Конкурс – це не просто вільна конкуренція
Член журі та автор ідеї конкурсу «Сила малого» Юка Гаврилова відповідає на звинувачення, що містились у статті Таміли Соколик «Не будь сучукр!».
Я ніколи не очікувала, що результати вигаданого мною конкурсу отримають такий резонанс у медіа, а значить – в суспільстві. Контраверсійний резонанс. Вважаю, що це тільки на користь українській літературі і загалом культурі. Бо без дискусії, палких обговорень, різноманітних – нехай і протилежних – думок звідки взятися енергії для конкуренції. А отже, для розвитку...
Щоправда, хотілося б, аби більше було предметно конкретизованої щодо текстів окремих конкурсних творів, і головне – відкритої критики, а не тільки тих суджень, що здебільшого висловлюються анонімно в мережевих форумах і в коментах на приватних блогах. На жаль, стаття, що днями з'явилася на поважаному сайті «Детектор медіа», також не відзначається аргументацією. Вона радше схоже на комплект підозр впереміш з образами. Хоча й цю статтю я вважаю корисним явищем для збудження публічного інтересу до літератури.
В ці дні шаленої напруги, коли так багато треба зробити, готуючись до найбільшої події у книжковому житті України – Львівського Форуму видавців, у мене просто фізично нема часу детально зупинятися на викладених у означеній статті інсинуаціях. Скажу, що встигну.
По-перше, мене ностальгійно потішила сама назва статті й разом з тим заінтригувала постать її автора. Давно не зустрічала я, колись, ще в доінтернетівську епоху жартівливо кимось вкинутого в обіг, але з тієї пори вже безліч разів висміяного, безнадійно анахронічного терміну «сучукр» (чи його анаграмної версії «укрсуч»). Всерйоз його сьогодні використовувати може хіба якась потаємна людина, котра так високо й безвилазно сидить у своїй кістяній вежі, що туди не долітають новини від тих сіромах, котрі порпаються тут, внизу, в багнюці щоденних літературно-видавничих трудів... Зупинятися детально на численних закидах статті не бачу сенсу. Краще розповім про історію нашого конкурсу, щоб неупередженим читачам легше було зрозуміти його цілі й самим визначити, чи ми їх досягли.
Я є і членом журі «Коронації Слова», і експертом «Книжки Року». Поза увагою цих широко відомих, авторитетних конкурсів залишається класичний жанр короткого оповідання. Хіба не дивно? Тим більше, в наш метушливий час, коли на читання творів крупної форми банально не вистачає довгих вільних годин. Тому я й вирішила організувати новий літературний конкурс. Звернулася з цією ідеєю до шеф-редактора «Сім’ї і Дому» –луцького тижневика, що розповсюджується по всій Україні. Іван Феодосієвич Корсак – письменник, член НСНУ, шляхетна людина, від чиїх ділових і душевних якостей я в захопленні, радо відгукнувся на пропозицію. Ми розробили умови конкурсу, вигадали йому образну назву «Сила малого» і заходилися його популяризувати в тижневику й поза ним, в основному на різних інтернет-ресурсах, закликаючи до участі всіх, хто вважає себе спроможним написати оповідання обсягом від двох до п’яти тисяч знаків...
Стежите за розвитком історії? Нагадую: просто журналістка, яка все життя пише на теми культури, в якийсь момент отримує запрошення брати участь в журі літературних конкурсів, кілька років поспіль вона займається цим поза своєю основною роботою, з плином часу, обміркувавши отриманий досвід, шукає способу організувати нове літературне явище, знаходить однодумця, шеф-редактора не такого аж вже дуже відомого тижневика, і разом вони створюють конкурс. «Сила малого» стає подією. Для чого я все це повторюю? Лише для того, щоб наголосити: наш конкурс – суто приватна ініціатива, незалежна від державних грошей і чиновників (так само, як «Коронація Слова» або «Книжка Року»). Успіхом ми завдячуємо тільки людям, яким було цікаво цим займатися, журналістам з дружніх видань й інтернет-активістам, які поширювали інформацію, а найбільше – авторам, які взяли участь у нашому конкурсі. Таких виявилося понад півтисячі. Для дебютного заходу – велике число. Всі отримані тексти опубліковані на сайті «Сім’ї і Дому»: http://www.simya.com.ua/articles/48/
Там же викладено умови конкурсу і результати, але для тих, кому ліньки кликати мишкою викладу тут його ідею й механіку.
Ми назвали наш конкурс всеукраїнським, а могли б хоч і всесвітнім – тексти українською мовою нам надходили з різних країн. Процес їх проходження був таким. Оповідання приймали в електронному, друкованому або написаному на папері вигляді в редакції тижневика «Сім'я і Дім». Справжні імена і адреси авторів залишалися у технічному відділі в Луцьку. Члени журі, здебільшого кияни, отримували на свої мейл-адреси тільки файли з підписаними псевдонімами текстами. До журі нам вдалося залучити вельми авторитетних, відомих в літературній дійсності людей, актуальних письменників і критиків. Це зокрема Василь Шкляр, Віталій Жежера, Костянтин Родик, Михайло Бриних, Іван Корсак... Якщо комусь невідомі ці імена, на те нема ради. Треба бути літературно зацікавленим українцем, щоби знати роль і вагу цих людей в нашій культурі.
Так не буває, щоб рішення будь-якого журі, будь-якого конкурсу, змагання чи перегонів не наражалися на критику. Нас звинувачували у тому, що дві премії (друга й заохочувальна) дісталися рідній дружині Бриниха, законній матері його дітей Вікторії Стах... Гадаю, пан Михайло по родинному міг знати, хто ховається під псевдо «Гейби Лейба». Але проробивши нехитру арифметичну операцію з оцінками інших, не підозрюваних у злочинній близькості до пані Вікторії, членів журі (всі цифри доступні на тому ж сайті тижневика), будь-хто легко переконається, що навіть віртуально викресливши результати Бриниха, неможливо викреслити тексти його жінки з десятки переможців. Бо напрочуд талановитими вони є... Проте, наступного разу ми внесемо до правил застереження, що близьки родичі членів журі не мають права брати участь у конкурсі.
Конкурс – це не просто вільна конкуренція. Конкурс - це перш за все гра, лотерея, розрада. Наш конкурс – це ефектний й ефективний спосіб залучити письменників до жанру короткого оповідання, але важливіше - привернути увагу до української літератури широкого загалу читачів. Перемога в будь-якім конкурсі – це лише моментальний зблиск, а неперемога – аж ніяк не остаточний вирок. Головний результат першого конкурсу «Cила малого» – це не призи його переможцям, а випущена за сприяння Луцької міської ради видавництвом «Твердиня» книга, до якої ввійшли 100 кращих оповідань. Їх автори – у переважній більшості дебютанти з усіх кутків України. Тільки від них надалі залежатиме, розбудують вони собі імена в літературі, чи обмежаться лише цією публікацією.
Відкрию тайну тим, хто конче хоче в письменники. Всі без винятку книжкові видавництва мріють знайти і видавати твори нових, цікавих авторів, створити власних зірок, заробляти на них і пишатися ними. Але механіка цих пошуків, знову ж таки, класична. Вона полягає тільки у вичитуванні редакторами рукописів, що надходять до видавництва, а не у намовляннях тих авторів, хто зблиснули десь одним-двома друкованими текстами чи хоч би й сотні разів «публікувалися» у ефемерному інтернеті.
P.S. Вручення призів переможцям і презентація книги «Сила малого» відбудеться на Львівському Форумі видавців у п'ятницю, 12 вересня, о 13:00 у ресторані «Криївка» (пл. Ринок 14). Вхід вільний.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Юка Гаврилова, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
9
otar
5920 дн. тому
Ніхто нічого не видаляв. Вночі було змінено дислокацію сайту (сервер), і відновлено бекап за 18.00. Відтак усе, що було писано після 18.00, пропало. Ми, на жаль, не мали можливості попередити тих, хто писав коментарі, що вони зникнуть. Повірте, це ніяк не пов'язано із змістом ваших коментарів, адже зникла і моя робота, не тільки ваша.
vajl
5920 дн. тому
Шановний модератор сторінки! Нащо було видаляти попередній коментар з питаннями до пані Юки Гаврилової? "Декілька питань 09.09.2008 20:38:13 до організатора "Сили малого". Ви казали: "З деякими текстами треба навіть не в конкурс, а на кушетку до дідуся Фрейда". Можете розкрити детальніше цю інсинуацію з прикладами на конкурсних творах? Це по-перше. По-друге, чи кожен член журі "Сили малого" розглядав (читав) кожний конкурсний твір? Наведіть, будь ласка, рішення кожного члена журі окремо для кожного конкурсного твору, наприклад, як це зробили на "Телетріумфі-2008" (http://www.telekritika.ua/doc/images/expert_results.xls). А якщо не наведете, то чи не значить це, що декілька "експертів", наслідуючи досвід "Коронації слова", наприклад, ви та М.Бриних або оті заявлені в правилах конкурсу Три Крапки, сформували десятку творів-"переможців", а інші члени журі роздали їм "місця"? По-третє, де в оприлюднених вами результатах оцінки "десятки переможців" заявленого члена журі Олександри Коваль? І по-четверте, ваша бригада "рейтингових конкурсних експертів" має відношення до російського "суто приватного" літературного проекту "Стиратели 2000" по "створюванню власних літературних зірок", який, як "Коронація слова" або "Книжка року", почав набирати оберти з 1999 року? Дякую за конкретизовані неупереджені відповіді."
awvd
5920 дн. тому
Абетка мовознавця - "Шахмати для дибілів".
Словник
5921 дн. тому
тайна -и, розм. , рідко. Те саме, що таємниця .
4ІТА4
5921 дн. тому
Юка написала достатньо для того, щоб достойно й без істерики прояснити ситуацію з ображеною молодою авторкою Тамілою. а більше нема чого писати, адже "проблема" яйця виїденого не вартує (хоча піару коштує). навіть якщо там хтось про щось і "домовлявся", так то їхня приватна справа, справа їхнього конкурсу. а молодим не слід чекати, що їх хтось буде няньчити, хоч і хочеться...
instytutka
5921 дн. тому
щойно почала переглядати, як нарвалася на слово "тайну" (останній абзац). цікаво, весь конкурс був на такому самому мовному рівні?
5921 дн. тому
Якихось змістовних контраргументів не побачив... Здається контр стаття написана на "відбілювання" дружини Бриниха. Але після цього "захисту" читати "напрочуд талановиті" твори вже бажання нема.
5921 дн. тому
Тяжело писать на конкурс, когда автор только и знает, что борется с ловушками и заведомыми капканами.
Предлагают исключить из конкурса близких родственников членов жюри, а вот самих членов жюри - нет. Так и знай, на следующий год кто выиграет - член жюри. Или дальний родственник. Мертворожденный конкурс.
танчик
5921 дн. тому
а мне вот и правду любопытно, а какие призы (премии)?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
