Мобілізуйтесь, громадяни, маніфестація іде
Як Зіна ходила на маніфестацію ВО «Свобода» на захист українського кіна. І навіть дещо сфотографувала.
«Зіно, на Софійській площі кіношники втнуть маніфестацію щодо української мови», – почула у слухавці журналістка Підалькіна. То був ніжний голос її коліжанки – критика Насті Гайшенець. Страх як неприємно стало Зіні. Вона навіть очі закрила від такої паскудної інформації.
З.П. (єхидно кидаючи подрузі в телефон): Що ж тим кіношникам не йметься! Чим же їм та українська не до вподоби?
Н.Г.(весело відрубуючи): Навпаки, ніби до вподоби. О 18.00 на площі нас чекатиме Жора Фомін – кінорежисер. Збирай манатки. Ходімо, подивимось.
Хоч як не хотілося Зіні, а збиратися мусила. Стала біля зупинки 445-ої маршрутки. Чекає Настю і ще одного – режисера кіно та телебачення Дмитра Головкова. Десять хвилин, двадцять... Зіна вже роззирається довкола, знервується.
«Де ви никаєтесь?» – злісно кинулася до них Підалькіна, тицяючи на годинник, на котрому світилося 18.30. «Ша, Зіно, не галасуй, – почула вона у відповідь. – Ми ж і є кіношники, (несподівано російською) нє дрєйфь, бєз нас нє начнут». Дівчина на такі вислови і щоки надула. Від Дарниці до Софійської площі стала невпинно теревенити – намагалася задушити образу за спізнення пустими словами.
Зирк на площу, а там порожнеча очі виїдає. Ніц не видно. Загиготіла Зіна, як навіжена, долонями сплеснула. «Де ж ваша маніфестація?» – задоволено глузує. Аж обоє Зінчиних товаришів за мобільники схопилися. «Жора!!! – не своїми голосами у слухавки кричать. – Де кіношники?».
Жора ж Фомін – хлопак ще той. Поки журналістка «ТК» та її двоє друзів як останні бовдури шукали маніфестантів у темряві, сидів той Жора спокійнісінько на добре освітленому Майдані. Прямісінько біля Головпошти. Кучерями чорнявими трусив. Карими очима стріляв. Акції чекав.
Схопили ноги в руки друзяки і гайда до режисера Фоміна. «Йой, Жора! – загиготіла Підалькіна в істериці. – За чи проти мови рідної кіношники виступатимуть?». Махнув руками Жора Фомін, знизав плечима. «Хіба я знаю», – каже. «Йолоп», – хотіла була знов образитися Підалькіна, та не встигла: музика, галас, до болю знайомі слова почулися їй. То ж і була така жадана її душею й обіцяна звабливим та тихим Жорою маніфестація, що крокувала Хрещатиком.
Схопила камеру Підалькіна. Диктофон увімкнула. У натовп, немов та героїня сучасна, без озирань кинулася. «Слава Україні!» – як порося на ножі кричить у рупор молодик наполеонівського зросту. «Героям слава!» – немов те стадо вторить йому нарід, ще й плакатами та прапорами зі словом «Свобода» розмахує. «Слава нації!» – гарчить чолов’яга з рупором. «Смерть ворогам!» – відповідає натовп. А молодик руками в небо тицяє, горлянку рве – владу відчуває, а інтелектом не обтяжується. Свинство з усіх куточків так і пре.
Таке видовище споганило Зіні весь настрій. Знудило її, бідолашну, так, що вона дременула від маніфестантів, у зубах слово «ідіотизм» зажавши. До друзів, як додому, повернулася. «Налівай, дарагая», – по-кіношному лірично стиснувши в руках одноразові чарчини, замуркотів до Підалькіної режисер Діма. Усміхнулася Зіна. Вперше за весь вечір лагідно в очі близькій особі подивилася.
«Я дуже хочу дивитися кіно державною мовою», – тут же ж перевів увагу на себе режисер Жора. Підалькна кинула око на його шевелюру і мовила серйозно: «Я захоплююсь тобою, Жоро». «Українська мова солов’їна. Її треба розвивати, підтримувати, фінансувати», – підхопила загальний настрій Настя. І так хороше стало Підалькіній від дружніх слів, що одним махом за царство небесне келих пластиковий осушила.
«Я плохо понимаю государственный язык, – несподівано продовжив Головков. – Старого коня новым шуткам не научишь. Если половина страны говорит на русском, значит надо делать и то кино, и другое, иначе оно будет убыточным. У меня в институте стабильно по специальности была четверка, потому что я разговаривал по-русски, так как не могу свою мысль выразить по-украински. Я понимаю, что идея национальная, наверное, важна, поэтому не был против оценки на бал ниже. В 95-м в Севастополе для меня, который продавал тогда кассеты с музыкой, “ВВ” открыло уникальность украинского языка. Скажу, что Лесь Подервянский продвигает украинскую культуру круче, чем Президент. (вказуючи на маніфестацію, з огидою). Эти люди только позорят язык».
«Я думаю, що це не окупація інформаційного простору, а мовний геноцид нації, – підтримав тему Фомін, – бо російській мові після Пушкіна нічого не загрожує, а українській загрожує російська в лиці Пушкіна!».
«Лесикa Подерв’янського, як і Пушкіна, будуть вивчати в школі через років 200», – вставила слівце у чоловічу розмову Настя.
Послухала Зіна трохи товаришів. «Розумні чортяки!» – подумала і далі пішла. До сцени попрямувала. Бо там нарід скупчився, оратора слухає. «Шановне товариство, сьогодні ми знову на майдані, на головному майдані української столиці. Сьогодні ми на центральній площі стольного граду. Стольного граду, який, на превеликий жаль, як і, зрештою, вся Україна, не має української влади...» – горлопанив оратор і так при цьому вишкіряв зуби, що у Зіни мурахи шкірою поповзли. Утім, їй все ж хотілося збагнути – яке місце у цій усій політичній оказії посідають кіно та телебачення.
А тим часом оратор завів тужливу пісню про українські ідеали трирічної давнини. Про майдан, надії. «Могли мати справді Україну українською за змістом», – казав він. І ну лаяти життя, не забувши пригадати й українських заробітчан, які на інші країни працюють. «А багатії? – взяв верхні ноти оратор, підсиливши і без того різкий голос. – Жодного серед них нема українця. І в парламенті – нема українців!».
Від такої цікавої промови Підалькіна спітніла, але слухати не кинула – такою затятою дівкою виявилася. Оратор згадав Сашка Положинського, Андрія Середу та гурт «Комуніст», Олега Скрипку. «І що, їхні кліпи не достойні крутитися на телебаченні, щоб ми могли наповнюватися українським змістом, щоб у нас душа розривалася?!! – нарешті оратор, захлинаючись від істерії, зачепив бажану для Зіни тему. – Але ми бачимо зовсім інше. Канали належать не українцям і, відповідно, не українці диктують моду всіх ворогів України, московського лобі».
.jpg)
Приголомшена Підалькіна озирнулася. Їй усміхається молодий хлопець. «Я муляр», – каже.
З.П.(розгублено вказуючи на сцену):Ви теж за таку українську мову?
Муляр: Так.
З.П.(кривлячись): А чому?
Муляр (вказуючи вбік на привабливу дівчину): Та я вийшов зі Сніжаною трохи погуляти, а вона стоїть і слухає.
На екрані мультик про трамвай Коваля Степана крутять. «Нам “Трамвай №9” подобається, – каже Зіні щаслива дівчина. – Чули про нього, а ніколи не бачили...». Зраділа Підалькіна, диктофона підставила, а та дівуля відмахнулася: «Перепрошую, можна після перегляду мультфільму?». Відскочила від студентів Зіна, голову схилила долу, ледь не плаче від побаченого. «Чому? – сипле вона запитаннями на Жору Фоміна, – Яке відношення мають кіношники до “Свободи”? І що то за один на сцені зуби шкірить? Чому українські музиканти та кінорежисери, короткометражні фільми яких тут показували, самі не на сцені? Лише кліпи. Хіба вони не за українізацію простору виступають? І взагалі, чи не здається тобі, Жоро, що маніфестація чимось схожа не на культурний протест, а на дешеву репетицію чергового майдану?». Не могла збагнути Підалькіна, як можна за рідну мову боротися окремо від Міністерства культури, яке в особі Ганни Чміль уже давно проти прокатників і російських дилерів виступило.
Жора стоїть, усміхається. «Давай до Іллєнка Юрія Герасимовича підемо, – каже приязно, – бо це він усе організував».
«Говорят, Юра и Миша продали Лавру. Кинофак наш родной. На кинофаке прорвали трубы и его закрыли на ремонт. Потом продали», – підтримав пропозицію Діма Головков. Погодилася Зіна до Іллєнка йти. З Фоміним. Дивиться на Жору, в очі йому усміхається, радіє бозна чого. Усміхається і Жора Підалькіній. Очі круглі привітними робить. Весна, каже, весна...
Далі буде...
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
10
pearlharbor
6071 дн. тому
Зіна, Ви - чудо!
З повагою, pearlharbor
6107 дн. тому
Увы, Зина сержант-украинофоб из полка Д.Табачника. И про Ильенко она сейчас поправит после похвалы, но намечалось то другое - укусить исподтишка. Следите за руками Зинки.
Yuri
6107 дн. тому
Молодец, Зина! Так держать!!! Ты -- чуть ли не единственный человек, который пишет свои статьи прямо и честно. В своем стиле и свойственной только тебе манере изложения. Пускай кто-то говорит: "субъективно; с никого не интересующими подробностями"... А для меня лично -- это яркие краски того рассказа, который ты начала писать еще в.... (давно это было. Припоминается журнал "НАШ", первые твои публикации)
В общем, слежу за этим витиевато-ироничным рассказом уже давно! И не я один. Ко многим людям, которые и имени твоего настоящего не знают (ну не могут же живого человека звать -- Зина Пидалькина!), ты приходишь как хорошая знакомая. Просто так, как говорят, -- «потрындеть». Но не о шмотках и жратве ведешь ты эти разговоры. Темы глобальные, общие, глубокие! И как замечательно контрастирует выбранный тобою персонаж, в общем-то, легкомысленной и ветреной "журналисточки" с глыбами тех проблем, о которых ты пишешь!!!
Даже не знаю, будет ли Зина Пидалькина читать этот комментарий, да и не важно...
Просто очень хочется, что бы в украинских медиа стало больше таких же честных, непредвзятых АВТОРОВ, которые не скрывались бы за "шаблонами журналистских оборотов", не совершали бы это вечное действие: "Ctrl+C -- Ctrl+V", а были бы собой! Пусть и под псевдонимом, но СОБОЙ!!! Среди безлико-серого скучного моря украинской журналистики, Зина Пидалькина -- это сверкающая разноцветными красками волна необычной формы и размера! Она просто не вписывается в этот унылый и сонный пейзаж! (я до сих пор думаю, что ж она делает здесь? Почему не едет туда, где ее самобытному таланту были бы открыты все дороги? Что же держит ее? Гонорары :), семья, возраст... нам не суждено это узнать, да и не надо, по большому счету...) Надо радоваться, что в этой стране, в этих жестоких, туповатых, насквозь перепроданных-перекупленных медиа есть Автор! И ждать новых, необычных, не похожих ни на какую другую, статей. Говорить о важном и вечном. Спасибо тебе Зина. Браво!
…… А статья хорошая вышла. Правдивая.
Буду ждать продолжения про Ильенко. Ему уже давно надо было в Верховной Раде сидеть. Все же знают, что там нет честных людей – только воры и убийцы.
МК
6108 дн. тому
Зіна добре пише. Не розказуйте. Один з кращих авторів ТК і взагалі. Просто в цьому матеріалі проявилася якась внутрішня суперечність у ній. Та й не дописаний ще матеріал. Принаймні, ми не знаємо куди Зіна вирулить. Тримайся Підалькіна ))) Не горюй. Просто кіношникам треба було самим і свій мітинг провести. По-ділу. І вже давно. Хто ж їм винен, якщо вони ні на що не здатні? Чмілихи, видать, бояться. Чи може їм пофігу все. Кінофакультет їхній, кажуть, продали, а вони водку п'ють. Нема у них драйву. От і туляться до тих, хто хоч на щось здатен. Тому на "Свободу" сильно нарікати не варто. Не Свобода винна. Кіношники. Цікаво ще чого там Іллєнко наговорить. Невже оп'ять галіматью про ВВ, кліпи і т.д.
Киевлянин
6108 дн. тому
да этот тупой пиар тягнибока был недостоин вообще внимания. проплатил толпу, раздал флажочки, прошёл по горду
Телекритик
6108 дн. тому
Не вийшло написати дотепно. Не вийшло написати зрозуміло. Цьому теж треба вчитися.
said
6108 дн. тому
так що ж там Жора з Підалькіною зробив?
ззз
6108 дн. тому
Какая гадость это ваша "Свобода" - в кавычках!
Алегарф
6108 дн. тому
Зина, Вам определённо чего-то не хватает! Сходите в палату к бывшим ведущим телевизьонно-телефонных лохотронов - они Вам уж точно поведают, как можно из, казалось бы, самого пресного и наискучнейшего "мероприятия" выдлубать ИЗЮМИНКУ (без пошлых намьёков : ) Кстати, говорить о себе в третьем лице - прерогатива людей с раздвоением личности ; )
РРР
6108 дн. тому
Какая гадость, эта ваша Зина!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
