
Не залишати журналіста самого з пошуком психологічної допомоги
Не залишати журналіста самого з пошуком психологічної допомоги


Допомога має враховувати специфіку роботи журналіста
Українським журналістам порадити «просто відмежуватися від новин» — недоречно. Новини — це робота, а від початку повномасштабного вторгнення ще й частина повсякденного життя. Репортери виїжджають на місця обстрілів, збирають і висвітлюють свідчення про втрати. Фотографи, монтажери та фактчекери раз по раз переглядають важкі кадри, а редактори відповідають і за матеріал, і за людей, які над ним працюють.
Українські журналісти висвітлюють війну, яка є частиною їхнього повсякденного життя.
Навіть коли людина розуміє, що потребує підтримки, їй ще треба знайти фахівця, якому можна довіряти; розібратися в різниці між психологічною консультацією, психотерапією та допомогою психіатра; домовитися про зустріч і зрозуміти, що робити далі. Для редакції завдання ще складніше: потрібно подбати про всю команду й водночас не втручатися в особисті звернення працівників.
У результаті саме цих викликів і зросла програма Mental Support for Media (MSM). На початку 2023 року ГО «Фундація Суспільність» і Центр розвитку та психотерапії «Брейнкульт» об’єднали попередній досвід роботи з медіа у програму комплексної підтримки. Команда подбала, щоб турбота про психічне здоров’я стала звичною частиною життя редакції, а не запізнілою реакцією на вигорання чи серйозні психологічні труднощі.
Дві спільноти навколо одного запиту
MSM працює на перетині двох професійних середовищ. З одного боку — психологи, психотерапевти й психіатри, знайомі зі специфікою роботи медійників. Вони розуміють, що контакт із новинами для журналіста часто неминучий, але допомагають виокремити ризики, які можна зменшити: надмірне навантаження, відсутність ротації після складних відряджень або постійну роботу з травматичним контентом без часу на відновлення.
Жоден фахівець не може однаково добре працювати з усіма запитами. Тому розвиток спільноти фахівців із психічного здоров’я, які мають різні компетенції, можуть взаємодіяти між собою в процесі надання підтримки й, водночас, розуміють специфіку роботи журналіста, є одним із ключових чинників ефективності та сталості культури турботи про психічне здоров’я в медіа. Важливо також, що після розмов про війну, насильство й втрати, підтримка потрібна і самим фахівцям. Тож розвиток спільноти — це не лише про охоплення певного кола спеціалістів, а й про її підтримку та зростання: регулярні супервізійні й інтервізійні зустрічі, навчання, дослідження та заходи з відновлення.
«Якість підтримки залежить не лише від компетентності окремого фахівця, а й від спільноти, що вміє взаємодіяти», — пояснила Анастасія Ніжнік, співзасновниця Центру «БрейнКульт».
З іншого боку є спільнота журналістів, редакторів і власників медіа. Від їхньої реакції часто залежить, чи наважиться людина звернутися. Керівник, який сприймає виснаження як слабкість, лише посилює страх; керівник, який пропонує паузу, пояснює доступні можливості й не вимагає переказувати зміст консультації, робить звернення нормальним і безпечним. Так само колега може розповісти, як відбувається перша зустріч або як він чи вона обирав чи обирала терапевта, не намагаючись самостійно «лікувати» інших.
Роль MSM — з’єднати два середовища: медійників та фахівців психічного здоров’я. Журналісти отримують доступ до фахівців, які розуміють професійні ризики медійної роботи, спираються на доказові підходи й добирають допомогу відповідно до запиту та стану людини, а редакторам не потрібно самотужки перевіряти десятки психологів і вигадувати програму підтримки для команди.
Важливість цієї об’єднавчої роботи в тому, що вона перетворює окремих фахівців і формати на цілісну систему підтримки. Оцінювання потреб, навчання, індивідуальна допомога та відновлення доповнюють одне одного, а людина отримує зрозумілий шлях і, за потреби, може перейти до іншого рівня допомоги. Для редакції це означає не лише можливість реагувати на кризові ситуації, а й послідовно розвивати культуру турботи про психічне здоров’я в команді.
Як шлях підтримки в редакції виглядає на практиці
У MSM є чотири складові: діагностика й оцінювання потреб, навчання, індивідуальна допомога та відновлення. Вони не утворюють обов’язкової послідовності. Хтось одразу приходить із запитом на психотерапію, комусь спершу потрібно розібратися у власному стані, а редакція може почати з командного оцінювання та розмови з керівниками.
Під час дослідження фахівці використовують клінічну бесіду та скринінгові опитувальники, які допомагають побачити вираженість симптомів і вирішити, чи потрібна додаткова консультація. Скринінг не є діагнозом і нічого не говорить про професійну придатність людини. Якщо йдеться про редакцію, на первинному етапі команда MSM готує для керівників звіт про потреби та ризики в команді: керівник отримує лише узагальнені висновки й не має доступу до відповідей або змісту розмов із конкретними працівниками. Конкретні запити працівників фахівці опрацьовують уже під час індивідуальних зустрічей — з урахуванням стану людини, її професійної ролі та специфіки роботи. Ці запити можуть стосуватися широкого кола проблем, зокрема тривоги, виснаження, труднощів зі сном і концентрацією, переживання втрати або контакту з травматичним матеріалом, відчуття провини за відпочинок чи складнощів із відновленням після небезпечного відрядження.
90% опитаних журналістів мали ознаки вигорання, 93% — симптоми депресії різного ступеня, 85% — ознаки надмірної тривоги.
Масштаб потреби видно з показників самої програми. На вересень 2026 року команда проаналізувала інформацію про 1007 осіб. Ознаки вигорання мали 90% опитаних, симптоми депресії різного ступеня — 93%, а ознаки надмірної тривоги — 85%. Про наявність травматичного досвіду повідомили 62,7% респондентів; при цьому більша частина з них й надалі мала нав’язливі спогади про ці події, що може бути ознакою ПТСР. Для команди MSM ці результати стали ще одним підтвердженням: підтримка має бути доступною не лише в момент гострої кризи. Що раніше людина розуміє свій стан і бачить можливі наступні кроки, то менше часу витрачає на пошук допомоги навмання.
Навчальна частина програми також залежить від ролі учасника. Журналісти вчаться розпізнавати власні реакції, працювати з чутливими темами й не підміняти фахову допомогу взаємопідтримкою. Редакторам натомість потрібні знання, які можна застосувати в управлінні: як помітити перевантаження, спланувати ротацію після важкого завдання, обговорити стан працівника без тиску та зберегти конфіденційність його звернення.
Коли потрібна індивідуальна допомога, формат добирають відповідно до запиту й стану людини. Іноді достатньо первинної консультації з психологом, щоб розібратися в ситуації та скласти подальший план; триваліші труднощі можуть потребувати психотерапії, а клінічні симптоми чи ризики — оцінювання психіатра і, за показаннями, лікування. У процесі супроводу формат допомоги можуть переглядати відповідно до потреб і стану людини, а за необхідності — рекомендувати звернення до фахівця іншої спеціалізації.
Команда MSM не обмежується підрахунком проведених консультацій, а відстежує зміни у стані учасників у процесі супроводу. За інформацією програми, зібраною в 2026 році, позитивну динаміку зафіксували за кількома показниками: у 83% учасників зменшилися симптоми депресії, у 77% — рівень тривожності, у 73% — емоційне виснаження та симптоми професійного вигорання. За цими показниками стоять зміни в повсякденному житті конкретних людей: більше сил на роботу, спілкування з близькими й участь у житті команди.
Окреме місце в програмі посідають відновлювальні виїзди в Карпати. Кілька днів поза звичним робочим середовищем дають журналістам змогу сповільнитися, відійти від постійного потоку новин і відновити контакт із власними потребами. Програма таких виїздів поєднує відпочинок, спілкування в професійному колі та практики відновлення під супроводом психологів. Вони не стирають складний досвід війни, але створюють умови, у яких можна заспокоїти тривожні думки, відчути підтримку й поступово відновлювати внутрішні ресурси.
Mental Health Evenings пропонує коротший і доступніший формат такої паузи. Це тематичні зустрічі для журналістів, під час яких спілкування з колегами поєднується з практиками співчуття до себе, роботою з внутрішнім критиком, пошуком власних джерел підтримки або творчими заняттями. Навіть протягом одного вечора учасники можуть перемкнути увагу з дедлайнів і професійних вимог на власний стан і збільшити свої ресурси.
Від 2023 року понад 250 журналістів взяли участь в одинадцяти відновлювальних заходах у Карпатах; команда також провела дев’ять Mental Health Evenings. Участь у таких зустрічах не зобов’язує людину розповідати про пережите, а сам захід не замінює терапію чи психіатричну допомогу. Водночас такі заходи створюють простір для відновлення, спілкування з колегами та взаємної підтримки. Навіть коротка пауза допомагає на певний час вийти з напруженого новинного циклу, звернути увагу на власний стан і зрозуміти, якої підтримки людина потребує далі.
Що змінюється для редакції
Зазвичай редакція звертається не з готовим переліком послуг, а з розмитим відчуттям, що команда виснажена: люди гірше сплять, частіше конфліктують, втрачають концентрацію або взагалі йдуть з професії. Координатор MSM допомагає розкласти цей запит на те, що стосується умов роботи, командної взаємодії та особистого стану окремих працівників.
Після цього редакція може пройти оцінювання, організувати навчання для керівників і дати працівникам можливість конфіденційно звернутися по індивідуальну допомогу. Комусь фахівець порекомендує кілька консультацій, комусь — тривалішу психотерапію або зустріч із психіатром. Редактор при цьому не отримує змісту особистих розмов і конкретних відповідей тестів.
У редакції «Краматорськ Пост» команда скористалася кількома форматами підтримки: індивідуальними консультаціями, вебінарами та заходом із відновлення. За словами фінансової та проєктної менеджерки Людмили Сахно, консультації дали колегам комфортний і безпечний простір, вебінари допомогли краще зрозуміти власні реакції на стрес, а ретрит — видихнути, відновити сили та поспілкуватися з представниками інших медіа.
За підрахунком MSM, 2026 року різними можливостями програм психологічної підтримки скористалися понад 2500 журналістів, із них понад 700 отримали психотерапевтичний супровід, а загалом робота охопила понад 70 редакцій.
Почати можна з простого
Навіть добре організована психологічна допомога не може компенсувати хронічну перевтому, небезпечні завдання без підготовки чи зневажливе ставлення керівника. За графік, навантаження, фізичну безпеку та правила роботи з травматичним контентом відповідає сама редакція. MSM може допомогти побачити ризики, визначити потреби команди, навчити керівників і організувати фахову підтримку, але управлінські рішення все одно залишаються відповідальністю редакції.
Почати можна з простого: запитати команду про її потреби, провести конфіденційне оцінювання та домовитися про зрозумілий порядок звернення по допомогу. Наступний крок — переглянути те, що редакція може змінити самостійно: навантаження, можливість відпочивати, ротацію після складних завдань і правила роботи з травматичними матеріалами.
Водночас редакції не обов’язково створювати всю систему з нуля та самотужки шукати фахівців. Уже наявні професійні спільноти можуть допомогти з оцінюванням потреб, навчанням, індивідуальними консультаціями й відновлювальними заходами. Частина цих можливостей доступна завдяки партнерському фінансуванню, а для тривалої підтримки редакція може передбачити власний ресурс.
Так окремі рішення поступово складаються в систему: працівники знають, куди звертатися, керівники розуміють межі своєї відповідальності, а редакція має професійного партнера, який допомагає підтримувати цей процес.
«Підтримка психічного здоров’я журналістів допомагає редакціям зберігати спроможність працювати під час війни, утримувати професійні команди та продовжувати висвітлювати складні теми. У ширшому сенсі йдеться про збереження доступу суспільства до надійної інформації, що є однією з необхідних умов свободи слова й демократії», — говорить Андрій Сидоренко, координатор програми Mental Support for Media.
Дізнатися про доступні формати для журналістів і редакцій можна на support4media.com.
Автор - Антон Покалюхін, психолог, фахівець програми Mental Support for Media











