Українська письменниця та громадська діячка Вікторія Амеліна, яка загинула внаслідок російського ракетного удару по Краматорську у 2023 році, посмертно отримала Премію Мура за літературні твори на тему прав людини. Про це йдеться на сайті премії.

Книжку Амеліної «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну: Щоденник війни і правосуддя» («Looking at Women Looking at War: A War and Justice Diary») визнали найкращою книгою про права людини, опублікованою в період з 1 липня 2024-го по 30 червня 2025 року.

Премію щорічно вручає Фонд Крістофера Мура. До складу журі цього року ввійшли журналістка Клер Гаммонд, директорка Human Rights Watch Asia Елейн Пірсон і професор Вільнюського університету Дайнюс Пурас.

«Розповідь Вікторії Амеліної про воєнні злочини Росії в Україні є болісним нагадуванням про жертву журналістки, яку спонукала пристрасть до висвітлення правди про життя, зруйновані російським вторгненням. Книга є свідченням мужності Амеліної, яка привернула увагу до руйнівних наслідків війни для пересічних українців. Серед величезної кількості пропаганди та дезінформації її спадщина залишається важливим свідченням того, що сталося і продовжує відбуватися», — сказав засновник премії.

Почесну згадку Премії Мура цього року отримала індійська журналістка Неха Діксіт за книгу «The Many Lives of Syeda», яка розповідає історію мусульманки з робітничого класу в сучасній Індії.

Нагадаємо, раніше за книгу «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» Вікторія Амеліна посмертно отримала премію Джоржа Орвелла в категорії «Політична публіцистика».

Книжка вийшла у 2025 році у видавництві William Collins, а передмову до неї написала канадська письменниця Маргарет Етвуд. Це незавершена книга Амеліної, яка поєднує щоденникові записи, інтерв'ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію. Зокрема, вона містить низку розповідей про українських жінок, які залучені в боротьбу з російськими окупантами або допомагають її вести.

Вікторія Амеліна — українська письменниця та громадська діячка родом зі Львова, членкиня Українського ПЕН. 27 червня 2023 року вона потрапила під російський ракетний обстріл у Краматорську, де перебувала разом з делегацією колумбійських журналістів та письменників. Вікторія отримала тяжкі поранення. 1 липня в лікарні імені Мечникова у Дніпрі її серце перестало битися. Репортаж з прощання з письменницею в Києві читайте тут.

Амеліна — авторка роману «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014), роману «Дім для Дома» (2017), дитячих книжок «Хтось, або Водяне Серце» (2016) та «Е-е-есторії екскаватора Еки» (2021).

У 2021 році вона стала лавреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.

З літа 2022 року Вікторія Амеліна долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, з якою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема в Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

Вже після смерті Вікторія Амеліна стала однією з номінанток премії «Читомо», а також отримала Премію за свободу слова від Норвезької спілки письменників.  У січні 2024 року президент Володимир Зеленський нагородив Амеліну посмертно орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. 

У грудні 2025-го Вікторія Амеліна стала почесною громадянкою французького міста Ліон. 

Фото: Вікторія Амеліна / фейсбук