6 травня Центр прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки (KSE) презентував у книгарні «Сенс» на Хрещатику дослідження «Документування російсько-української війни у 2014–2025 роках». Про це «Детектору медіа» розповів засновник і керівник Центру, громадський і державний діяч Антон Дробович.

Модерувала презентацію Дар'я Свиридова. У заході взяли участь автори дослідження — Антон Дробович, Дарина Підгорна та Марина Александрович, рецензентка Наталія Хендель, а також Роман Романов — представник міжнародного фонду «Відродження», за підтримки якого було підготовлено і видано дослідження.

«Роман розповів про бачення викликів документування і про важливість каталогізації, тому що дедалі частіше постає питання фінальної мети всього документування, як воно буде використано в процесі досягнення справедливості, не тільки в контексті перехідної чи відновної юстиції, а й загалом: яка логіка держави. Для відповіді на ці питання такі каталоги є помічними», — поділився Антон Дробович.

У своєму дослідженні Центр прав людини та меморіалізації війни проаналізував 90 організацій та ініціатив, а також 114 проєктів і творів, що фіксують російсько-українську війну. Наразі дослідження доступне у двох варіантах — електронному і друкованому.

«Фізична версія видавалася обмеженим накладом, який ми передали організаціям, що займаються документуванням, а також університетським бібліотекам. Оскільки дослідження дуже спеціалізоване, воно зазвичай не потрібне широкому читачу. Зміст PDF-версії тотожний. Вона навіть трошки краща, тому що проєкти в переліку залінковані: можна клікнути і перейти на сайт, щоб побачити, як він виглядає», — розповів Дробович.

Він повідомив, що особливість цього дослідження в тому, що воно передбачає нову типологію документування, яка налічує 10 типів, серед яких — базові (презерваційне та дескриптивне), а також синтетичні (юридичне, історичне, публіцистичне, OSINT-документування тощо).

«Зараз до друку готується англійська версія цього дослідження, яку також буде видано  в паперовому і в PDF-варіанті і розіслано ключовим юридичним школам, бібліотекам та організаціям, які займаються transitional justice (перехідним правосуддям. — Ред.), військовим документуванням і так далі, для отримання фідбеку. Перший етап дослідження — це видання, про яке ми говоримо. Другий — це англійська версія і поширення її у світі. Далі ми збираємо зворотний зв'язок і наприкінці 2026 року дизайнуємо вичерпне дослідження», — розповів Антон Дробович.

Він також сказав, що вже на нинішньому етапі дослідження засвідчило наявність в Україні всіх передумов для створення спільноти документаторів. 

«Зараз важко сказати, чи це сфера документування, чи документаційне поле. З одного боку, є коаліція, зокрема правозахисні організації. Є кілька платформ, наприклад, симпозіум у Львові “Найбільш задокументована війна”, які сприяють постанню спільноти, але бракує етичних стандартів, правил щодо червоних ліній документування. За ці 12 років була зроблена фантастична робота величезною кількістю людей і організацій. Ініціативи доволі різні за своєю якістю та наповненням. Ми не давали їм оцінку, бо нашим завданням було окреслити це поле», — поділився Дробович.

Серед організацій, які потрапили до дослідження, є, зокрема, «Детектор медіа», Інститут масової інформації, Лабораторія журналістики суспільного інтересу, Кримська правозахисна група, ГУР Міноборони, «Слідство.Інфо», «Українська правда», «Бабель», Суспільне мовлення, Український інститут національної пам’яті, Музей історії Києва, Центр прав людини Zmina, Hromadske, Docudays UA, Bihus.Info, LB.ua, Kyiv Independent, The Ukrainians Media, Ukraїner та інші. 

За словами Дробовича, їх відбирали за таким принципом:

«Для нас було важливо дослідити, які взагалі є організації, у кого є сайти або ресурси, на які можна піти і подивитися перелік документаційних проєктів. Ми старалися брати насамперед ті, які є найбільшими. Але принагідно, якщо нам траплялися невеликі ініціативи, ми теж їх враховували і додавали в профайл. Звісно, це не вичерпний список. Ми це усвідомлюємо і в одному з розділів написали форму зворотного зв'язку, щоб до третього етапу дослідження ми врахували все по максимуму».

Проєкти і документальні твори обирали за популярністю і з урахуванням представлення різних типів документування. Так, до дослідження включили: фільми Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» і «2000 метрів до Андріївки», збірку поезій Максима Кривцова «Вірші з бійниці», роман Тамари Горіха Зерня «Доця», коротку прозу Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає», анімацію Анастасії Фалілеєвої «Я померла в Ірпені»  тощо.

Керівник Центру прав людини та меморіалізації війни вважає, що дослідження «Документування російсько-української війни у 2014–2025 роках» може стати в пригоді як самим документаторам, так і грантодавцям.

«Дослідження допоможе організаціям, які шукають партнерів, подивитися, які подібні проєкти організовували раніше. Для грантодавців і міжнародних партнерів, які хочуть підтримати документаторів, воно стане орієнтиром того, хто працює в полі, в кого який трек. Це корисний інструмент, щоб налаштувати програми допомоги і партнерства. Такі дослідження допомагають організаціям, які здійснюють документуванням, більш ефективно використовувати ресурси або групуватися в коаліції», — додав Антон Дробович.

Нагадаємо, Антон Дробович очолив Центр прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки у січні 2025 року. До цього він пʼять років був головою Українського інституту національної памʼяті.

Фото: Вікторія Мізерна