Нещодавно, консультуючи з питань доступу громадян до інформації на сайті http://www.krai.org.ua, відповідав на запитання щодо можливостей отримати судову інформацію. Зважаючи на актуальність такого питання і для журналістів, поговорімо про відповідні правові можливості.

 

Безумовно, певну частину судової інформації можемо сміливо відносити до публічної інформації, законодавче регулювання доступу до якої сьогодні є предметом широкого громадського обговорення (Мін’юст у березні цього року створив робочу групу з розробки Концепції закону «Про доступ до публічної інформації»). Нині ми керуємося Законами України «Про інформацію», «Про судоустрій України», «Про доступ до судових рішень», процесуальними кодексами тощо.

 

Загалом, судова інформація може отримуватися:

- не з питань судового розгляду;

- у процесі судового розгляду;

- по закінченні судового процесу у формі прийнятого судом рішення.

 

Коли журналіст або інша особа хоче отримати інформацію від суду (судді) не з питань здійснення правосуддя, використовуються механізми, передбачені загальним інформаційним законодавством, насамперед інформаційний запит. У такому випадку суд (суддя) є таким же зобов’язаним суб’єктом, як і інші державні органи. Існують випадки, коли закон зобов’язує розкривати певну судову інформацію, наприклад, Закон України «Про судоустрій України» встановив, що державна судова адміністрація оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково.

 

Щодо можливості отримати інформацію у процесі судового розгляду існують певні особливості. Так, Закон України «Про судоустрій України» розкриває принцип гласності судового процесу: ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Як бачимо, гарантується доступ до інформації безпосереднього учасника процесу, насамперед сторін у справі.

 

Однак існує й інша норма. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду.

 

При цьому, учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні (а це можуть бути і журналісти), мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду. Таким чином, незважаючи на відкритість судового розгляду, журналіст може отримувати інформацію про перебіг судового розгляду виключно за дозволом суду.

 

А що ж на Заході? Наприклад, у США журналістам дозволено публікувати інформацію, що пов’язана із судовими процесами. Але тут діє одне обмеження: не можна порушувати таємність закритого процесу й не можна впливати на рішення суду. Американський суд вивчає документи, аналізує їх і вирішує, чи можуть бути ці документи оприлюднені, чи ні. І тут неважливо, хто запитує інформацію і які в нього повноваження. Тільки суд правомірний вирішити: підлягає ця інформація опублікуванню чи ні.

 

Стосовно отримання інформації про судові рішення, ухвали, постанови тощо вітчизняне законодавство має Закон України «Про доступ до судових рішень» (набув чинності з 1 червня 2006 року). Якщо до прийняття цього закону законодавство гарантувало доступ до судових рішень лише особам, які брали участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, то Закон України «Про доступ до судових рішень» гарантує кожному (у тому числі журналістові) право на доступ до судових рішень. Для цього йдемо на сайт «Єдиний державний реєстр судових рішень України»: http://www.reyestr.court.gov.ua. До Реєстру включаються всі судові рішення судів загальної юрисдикції. Порядок ведення Реєстру затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».

 

Судові рішення, внесені до цього Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. У текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не розголошуються відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу: імена (ім’я, по батькові, прізвище) фізичних осіб; адреси місця проживання або перебування фізичних осіб, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди); реєстраційні номери транспортних засобів; інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.

 

Із сайту журналіст безумовно отримає інформацію про: суть справи, прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення; імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки).

 

Кожен, у тому числі журналіст, має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. При цьому будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст.

 

Слід зазначити, що описані позитивні зміни у напрямку відкритості і доступності інформації про діяльність судової гілки влади в Україні не є остаточними. Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 затверджено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. У концепції визначено окремі чинники, що негативно впливають на реалізацію права доступу до інформації. Так, зазначається, що інформація про порядок звернення особи до суду є недостатньо відкритою, часом незрозумілою. Тексти судових рішень переважно недоступні для осіб, не залучених до справи, але інтересів яких рішення безпосередньо стосуються. Рішення судів нижчого рівня практично не публікуються. Через брак приміщень для проведення судових засідань судді часто розглядають справи в робочих кабінетах, має місце практика здійснення судочинства з порушенням принципів відкритості (публічності) судового процесу, не забезпечено повсюдно повної фіксації судового процесу технічними засобами.

 

У концепції зазначено, що згодом у судах має бути створено електронні архіви судових справ, де зберігатиметься документація у справі, результати фіксації судового процесу з наступним об’єднанням їх в єдину мережу з наданням доступу учасникам процесу до матеріалів їхніх справ через інтернет. Отакий собі «футуризм»…

 

То чекаймо цього часу активно: висловлюймо свої пропозиції щодо окреслення меж публічної судової інформації у майбутньому законі «Про доступ до публічної інформації»!