– Враження у мене абсолютно незвичне. Я цього року втік з України далеко-далеко – у Тайланд. Виявилося, що там можна відпочити дешевше, ніж у Буковелі в Карпатах. Два знайомих греко-католицьких священики (один із Дніпропетровська, другий з Одеси), допомогли знайти там дуже дешевий відпочинок. І тому на Новий рік я дивився по тайських телеканалах святкування нового 2552 року (офіційне літочислення від дня народження Будди). Я би не сказав, що це було дуже цікаво: тайські танці добрі до 10-ї вечора, а пізніше робиться трохи сумно. Подивився довгий розлогий фільм про короля і королеву, про салют над Бангкоком. До речі, короля там дуже люблять, а королеву терпіти не можуть, але мусять.

 

До України я повернувся тільки 10 січня, дивився тільки новини, щоби розібратися, що відбувається з газом. А розважальних проектів, на жаль, не бачив.

 

 

– Враження у мене погане. Я дивився багато українських каналів, але, на превеликий жаль, українського я там нічого не побачив. А оскільки українського продукту я не побачив, на знак протесту (і щоби не робити рейтингу каналам) я вирішив не вмикати телевізор. Працював над законопроектами, читав економічну літературу. Таким чином я висловив протест українському телебаченню.

 

Те, що ми бачили на «Плюсах», «Інтері», ICTV, «Україні» – на всіх без винятку каналах, –жалюгідне загравання з російською попсою. Підкреслюю – жалюгідне. Вважаю, що нам потрібно було йти зовсім за іншим сценарієм. До Нового 2010 року треба готуватися вже тепер. Росія почала записувати новорічні проекти за півроку, і державне замовлення було на чотирьох каналах, а Україна нічого подібного не зробила. Якщо в Росії канали належать росіянам, то у нас вони належать громадянам Ізраїлю, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Росії. Тому й політика, яка проводиться на телебаченні, не є українською. В мого покоління (мені по паспорту трохи за п’ятдесят, а так – двадцять вісім) уже виробився імунітет до тієї низькопробної попси, яку ми бачимо по телевізору. Але ж молоде покоління не має такого імунітету. Тому я вважаю, що ми даремно витрачаємо кошти на Перший національний, на утримання величезного штату, який там є. Ми побачили відсутність організуючої ролі Міністерства культури в цьому процесі. В іншій країні відсутність своєї лінії на телебаченні вже стала би підставою до розгляду питання про відповідальність міністра культури і голови Держкомтелерадіо. Бо в нас – тільки концерти російських поп-зірок із деякими вкрапленнями наших, причому на другорядних ролях, на підтанцьовках.

 

У нашій родині була традиція дивитися на Новий рік телевізор. Раніше витримували біля екрану до ранку. А тепер я голосував кнопкою проти такого телебачення. Я не пам’ятаю жодного року, коли би телеканали так погано підготувалися до Нового року. А якщо і було щось зроблено, то на дуже низькому рівні. Від цього було дуже сумно.

 

 

– У мене прекрасні враження. Я дивився й українські, і російські телеканали. До речі, на російському телебаченні не видно протистояння між політичними елітами України і Росії. Взагалі, на свята я дивився РТР, ОРТ, «Інтер», «1+1», Новий, ICTV, «Україну». До речі, «Україна» дала дуже багато розважальних програм. Того року я дивився мюзикл «Вечори на хуторі біля Диканьки», а цього року я не побачив нічого такого масштабу. Торік українські телеканали більш творчо підійшли до святкування Нового року, ніж цього.

 

Так склалося, що я зустрічав цей Новий рік не перед телевізором, але після того я був біля екрану. До першої ми святкували, а потім дві години ще посидів біля телевізору. Сил у мене вистачило до 3-ї години.

 

 

– Негативні в мене враження. Практично всі програми були російсько-зорієнтовані. Жоден український телеканал не спромігся зробити власного автентичного новорічного продукту, який би вважався національним. Навіть Перший не спромігся. В Російській Федерації знімається впродовж півроку від трьох до п’яти проектів (на які витрачаються державні кошти), які потім виходять і заполоняють український ефір. Україна на 18-му році незалежності не здатна зробити хоча б один новорічний національний продукт, який би показала хоча б по Першому каналу, а українські виконавці беруть участь у російських проектах. Та в нас є півсотні виконавців і продюсери, які можуть спокійно зробити тригодинну святкову новорічну програму. Тому в мене дуже сумне враження. Такого засилля російської мови на Новий рік у нас ще не було.

 

Традиції зустрічати Новий рік біля телевізора в нас немає.

 

 

– Фантастичні враження, дивилися потрошку різні програми на всіх основних центральних каналах: ICTV, «Інтері» та інших. Подивилися на «Інтері» новорічну розважальну програму «Однокласники», непогана програма.

 

Традиція дивитися телевізор на Новий рік збереглася ще зі старих часів. Не завжди виходить, але дивимося якісь концерти, фільми.

 

 

– Так сталося, що я на Новий рік був за кордоном на лижному курорті в Австрії. Тому не дивився українське телебачення на Новий рік. Але коли повернувся в Україну, мені розповіли, що нічого цікавого, крім «95-го кварталу», на українському телебаченні не було. Не було ніякого українського новорічного фільму типу «Вечори на хуторі біля Диканьки», не було хорошого українського концерту, новорічної програми, яку би зробила держава Україна. Нічого українського не було. Програми «95-го кварталу», на мою думку, лише наполовину українські. По-друге, я вважаю, що наше телебачення дуже заполітизоване, дуже багато уваги приділяє політичним новинам: що сказав президент, що сказав прем’єр-міністр. Досить усім телевізійникам повторювати, хто що сказав, треба оцінювати, що і як вони зробили.

 

Я люблю дивитися К1, бо там стислі новини, 5 канал, потім Новий канал, «Інтер» дивлюся дуже рідко.

 

Традиція дивитися телевізор на Новий рік у нашій родині є. На старий Новий рік ми трохи дивилися телебачення. Трохи переключали канали. Як правило, витримуємо біля екрану на Новий рік до 3-ї ночі.

 

 

– Я мало дивився телебачення на свята. Надаю перевагу газетам і журналам.

 

Традиція дивитися телевізор на Новий рік склалася ще в радянські часи. Який Новий рік без олів’є, пляшки шампанського та ввімкненого телевізора? Традиційно всі слухали куранти по телевізору, відкривали шампанське і зустрічали Новий рік!

 

Ще ми слухаємо привітання Президента. Але до привітань нашого Президента у мене є застереження. Чи варто було йому вітати громадян України окремо з Новим роком і з Різдвом? Думаю, що Президенту треба було об’єднати ці вітання, оскільки він світська особа, а не релігійний діяч.

 

Дивлюся я переважно «Плюси», «Інтер», ICTV. Зазвичай дивлюся інформаційні програми, рухомий рядок, танці та все таке інше мене мало цікавлять.

 

Телевізор у новорічну ніч недовго витримую дивитися.

 

 

– Большинство праздничных дней я провел на своем рабочем месте. Это не бахвальство, просто ситуация складывалась таким образом, что в нашем регионе отключали предприятия от поставки газа. Поэтому у меня впечатления очень двоякие. Когда включаешь российские телеканалы и там выступают руководители государства и рассказывают позицию российского государства по этому конфликту, а наши каналы – что Ющенко отдыхает на курорте в Ивано-Франковской области и пишет кому-то письма, что Тимошенко заболела, при этом идут одни концерты, а мне звонки по поводу остановки наших ведущих предприятий в регионе, – то естественно, ничего положительного из новогодней программы я вынести не мог.

 

У нас в семье есть четкая традиция все годы встречать Новый год в нашем родительском доме, с приглашением узкого круга друзей. Слава Богу, у нас есть уже внуки.

У нас в доме в новогоднюю ночь включено много телевизоров, там идут разные каналы. В этом году выдержали до половины пятого утра.

 

 

– Якщо відверто, у мене вражень про новорічний телевізійний рік немає ніяких. Новий рік я зустрічав із родиною в Карпатах, тому телевізор не дивився. Попередні роки справді проводив це свято біля телевізору. Чув відгуки колег, їм запам’ятався тільки «95-й квартал», який представив непогану програму.

 

Так, у нашій родині збереглася традиція дивитися новорічний вогник і карнавальні телевізійні програми і фільм «З легким паром». Як правило, витримували біля телевізора телевізор до 2–3-ї години.

 

 

– Цього року я на свята нікуди не поїхав, а сидів усі святкові дні з родиною вдома і дивився телевізор. Знаєте, гнітюче враження. Якщо раніше я чекав новорічного вогника, «Пісню року», цікаві програми, то цього року в мене склалося враження, що наші співаки й артисти записали на різних каналах одне й те саме. Тому мені набридло дивитися телевізор у новорічну ніч: дешево, примітивно і нецікаво.

 

Я з дитинства пам’ятаю, як ми чекали цього свята, коли по телевізору будуть цікаві програми, яскраві особистості, цікаві сценарії. Тепер цього немає. Раніше я міг дивитися телевізор до четвертої ранку. А цього року не витримав і заснув десь о другій. Але потім протягом двох тижнів я дивився повтори.

 

 

– Сумне враження. Я шукав Україну, як завжди, і знаходив усе що завгодно, тільки не Україну. Маючи такі великі традиції, маючи можливість робити великі національні проекти, ми дивилися в черговий раз зубоскальство в московсько-одеському варіанті на тему Гоголя. Вони використовували прізвище Гоголя і робили різні варіанти глумління з української нації. У мене виникає питання: «Де держава Україна?». Тільки в парламенті? Немає такого феномену, як українська культура. Вона не присутня в нашій свідомості. Це мої найтрагічніші відчуття. Навіть за радянських часів слухав у виконанні Козловського «Коляди», то сьогодні ми маємо суцільне містечкове шоу. Навіть на Першому національному. Правда, що може зробити Василь Ілащук, коли цей час було продано іншому каналу? Я перемикав усі канали; дивився, як світ відзначає. Слухати вітання російськомовного мера столиці я не зміг.

 

Традиція дивитися телевізор на Новий рік склалася у часи, коли я сам формувався. Спочатку нас вітали генеральні секретарі, тепер президенти. Декорації змінюються, а суть ні. Тло, на якому виступає президент, ще не є загальнонаціональним. Не змінилося найголовніше – культурна парадигма. Вона залишається навіть не радянською, а поглиблено радянською. Ностальгійні пісні, якісь російські концерти за участі згаслих зірок. Що я бачив? Порожнечу! В мене не залишилося жодного світлого епізоду. Крім того, додалася телевізійна газова епопея. Ще задовго до Нового року я чув на всіх російських каналах слова «тибрить», «ненадежность» і розумів, до чого йдеться. Вони хочуть контролю над газовим коридором. Мене і тут цікавить, де Україна. Чому по Європі транзит газу по 7 доларів, а у нас по півтора? У нас залишилися ще кілька гарячих загальнонаціональних тем: земля, газова труба і телевізійний ефір.