Журналіст – професія ризикова. Лише на перший погляд здається, що бути повноважним представником «четвертої влади» – це легко і круто. Насправді ж очевидні позитиви, пов’язані з можливістю поширювати інформацію, необхідну суспільству, громадянину, державі, нерідко супроводжуються низкою не зовсім приємних загроз і викликів. Здається, поступово стає аксіомою, що діяльність журналіста постійно когось не задовольняє. І добре, коли цей «хтось» використовує лише своє право на відповідь, не вдаючись до протиправних дій. Яким же чином держава захищає журналіста? І що має знати представник «четвертої незалежної» про «наїзди» на нього?

 

Стаття 171 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність будь-кого за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Цією статтею держава захищає встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів, який забезпечує конституційне право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, необхідну їм для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів.

 

Для того, щоби лише почати розмову про відповідальність «наїзДника» (а не вершника), варто знати, що діяльність журналіста має бути:

а) професійною;

б) законною.

 

Професійним журналістом є творчий працівник, який, як учасник інформаційних відносин, професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобу масової інформації, діє на підставі трудових чи інших договірних відносин із його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням. Свою професійну діяльність він може здійснювати в інтересах будь-якого друкованого (газети, журнали, бюлетені тощо, а також разові видання з визначеним тиражем) або аудіовізуального (радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо) засобу масової інформації.

 

Законною буде така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень в інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом. Перешкоджання незаконній професійній діяльності журналіста не утворює складу злочину, передбаченого ст. 171 Кримінального кодексу. Таким чином, якщо «наїзДник» або його адвокат доведе незаконність діяльності журналіста, то відповідати він буде лише перед своєю совістю… На що ж може «тиснути» адвокат? На те, що журналіст збирав, використовував та поширював інформацію з обмеженим доступом (конфіденційну та таємну) з порушенням встановленого законом порядку (можливості визнання такої діяльності законною в окремих випадках розглядалися у статті про VIPа). Безумовно незаконною буде діяльність журналістів, яка полягає у: закликах до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганді війни, насильства та жорстокості; розпалюванні расової, національної, релігійної ворожнечі; поширенні порнографічної чи іншої інформації, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини тощо.

 

За які ж дії реально може понести відповідальність «наїзДник»? Кримінальний закон каже:

1) за перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171);

2) за переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за критику (ч. 2 ст. 171).

 

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виражатися у примушуванні «наїзДником» до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, здійсненні цензури, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засобу масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необґрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо. Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу тощо. І що ж «світить» «наїзДнику»? Штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (множимо на 17 грн.), або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

Зрозуміло, що не говоримо про відповідальність за дії, які хоча фактично і перешкодили журналістові у його діяльності, але були вчинені на законних підставах (наприклад, припинення випуску друкованого засобу масової інформації за рішенням суду, позбавлення журналіста акредитації за перевищення ним своїх повноважень чи невиконання обов’язків).

 

Переслідування може полягати у фізичному чи психічному впливі на журналіста, його рідних чи близьких, знищенні або пошкодженні його майна, обмеженні або позбавленні його прав чи законних інтересів (позбавлення премії, істотне зменшення розміру гонорару, звільнення з роботи чи переведення на іншу роботу, відмова оприлюднювати підготовлені ним матеріали). Необхідною ознакою таких дій є зв’язок такого переслідування з виконанням журналістом професійних обов’язків або його критикою на адресу «наїзДника», його юридичних осіб тощо.

 

Відповідальність за переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків чи критику наступатиме лише тоді, коли воно вчинене службовою особою або групою осіб за попередньою змовою. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Попередня ж змова групи «наїзДників» буде тоді, коли вони до початку злочину домовилися про спільне вчинення переслідування журналіста. За переслідування журналіста можна «нарватися» на: штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (множимо на 17 грн.), або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення права обіймати певні посади на строк до трьох років.

 

Ви скажете: «Чому ж так мало справ порушується за даною статтею, а ще менше закінчуються обвинувальними висновками? Адже незважаючи на всі наші демократичні досягнення, контингент невдоволених діяльністю журналістів як мінімум не зменшується». Відповідаємо: злочином є передбачене цим Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кримінальним кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Отож, перш ніж зняти «горе-вершника» з його «гнідої», доведіть, як мінімум для себе, що алюр «наїзДника» заподіяв і міг заподіяти шкоди не лише вам, як журналістові, а й вашому ЗМІ, та й загалом суспільству або навіть державі!