Як розподіляються авторські права при перекладі на українську матеріалів іноземних ЗМІ?

28 Січня 2004
8130
28 Січня 2004
12:35

Як розподіляються авторські права при перекладі на українську матеріалів іноземних ЗМІ?

8130
Було б дуже цікаво під вашою рубрикою "Юридична консультація" дізнатися, переклад - чия то інтелектуальна власність? І чи є вiдмiнностi в залежності від того, видання якої країни служить першоджерелом? "Було б дуже цікаво під вашою рубрикою "Юридична консультація" побачити висвітлення актуальної теми "Розподіл авторських прав при перекладанні українською -- з наступним використанням у mass-media – матеріалів іноземних ЗМI".
Як розподіляються авторські права при перекладі на українську матеріалів іноземних ЗМІ?
Було б дуже цікаво під вашою рубрикою "Юридична консультація" дізнатися, переклад - чия то інтелектуальна власність? І чи є вiдмiнностi в залежності від того, видання якої країни служить першоджерелом?

"Було б дуже цікаво під вашою рубрикою "Юридична консультація" побачити висвітлення актуальної теми "Розподіл авторських прав при перекладанні українською -- з наступним використанням у mass-media – матеріалів іноземних ЗМI". Тобто: яка законна процедура використання закордонних публікацій у перекладі, чи є вiдмiнностi в залежності від того, видання якої країни служить першоджерелом, зрештою, переклад - чия то інтелектуальна власність?

Володимир Воловненко, журналіст"

Відносини, які виникають у ситуації, що ілюструється в запитанні, досить повно регламентовані чинним в Україні законодавством.

Перш за все, слід зазначити, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України (далі –„ЦК”) та пункту 14 частини 1 статті 8 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, переклади творів є самостійним об’єктом авторського права. Суб’єктом авторських прав на переклади, тобто особою, яка володіє виключними авторськими особистими немайновими і майновими правами є той, хто здійснив переклад. Такими чином, людина, яка є автором перекладу має право на власний розсуд, без будь-яких обмежень, використовувати переклад (безумовно, з урахуванням винятків, які можуть бути зумовлені тим, що переклад здійснено за чиїмось замовленням і т. ін).

Водночас, не слід забувати, що і сама стаття в іноземному виданні є об’єктом авторського права, а це означає, що авторові статті належить виключне право дозволяти або забороняти будь-яке її використання. Зважаючи на те, що переклад, у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 441 ЦК, визнається одним із способів використання твору, можемо зробити висновок про те, що, за загальним правилом, для того, щоб зробити переклад будь-якої опублікованої статті, необхідно отримати згоду її автора.

Разом з тим, закон допускає два винятки з цього правила.

Перший виняток передбачено у пункті 3 частини 1 статті 434 ЦК і продубльовано у пункті „а” частини 1 статті 10 Закону „Про авторське право...”. Зміст цього винятку полягає в тому, що повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, не є об’єктами авторського права і не охороняються в такій якості законом. Це означає, що будь-яке використання таких об’єктів (включаючи переклад) може бути здійснено без згоди їх автора.

Зміст другого винятку розкрито у пункті 3 частини 1 статті 21 Закону „Про авторське право і суміжні права”. Закон встановлює, що відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором. При цьому, посилання на видання і автора статті є обов’язковим.

Попри те, що про такий спосіб використання як переклад, у даній нормі не йдеться, використовуючи принцип аналогії, все ж можна сказати, що це положення можна застосовувати і до відтворення статті у вигляді перекладу.

Практика свідчить про те, що застереження щодо передруку досить рідко здійснюються у тексті статті чи, навіть, після редакційного матеріалу. Однак, переважна більшість видань розміщує такі застереження щодо усіх без винятку статей в тій частині видання, яка містить інформацію про видавця, редакційний колектив тощо. У таких випадках, наявність подібного застереження, все ж, доцільно розглядати як вказівку про необхідність отримання згоди автора (частіше – видання) на здійснення передруку статті. У свою чергу, відсутність такого застереження взагалі, дозволяє зробити переклад і опублікувати його без згоди автора, обмежившись лише вказівкою його імені та джерела первісної публікації.

Нарешті, у відповідності до статті 6 Закону „Про авторське право...” іноземні особи та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом. Не вдаючись в подробиці міжнародних відносин України у сфері захисту авторського права, можна (з дуже невеликим перебільшенням) стверджувати, що будь-який іноземець може заявити претензії з приводу неправомірного використання його статті в іноземному виданні українським журналістом. Країна походження такого іноземця великого значення, при цьому, не має.

Отже, редакційна стаття є об’єктом авторського права, а тому здійснювати її переклад без згоди автора або особи яка наділена авторськими правами (найчастіше – це видання в якому опубліковано статтю) не можна. Виняток становить лише ситуація, коли у виданні, в якому опублікована стаття, не міститься будь-яких застережень з приводу можливості використання розміщених у ньому статей, проте, в цьому випадку обов’язково треба посилатись на ім’я автора статті та назву першоджерела.

Якщо переклад статті здійснено з дотриманням прав автора оригіналу, то автор перекладу сам набуває авторських прав на переклад, якими може самостійно розпоряджатись (в тому числі забороняти використання перекладу іншим особам).

Країна, в якій було опубліковано твір, переклад якого опубліковано в Україні, принципового значення при вирішенні даної ситуації не має.

Богдан Яблонський, адвокат, старший юрист в Адвокатській фірмі „Грамацький і партнери”

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
8130
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду