Роман української письменниці Вікторії Амеліної «Дім для Дома» увійшов до списку переможців грантової програми PEN Translates, яку реалізує English PEN. Про це йдеться на сайті організації.

«Дім для Дома» став одним із 18 проєктів, що отримають фінансову підтримку для виходу на англомовний ринок. Загалом гранти здобули книжки від 14 видавців, перекладені з 12 мов від авторів з 16 регіонів світу. Серед них — мемуари, поезія, документальна проза, література для дітей, а також, уперше в історії програми, твори, перекладені зі словацької та маврикійської креольської мов.

З української «Дім для Дома» переклала Домінік Гоффман, англомовне видання готує HarperCollins Publishers. 

Крім роману Амеліної, у списку переможців є збірка нонфікшн-текстів лавреатки премії PEN Pinter Prize 2012 Самар Язбек у перекладі Лері Прайс, а також поетична збірка Фахміди Ріяз, яку з урду переклала Пурна Свамі (у межах програми PEN Translates x Salt).

Книжки для здобуття гранту PEN Translates відбирають на основі літературної якості, продуманості видавничого проєкту та внеску в бібліорізноманіття британського книжкового ринку.

Відзначені цьогоріч проєкти схарактеризували як «захопливі та обнадійливі», а також «важливі та художньо довершені».

«Я не можу дочекатися, щоб прочитати ці книги. Велика кількість заявок означала деякі складні рішення, але 18 проєктів, які ми відібрали, охоплюють надихаючий спектр мов, голосів і тем, що дає мені надію на майбутнє видавничої справи перекладів у Великій Британії», — сказала голова відбіркової комісії PEN Translates Нікола Смоллі.

Програма PEN Translates існує з 2012 року. За цей час вона підтримала понад 400 книжок, перекладених з понад 90 мов, та надала грантів на суму понад 1,2 мільйона фунтів стерлінгів.

У романі Амеліної смішний пудель на ім’я Дом розповідає історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково в невеличкій львівській квартирі, яка криє в собі безліч таємниць та досі зберігає пам’ять про попередніх власників.

Вікторія Амеліна — українська письменниця та громадська діячка родом зі Львова, членкиня Українського ПЕН. 27 червня 2023 року вона потрапила під російський ракетний обстріл у Краматорську, де перебувала разом з делегацією колумбійських журналістів та письменників. Вікторія отримала тяжкі поранення. 1 липня в лікарні імені Мечникова у Дніпрі її серце перестало битися. Репортаж з прощання з письменницею в Києві читайте тут.

Амеліна — авторка роману «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014), роману «Дім для Дома» (2017), дитячих книжок «Хтось, або Водяне Серце» (2016) та «Е-е-есторії екскаватора Еки» (2021).

У 2021 році вона стала лавреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.

З літа 2022 року Вікторія Амеліна долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, з якою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема в Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

Вже після смерті Вікторія Амеліна стала однією з номінанток премії «Читомо», а також отримала Премію за свободу слова від Норвезької спілки письменників.  У січні 2024 року президент Володимир Зеленський нагородив Амеліну посмертно орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. 

У грудні 2025-го Вікторія Амеліна стала почесною громадянкою французького міста Ліон. У січні цього року її книжку «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну: Щоденник війни і правосуддя» відзначили Премією Мура.

Фото: Вікторія Амеліна / фейсбук