Асоціація медіа-юристів, як і обіцяла, продовжує тему захисту журналістів від незаконного втручання, яке має ознаки злочину. В попередній публікації «Преступление против журналиста: закрепляем доказательства» ми звернули увагу на формальний бік справи – фіксацію доказів, яку має зробити журналіст, та зауважували, що, на жаль, цього не завжди достатньо для притягнення правопорушників до передбаченої законом відповідальності.

 

Не менш важливий компонент відстоювання прав журналіста, щодо якого під час виконання професійних обов’язків скоєно діяння з ознаками злочину, – грамотна юридична підтримка при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, під час проведення досудового слідства та в суді.

 

Яскравим прикладом нелегкої, але успішної боротьби за журналістські права може слугувати справа про напад на знімальну групу Першого національного каналу в Миколаївській області під час підготовки відеорепортажу про незаконний продаж спиртних напоїв неповнолітнім, внаслідок якого було побито оператора Сергія Осецького, розбито та викрадено відеокамеру (про цю справу писала «Детектор медіа» 22.11.2007 року).

 

Незважаючи на те, що нападником у оператора Сергія Осецького було вилучено та не повернуто відеокамеру, слідчим спочатку було порушено кримінальну справу за ознаками таких злочинів, як умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК України) та умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК України). В порушенні кримінальної справи за скоєння грабежу (відкритого викрадення відеокамери) було відмовлено.

 

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за статтею 186 КК України мотивована тим, що у нападника – Солтиса Олега Петровича, був відсутній намір (умисел) на відкрите заволодіння чужим майном – вказаною відеокамерою, оскільки, на думку слідчого, його дії були спрямовані лише на перешкоджання законній журналістській діяльності.

 

Вказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи Сергій Осецький оскаржив Прокурору Миколаївської області, однак листом від 24.10.2007 року №06/2-2373-07 його повідомили, що викладені ним доводи повинен перевірити лише суд. Рішення щодо скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за статтею 186 КК України Прокуратурою Миколаївської області прийнято не було.

 

15.11.2007 року постановою Центрального районного суду м. Миколаїв провадження у вказаній кримінальній справі по обвинуваченню Олега Солтис у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 1 статті 171 КК України припинено на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 29.04.2007 року.

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Іван Дірко, виносячи вирок підприємцю, який побив журналіста та знищив його професійне обладнання – телекамеру, зазначив, що злочин, скоєний підсудним, не має великої суспільної небезпеки, і застосував до нього амністію. Тобто фактично підприємець не зазнав жодного покарання за свої злочинні дії.

 

Враховуючи такий результат розгляду кримінальної справи, Сергій Осецький за допомогою Національної спілки журналістів України та Асоціації медіа-юристів оскаржив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж) щодо викрадення відеокамери до Генеральної прокуратури України. Крім того, він подав апеляційну скаргу на постанову суду про припинення провадження у кримінальній справі у зв’язку з амністією.

 

Викладені у скаргах аргументи переконали суд апеляційної інстанції, який постанову суду першої інстанції про припинення провадження у кримінальній справі у зв’язку з амністією скасував і скерував кримінальну справу на додаткове розслідування на стадію досудового слідства. А суддя Іван Дірко навіть потрапив до списку ворогів преси, оприлюдненого НСЖУ.

 

У ході додаткового розслідування нападнику висунули обвинувачення у скоєнні грабежу відеокамери, після чого пан Солтис у добровільному порядку відшкодував її вартість. Лише після цього до останнього було застосовано акт амністії.

 

Ось так нелегко, але успішно оператору Сергієві Осецькому довелося відстоювати свої журналістські права.

 

 

1. Необхідно якомога скоріше повідомити / подати заяву до правоохоронного органу про скоєння щодо вас злочину. Своєчасне звернення до міліції з названого питання дає можливість як виявити та зафіксувати якомога більше слідів скоєного проти вас злочину, так і сприяє встановленню та затриманню правопорушника.

 

2. При можливості необхідно максимально зафіксувати докази скоєного проти вас протиправного діяння і повідомити про них та передати їх працівникам правоохоронних органів, які повинні у вашій присутності їх оглянути, описати та прийняти, склавши відповідний процесуальний документ. Найкраще, коли сліди злочину виявляються (навіть за допомогою журналіста) під час огляду місця події, оскільки вказаний огляд може проводитися ще до порушення кримінальної справи, його хід та результат фіксуються у відповідному протоколі, участь у ньому в обов’язковому порядку приймають поняті, які разом із іншими учасниками огляду підписують відповідний протокол.

 

3. Через 3-10 днів після подачі заяви про скоєння щодо вас злочину рекомендуємо звернутися до відповідного правоохоронного органу і з’ясувати, чи порушено кримінальну справу. Для вирішення цього питання закон (ч. 2 та 4 КПК України) надає прокурору, слідчому, органу дізнання, судді не більше трьох днів, якщо заява / повідомлення про злочин не вимагають додаткової перевірки, і не більше 10 днів – коли така перевірка необхідна. На практиці відповідне рішення щодо порушення кримінальної справи чи відмови в цьому виноситься не раніше ніж через 10 днів із моменту надходження повідомлення / заяви про злочин.

 

4. Після спливання зазначених вище термінів рекомендуємо звернутися до правоохоронного органу, якому подавалася заява про злочин, із письмовою заявою, в якій просити повідомити про прийняте рішення і просити надати копію відповідної постанови щодо порушення кримінальної справи чи відмови в цьому. Практика показує: незважаючи на те, що КПК зобов’язує особу, яка вирішує зазначене питання, повідомити про прийняте рішення всіх зацікавлених осіб, в тому числі і заявника, це правило, на жаль, рідко виконується, і якщо цим питанням не цікавитися – дуже легко пропустити передбачені строки для оскарження прийнятого рішення.

 

5. Якщо в порушенні кримінальної справи було відмовлено, таку постанову можна оскаржити. Так, вона може бути оскаржена відповідному прокурору або в суді протягом 7 днів з моменту отримання її копії.

 

6. Однак навіть якщо вказаний термін було пропущено, не варто складати руки і вважати справу безнадійною. У випадку пропускання терміну з поважних причин його може бути поновлено при наявності клопотання про це та документів, які підтверджують поважність причин його пропуску.

 

Гірше, коли термін для оскарження рішення слідчого пропущено без поважних причин. Однак і така ситуація не безвихідна. Незважаючи на це, жодна особа не позбавляється можливості звернутися до прокурора із обґрунтованою скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, у якій необхідно викласти мотиви, з яких вказана постанова не відповідає вимогам закону, і просити її скасувати.

 

Практика показує, що обґрунтовані скарги, подані навіть після спливання встановленого законом 7-денного терміну для оскарження, не залишаються без уваги і реагування прокурора і, за наявності підстав, прокурори їх скасовують (оскільки законодавством України на них покладено обов’язок наглядати за дотриманням вимог законодавства при порушенні кримінальної справи та здійсненні провадження по ній, і надано відповідні повноваження по скасуванню зазначених постанов незалежно від термінів їх винесення).

 

Якщо прокурор відмовляє у скасуванні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, таку відмову протягом 7 днів з моменту її отримання можна оскаржити у суді. Таким чином, навіть формальне звернення до прокурора зі скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи фактично може слугувати інструментом поновлення терміну для звернення зі скаргою на відмову в порушенні кримінальної справи до суду.

 

7. Рішення суду першої інстанції (у формі постанови) зі вказаного питання може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 7 діб із дня його винесення, а після цього – скарга на рішення судів першої та апеляційної інстанцій може бути подана в касаційному порядку до Верховного Суду України.

 

Безумовно, обставини кожної зі справ мають свої особливості, які практично неможливо врахувати заздалегідь, а відповідно, наперед визначити найоптимальнішу стратегію захисту. Тому наостанок можу порекомендувати у випадку, коли журналіст потерпів від злочину, звернутися за правовою допомогою до адвоката, юриста чи профільної організації, яка спеціалізується у цих питаннях. Це допоможе своєчасно виробити стратегію і тактику захисту прав та інтересів журналіста.

 

Людмила Опришко, член правління Асоціації медіа-юристів, адвокат, тренер на семінарах для журналістів, юристів та суддів України з питань міжнародних стандартів свободи слова, звернень громадян до Європейського Суду з прав людини