Бувають випадки, коли на шляху журналіста до інформації стає особа, з якою бореться вся Україна, європейські держави, «еталонна заокеанська демократія» і навіть новообраний президент Росії! :) Ви здогадалися — мова йде про корупціонера. Страшне слово! Однак по відношенню до конкретного громадянина його можна застосовувати виключно на підставі судової постанови або рішення.

 

Як відзначалося у попередній статті, державний службовець чи інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну або неповну інформацію. «Битва за інформацію» з такими особами проходить за правилами, визначеними Законом України «Про боротьбу з корупцією».

Саме про ці правила поговоримо у даній статті.

 

Насамперед зазначимо, що нині неправомірна відмова в наданні інформації, умисне затримування її, надання недостовірної чи неповної інформації — це «порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави», а не на «корупційні діяння». Саме тому за порушення права громадян на доступ до інформації передбачено менші санкції, ніж за корупційні діяння. Таке порушення, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від 15 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для порівняння, за корупційні діяння — від 25 до 50-ти, а для визначених окремих категорій посадовців — від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів).

 

Яку ж правомірну «зброю» варто використовувати у битві з потенційним «корупціонером»? Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає, що керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим порушення спеціальних обмежень щодо своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення у визначені державні органи, які ведуть боротьбу з корупцією.

 

Однак, по-перше, як правило, сам керівник підписує відповідь на інформаційний запит журналіста, по-друге, малоймовірним на практиці є «винесення сміття» з власного дому. Хоча законодавство України і передбачає адміністративну відповідальність такого «захисника» за умисне невжиття ним зазначених вище заходів у вигляді штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (множимо на 17 грн.).

 

Перший удар по «корупціонеру» варто робити самому журналістові, звертаючись із заявою до відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції; Служби безпеки України. Звичайно, можна звернутися і безпосередньо до органів прокуратури, які зобов’язані здійснювати нагляд за дотриманням законодавства України.

 

Порядок адміністративного провадження у справах про правопорушення, пов'язаних з корупцією (саме до таких віднесено ненадання інформації тощо), а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Однак існують і певні особливі положення, встановлені Законом України «Про боротьбу з корупцією», а саме наступні.

 

Адміністративне стягнення за правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Протокол про вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається органами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, а у разі, коли факт вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, — також слідчим або прокурором.

 

Протокол про вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол.

 

Розгляд адміністративних справ про правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду.

 

Тепер деякі факти та позиції суду з уже вирішених справ про адміністративну відповідальність за ненадання інформації юридичній чи фізичній особі державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

 

1. За змістом Закону «Про боротьбу з корупцією» відповідальність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за відмову фізичним чи юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, затримку такої інформації чи надання недостовірної або неповної інформації настає лише в тому разі, коли такого характеру дії спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу такої особи чи інтересу третіх осіб. Тобто, журналісту перед початком активних бойових маневрів варто як мінімум для себе довести наявність у ненаданні (наданні неналежної) відповіді корисливого або іншого особистого інтересу такої особи чи інтересу третіх осіб. Хоча, на випадок відсутності такого мотиву, порекомендуємо звертатися з вимогою про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

 

2. Голова Верховного суду України в одній із своїх постанов вирішував питання про притягнення до адміністративної відповідальності безпосереднього виконавця чи (або) керівника, який відповідає на запит. Так, на виконання поставленого завдання К. підготував проект відповіді на запит і надав його своєму керівнику. Останній, погодившись із викладеними там відомостями, відповідь підписав, і вона була направлена запитувачу.

За таких обставин К., який лише склав проект можливої відповіді на офіційний запит, не можна визнати суб'єктом корупційного правопорушення, оскільки рішення щодо запиту прийняв безпосередньо його керівник, котрий був зобов'язаний перевірити викладену інформацію і в разі незгоди з нею направити зазначений проект на доопрацювання.

 

3. Відмова державного службовця або іншої особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в наданні інформації з обмеженим доступом не може бути підставою для визнання його винуватим у вчиненні корупційного правопорушення. У зазначеному контексті ще раз звертаємо увагу на необхідність участі у громадському обговоренні положень майбутнього закону «Про доступ до публічної інформації», яким має бути передбачено і гарантовано можливість отримання відкритої за режимом доступу інформації.

На сьогодні, особа, уповноважена на виконання функцій держави, вправі відмовити в наданні інформації або надати її в неповному обсязі у випадках, передбачених ст.ст. 28-38, 46 Закону України «Про інформацію», зокрема, коли вона є державною таємницею; стосується особистого життя людини, містить лікарську, комерційну таємницю чи таємницю грошових вкладів, телефонних розмов; є власністю організації; а також коли її розголошення порушить права людини на справедливий і об'єктивний розгляд справи в суді, створить загрозу її життю, здоров'ю, зашкодить оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню тощо.

 

Отака вона, битва за інформацію з «особливим» суб’єктом, що виконує функції держави. Виражаємо щире сподівання, що з розробкою і прийняттям закону «Про доступ до публічної інформації» журналісти та інші особи принаймні знатимуть і розумітимуть, за що боротимуться.