Лавреатами премії імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики у 2026 році стали медіаменеджер, громадський діяч Вадим Міський та журналістка, продюсерка й експертка зі стратегічних комунікацій Тамара Гусейнова — співавтори книжки «Українське радіо. Історія буремного століття», а також ідейний натхненник видання, диктор і медіаменеджер Дмитро Хоркін.

Таке рішення 13 жовтня ухвалив комітет із премії імені В’ячеслава Чорновола. Про це повідомляє вебсайт Держкомтелерадіо. Цього року на здобуття премії надійшло 10 робіт, серед яких публіцистичні книжки, газетні публікації та документальний радіопроєкт. Дві роботи комітет вирішив не розглядати через невідповідність положенню про премію.

Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко, який є головою комітету з присудження премії, нагадав, що  премія започаткована  2004 року, писуджується щороку за твори, що сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національній свідомості та самобутності. За традицією премію вручатимуть напередодні дня народження В’ячеслава Чорновола, який відзначається 24 грудня, в аудиторії його імені Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Засідання Комітету з Премії Чорновола

Книжка «Українське радіо. Історія буремного століття» вийшла у видавництві «Лабораторія» у 2025 році за підтримки ГО «Детектор медіа». Її видання приурочили до сторіччя Українського радіо — важливої національної інституції, яка протягом радянської доби допомогла зберегти в масовому вжитку українську мову, пісню та культуру, а під час Перебудови та в перші десятиліття незалежності стала одним із рупорів демократичних змін і відродження національної свідомості, майданчиком політичного плюралізму та свободи слова.

Голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова, автори книжки Вадим Міський і Тамара Гусейнова та ідейний натхненник видання Дмитро Хоркін. Фото: Юрій Прияцелюк

Члени комітету з присудження премії наголошували, що у книзі історія радіо розглядається в широкому суспільному контексті — як частина боротьби України за культурну самобутність, власний інформаційний простір і демократичний розвиток. Видання розповідає про людей, які всупереч цензурі, репресіям, війнам і політичному тиску творили в українському ефірі простір свободи.

Окрему главу книги присвячено ролі В’ячеслава Чорновола у запровадженні прямих радіотрансляцій засідань Верховної Ради України. На основі парламентських стенограм та спогадів учасників подій автори відтворили гостру дискусію навколо відкритості роботи новообраного парламенту в травні 1990 року. В’ячеслав Чорновіл наполягав саме на прямій трансляції засідань, щоб громадяни могли без купюр чути перебіг парламентських дебатів і позиції народних депутатів. У перші два десятиліття незалежності ці трансляції відіграли важливу роль у забезпеченні відкритості влади та підтримці політичного плюралізму молодої української демократії..

Значну увагу у виданні приділено культурній і музичній журналістиці та ролі радіо у формуванні модерної української культури. Автори повертають до суспільної пам’яті Бориса Лятошинського не лише як видатного композитора, а і як радійника — куратора музичного ефіру, який закладав підвалини музичного та музикознавчого мовлення і відстоював мистецьку свободу. У книзі також розкрито внесок оркестрів, хорів та інших художніх колективів Українського радіо у збереження української музичної спадщини й опір радянському ідеологічному диктату. Окремо простежено, як поява Радіо «Промінь» і зведення Будинку звукозапису сформували інфраструктуру для нової хвилі української естради, відкрили широкій аудиторії творчість українських композиторів і виконавців та посприяли становленню покоління, яке пишалося власною культурою й дедалі виразніше усвідомлювало її окремішність від радянського культурного простору. Також досліджено трансформаційний процес державних медіа у Суспільне мовлення та роль Українського радіо в ньому.

Книжка «Українське радіо. Історія буремного століття» продовжує здобувати визнання читачів і критиків. На «Книжковому Арсеналі 2025» вона стала бестселером видавництва «Лабораторія». Згодом була відзначена галузевою премією KBU Awards 2025 у номінації «Історія України» та ввійшла до короткого списку рейтингу «Книжка року 2025». Протягом року світ побачили два видання книжки, перше — обсягом 464 сторінки та друге, розширене й доповнене, обсягом 480 сторінок, обидва вийшли у 2025 році.

Серед лавреатів премії імені В’ячеслава Чорновола попередніх років — кінодокументаліст, лавреат Шевченківської премії Леонід Мужук, режисерка-документалістка Суспільного Сніжана Потапчук, письменники Іван Корсак і Дмитро Кешеля, письменник і кінодраматург Андрій Топачевський, літературознавиця Ольга Ніколенко, яка отримала премію у складі творчого колективу, дослідник історії Микола Тимошик та інші.