізуального контенту Італії Майя Капелло відповіла: «Є органи, які займаються захистом неповнолітніх. Але треба розрізняти захист неповнолітніх і захист суспільної моралі». За її словами, в Італії три органи займаються регулюванням медіасфери й, зокрема, захистом неповнолітніх: держава - видає ліцензії на мовлення; національний регулятор - незалежний від держави орган, який займається моніторингом і накладає санкції на порушників; корегуляторний орган - об'єднує представників держави та індустрії, розробляє законодавчі норми для накладання санкцій. У Німеччині питанням захисту неповнолітніх займається спеціальна інституція, яка, зокрема, класифікує телепрограми за віковими обмеженнями. У Нідерландах цим опікуються виключно організації саморегулювання. «Жодна інша європейська країна не заходить так далеко, як Україна», - сказала Майя Капелло, проаналізувавши український закон про захист суспільної моралі.

Пані Капелло навела цікаві приклади з міжнародного досвіду регулювання. У Європі, зокрема, виготовлення дорослої порнографії не карається. Ст. 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення зазначає, що порнографію не можна передавати. У європейських країнах різне тлумачення того, що є порнографією. Приміром, у Франції і Швеції заборона стосується показу сексуального насильства, у Латвії - педофілії, зоофілії та некрофілії, у Португалії критерієм є естетична цінність, у Румунії - фільм не повинен показувати реальне життя, у Словенії сексуальний контент не повинен бути явним. Натомість дозволена еротика, жорсткість чи м'якість якої також відрізняється від країни до країни. У Британії та Італії будь-яка еротика дозволена, але в закодованому вигляді. У Франції та Швеції - ненасильницька порнографія, на Кіпрі - інтенсивний еротичний контент, у Нідерландах присвоюються різні вікові рейтинги для еротичного контенту, у Словенії дозволене «м'яке порно».

Контроль за дотриманням правил показу наступає лише після показу, а не до, і передбачає санкції, зокрема штрафні. Діапазон розміру штрафів - від 4 тис. євро в Австрії до 600 тис. євро в Іспанії або 5% доходів у Франції та Німеччині. «В Італії мінімальні й максимальні розміри штрафів регламентовані законодавством. Коли ми виносимо рішення про штраф, ми враховуємо, наскільки серйозним є порушення, якою була поведінка мовника раніше, який капітал у мовника та чи вистачить у нього коштів сплатити цей штраф (передбачена навіть розстрочка виплати)», - розповіла вона. Розмір штрафів у Італії становить від 25 тис. до 250 тис. євро для загальнонаціональних мовників і 1/5 цієї суми для регіональних. Окрім того, в Італії був прецедент з анулюванням ліцензії супутникового каналу, який в денний час у незакодованому вигляді транслював «жорстке порно».

Закон не витримує критики

Окрім зарубіжних експертів, аналізом вітчизняного законодавства про мораль займаються й українські юристи. «Чинний закон встановлює обов'язковий попередній контроль усіх матеріалів, дотичних до теми еротики», - зазначив директор Інституту медіа права Тарас Шевченко. А велика кількість звернень до експертної комісії, про яку заявляє Василь Костицький, пов'язана з тим, що закон зобов'язує до неї звертатися виробників еротичної продукції. В Україні, за його словами, є дві форми цензури: діяльність НЕК і практика прокатних посвідчень. Причому, моральна комісія перетинається в повноваженнях з прокатною комісією Мінкульту і Нацрадою. І слід позбутися дублювання функцій.

Керівник центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова відзначила, що закон про захист суспільної моралі суперечить законам про телебачення і радіомовлення та про ліцензування певних видів діяльності, а також містить чимало внутрішніх розбіжностей. Наприклад, в одних положеннях закону допускається трансляції еротичних програм з 24 години до 4 години, а в інших - лише за умови спеціальної обробки сигналу (тобто кодування).

До того ж, учасники круглого столу наголосили на тому, що новий законопроект про захист суспільної моралі, розроблений самою комісією, ще більше посилює норми попереднього контролю, які вони критикують у чинному законі. Їм таки вдалося переконати Василя Костицького, щоб у новій редакції закону комісія відмовилася від попередньої цензури. Натомість, пан Костицький хоче ввести до обов'язків комісії накладання санкцій за оприлюднення продукції еротичного характеру.

«Ми виступаємо за скасування закону про захист суспільної моралі. Лише норми захисту прав неповнолітніх слід перенести до кримінального законодавства», - заявила Ольга Большакова, і ця ідея може знайти відгук у Верховній Раді, оскільки, відкриваючи круглий стіл, народний депутат Андрій Шевченко казав, що настала потреба в зміні закону або в його скасуванні.

Учасники обговорення домовилися оформити свої пропозиції у вигляді резолюції круглого столу протягом 10 днів. Попередньо до резолюції внесли пропозиції до законодавців розділити функції різних органів у сфері моралі та скасувати цензурні повноваження НЕК.