Між Києвом і Ванкувером 10 годин різниці, тому відкриття ХХІ зимових Олімпійських ігор у Канаді 12 лютого Перший національний почав транслювати о четвертій годині ранку 13-го та подав повтор увечері.

Три офіси працюють як одне ціле: Ванкувер, Вістлер та НТКУ.

Ще до від'їзду команда Першого національного чітко спланувала, що буде в ефірі, бо кожна пряма трансляція дає розуміння, наскільки Україна ближча до світу. Звідси максималізм - висвітлювати все, працювати в Канаді двома офісами: Ванкувер - змагання у закритих залах, Вістлер - відкриті види спорту.

Ризик адаптації пройшов швидко. Навіть плюсова температура і дощі не стали причиною втрати оптимізму. На моє запитання, що їх втішає, хлопці відповідали - наші дівчата.

З першого дня Ванкувер полюбив нашу делегацію. Найперше - завдяки елегантній формі, яку презентував телекоманді Першого національного Олімпійський комітет. А якщо готель у центрі міста, до роботи - 20 хвилин пішки, то по дорозі вас зупинять волонтери, водії, патронатні служби, серед яких чимало українців. Компліменти - зайвий привід познайомитися. Моїм колегам щодня раджу запам'ятовувати, які запитання викликає напис «Україна». Як кажуть - для історії. Україна впізнавана всюди.

Справедливо нагадати, що левова частка роботи Першого національного на зимовій Олімпіаді-2010 зроблена ще два роки тому. Координатори об'єднання з міжнародних відносин НТКУ почали інтенсивно лобіювати участь України в EBU. Електронні директиви, анкети, службове узгодження параметрів мовлення з усіма підрозділами телекомпанії, замовлення коментаторських кабін, страхування, готелі. Щодня відповіді на запити. Тестували нас і на двох міжнародних зустрічах. Це безконечна робота, завершення якої - сьогодні в ефірі.

За впевненим, розміреним ефіром складається враження, ніби щодень ТО «Спорт» транслює Олімпіаду. Не без проблем, звісно.

Зараз у Ванкувері й Вістлері кожен журналіст по кілька разів перевіряє факти, які щохвилинно оновлюються. Міжнародний координатор Вікторія Романова оперативно знайомить із офіційними повідомленнями, замовляє перепустки, координує з EBU унілатеральні перегони та мультилатеральні трансляції. Англомовну інформацію відстежують та адаптують наші перекладачі Тетяна Сірук та Ярослава Жуковська. А ще є мільйон обов'язкового: дозволи на інтерв'ю в міжнародній зоні; коментування естафет і змагань; сценарії, зйомки, монтажі й озвучення щоденників; перевірка технічної якості телепродукту; перегони в Україну; видача в ефір; архівування.

Щодня журналіст чи режисер сам собі цензор, бо треба дотримуватися вимог. Наприклад, не розголошувати інформації про творчі задуми відкриття і закриття Олімпіади. Напередодні трансляції я, як Шерлок Холмс, намагалася вивідати тонкощі сценарію відкриття. До честі моїх колег, не видали жодного. Мене перемогла угода про нерозголошення інформації. Невдачі хронікерів у гонитві за сенсаціями на Олімпіаді коштують дискваліфікації. Приватне життя спортсмена недоторканне і показувати побут організаторів мовлення не можна. Не дозволено проводити «приховану зйомку» стратегічних об'єктів змагань. Навіть ракурс, яким телеоператор повинен знімати атлета-параолімпійця, унормовано.

Дуже строгий допінг-контроль. Цілодобова безпека спортсменів та представників ЗМІ. До речі, Ванкувер - дуже чисте місто. За кілька днів журналісти НТКУ не бачили жодного, хто б курив на вулиці, в кафе, на зупинках.

Олена Степанищева - директор ТО «Спорт», яка вже втретє у Ванкувері, - зауважила швидку реакцію організаторів на все, і навіть на сумний знак життя - загибель саночника збірної Грузії. Трагедія сталася якраз напередодні відкриття. Олімпійський комітет оперативно переговорив із рідними та президентом Грузії. Світова спільнота зимового Ванкувера зустрічала атлетів Грузії хвилиною мовчання й оплесками. Виходило так, що у неблизький світ Надара Кумаріташвілі проводжали не тільки земляки, а й увесь світ, який ніби застерігав: цінуймо життя...

З перших моментів церемонії відкриття Олімпіади держава-організатор підкреслювала: Канада повертає собі відчуття нації.

Мистецькі символи чотирьох давніх народів об'єднували серця 53 мільйонів канадців. Вожді племен, звуки тамтамів творили магічне коло. А тим часом на офіційну трибуну піднімалися корінні господарі Британської Колумбії - сучасні нащадки тих давніх родин, нині дуже успішні інтелігенти.

Мене зацікавили обличчя акторів арени. Виявляється, 70% мешканців Ванкувера - вихідці з Китаю. У 1971 році Канада оголосила себе країною мультикультурною. Тобто більше не ділилася на Канаду аборигенів та європейців. Навпаки, культурно єднала Північ і Південь, Захід і Схід. Кожного їй вдалося переконати у безпрограшному поверненні до себе.

Церемонія відкриття була святом радості. За лічені секунди арена трансформувалася у північне сяйво, океан життя, звірів та людей. Героями світлового шоу були не бугі-вугі, а справжні скрипалі та балет. І авторський поетичний монолог може бути дуже доречним, хоч у це важко повірити. Ми побачили, як виглядають сни і мальований вітер.

У всьому відчувалася повага до інститутів держави. Олімпійський прапор несли каноніри муніципальної поліції. Після гімну Канади - злива оплесків. Рідні символи в них у душі, в пам'яті, у свідомості. Дійство помітно підкреслювала молодь у вбранні національних кольорів. Телекамера встигала вихопити кленовий листок у руках глядача під куполом і на рукавичках спортсменів. Усе природно, «бо вони знають, хто вони є і що можуть дати світові».

Всі-всі, хто робить Канаду Канадою, завмерли в передчутті: хто запалить олімпійський вогонь? Усе незвично, навіть модерна чаша вогню. Можливо, окремі епізоди були дещо затягнуті. Але молоді спортивні журналісти Першого національного вкотре відчули, що найкращий підручник для коментаторів - це практика на подібних трансляціях.

Олімпіада стартувала, і перші перемоги українців варто побачити на Першому національному. Винагорода володарю Золотої медалі цього року - 100 тис. доларів. На вашу думку, це багато чи мало?