Станом на квітень 2026 року «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» (RFE/RL) переживає кризу. Останній день березня став останнім днем роботи румунської (Europa Liberă România) та болгарської (Svobodna Evropa) служб. Раніше, в кінці минулого року, вже була офіційно закрита угорська служба Szabad Europa, яка регулярно випускала розслідування та критикувала політику уряду Віктора Орбана. Рішення про згортання мовлення RFE/RL неодноразово пов’язували з політичними домовленостями. Зокрема, про це писали журналісти французького видання Le Monde. Президент RFE/RL Стівен Капус політичні причини не озвучував та обмежився поясненнями, пов’язаними з бюджетними викликами.

Знову «Проєкт 2026»

Як і в інших аспектах трампівської політики, документ консервативного аналітичного центру The Heritage Foundation Project 2025 став дороговказом президента США для кардинальної зміни системи американського іномовлення. У цьому більш ніж 900-сторінковому документі Агентству США з глобальних медіа присвячено окремий розділ.

Його автором став Майкл Пек (Michael Pack), очільник Агентства з глобальних медіа наприкінці першого терміну Трампа у 2020 році. Тоді його спроби реформувати USAGM викликали шалений опір журналістів і були заблоковані судами. У «Проєкті 2025» Пек вже провів роботу над помилками: він розписав, як саме потрібно знищити стару систему без можливості її відновлення.

Головною тезою документа у цьому випадку є те, що фінансовані урядом США мовники нібито втратили свою початкову місію, перетворилися на рупори «ліберальної пропаганди», часто критикують самі США і тому більше не відповідають національним інтересам. Зокрема, «Проєкт» прямо закликав ліквідувати законодавчий «бар'єр», який гарантував журналістам незалежність від вказівок Держдепартаменту та Білого дому, а «Голос Америки» та «Радіо Свободу» перетворити на інструмент прямого просування президентської зовнішньої політики.

Оскільки «Радіо Свобода» (RFE/RL) є формально незалежною некомерційною організацією, що працює на гранти від USAGM, звільнити їхніх керівників безпосередньо президент не може. Тому Майкл Пек у документі радив повністю скасувати гранти для цих організацій і переглянути їх юридичний статус. У документі також закликали до масового скорочення персоналу, позбавлення іноземних співробітників робочих віз J-1 та проведення жорсткого аудиту безпеки для всіх журналістів, які працюють на ці мовники.

Закриття угорської служби Szabad Europa є найбільш показовим прикладом реалізації цього розділу «Проєкту 2025». The Heritage Foundation має надзвичайно тісні зв'язки з урядом Віктора Орбана, а президент фонду Кевін Робертс неодноразово називав Угорщину зразком для США. Відповідно, існування фінансованого американськими платниками податків медіа, яке публікує антикорупційні розслідування проти уряду Орбана, прямо суперечило ідеологічним союзам Білого домуу.

У тексті документу прямо зазначалося, що угорська служба RFE/RL «виходить за межі передбаченої статутом RFE/RL діяльності, оскільки націлена на демократично обраного, проамериканського європейського союзника по НАТО». Закриття цієї редакції стало не лише питанням економії, а й символічним політичним жестом, узгодженим із загальною філософією «Проєкту 2025» щодо підтримки консервативних союзників США за кордоном.

Як руйнували «Радіо Свободу»

Адміністрація Трампа використала механізми виконавчих указів (Executive Orders) та новостворених структур для швидкого демонтажу системи фінансування мовника, щоб втілити положення «Проєкту».

Зокрема, у перший день своєї другої президентської каденції Трамп підписав виконавчий указ «Переоцінка та перегрупування зовнішньої допомоги Сполучених Штатів» (Reevaluating and Realigning United States Foreign Aid), у якому вимагав припинення будь-якої допомоги та фінансування програм, які «не повністю відповідають зовнішній політиці Президента». Цей документ створив формалізоване підґрунтя для перегляду бюджетів усіх агентств, що завдяки «м'який силі» підтримували демократії за кордоном. Включно з USAGM, оскільки іномовлення теж класифікувалося як частина зовнішньої допомоги США. А вже виконавчий указ від 14 березня 2025 року «Продовження зменшення федеральної бюрократії» (Continuing the Reduction of the Federal Bureaucracy) є документом, який став прямою причиною колапсу RFE/RL.

Цей указ офіційно класифікував Агентство США з глобальних медіа (USAGM) як «непотрібний елемент федеральної бюрократії» та зобов'язував припинити фінансування всіх медіаорганізацій під егідою агентства (Voice of America, RFE/RL, Radio Free Asia, Middle East Broadcasting Networks) «настільки повно, наскільки це дозволяє закон». Виконання указу було покладено на новостворений Департамент ефективності уряду (DOGE), тоді ще на чолі з Ілоном Маском.

Для виконання цього указу Трампа DOGE вдався до радикальних дій одразу після його підписання. Рахунки RFE/RL, Radio Free Asia та близькосхідних мереж були миттєво заморожені на 30 днів для «аудиту та реструктуризації». 1300 співробітників «Голосу Америки» були негайно відправлені у вимушену відпустку без збереження заробітної плати. Оскільки RFE/RL є формально приватною некомерційною корпорацією, яка фінансується через гранти від уряду США, нове керівництво USAGM, лояльне до президента країни, просто відмовилося підписувати або продовжувати існуючі грантові угоди.

Спроби спротиву

Такі різкі дії адміністрації викликали хвилю позовів з боку правозахисних організацій, профспілок журналістів та керівних рад самих медіа, яких це стосувалося (наприклад, позови від Open Technology Fund та представників RFE/RL). Зокрема, 18 березня 2025 року RFE/RL подала позов проти USAGM та її тодішніх нових менеджерів Карі Лейк і Віктора Моралеса до окружного суду столиці країни

25 березня того ж року суддя Ройс Ламберт ухвалив рішення на користь «Радіо Свободи», вказуючи керівництву USAGM «вжити всіх необхідних кроків для повернення співробітників і підрядників USAGM до їхнього статусу, який був до виконавчого указу від 14 березня 2025 року».

Позивачі будували свій захист на трьох основних юридичних положеннях. По-перше, Закон про міжнародне мовлення США (U.S. International Broadcasting Act) чітко гарантує редакційну незалежність мовників та встановлює так званий «захисний бар'єр» (firewall) між урядом і журналістами, що демонтувати й мав на меті «Проєкт 2025». Дії адміністрації розцінювалися як пряме порушення цієї незалежності. Крім того, Закон про адміністративну процедуру (Administrative Procedure Act, APA) дає підстави інтерпретувати рішення про припинення фінансування та замороження рахунків як «свавільні та капризні» (arbitrary and capricious), прийняті без належного обґрунтування та дотримання процедур, а саме їх ухвалення через Конгрес США. До того ж, у цьому випадку йдеться і про порушення Першої поправки Конституції Сполучених Штатів, що захищає свободу слова та не допускає політичної цензури з боку уряду.

Судді по всій країні видали кілька наказів, які визнавали дії адміністрації щодо негайного замороження коштів незаконними, оскільки ці кошти були вже надані Конгресом США до підписання цих указів. Відповідно, вони зобов'язували уряд відновити транші для RFE/RL. Через суди було тимчасово заблоковано пряме втручання в кадрову політику (звільнення головних редакторів), спираючись на той самий законодавчий «бар'єр». Розрахунок у цьому випадку робився на механізм американського права, згідно з яким рішення місцевого окружного судді може заблокувати виконання президентського рішення по всій країні.

Попри перші судові перемоги, адміністрація Трампа та її юристи використали ефективну тактику затягування. Уряд подавав апеляції на всі тимчасові заборони до консервативних апеляційних судів, створюючи юридичну тяганину. Але часто високі матерії судової практики вдало приземлювала бюрократична реальність: коли суд зобов'язував розблокувати кошти, федеральна бюрократія під керівництвом лояльних призначенців знаходила адміністративні зачіпки - затягувала перевірки безпеки, відмовляла у видачі робочих віз іноземним журналістам і вимагала додаткових аудиторських перевірок кожного цента.

Найголовнішим ударом у цьому випадку стало те, що Білий дім просто виключив фінансування RFE/RL з президентського проєкту бюджету на 2026 фінансовий рік, однак 3 лютого 2026 Трамп все ж підписав документ, який передбачив фінансування і для USAGM.

Судова система США змогла захистити медіаструктури від моментального та відверто незаконного знищення у березні 2025 року, посилаючись на порушення процедур. Однак суди виявилися безсилими проти довгострокової стратегії адміністрації Трампа — повної відмови від підписання нових грантових угод та використання виконавчої влади (через DOGE та лояльних чиновників) для створення бюрократичного колапсу, що і призвів до закриття, зокрема, й румунського офісу “Радіо Свобода”.

Щоб зрозуміти, що саме втрачається разом із цими редакціями — і чому це не просто питання бюджетного рядка, — варто подивитись, як працювали ці офіси з початку свого створення.

Співробітники Радіо Свободи в головному офісі (Мюнхен) сортують пошту від слухачів

Радіо кошмарів диктатора

Радіо «Свобода» (RFE/RL) забезпечувало регулярний потік незалежної інформації про події у Румунії у комуністичну добу. Навіть після падіння диктатури воно залишалося важливим «голосом демократії». За оцінкою професора Владіміра Тісманяну, колишнього голови Комісії з оцінки комуністичного минулого Румунії, румунська служба RFE «відкрила [румунам] очі».

Радіо інформувало про факти з життя режиму, замовчувані в комуністичній пресі: корупцію партійної верхівки, репресії Секурітате (таємна поліція і спеціальна служба), невдачі економічної політики. Крім того, RFE регулярно транслювало виступи дисидентів та критичні матеріали відомих журналістів. Під час революції грудня 1989 року RFE фактично стала джерелом альтернативної офіційній інформації і надії на зміни.

Більш того, аналіз Лундського університету підтвердив, що мовлення RFE було цілеспрямовано спрямоване на демонтаж комуністичного режиму: програми наголошували на жорстокості диктатури, заохочували слухачів до спротиву та представляли в новинах дискурси опозиції.

У листопаді 1989 року у багатьох румунських містах (наприклад, у Темішоарі) вдалося організувати демонстрації, в тому числі й завдяки тому, що RFE поширювало інформацію про акції протесту. Важливою ілюстрацією впливу «Радіо Свобода» стала історія Іона Міхая Пачепи, генерала Секурітате та заступника голови зовнішньої розвідки Румунії, радника диктатора Ніколає Чаушеску з питань промисловості та технічного розвитку, який втік до США.

Його мемуари «Червоні горизонти» були видані 1987 року після його втечі в США й розповідали про режим Чаушеску зсередини. «Радіо Свобода» послідовно озвучувало частини цієї книги румунською, в результаті чого в країні зростала політична напруга. Пізніше деякі обвинувачення на судовому процесі над Чаушеску були майже дослівно взяті з «Червоних горизонтів». Колишній президент Румунії Траян Бесеску назвав Radio Europa Liberă «моральною совістю румун» за роль, яку цей канал відіграв у демонтажі комунізму.

Диктатор Ніколає Чаушеску вважав Радіо «Свобода» своїм «найгіршим кошмаром» і не раз намагався знищити його. У 1970–80-х роках Секурітате проводила серію спецоперацій під кодовою назвою «Eтер» (Operațiunea «Ether»). У рамках «Eтера» влаштовували підпали, вибухи і напади на співробітників RFE/RL. Найгучнішою подією стала терористична акція 21 лютого 1981 року в Мюнхені: організація вибуху в будівлі RFE/RL, в результаті чого кілька людей отримали поранення. Як потім стало відомо, напад здійснила група відомого терориста Карлоса («Шакала») на замовлення румунської Секурітате: за планом вибух мав влучити в румунську редакцію, але випадково влучив в чеську службу радіо.

Крім терактів у Мюнхені, працівники Секурітате здійснювали напади та проводили диверсії у країнах Західної Європи. В Румунії самих ведучих RFE переслідували, погрожували життю і здійснювали замахи. Комуністичний режим називав ведучих «Радіо Свобода» агентами та зрадниками, а державні ЗМІ обливали їх брудом.

Тоді Секурітате не впоралася, але очевидно впорався бюджетний указ, підписаний за тисячі кілометрів від Бухареста й за десятки років від комуністичної доби.

Болгарія: революція на частоті RFE

Болгарська служба RFE (Svobodna Evropa) транслювалася з 1950 року, фактично до 1993 року (з перервами). У 1989–1990 роках «Свободна Европа» інформувала болгар про події та настрої сусідніх країн. Зокрема, в Болгарії зросли протестні настрої у період 1989–1990 років після кровопролитних подій у Румунії 1989 року, які висвітлювало RFE.

RFE формувала альтернативну інформаційну реальність для болгарської публіки, розповсюджуючи новини про демократичні перетворення, окрім Румунії, ще й в Польщі, Угорщині, та навіть розповідало про ідеї «перебудови», які на той час почали з'являтися в СРСР. Незалежні журналісти RFE запрошували до студій представників опозиції, дисидентів, членів опозиційних рухів та досвідчених активістів і лідерів думок. Результатом мовлення RFE в Болгарії стало розширення суспільного діалогу: слухачі отримували інформацію, якої не було в офіційній пресі.

Одними із впливових програм були репортажі про акції протесту та діяльність опозиційних рухів, які RFE передавала у прямому ефірі. Журналісти болгарської служби висвітлювали ключові жовтневі події 1989 року: страйки шахтарів, демонстрації у Софії, звернення опозиціонерів до влади.

Комуністична влада Болгарії намагалася глушити мовлення. Разом з тим, серйозних терактів чи замахів, як це було в Румунії, проти працівників RFE в Болгарії не було.

Угорщина: від комунізму до орбанізму

Угорська служба «Радіо Свободи» (Szabad Európa Rádió, SZER) працювала з 1950 по 1993 рік із Мюнхена. Комуністичний уряд намагався протидіяти її трансляціям, зокрема, через цензуру, проте поступово до 1989 року ситуація м'якшала. В перші роки «революції» RFE забезпечувала населення незалежними новинами на теми, які влада намагалася замовчувати.

RFE ставила перед собою мету поширювати незалежну інформацію, яку приховувала радянська цензура. Восени 1989 року програми «Вільної Європи» детально висвітлювали хід переговорів між урядом і опозицією, проголошення парламентської республіки та підготовку всеугорського референдуму. У березні 1989 року угорський уряд оголосив, що «працівники SZER можуть працювати в країні без будь-якого обмеження».

RFE активно висвітлювало і події 1956 року (придушення угорської революції радянською армією), об'єднання партій та розширення громадянських прав. Президент Угорщини після падіння комунізму визнавав, що такі незалежні медіа, як RFE, зіграли важливу роль у становленні демократії.

Більш того, У 1991 році тодішній лідер парламентської фракції FIDESZ Віктор Орбан написав листа до членів Конгресу США, в якому подякував RFE/RL за «значну послугу угорському народу в ході мирної зміни режиму». Той самий Орбан, чий уряд у листопаді 2025 року домігся закриття угорської редакції цього мовника.

У 1989 році у фокусі передач були такі ключові національні події, як вшанування пам'яті про революцію 1956 року, роль дисидентів, матеріали про легітимність правлячої партії. Угорська служба RFE виділяла студійний час інтерв'ю із відомими угорськими дисидентами, наприклад, Кшиштофом Міхелем чи Андрашем Шаллі-Ньємечем, які закликали впроваджувати реформи.

До 1989 року комуністичний режим проголошував журналістів «Вільної Європи» агентами ЦРУ та цілеспрямовано глушив мовлення. Хоча конкретних випадків насильства проти журналістів RFE в Угорщині не зафіксовано, його мовленню протидіяла радянська техніка. Втім, аудиторія по всій Східній Європі знаходила способи бути на з «Вільною Європою» на одній хвилі.

Загроза зсередини

Іронія стосовно закриття RFE/RL полягає не в тому, що перемогла авторитарна логіка, а в тому, нею скористалися лідери, які гарантували захист демократії. Чаушеску вдавався до відкритого до терору, в той час, як дміністрація Трампа намагається діяти в межах правової системи, підриваючи позиції незалежних ЗМІ через бюрократичні процедури. Таким чином захисні механізми, які довгі роки відстоювало, в тому числі RFE/RL, виявилися загрозливи, коли сама загроза прийшла зсередини.