До початку запису програми «Гордість країни» в столичному театрі імені Івана Франка лишається пару хвилин. Політики вітаються одне з одним, жартують, а Юрій Луценко цілує руки Раїсі Богатирьовій. Лауреати премії в першому ряду, дорослі здебільшого з дітками, проте й самі поводяться як діти: «Дивися, синку, он Литвин, він голова Верховної Ради. Дивись, а он де сам Кличко прийшов, потім попросимо автограф». Поки складно вловити, хто на кого подивитися прийшов, але сусідство віп-персон людям явно імпонує. Сценографія вражає несподіваним дизайнерським рішенням: сцена в два рівні, ще й велика авансцена, яскраві декорації, посередині величезний рухомий екран. Запрошені заповнюють зал: жінки у вечірніх та коктейльних шатах, чоловіки в краватках. Панує атмосфера урочистості, свята. Веде церемонію генеральний директор каналу ICTV Олександр Богуцький.

Цього рокуч було представлено 9 номінацій:

1. Особисте досягнення. В цій номінації володарями статуетки стали брати-піаністи Андрій та Богдан Топорівські, котрі перемогли на міжнародному дитячому музичному конкурсі в Парижі. В одного з братів на момент конкурсу був зламаний палець, тому хлопчикові для перемоги знадобився не лише талант, а й мужність.

Другими лауреатами в цій номінації стали Іван Сівак та Надія Вербицька, котрі виграли низку міжнародних конкурсів та Чемпіонат світу з бального танцю на інвалідних візках.

2. Лікар року. Цю нагороду отримав завідувач відділення мікросудинної та пластичної хірургії Інституту хірургії і трансплантології імені О.О. Шалімова Олександр Резніков, людина, котра мало не щодня зустрічається з відірваними кінцівками - які не просто треба пришити, а й зробити так, щоби вони прижилися й працювали.

3. Рідкісний талант. Цю нагороду отримав «гутаперчевий хлопець» Сергії Тимофєєв, котрий переміг на Всесвітньому фестивалі «Цирк майбутнього».

4. Сила духу. Ольга Пашолок перепливла протоку Босфор (6,5 км), це завдання дуже складне навіть для досвідчених спортсменів, а Ольга втратила ноги. У планах переможиці - заплив через Ла-Манш.

5. Сімейна історія. Історія Віри Крепкіної справді вразила і змусила багатьох глядачів пустити сльозу. Ця колишня олімпійська чемпіонка після завершення кар'єри зі своїм безмежно коханим чоловіком присвятила життя сиротам, проте вихованці забули про неї, а чоловіка Крепкіної вже немає з нами.

6. Сусід року. Галина Кондрашова зробила мужній вчинок: врятувала з охопленого полум'ям будинку літнє подружжя. За свою мужність жінка розплачується власним здоров'ям, оскільки, рятуючи людей, отруїлася чадним газом.

7. Видатні приклади відваги. Некрасівське «коня на скаку остановит, в горящую избу войдет», - це про Любов Шаповал. Тікаючи з місця злочину, досвідчений рецидивіст увірвався до квартири літнього подружжя, поранив чоловіка Любови Тимофіївни. Проте 66-річна жінка кинулася на рецидивіста з сокирою - оглушила й затримала до приїзду міліції.

8. Почуття обов'язку. Григорій Лєбєй осліп ще хлопчиком. Вже майже 40 років він викладає в школі історію, основи права та економіку. Для нього не важливо, як дитина виглядає, - важливо, як вона думає.

9. Усім миром. Цю номінацію запроваджено лише цього року, проте вона стала кульмінацією всього вечора. Спочатку нагороду отримала 14-річна Олексія Юхименко. Дівчинку побив грабіжник, після нападу вона почала стрімко втрачати зір, для операції була потрібна велика сума. Єдиною радістю дівчини став інтернет-щоденник, де були всі її думки, вірші, оповідання. Їх помітила миколаївська журналістка, котра написала матеріал із закликом про допомогу, пізніше такий матеріал з'явився і в газеті «Факти». На диво, люди відгукнулися і за короткий термін зібрали потрібну суму.

Проте це ще не все. Другим лауреатом у цій номінації став, а точніше стали, екіпаж судна «Фаїна». Коли ці мужні чоловіки вийшли на сцену, зал підвівся, а боцман екіпажу подарував Віктору Пінчуку морську тільняшку. Пінчук одразу зав'язав її поверх піджака, а пізніше, вже на фуршеті, розповів журналістам сентиментальну історію про свою бабусю, яку теж звали Фаїною.

Інша тема для розмови - люди, які вітали лауреатів премії. Зазвичай це була пара - політик і зірка. На відміну від гостей церемонії, дрес-код на артистів не поширювався, а дарма. Декольте Ані Лорак і Тіни Кароль були дуже відвертими, вони, здається, геть позабували, що в залі діти. Віра Брежнєва вийшла на сцену у довгій кислотно-помаранчевій сукні, крізь яку цнотливо світився купальник. Приємно вразила Наталя Могилевська - не тільки строгою чорною сукнею, а й тим, що люди, заради яких вона співала, - пара танцюристів на інвалідних візках, - органічно вписалися в її виступ, підтанцьовуючи своєму кумирові.

Були там, як я сказала, ще й політики. В їхніх словах, як завжди, було малувато щирості й сенсу. Юрій Луценко серйозним тоном обіцяв лауреатам золоті гори і що він «усе проконтролює». Інші, не знаючи, що сказати, розсипалися в компліментах Віктору Пінчуку, як, приміром, Арсеній Яценюк: «Я хотів би звернутися до Віктора Пінчука. Ваша справа є відповіддю на питання, що таке Україна, що таке українська ідея і що таке українство». Приємним винятком виявилась Раїса Богатирьова: «Це дійство є святом чудових якостей людської душі, впевненості, й доброти, і відданості своїй справі. Я вітаю вас!». Нагороджуючи колишніх колег, вона навіть розчулено прочитала вірші про тяжку лікарську долю.

Тепер трохи про відеосюжети. Вже неодноразово порушувалося питання про те, чи варто людей, які пережили трагедію, залучати до постановочних сюжетів, повертаючи їх у тяжкі переживання? Цього року маємо те саме: натуралістичні кадри відірваних ніг, дуже реалістично зіграні маніяки-грабіжники... Перевершив усе сюжет про «Фаїну»: режисерський хід із підсилення сприйняття за допомогою пафосної мінорної музики, зображення племен Південної Африки, які мали би демонструвати піратів, був значним перебільшенням. Навіть інтерв'ю моряків та їхніх родичів були значно стриманішими за відеоряд.

Утім, лауреати поводилися спокійно: ніхто не обурювався відеорядом, всі уклінно дякували організаторам за увагу і свято. Воно й не дивно - в наш час мало хто розраховує на подяку, а найдикішу невдячність прийнято сприймати як норму. Та й хіба когось із цих людей злякаєш телевізійними кадрами?

І взагалі, відомі люди поруч, увага й повага, театр, столиця, розкіш, банкет, - усе, чого більшість із тих, ким ми так пишаємося, в повсякденному житті не мають, викликає в них щиру вдячність і радість. Як сказав лауреат у номінації «Почуття обов'язку» Григорій Лєбєй: «Я дуже хвилююся, це справило дуже позитивний стрес для мене, це все пробудило в мені могутню енергію. Я вважаю, що ця премія є великою справою, нехай Бог допомагає організаторам. Приємно, що люди, які мають великий капітал, вкладають його не лише в закордонні банки, а й у позитивні, прогресивні й життєствердні проекти. Я сприймаю життя таким, як воно є. Цей день є реалізацією мрії, яка лишиться зі мною назавжди».

Трансляція телеверсії церемонії нагородження відбудеться на Новому каналі 17 квітня о 21.30. 

Фото Сергія Ілліна